Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/6502/25
провадження № 2/552/2766/25
25.09.2025 Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретаря судового засідання Резніченко О.С.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 552/6502/25 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 05.08.2025 звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява обґрунтована тим, що 18.09.2024 в м. Полтава працівниками патрульної поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , у якому зазначалося, що він керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння. Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 11.04.2025 у справі №553/3210/24 провадження закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Рішення набрало законної сили 22.04.2025, не було змінене чи скасоване. Зазначає, що незаконне притягнення до адміністративної відповідальності завдало йому моральних страждань, оскільки позивач був обмежений у користуванні водійським посвідченням, а тому він був змушений змінити свій звичайний спосіб життя. Це спричинило негативні емоції, відчуття несправедливості, пригніченість, емоційне напруження та стрес. Вказував, що перед кожним судовим засіданням позивач відчував надмірне психологічне хвилювання, що викликало безсоння, підвищений артеріальний тиск, стенокардію та загострення хронічних захворювань. Факт погіршення стану здоров'я підтверджено Консультативним висновком КНП «Гадяцька ЦРЛ» від 21.10.2024, яким діагностовано ішемічну хворобу серця: стабільна стенокардія, фібриляція передсердь (тахісистолічний варіант), гіпертонічна хвороба ІІ ст, ризик 2. Таким чином, унаслідок неправомірних дій працівників поліції йому було заподіяно моральної шкоди.
В позовній заяві просить стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь нього у рахунок відшкодування моральної шкоди 57 067,00 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07.08.2025 в даній справі відкрито провадження з розглядом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем Департаментом патрульної поліції було подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач категорично не погоджується з позовною заявою. Вважає, що позов є безпідставним та не підлягає задоволенню. Зазначає, що 18.09.2024 позивача було зупинено за порушення правил дорожнього руху та складено відносно нього постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладено відносно нього штраф у розмірі 340 грн. Дана постанова не оскаржувалася. Під час спілкування з ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, тому його було направлено на медичний огляд. Позивач відмовився від огляду у присутності двох свідків, що зафіксовано бодікамерою. Вважає, що протокол складено відповідно до вимог ст.130 КУпАП, дії поліцейського були правомірними.
Також вказує, що суд у справі про адмінправопорушення безпідставно врахував висновок лікаря, складений з порушенням процедури. Зазначає, що чинне законодавство не передбачає, права на оскарження постанови суду органом, посадовою особою якою було складено адміністративний матеріал, тому судове рішення від 11.04.2025 набрало законної сили.
Також зазначає, що складання протоколу саме по собі не є протиправним і не тягне заподіяння моральної шкоди, що підтверджується практикою Верховного Суду. Доказів реальних моральних страждань позивач не надав. Тимчасове вилучення посвідчення проводилось на законних підставах і не позбавляло права керування. Також відповідач не погоджується як з самим фактом завдання моральної шкоди позивачеві, так і з розміром відшкодування моральної шкоди, оскільки цей розмір не відповідає верховенству права, вимогам розумності і справедливості та ступеню моральних страждань, про які зовсім не вказано у позовній заяві.
Просив суд повністю відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 18 вересня 2024 командиром 1 взводу 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області майором поліції Загребельним Євгеном Леонідовичем відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 713493, в якому зазначено, що 18 вересня 2024 року, близько 00 години 29 хвилин в м. Полтаві по вул. Панянка,19 водій ОСОБА_1 , в порушення п.2.5. ПДР України керував транспортним засобом «Mercedes-Benz» Е 220 CDI, н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, підвищена жвавість мови, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР» у лікаря нарколога відмовився в присутності двох свідків, відмова фіксувалася із застосуванням технічних засобів відеозапису,чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
11.04.2025 постановою Ленінського районного суду м.Полтави провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Суд зазначає, що визнання протиправними дій чи бездіяльності державного органу не призводить до автоматичного настання наслідків у вигляді заподіяної моральної шкоди. Як зазначено у постанові ВС від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Згідно ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст.1174 ЦК України).
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов'язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.
Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення такого протоколу уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення.
У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.
При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.
Ці висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 335/6977/22 від 22.01.2025 року,яка вважала за необхідне відступити від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та наголосила на тому, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц, від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22, від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23).
Незалежно від того, чи перераховані усі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду .
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд при дослідженні всіх матеріалів справи, враховує те, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того , що внаслідок складення щодо нього працівниками патрульної поліції протоколу йому було завдано моральної шкоди.
Сам факт складення протоколу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу. А наявність постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не може слугувати підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Також суд зазначає, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність причинно-наслідкого зв'язку між діями працівників патрульної поліції та діагнозом, встановленим у консультативному висновку лікаря Гадяцької ЦРЛ.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту протиправності дій працівників патрульної поліції та заподіяння йому моральної шкоди, а тому слід відмовити у задоволені позовних вимог.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволені позовних вимог позивача звільненого від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що судовий збір слід віднести за рахунок держави .
Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач - Держава Україна в особі Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код 40108646.
Повне судове рішення складено 25.09.2025.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко