КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/4879/25
Провадження № 2/552/2273/25
23.09.2025 року Київський районний суд м.Полтави в складі:
Головуючого судді - Турченко Т.В.
При секретарі - Цимбалюк І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в порядку спадкування, -
17.06.2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в порядку спадкування. В позовній заяві вказувала на те, що вона є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За своє життя, а саме з 15.07.2021 року по 29.04.2024 року ОСОБА_2 працював у ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» на посаді майстра будівельних та монтажних робіт. На підставі наказу №8-к від 08.05.2024 року ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» було припинено трудовий договір з її чоловіком у зв'язку зі смертю. Однак товариство будучи обізнаним про смерть чоловіка, не провело останнього розрахунку та не виплатило належної йому нарахованої заробітної плати за період з грудня 2021 року по квітень 2024 року в розмірі 71 871 грн. 39 коп. 03.02.2025 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом вона набула право на отримання невиплаченої заробітної плати, нарахованої ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» з 15.07.2021 року по 29.04.2024 року в сумі 71 871 грн. 39 коп. Вказана заборгованість на даний час є не виплаченою та у добровільному порядку відповідач не має намірів її погашати. А тому просила суд стягнути з ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату, яка належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 71 871 грн. 39 коп. без утримання від цієї суми податків та інших обов'язкових платежів. Стягнути з ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» її користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 18.06.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
28.07.2025 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_3 про зменшення витрат на правничу допомогу, а саме просили суд зменшити розмір стягнення з ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правову допомогу з 10 000 грн. до 2 000 грн.
22.09.2025 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Євграфової О.О. до суду надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Просила суд стягнути з ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Євграфова О.О. не з'явились, але надали суду Заяву про розгляд справи без їхньої участі. Позовні вимоги підтримають в повному обсязі, просили задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» в судове засідання свого представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не відомі, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за їх відсутності на адресу суду не надходило.
Суд вважає можливим слухати справу у відсутності осіб, що не з'явились, за наявними матеріалами справи.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно із ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Шляхове будівництво» Альтком» з 15.07.1991 року, працював на посаді майстра будівельних та монтажних робіт.
17.05.2022 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації до лав ЗСУ.
З моменту мобілізації за ним було збережене місце роботи та посада, а також нараховувався середній заробіток.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02.05.2024 року, актовий запис №507.
На підставі наказу №8-к від 08.05.2024 року ТОВ «Шляхове будівництво» Альтком», було припинено трудовий договір з ОСОБА_2 , в зв'язку зі смертю останнього, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 від 15.07.1998 року.
З довідки виданої ТОВ «Шляхове будівництво» Альтком» 24.06.2024 року станом на 24.06.2024 року наявна заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 в розмірі 71 871 грн. 39 коп., що також підтверджено інформацією наданою на ім'я ПН ПМНО Руденко Н.Ю. від 23.01.2025 року.
Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.02.2025 року ОСОБА_1 набула право на отримання невиплаченої заробітної плати, нарахованої ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» з 15.07.2021 року по 29.04.2024 року в сумі 71 871 грн. 39 коп., в тому числі: середня заробітна плата працівникам, які призвані на військову службу під час мобілізації - 38 197 грн. 09 коп., компенсація за невикористану відпустку при звільненні 7 039 грн. 92 коп. та заробітна плата 26 634 грн. 38 коп.
За змістом статті 117 КЗпП України в У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст.117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст.47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до ст.1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Стаття 1218 Цивільного кодексу України встановлює, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст.1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв 'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім X а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно зі ст.1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Станом на день розгляду справи вказана заборгованість є невиплаченою.
Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
У ЦПК України визначено види судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. позивачем надано договір про надання правової допомоги від 20.05.2025 року, акт прийняття-передачі наданих правових послуг від 26.05.2025 року та платіжну інструкцію.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 3 000 грн.
Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 000 грн. на правничу допомогу.
Також враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що дані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3-13, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ»», код ЄДРПОУ: 32794511 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 нараховану, але невиплачену заробітну плату, яка належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , у сумі 71 871 грн. 39 коп. (Сімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят одна гривня тридцять дев'ять копійок) без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ»», код ЄДРПОУ: 32794511 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ»», код ЄДРПОУ: 32794511 на користь держави суму судового збору в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ»», код ЄДРПОУ: 32794511, місце знаходження: мЧеркаська область, Уманський район, с.Ладижинка, пров.Козацький, буд.17, адреса для листування: 02094, м.Київ, вул.Краківська, буд.22.
Повний текст рішення виготовлено 24.09.2025 року.
Головуючий суддя Т.В.Турченко