Справа № 553/2162/25
Провадження № 1-кп/553/618/2025
Іменем України
25.09.2025м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013180030000100 від 18.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -
23.05.2025 року до Подільського районного суду міста Полтави надійшло клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013180030000100 від 18.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Прокурор звернувся до суду із вказаним клопотанням, у якому вказує, що в період часу з 21:00 год. 16.01.2013 року по 12:00 год. 17.01.2013 невстановлена особа шляхом пошкодження замку на вхідних дверях проникла до квартири АДРЕСА_1 звідки таємно викрила ноутбук марки «Фуджици», аудіоколонки та вироби з золота, спричинивши ОСОБА_4 матеріального збитку на загальну суму 16400,00 грн. Відомості по даному факту 18.01.2013 внесено до ЄРДР за № 12013180030000100 від 18.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Під час досудового розслідування проведено ряд слідчих (розшукових) заходів, спрямованих на встановлення особи правопорушника, однак до теперішнього часу особу, котра вчинила вказане кримінальне правопорушення, встановити не видалось можливим. Оскільки у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру, кримінальне правопорушення відноситься до тяжкого злочину, було вчинено 17.01.2013 року, з урахуванням положень ст. 49 КК України строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності у даному кримінальному провадженні сплинув, тому прокурор просить закрити кримінальне провадження, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Справа перебувала в провадженні судді ОСОБА_5 , по суті не розглянута.
Судді ОСОБА_5 з 15 липня 2025 року рішенням Вищої ради правосуддя від 01.07.2025 № 1386/0/15-25 достроково закінчено відрядження до Подільського районного суду міста Полтави.
Розпорядженням керівника апарату суду № 150 від 17.07.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено головуючого суддю - ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 17.07.2025 року відкрито провадження за вказаним клопотанням.
Прокурор ОСОБА_6 надав заяву, в якій просив розгляд справи провести у його відсутність, клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні.
Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином шляхом направлення повісток рекомендованими листами на адресу місця проживання, які було повернуто на адресу суду.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 26 КПК України суд вважає за можливе проводити судовий розгляд за відсутності прокурора та інших учасників кримінального провадження.
В зв'язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в кримінальному провадженні, на підставі ч. 4 ст.107 КПК України фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Суд, дослідивши клопотання прокурора, додані до нього матеріали, а також матеріали кримінального провадження № 12013180030000100 від 18.01.2013 року вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що в період часу з 21:00 год. 16.01.2013 року по 12:00 год. 17.01.2013 невстановлена особа шляхом пошкодження замку на вхідних дверях проникла до квартири АДРЕСА_1 звідки таємно викрила ноутбук марки «Фуджици», аудіоколонки та вироби з золота, спричинивши ОСОБА_4 матеріального збитку на загальну суму 16400,00 грн. Відомості по даному факту 18.01.2013 внесено до ЄРДР за № 12013180030000100 від 18.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Частиною 3 ст. 185 КК України визначено кримінальну відповідальність за крадіжку, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, є тяжким злочином.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Відповідно до п. 3-1 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Відповідно до п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті кримінальне провадження закривається судом.
Згідно з ч. 4 вказаної статті закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Аналізуючи клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про невідповідність поданого клопотання вимогам закону.
Статтею 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких у тому числі відносяться: законність, публічність.
Законність відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, зокрема, полягає у тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
А публічність, відповідно до вимог ст. 25 КПК України, передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Внесення змін до КПК України і, зокрема, доповнення ч. 1 ст. 284 КПК України пунктом 3-1 не звільняє слідчого та прокурора від виконання завдань кримінального провадження та виконання обов'язків, визначених загальними засадами - ст. ст. 9, 25 КПК України.
Крім того, в ч. 5 ст. 38 КПК України вказано, що орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
При чому, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин, оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів в їх сукупності.
З наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України були внесені до ЄРДР 18.01.2013 року. Органом досудового розслідування допитано потерпілого, проведено огляд місця події, допитано свідків, проведено трассологічну експертизу, в ході виконання яких встановити особу причетну до вчинення кримінального правопорушення, не надалось можливим.
Таким чином, з 19.10.2017 року і до дня звернення прокурора до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження 23.05.2025 року жодних активних дій по встановленню обставин кримінального провадження взагалі не вчинялось. Відтак, враховуючи таку тривалу пасивність досудового розслідування, висновок про дотримання вимог всебічності, повноти і об'єктивності при дослідженні обставини кримінального провадження не може вважатися обґрунтованим.
Як зазначив Європейський суд з прав людини по справі «Євген Петренко проти України» (заява № 55749/08 від 29.01.2015 року) п. 65 «…для того, щоб розслідування могло вважатися «ефективним», воно має в принципі призвести до встановлення фактів у справі та встановлення і покарання винних. Державні органи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для збереження доказів, що стосуються події, включаючи показання свідків, висновки судових експертиз тощо. Будь-які недоліки розслідування, які підривають його здатність до встановлення причин заподіяння ушкоджень або винних осіб, ставлять під сумнів дотримання цього стандарту та вимог оперативності й розумної швидкості».
Як вбачається з п. 40 рішення Європейського суду з прав людини «Юрій Іларіонович Щокін проти України» від 03.10.2013 року, заява № 4299/03 «…державні органи мають вживати усіх заходів, які було б розумно від них очікувати, для зібрання доказів щодо ходу подій. Якщо розслідування містить недоліки, які не дозволяють встановити причину смерті або визначити винних осіб, які є безпосередніми виконавцями злочину або особами, які його фінансували чи організовували, то таке розслідування може не відповідати вимозі ефективності (див. вищезгадані рішення у справах «Начова та інші проти Болгарії» (Natchovaetautres c. Bulgarie), пункт 113, та «Рамсахай та інші проти Нідерландів» (Ramsahaietautres c. Pays-Bas), пункт 324)».
Враховуючи дані обставини, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування не було вжито належних заходів для встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а тому, за таких обставин досудове розслідування не може вважатися повним, всебічним та об'єктивним, а закриття провадження буде суперечити зазначеним завданням та засадам кримінального провадження.
Крім того, суд наголошує, що орган досудового розслідування після проведення повного, всебічного та об'єктивного досудового розслідування наділений повноваженнями закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України у разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення чи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.
Суд вважає, що закриття кримінального провадження, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, при наявності інших підстав для закриття кримінального провадження порушує принцип верховенства права, відповідно до якого, ніхто не може бути покараним державою, крім як за порушення закону, і що ніхто не може бути засудженим за порушення закону іншим чином, ніж у порядку, встановленому законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013180030000100 від 18.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, слід повернути для подальшого проведення досудового розслідування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 7, 9, 25, 284, 371-372 КПК України, суд, ?
У задоволенні клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013180030000100 від 18.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, - відмовити у повному обсязі.
Матеріали кримінального № 12013180030000100 від 18.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, повернути прокурору для подальшого проведення досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Подільського районного суду міста ПолтавиОСОБА_1