Справа № 153/1294/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дзерин М.М.
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
23 вересня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 25 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до Ямпільського районного суду Вінницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 25 серпня 2025 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та дату розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 червня 2025 року офіцером ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення №2043 наступного змісту : 04 червня 2025 року групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 було доставлено до Вінницького обласного об'єднаного центру мобілізації.. Під час перевірки військово-облікових даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «Оберіг» встановлено, що в період з 18.05.2024 року та по 16.07.2024 року ОСОБА_1 не обновив (не уточнив) свої військово-облікові дані та інші персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовників військовозобов'язаного, резервіста, чи у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, що є порушенням мобілізаційного законодавства. ОСОБА_1 роз'яснено права передбачені ст. 268 КУпАП та повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується його особистим підписом. Від надання письмових пояснень ОСОБА_1 відмовився.
З відомостей, які містяться в додатку «Резерв +» долученого позивачем до матеріалів справи встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 здійснив уточнення даних 11 листопада 2024 року.
З копій картки обстеження та медичного огляду по визначенню ступеню придатності ОСОБА_1 та направлення №73 від 20 травня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 було направлено для обстеження медичного огляду по визначенню ступеню придатності до військової служби.
З консультаційного висновку спеціаліста встановлено, що ОСОБА_1 27 березня 2025 року проходи в обстеження в КНП «Вінницькій обласній клінічній лікарні ім.М.І.Пирогова Вінницької обласної ради».
З копії виписки КНП Вінницької обласної ради «Клінічного центру інфекційних хвороб» від 26 червня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікування з 04 червня 2025 року по 20 червня 2025 року.
З копії оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення №1665 від 17 червня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн. За наступних обставин: за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «Оберіг» встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 у встановлений законом період з 18.05.2024 року та по 16.07.2024 року не уточнив свої військово-облікові дані та інші персональні дані, (адреси проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти) та інші персональні дані які визначені ст.7 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», що підтверджується Витягом звірки даних з ЄДРПВР від 02.06.2025 року, чим порушено підпункт 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень Закону 3633-ІХ, від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо окремих питань проходження військової служби мобілізації та військового обліку» (далі Закон № 3633-ІХ). Далі в оскаржуваній постанові зазначено, що згідно підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ громадяни України, які перебувають на військовому обліку зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номер засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за її наявності) та інші персональні дані. Згідно ч.2 ст.26 Закону №3543-ХІІ громадяни за невиконання своїх обов'язків несуть відповідальність згідно з законом.
В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився про дату та час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується його особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення №2043 від 04.06.2025 року, що відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП не є перешкодою для розгляду адміністративних справ. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не заявлено. Було досліджено адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , а саме протокол про адміністративне правопорушення №2043 від 04.06.2025 року, інформацію про звірку даних з ЄДРПВР інформацію про порушення ВО з ЄДРПВР та встановлено його вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями частини першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Cпірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція частини третьої передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Процедуру оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення визначає Інструкція зі складання ТЦК та СП протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, що затверджена Наказом МОУ від 01.01.2024 №3 (далі - Інструкція №3).
Згідно із пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №3 протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Пункт 2 розділу І Інструкції №3 передбачає, що уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 КУпАП, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
У відповідності до положень ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 №154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення.
Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України "Про оборону України", «Про Збройні Сили України", «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про оборону України" громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
18 травня 2024 року набував чинності Закон України № 3633-IX від 11 квітня 2024 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" (далі - Закон № 3633-IX), яким було викладено в новій редакцію статтю 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Так, статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з абзацом сьомим частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до абзацу шостого частини десятої статті 1 якого громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Законом № 3633-ІХ положення частини десятої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу викладено в новій редакції, згідно з якою, зокрема, встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ встановлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX:
громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Відповідно до пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
За приписами абзацу третього підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, (далі - Порядок № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме:
шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;
шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;
через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Проте, позивач ОСОБА_1 у встановлені законом строки та способи свої військо-облікові дані не уточнив й відповідно доказів на спростування вказаного до суду не надав.
Згідно зі статтею 42 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та пункту 19 Порядку № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
19.05.2024 набув чинності Закон України від 9 травня 2024 року №3696-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яким ст.210 та 210-1 КУпАП було викладено в новій редакції.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.
Таким чином, у позивача ОСОБА_1 виник обов'язок з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно уточнити персональні дані. При цьому, починаючи з 17.07.2024 не вчинення визначених законодавством дій утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за не уточнення своїх облікових даних протягом 60 днів. Тобто не вчинення визначених законом дій у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 року (включно).
При цьому, доказів уточнення до 16.07.2024 включно своїх персональних даних, в будь-який з передбачених законом способів, позивачем не надано, а згідно даних, які містяться у 11 листопада 2024 року, тобто поза межами строку визначеного пп.1 п.2 Р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».
Обґрунтовуючи безпідставність висновків про вчинення позивачем ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, позивач посилався на приписи примітки до ст.210 КУпАП, згідно з якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Втім, у спірних правовідносинах примітка до ст.210 КУпАП не підлягає застосуванню, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнити персональні дані військовозобов'язаного, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Проте позивач ОСОБА_1 проігнорував виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним з визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, чим порушив норми Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Отже, наведені доводи позивача висновків суду щодо наявності в діях позивача ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП, не спростовують.
Суд звертає також увагу на той факт, що матеріали справи містять докази щодо повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивачем не було повідомлено відповідача про поважні причини його неявки на розгляд справи 17 червня 2025 року. Жодних заяв та клопотань про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні позивачем не було надано відповідачу.
Згідно із ст.246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185,185-5 статтями 185-7,187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов'язковою.
Так, зі змісту наведених норм слідує, що право бути присутнім під час розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбаченого ст. 210 та 210-1 КУпАП, є альтернативним правом особи, оскільки її явка, в розумінні ст. 268 КУпАП не визнана обов'язковою.
За приписами ст.268 КУпАП справу може бути розглянуто за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Таким чином, відповідач виконав зазначені вимоги закону, що підтверджується посиланням на вищенаведені докази.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем строків притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення даного правопорушення, суд зазначає, що відповідно до частини 7 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Зі змісту оскарженої постанови №1665 від 17.06.2025 року вбачається, що відповідачу про вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП стало відомо 04 червня 2025 року, коли ОСОБА_1 було доставлено групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 до Вінницького обласного об'єднаного центру мобілізації та відповідно складено протокол про адміністративне правопорушення. Таким чином, днем виявлення адміністративного правопорушення є 04 червня 2025 року, а не 11 листопада 2024 року, як вказує позивач.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскаржувана постанова містить необхідні реквізити, у тому числі, виклад обставин правопорушення, установлених під час розгляду справи, посилання на правові норми, порушення яких стало підставою для притягнення позивача ОСОБА_1 до відповідальності. Тобто, судовим розглядом підтверджений факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
На підставі вказаного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова №1665 від 17 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 25 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.