Справа № 620/2687/25 Суддя (судді) першої інстанції: Дар'я ВИНОГРАДОВА
24 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Чаку Є.В.
суддів: Сорочка Є.О.
Коротких А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у перерахунку ОСОБА_1 пенсії та призначенні пенсії згідно Закону України № 1767-ІІІ "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" як надбавки до основної пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію згідно Закону України № 1767-ІІІ "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" як надбавку до основної пенсії за віком та здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум починаючи з 23 липня 2024 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт зазначив, що документом про нагородження є належним чином посвідчений витяг з Указу Президента України №225/2007 від 20.03.2007 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
10.10.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо здійснення перерахунку/призначення пенсії відповідно до Закону України № 1767-ІІІ "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною".
Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 253950011880 від 17.10.2024 відмовлено у перерахунку пенсії позивача. Підставою для відмови слугувало те, що до заяви про встановлення пенсії особі, яка має особливі заслуги перед Україною не було долучено документ, який підтверджує особливі заслуги перед Україною.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України кожному ґарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Порядок призначення пенсій за особливі заслуги перед Україною, розміри, в яких такі пенсії призначаються, а також коло осіб, які мають право на їхнє призначення, визначено Законом №1767-ІІІ.
Відповідно до ст.1 Закону №1767-ІІІ пенсія за особливі заслуги перед Україною (надалі - пенсія за особливі заслуги) встановлюється, зокрема особам, відзначеним почесним званням України «заслужений», державною премією України, нагородженим одним із орденів України.
Згідно ст.ст.2-5 Закону №1767-ІІІ пенсії за особливі заслуги встановлюються територіальним органом Пенсійного фонду України.
За цим Законом встановлюються пенсії: за віком; по інвалідності; у разі втрати годувальника; за вислугу років.
Пенсії за особливі заслуги встановлюються громадянам, зазначеним у статті 1 цього Закону, які мають право на пенсію за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника та за вислугу років відповідно до закону.
Пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у таких розмірах:
- 4200 гривень - особам, зазначеним у пункті 7 статті 1 цього Закону;
- від 35 до 40 відсотків розміру прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, - особам, зазначеним у пунктах 1 і 6 статті 1 цього Закону;
- від 23 до 35 відсотків розміру прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, - особам, зазначеним у пунктах 2-5 статті 1 цього Закону.
Розмір надбавки особам, зазначеним у пунктах 1-6 статті 1 цього Закону, визначається згідно із схемою визначення розмірів надбавок залежно від заслуг перед Україною, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, а особам, зазначеним у пункті 7 статті 1 цього Закону, - відповідно до абзацу другого частини першої цієї статті. У разі якщо особа одночасно має право на надбавки з кількох підстав, передбачених статтею 1 цього Закону, встановлюється надбавка, що є більшою, у максимальному розмірі.
Пенсія за особливі заслуги встановлюється з дня звернення за встановленням пенсії або з дня набуття права на неї, якщо звернення за її встановленням відбулося не пізніше 12 місяців з дня набуття права. Днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається день прийому заяви про встановлення пенсії за особливі заслуги з усіма необхідними документами. Якщо заява про встановлення пенсії за особливі заслуги надсилається поштою і до неї додаються всі необхідні документи, днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви додані не всі необхідні документи, територіальний орган Пенсійного фонду України повідомляє заявникові, які документи мають бути подані додатково. Якщо такі документи будуть подані не пізніше трьох місяців з дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається день прийому або відправлення заяви про встановлення такої пенсії.
Закон України від 16.03.2000 № 1549-ІІІ "Про державні нагороди України" (далі також Закон № 1549-ІІІ) встановлює державні нагороди України для відзначення громадян за особисті заслуги перед Україною.
Статтею 10 Закону № 1549-ІІІ та Положенням про почесні звання України встановлено такі почесні звання України: "Народний артист України"; "Народний архітектор України"; "Народний вчитель України"; "Народний художник України"; "Заслужений артист України"; "Заслужений архітектор України"; "Заслужений будівельник України"; "Заслужений винахідник України"; "Заслужений вчитель України"; "Заслужений гірник України"; "Заслужений діяч мистецтв України"; "Заслужений діяч науки і техніки України"; "Заслужений донор України"; "Заслужений економіст України"; "Заслужений енергетик України"; "Заслужений журналіст України"; "Заслужений землевпорядник України"; "Заслужений лікар України"; "Заслужений лісівник України"; "Заслужений майстер народної творчості України"; "Заслужений машинобудівник України"; "Заслужений металург України"; "Заслужений метролог України"; "Заслужений працівник ветеринарної медицини України"; "Заслужений працівник культури України"; "Заслужений працівник освіти України"; "Заслужений працівник охорони здоров'я України"; "Заслужений працівник промисловості України"; "Заслужений працівник транспорту України"; "Заслужений працівник туризму України"; "Заслужений працівник сільського господарства України"; "Заслужений працівник соціальної сфери України"; "Заслужений працівник сфери послуг України"; "Заслужений працівник фармації України"; "Заслужений працівник фізичної культури і спорту України"; "Заслужений працівник цивільного захисту України"; "Заслужений природоохоронець України"; "Заслужений раціоналізатор України"; "Заслужений художник України"; "Заслужений шахтар України"; "Заслужений юрист України"; "Мати-героїня".
Почесні звання України присвоюються особам, які працюють у відповідній галузі економічної та соціально-культурної сфери, як правило, не менше десяти років, мають високі трудові досягнення і професійну майстерність, якщо інше не встановлено положенням про почесне звання України.
Відповідно до п.18 Положення особі, удостоєній почесного звання, вручаються нагрудний знак та посвідчення до почесного звання встановленого зразка.
Особи, удостоєні почесних звань, повинні дбайливо ставитися до схоронності нагрудних знаків і посвідчень до почесних звань. У разі втрати нагрудного знака або посвідчення удостоєному
почесного звання може бути видано дублікати, якщо Комісією державних нагород та геральдики при Президентові України буде визнано, що втрата нагрудного знака або посвідчення сталася внаслідок стихійного лиха, бойових дій або з інших причин, що не залежать від нагородженого ( п.23 Положення та ч. 1, 2 ст. 14 Закону № 1767-ІІІ).
Судом встановлено, що Указом Президента України "Про відзначення держаними нагородами України діячів театрального мистецтва" № 225/2007 від 20.03.2007 за вагомий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм та з нагоди Міжнародного дня театру, ОСОБА_1 присвоєно почесне звання "Заслужений працівник культури України".
При цьому, в позовній заяві позивач зазначив, що посвідчення "Заслужений працівник культури України" ним втрачено.
До матеріалів справи позивач долучив копії заяв та листів, якими підтверджується факт звернення позивача до державних органів з метою отримання дубліката посвідчення.
Так, 27.06.2024 позивач звернувся до Офісу Президента України із заявою про повторну видачу посвідчення "Заслужений працівник культури України", у зв'язку зі втратою посвідчення (а.с.9).
Крім того, позивач неодноразово звертався з електронними зверненнями до Офісу Президента України через державну установу "Урядовий контактний центр" щодо порушення на його думку прав.
Листом від 09.07.2024 № 22/034437-25 Офіс Президента України повідомив, що порушене у зверненні питання буде розглянуто Комісією державних нагород та геральдики, у разі надання відповідними органами державної влади інформації, яка підтверджує, що втрата посвідчення до нагороди сталася з причин, що не залежать від нагородженого.
Листом від 24.07.2024 № 08-2036/8 Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації повідомив, що на початку повномасштабного вторгнення (наприкінці лютого 2022 року), на початку облоги міста Ніжина, Чернігівської області рашистськими військами, керівництвом театру було організовано вивезення документації та техніки театру (особових справ працівників, трудових книжок, фінансово-господарських документів, найбільш цінної звукової та світлової апаратури, тощо) у безпечне місце. Під час перевезення та зберігання частину документів було втрачено. Серед них і Посвідчення до державної нагороди - почесного звання "Заслужений працівник культури України" (Указ Президента України від 20 березня 2007 року № 225/2007). Зважаючи на вищевикладене, Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації порушив клопотання про видачу ОСОБА_1 дубліката-документів про нагородження (а.с.12).
17.02.2025 позивач звертався до Департаменту з питань звернень Офісу Президента України та до Управління державних нагород Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород та надавав перелічені судом раніше документи щодо прохання видати дублікат посвідчення до державної нагороди - почесного звання "Заслужений працівник культури України" (Указ Президента України від 20.03.2007 № 225/2007).
Листом від 19.02.2025 Департамент з питань звернень громадян Офісу Президента України повідомив, що звернення від 17.02.2025 передано для розгляду до Управління державних нагород Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород.
Вказані обставини, як правильно зазначив суд першої інстанції, свідчать про те, що станом на час звернення позивача до Пенсійного фонду та на момент прийняття спірного рішення № 253950011880 від 17.10.2024 у позивача були відсутні документи, що підтверджують особливі заслуги перед Україною, отже Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області діяло у межах та у спосіб передбачених законодавством.
Доводи позивача про те, що документом про нагородження є належним чином посвідчений витяг з Указу Президента України №225/2007 від 20.03.2007, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно з Указом Президента України від 29 червня 2001 року № 476/2001 «Про почесні звання України», що регулює порядок присвоєння почесних звань, документом, який засвідчує присвоєння почесного звання, є посвідчення до почесного звання та нагрудний знак.
Посвідчення до почесного звання є основним документом, що підтверджує цей статус.
Нагрудний знак видається разом із посвідченням, що робить його частиною комплекту, який засвідчує нагородження.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно зі статтею 5 Закону України «Про державні нагороди України», нагородження державними нагородами (до яких належать і почесні звання) відбувається указом Президента України, а нагородженому вручається державна нагорода та документ, що посвідчує нагородження нею.
Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не підтвердженість права позивача на призначення/перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" належними та допустимими доказами, а отже і відсутність підстав для скасування спірного рішення відповідача.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю.Коротких