25 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/1644/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року (суддя Ільков В.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати мені компенсації податку на доходи фізичних осіб у відповідності до пунктів 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44 при нарахуванні індексації грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року по справі №160/13833/23;
- визнати протиправною дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо стягнення військового збору із виплат на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року по справі № 160/13833/23 в більшому розмірі ніж визначено чинним законодавством за період виникнення спірних правовідносин;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Дніпропетровській області нарахувати та виплатити компенсацію податку на доходи фізичних осіб у відповідності до пунктів 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 за виплачену індексацію грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року по справі № 160/13833/23;
- стягнути різницю величини військового збору в розмірі 3,5 % із суми виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року по справі № 160/13833/23.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію податку на доходи фізичних осіб у відповідності до пунктів 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 при нарахуванні індексації грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року по справі №160/13833/23.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо стягнення військового збору із виплат на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року по справі № 160/13833/23 в більшому розмірі ніж визначено чинним законодавством за період виникнення спірних правовідносин.
Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію податку на доходи фізичних осіб у відповідності до пунктів 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 за виплачену індексацію грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року по справі № 160/13833/23.
Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 різницю величини військового збору в розмірі 3,5 % із суми виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року по справі № 160/13833/23.
Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 1211,20 гривень.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування скарги зазначено, що за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 82807,07 грн стягнуто, військовий збір у розмірі 1,5% (82807.07*1,5/100) та складає 1242,11 грн.
За період з 01.03.2018 по 25.11.2020 нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 103485,74 грн стягнуто військовий збір у розмірі 1,5% (103485.74*1,5/100) та складає 1552,29 грн.
Таким чином, відповідачем до індексація грошового забезпечення нарахованого позивачу на виконання рішення суду по справі №160/13833/23 за період 01.12.2015 - 25.11.2020 складає 186292,81 грн до цієї суми застосовано військовий збір у розмірі 1,5% (186292,81*1,5/100) та складає 2794,40 грн, що підтверджується довідкою від 31.03.2025 № 159 та даними з карткового рахунку (додаються).
Головне управління з виплат на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року по справі № 160/13833/23 не стягувало військовий збір в більшому розмірі (не застосовувало 5 %) за період виникнення спірних правовідносин, тому висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача різниці величини військового збору в розмірі 3,5 % із суми виплати індексації є хибним та підлягає скасуванню.
Також скаржник зазначає, що станом на 12.12.2024 день отримання ОСОБА_1 виплати на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 по справі № 160/13833/23 (виплата не є грошовим забезпеченням та не пов'язана з виконанням обов'язків несення служби, а має одноразовий характер) та відсутність, відповідно до пункту 2 Порядку №44, у позивача статусу особи рядового або начальницького складу служби цивільного захисту, тому положення п. 168.5 ст. 168 ПК України, а також положення Порядку №44 щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб до даних правовідносин не застосовуються.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Відповідно до витягу із наказу від 25.11.2020 №422, згідно з положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу звільнити із служби цивільного захисту: у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров'я): підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 2860006236). головного інспектора П'ятихатського районного сектору Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, з правом носіння форменого одягу, виключити з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій 30 листопада 2020 року.
Як встановлено з довідки Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 03.07.2023 виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 становить у загальній сумі 3248,50 грн.
Згідно з даними довідки Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 03.07.2023 виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 25.11.2020 становить у загальній сумі 4431,74 грн.
Відповідно до довідки Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 21.07.2023 №172, Головним управлінням ДСНС України у Дніпропетровській області ОСОБА_1 був застосований базовий місяць при нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2016 року. Головним управлінням ДСНС України у Дніпропетровській області ОСОБА_1 був застосований базовий місяць при нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 25.11.2020 - березень 2018 року.
Згідно із довідкою Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області від 01 червня 2023 року №124, ОСОБА_1 отримав грошове забезпечення за лютий 2018 р. - 9787,00 грн, березень 2018 р. - 11098,30 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 по справі № 160/13833/23:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (вул.Короленка, 4, м.Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 38598371) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. із врахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін - січень 2008 року;
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (вул. Короленка, 4, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 38598371) яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 25.11.2020 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язано Головне управління Державної служби України надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (вул. Короленка, 4, м.Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 38598371) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) суму індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. із врахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін - січень 2008 року;
- зобов'язано Головне управління Державної служби України надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (вул. Короленка, 4, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 38598371) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.11.2020 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у фіксованому розмірі 3151,85 грн. на місяць.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09.2024 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі № 160/13833/23 залишено без змін.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 по справі № 160/13833/23 відповідачем 12.12.2024 нараховано 149915,71 грн, з яких утримано передбачені законом податки, у т.ч. військовий збір.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Щодо позовних вимог в частині компенсації при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).
Згідно пунктів 2 - 5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Вказана позиція узгоджена з постановою Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №812/1048/17, від 29 липня 2020 року у справі № 814/142/17, від 19 лютого 2020 року у справі №826/2922/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 400/1119/21.
Так, відповідно до правового висновку та позиції Верховного Суду, висловлених у постанові від 22 червня 2018 року в справі №812/1048/17 (№К/9901/3357/17) механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Верховний Суд в постанові від 26 березня 2020 року в справі №813/189/18 (№К/9901/53267/18) зазначив, що компенсація податку з доходів фізичних осіб відноситься до компенсаційних платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів (стаття 1, частина 1 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-ХII зі змінами).
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Зважаючи на те, що вказані кошти нараховані в результаті перерахунку та відновлення прав позивача, порушених при їх виплаті, вказана сума є доходом.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №159/1615/17, від 29.04.2020 у справі №420/2093/16-а та від 16.12.2020 у справі №521/21718/16-а, від 23 грудня 2020 року у справі №640/7975/15-а.
У постанові Верховного Суду від 08 березня 2024 року справа № 560/11906/23 зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати. Колегія суддів констатувала, що спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця.
Верховний Суд у постановах від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 26.11.2023 у справі №560/11895/23 та від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а зауважував, що на належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013.
Конституційний Суд України у вказаному Рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону № 108/95-ВР такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
У пункті 2.2 Рішення від 15.10.2013 №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Виходячи з цього, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати є складовими заробітної плати в розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці».
Так, у частині вимог позивача про нарахування та виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, варто зазначити, що аналіз наведених вище пунктів 2 - 3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Як уже зазначалось, грошове забезпечення є одним з основних державних гарантій щодо оплати їх праці та підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
При цьому, нарахування та виплата грошового забезпечення у визначеному законодавством розмірі, у даному випадку індексації, мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на його нарахування та виплату відповідно до вимог законодавства.
Відтак, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22, від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі № 320/6441/22, від 31 січня 2024 року у справі №320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22, від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23, від 27 червня 2024 року у справі № 580/602/22, від 10 жовтня 2024 року у справі № 500/8015/23.
На підставі викладеного, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо утримання військового збору з доходів позивача у розмірі 5 %, та стягнути різницю величини військового збору в розмірі 3,5 % із суми виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року по справі № 160/13833/23, колегія суддів зазначає наступне.
Так, ч. 1 ст. 9 Закону №2262-ХІ передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2262-ХІ, виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Згідно з п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.10.2024 року № 4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Кодексом.
Враховуючи викладене, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01 грудня 2024 року застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).
Матеріали справи свідчать, що позивачу на виконання рішення суду по справі №160/13833/23 за період 01.12.2015 - 25.11.2020 нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 186292,81грн. та стягнуто військовий збір у розмірі 1,5% (186292,81*1,5/100) та складає 2794,40грн. підтверджується довідкою від 31.03.2025 № 159 та даними з карткового рахунку.
Щодо посилання позивача та суду першої інстанції на стягнення військового збору в більшому розмірі, а саме 5 %, колегія суддів зазначає, що зазначені висновки не підтверджується матеріалами справи та ґрунтується виключно на розрахунку здійсненного позивачем самостійно щодо суми яка підлягає на його думку нарахуванню та виплаті позивача на виконання рішення суду по справі №160/13833/23. Проте, як підтверджується матеріалами справи, відповідачем на виконання рішення суду по справі №160/13833/23 нараховано іншу суму ніж зазначено позивачем.
Таким чином, Головне управління з виплат на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року по справі № 160/13833/23 не стягувало військовий збір в розмірі 5 % за період виникнення спірних правовідносин, тому висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача різниці величини військового збору в розмірі 3,5 % із суми виплати індексації є помилковим.
На підставі викладеного, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, оскільки суд першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, частково неправильно вирішив справу що суті спору, внаслідок чого рішення суду підлягає скасуванню у відповідній частині, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо стягнення військового збору із виплат на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року по справі № 160/13833/23 в більшому розмірі ніж визначено чинним законодавством за період виникнення спірних правовідносин, стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 різницю величини військового збору в розмірі 3,5 % із суми виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року по справі №160/13833/23 та прийняти нове судове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров