24 вересня 2025 року Справа № 340/1344/25
Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, в тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. В разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (діє з 19.07.2022).
Відповідно до статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більше як а період, встановлений частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України в редакції до 19.07.2022 в разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України №2352 від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, частини 1, 2 статті 233 КЗпП України викладені в такій редакції: «Працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті. З заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, в тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Законом України №540 від 30.03.2020 КЗпП доповнений главою ХІХ Прикінцеві положення, якою передбачалось що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки визначені статтею 233 продовжуються на строк дії карантину. Постановою КМУ №651 від 27.06.2023 карантин відмінений з 24 години 30.06.2023.
Таким чином до 01.07.2023 не було обмеження строку звернення до суду з позовом
про стягнення заробітної плати, після 01.07.2023 встановлений тримісячний строк для звернення з таким позовом з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Виходячи з положень статті 116 КЗпП України, поки особа перебуває в трудових відносинах, вона має законні очікування що роботодавець при звільненні виплатить всі належні суми незалежно від часу, коли вона отримала право на такі суми. При цьому стаття 116 КЗпП України допускає наявність спору про суми, нараховані при звільненні, а стаття 117 КЗпП України допускає можливість вирішення такого спору після звільнення.
Оскільки законодавство надає працівнику право при звільненні вимагати виплатити всі належні йому суми, тобто всі недоотримані ним виплати, та допускає наявність спору між працівником і роботодавцем про розмір таких виплат, до звільнення, тобто під час перебування в трудових відносинах, працівник в будь який час може звернутись з позовом про виплату недоотриманих сум. Іншими словами, поки працівник працює, до нього не може бути застосований тримісячний строк звернення до суду, передбачений частиною 1 статті 233 КЗпП України з позовом про виплату недоотриманої заробітної плати та інших виплат. І тільки в разі звільнення працівник обмежений тримісячним строком звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені йому при звільненні у відповідності до частини 2 статті 233 КЗпП України.
З урахуванням того, що у даній справі ОСОБА_1 продовжує проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , вважаю помилковим висновок колегії суддів про застосування стосовно його позовних вимог тримісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною 1 статті 233 КЗпП України.
На моє переконання, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 мала бути залишена без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду без змін.
Суддя А.В. Суховаров