Справа № 127/29928/25
Провадження № 1-кс/127/11843/25
Іменем України
24 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 , його захисника: адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12025020010000985 від 24.06.2025 - прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 5 ст. 407 КК України,-
Прокурор у кримінальному провадженні №12025020010000985 від 24.06.2025 - прокурор Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2025 до ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 23.08.2025. Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.08.2025 ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 25.09.2025.
За результатами досудового розслідування відносно ОСОБА_4 складено обвинувальний акт, який спрямовано для розгляду до Вінницького міського суду Вінницької області.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 прошу суд врахувати наступні обставини: ОСОБА_4 небезпідставно обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому злочину; інкримінований обвинуваченому злочин, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину; обвинувачений є особою молодого віку, до категорії осіб, що мають групу інвалідності не належить.
За вищевказаних обставин вважаю, що заміна обраного запобіжного заходу на будь-який більш м'який запобіжний захід чи скасування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 не зможе забезпечити мету обрання запобіжних заходів - забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, та перешкодити ризикам, які на разі існують - а саме, переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків (так як обвинуваченому є відомим місце проживання вказаних осіб); вчиняти нові кримінальні правопорушення (так як останній схильний до вчинення кримінальних правопорушень, про що свідчить вчинення ним даних злочинів); переховування від органів досудового розслідування та суду (так як обвинувачений усвідомлює тяжкість інкримінованого йому злочину та можливість настання наслідку у виді покарання - позбавлення волі на тривалий термін, а також відсутність будь-яких стримуючих факторів соціального характеру).
Враховуючи викладене, прокурор звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Суд, дослідивши вказане клопотання та додані матеріали, заслухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що органом досудового розслідування - СВ Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, за процесуального керівництва Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025020010000985 від 24.06.2025.
Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що 01.03.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 65 солдата ОСОБА_4 , зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та призначено на посаду.
Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
17.03.2014 ОСОБА_6 Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та триває до теперішнього часу.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової служби призваний по мобілізації, військової частини НОМЕР_1 , яки знаходився у розпорядженні військової частин НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
19.04.2025 солдат ОСОБА_4 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 відряджений до військової частини НОМЕР_2 (з подальшим вибуттям у визначений район) з метою виконання бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно до бойового розпорядження, солдат ОСОБА_4 прийнятий у підпорядкування військової частини НОМЕР_2 для виконання задач спеціального призначення.
14.05.2025, перебуваючи в районі розташування військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 , у солдата ОСОБА_4 , виник злочинний умисел тимчасово ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, 14.05.2025, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, солдат ОСОБА_4 самовільно, без поважних причин залишив місце служби, а саме тимчасове розташування підрозділу військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 , і до вищезазначеної військової частини не повернувся та ухилявся від проходження військової служби до 24.06.2025.
За час відсутності у військовій частині, солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказано військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про самовільне залишення військової частини не повідомляв та проводить час на власний розсуд.
Крім цього, солдат ОСОБА_4 , 24.06.2025 приблизно о 11 год. 00 хв.. спільно із ОСОБА_7 , знаходився перед входом до автовокзалу «Вінниця 2», що за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 107. В цей час у солдата ОСОБА_4 винник злочинний умисел на задоволення статевої пристрасті у громадському місці.
Солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, незважаючи на те, що перебував у громадському місці, стоячи перед входом до автовокзалу «Вінниця 2», грубо порушуючи громадський порядок з винятковим цинізмом, зневажаючи загальноприйняті норми моралі, демонстративно вступив у статеві зносини з ОСОБА_7 поряд з обуреними цими діями ОСОБА_8 та неповнолітніми ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на їх очах.
Усвідомлюючи, що його помічено останніми, солдат ОСОБА_4 не припинив свої протиправні дії, не відреагував на їхнє обурення, а продовжив вчиняти статеві зносини з ОСОБА_7
25 червня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 1 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується винятковим цинізмом;
- ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця служби, вчинене військовослужбовцем без поважних причини, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2025 по справі №127/20060/25 застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 години 00 хвилин 23 серпня 2025 року (відповідно до протоколу затримання) в межах строку досудового розслідування.
В подальшому, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.08.2025 по справі №127/25829/25 продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 25.09.2025 включно.
За наслідками досудового розслідування слідчим складено та прокурором затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 4 ст. 407 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020010000985 від 24.06.2025.
Вказаний обвинувальний акт спрямовано до Вінницького міського суду Вінницької області для розгляду по суті.
Надаючи оцінку обґрунтованості клопотання прокурора слідчим суддею враховується наступне.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" від 18 жовтня 2022 року №2690-IX, який набув чинності 06.11.2022, внесено ряд змін до Кримінального процесуального кодексу України, щодо порядку розгляду клопотань про застосування та продовження дії запобіжних заходів.
Так, відповідно до частини четвертої статті 176 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Частиною шостою статті 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) передбачено у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Отже, наведеними положеннями Закону надано право слідчому, за погодженням з прокурором, та прокурору до початку підготовчого судового засідання (до проведення підготовчого судового засідання) звертатися до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу або його продовження, та, відповідно, надано повноваження слідчому судді на розгляд таких клопотань за межами досудового розслідування.
У наведених нормах Закону законодавцем застосовано формулювання "до початку підготовчого судового засідання" (ч. 1 ст. 176 КПК) та "до проведення підготовчого судового засідання" (ч. 6 ст. 199 КПК).
В свою чергу, порядок проведення підготовчого судового засідання закріплено у статті 314 КПК України.
Відповідно до частини першої та другої статті 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь. (ч. 3 ст. 314 КПК)
Таким чином, аналіз положень статей 176, 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX), у взаємозв'язку з положеннями статті 314 КПК України, дає підстави для висновку про те, що слідчий суддя наділений повноваженнями на розгляд клопотань слідчого та/або прокурора про застосування запобіжного заходу або його продовження лише у випадках коли обвинувальний акт надіслано (подано) до суду, однак підготовче судове засідання судом ще не призначено, або ж призначено, проте термін дії запобіжного заходу закінчується до дати проведення такого засідання.
Як зазначено вище та встановлено судом, За наслідками досудового розслідування слідчим складено та прокурором затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 4 ст. 407 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020010000985 від 24.06.2025.
Вказаний обвинувальний акт спрямовано до Вінницького міського суду Вінницької області для розгляду по суті.
Однак, підготовче засідання у даному кримінальному провадженні Вінницьким міським судом Вінницької області ще не призначено, а строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 спливає 25 вересня 2025 року, а відтак розгляд вирішення даного клопотання віднесено до повноважень слідчого судді.
Проаналізувавши зміст поданого клопотання та доданих до нього документів слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 4 ст. 407 КК України.
Згідно зі статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п'ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Разом з тим, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і мають бути наведені інші підстави для продовження тримання під вартою, також недостатнім є посилання лише на тяжкість вчиненого злочину та покарання (справи «Елоева проти України», «Свершов проти Україні», «Харченко проти України»).
На підставі викладеного, слідчий суддя при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованих злочинів, тяжкість можливого покарання, наявність таких ризиків як можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також особу обвинуваченого, який на час розгляду клопотання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 407 КК України), яке відноситься до категорії тяжких злочинів, відповідальність за яке передбачена у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Суд звертає увагу на те, що на час розгляду клопотання вищевказані ризики, що встановлені ухвалами суду про застосування запобіжного заходу та його продовження не зменшилися. Відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_4 в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я під час розгляду клопотання надано не було, а тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене слідчий суддя вважає за необхідне клопотання задовольнити та продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 22 листопада 2025 року (включно).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 199, 309, 372, 400 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 22 листопада 2025 року (включно).
Ухвала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 діє до 22 листопада 2025 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя