Справа № 939/1679/25
Іменем України
25 вересня 2025 рокуселище Бородянка
Бородянський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Стасенка Г.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфорд Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 березня 2019 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22036000118264, відповідно до якого відповідачка отримала кредит на поточні потреби в розмірі 37200 грн, строком на 24 місяці, до 26 березня 2021 року. Процентна ставка за користування кредитом фіксована та нараховується у такому розмірі: на строкову заборгованість 0,001% річних, на прострочену заборгованість - 56,0% річних. Одночасно з укладенням кредитного договору клієнт уклав з ПрАТ СК "УНІКА Життя" договір добровільного страхування життя від 26 березня 2019 року. Розмір страхового платежу за цим договором становить 7200 гривень. Банк свої зобов'язання виконав і зарахував на банківський поточний рахунок клієнта грошові кошти в сумі 37200 грн, з яких сплатив на рахунок ПрАТ СК "УНІКА Життя" страховий платіж від імені клієнта в сумі 7200 гривень. Клієнт свої зобов'язання з повернення кредиту та оплати нарахованих комісій виконала частково, сплативши з моменту укладення договору до моменту звернення з позовом 37245 грн 27 копійок. Останній платіж проведено 26 травня 2020 року. Строк повернення кредиту та сплати нарахованих банком платежів мав остаточно спливати в погоджену сторонами кінцеву дату повернення кредиту - 26 березня 2021 року. Однак, у зв'язку із початком війни, на підставі самостійного рішення банку, як кредитора у кредитному зобов'язанні, з 01 березня 2022 року були запроваджені "кредитні канікули", умови яких передбачали перенесення строку платежів за кредитом на погашення суми основного боргу (тіла кредиту) на майбутні періоди. Тривалість "кредитних канікул" визначалась індивідуально для кожного клієнта і відображена у виписках по рахунках відповідачки. Протягом строку дії "кредитних канікул" банк не здійснював операції по нарахуванню і винесенню на прострочку щодо сум належних з клієнта платежів на погашення основного боргу за договором; комісія і проценти за користування кредитом нараховувались і підлягали сплаті в строки, передбачені графіком погашення, проте також не виносились на прострочку до закінчення строку "кредитних канікул". Однак клієнт ні протягом строку "кредитних канікул", ні після їх закінчення належним чином умови кредитного договору не виконувала, у зв'язку з чим станом на 29 березня 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 31203 грн, з яких 16881 грн - залишок простроченого кредиту; 14322 грн - залишок прострочених комісій.
11 квітня 2024 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Санфорд Капітал" був укладений договір факторингу № 11/04/24, відповідно до якого ТОВ "Санфорд Капітал" набуло права вимоги до боржників за кредитними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22036000118264 від 26 березня 2019 року в розмірі 31203 гривні.
Враховуючи вказані обставини, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 22036000118264 від 26 березня 2019 року в розмірі 31203 грн, відшкодувати судові витрати в розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7200 гривень.
05 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідачці роз'яснено її право на подання відзиву на позов; у встановлені судом строки відповідачка відзив на позов не подала.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що 26 березня 2019 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22036000118264, відповідно до якого відповідачка отримала кредит на споживчі потреби в розмірі 37200 грн, строком кредитування 24 місяці, до 26 березня 2021 року, щомісячна комісія за обслуговування кредиту 3.5% від суми кредиту, процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у такому розмірі: на строкову заборгованість за кредитом 0.001% річних; на прострочену заборгованість за кредитом 56.0% річних. Відповідно до умов кредитного договору клієнт доручає банку в дату надання кредиту здійснити договірне списання коштів з рахунку клієнта: в сумі страхового платежу, а саме 7200 грн на користь страховика ПрАТ "СК "УНІКА Життя" згідно з договором страхування № ВР-22036000118264 від 26 березня 2019 року. (а.с. 37-39)
11 квітня 2024 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" і ТОВ "Санфорд Капітал" було укладено договір факторингу № 11/04/24, згідно з яким ТОВ "Санфорд Капітал" отримало право грошової вимоги до боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22036000118264 від 26 березня 2019 року. (а.с. 9-16, 18-20)
Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу, ТОВ "Санфорд Каптіал" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 31203 грн, яка складається з 16881 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 0 грн 49 коп. - прострочена заборгованість за відсотками, 14322 грн - прострочена заборгованість за комісіями. (а.с. 17) Підстав вважати, що наданий розрахунок заборгованості невірний, немає і відповідачкою він не оспорений.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачка умови вказаного кредитного договору належним чином не виконувала, жодних заперечень щодо цього позову суду не надала, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, стягнути з неї на користь позивача заборгованість за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі 31203 гривні.
Щодо вимог про стягнення з відповідачки понесених позивачем судових витрат суд враховує таке.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року визначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року з додатками №1, №2, №3 до нього, акт приймання - передачі послуг з правничої допомоги №4 від 16 грудня 2024 року, відповідно до яких витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, складають 7 200 гривень. (а.с. 25-30, 32)
Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідачки на користь ТОВ "Санфорд Капітал" сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7200 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування таких витрат у розмірі 3500 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути на відшкодування витрат по платі судового збору 2422 грн 40 копійок.
Керуючись ст. 526, 530, 599, 610-612, 626, 628, 638, 639, 1046-1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфорд Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфорд Капітал" (ідентифікаційний код 43575686, 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69) заборгованість у розмірі 31203 (тридцять одна тисяча двісті три) гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфорд Капітал" на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 25 вересня 2025 року.
Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО