24 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 340/7560/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Черниш О.А.) в адміністративній справі №340/7560/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
25.11.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та за період з 01.01.2024 року по 31.07.2024 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та за період з 01.01.2024 року по 31.07.2024 року, з урахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з 2013 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У період служби з 01.01.2016 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 31.07.2024 відповідач нараховував та виплачував їй індексацію грошового забезпечення у неправильному (заниженому) розмірі. З урахуванням вищезазначеного просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення індексації грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за період служби з січня 2016 року по лютий 2018 року та щодо ненарахування і невиплати індексації-різниці за період служби з березня 2018 року по липень 2022 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період служби з січня 2016 року по лютий 2018 року, застосувавши січень 2008 року як місяць підвищення доходу для розрахунку індексації.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_2 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення за період служби з березня 2018 року по 18.07.2022 року.
Розподіл судових витрат у справі не здійснювався.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині зобов'язання нарахувати позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період служби з березня 2018 року по 18.07.2022 та прийняти нове, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити, в іншій частині рішення - залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в провадженні Кіровоградського окружного адміністративного суду перебуває справа за №340/6642/24 за позовом ОСОБА_1 про перерахунок її грошового забезпечення, виплаченого у період проходження військової служби у 2020-2023 роках. Рішення по справі №340/6642/24 станом на день подання апеляційної скарги не ухвалено, а тому на думку скаржника ухвалення рішення в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення за період служби з березня 2018 року по 18.07.2022 року є передчасним, оскільки безпосередньо залежить від результату розгляду справи №340/6642/24. Також наголошує на тому, що індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 року виплачена позивачу в повному обсязі на загальну суму 15320,64 грн, що підтверджується архівними відомостями нарахування грошового забезпечення позивача у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 2001 року проходить військову службу за контрактом в Збройних Силах України, зокрема з 2013 року - у складі військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).
Позивачка 19.11.2024 звернулася до суду з цим позовом, стверджуючи, що відповідач у період її служби з 01.01.2016 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 31.07.2024 не проводив (неправильно проводив) індексацію її грошового забезпечення.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість, залишивши без розгляду позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача вчинити певні дії за період з 19.07.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 31.07.2024.
Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.
Предметом розгляду апеляційної скарги є визначення наявності правових підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю за період з березня 2018 року по 18.07.2022 включно у розмірі 3872,96 грн. щомісячно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 №1078. З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, за подібних у цій справі обставин надавав оцінку нормам абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню під час апеляційного перегляду цієї справи.
Згідно із викладеною позицією Верховного Суду, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
При цьому слід зазначити, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд апеляційної інстанції повторно зазначає, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Застосовуючи вказаний у справі №400/3826/21 підхід та ураховуючи, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку №1078 можна прийти до висновку що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача, військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 06.07.2023 у справі № 560/6684/22, від 15.08.2023 у справі № 400/3784/22 та інших підкреслював, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
Наведена позиція Верховного Суду ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб, застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, у цій справі необхідно встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що визначення березня 2018 року як базового місяця та виплата поточної індексації з 01.03.2018 у межах цієї справи не є спірним.
Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.). Такий розмір можливої індексації грошового забезпечення - 4463,15 грн., який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018) неодноразово досліджувався та встановлювався судами та підтверджується зокрема, постановою Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №420/3121/22, від 07.11.2022 у справі №420/19954/21 та інших.
Згідно архівних відомостей військової частини про нараховані основні та додаткові види грошового забезпечення і премії позивача:
- грошове забезпечення за лютий 2018 року (без урахування компенсації ПДФО) становило 11748,80грн. (посадовий оклад - 740,00 грн.; оклад за військовим званням - 40,48 грн.; надбавка за вислугу років - 271,25 грн.; надбавка за виконання ОВЗ - 525,87 грн., надбавка за ОУС - 185,00 грн., премія - 3818,40 грн., щомісячна ДГВ - 4405,80 грн., надбавка ССО - 1762,00 грн.) (а.с. 22);
- грошове забезпечення за березень 2018 року (без урахування компенсації ПДФО та грошової допомоги на оздоровлення) - 12338,99грн. (посадовий оклад - 3170,00 грн.; оклад за військовим званням - 670,00 грн.; надбавка за вислугу років - 1728,00 грн.; надбавка ОПС - 751,68 грн., надбавка ССО - 1762,00 грн., премія - 4257,31 грн.) (а.с. 23).
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що дохід позивача збільшився на 590,19грн. (12338,99 грн.- 11748,80 грн.).
З урахуванням наведеного, оскільки розмір підвищення грошового доходу позивача дійсно не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції, що індексація-різниця в розумінні приписів абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 підлягає нарахуванню і виплаті позивачеві за спірний період у сумі 3872,96грн (4463,15 грн. - 590,19грн.) в місяць.
Суд апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 77 КАС України відхиляє доводи відповідача, на підтвердження доводів скарги, що нарахування та виплата позивачу щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення за спірний період служби безпосередньо залежить від результату розгляду справи №340/6642/24, оскільки розмір суми індексації-різниці розраховується з показників за 2018 рік. Предметом же розгляду справи №340/6642/24 є визначення правомірності дій відповідача з приводу нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 по 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, замість використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають правовим позиціям Верховного Суду, а тому, враховуючи норми ч. 5 ст. 242 КАС України, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене судове рішення скасуванню.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року в адміністративній справі №340/7560/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 24 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак