18 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 340/4596/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах і інтересах неповнолітніх та малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 ( суддя Брегей Р.І.) в адміністративній справі №340/4596/25 за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах і інтересах неповнолітніх та малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Світловодської міської ради, Служби у справах дітей Світловодської міської ради про скасування рішення та зобов'язати вчинити певні дії,-
08 липня 2025 року Кіровоградський окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Світловодської міської ради та Служби у справах дітей Світловодської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №232 від 22.03.2024 р.
Підставою для відмови у відкритті провадження став висновок суду, про те що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п.1 ч.1 статті 170 КАС України).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 та справу направити для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
22 березня 2024 року Виконавчий комітет прийняв рішення №232 про надання ОСОБА_5 дозволу на прийняття в дар частини квартири, що розташована у м.Світловодськ Олександрійського району Кіровоградської області, від ОСОБА_6 ..
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з наступних міркувань.
Оскільки ОСОБА_1 ставить перед судом питання, яке стосується підстав відчуження і набуття права власності фізичними особами, відповідачами у такому спорі мають бути, в першу чергу, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , а не Виконавчий комітет і Служба, бо саме фізичні особи можуть втратити або набути (реституція) право.
Для визначення юрисдикції спору важлива кінцева мета, яку переслідує позивач, а не тільки предмет спору.
Отже, спір про право власності на квартиру між фізичними особами не є публічно-правовим, а тому не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Для оскарження рішення виконкому про дозвіл на прийняття в дар частини квартири, де зареєстровані діти, слід звертатися до адміністративного суду за місцем знаходження органу, що ухвалив рішення, або за місцем виконання рішення.
Позов подається в порядку адміністративного судочинства відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки рішення виконкому є актом органу державної влади або місцевого самоврядування.
Рішення виконкому міської ради про надання дозволу на прийняття в дар квартири - це адміністративне рішення, яке є попереднім етапом, а не процедурним, оскільки саме рішення виконкому не створює правовідносин, а є лише дозвільним кроком для подальшого оформлення договору дарування, що вже є матеріальною процедурою.
Рішення виконкому є адміністративним, оскільки воно видається органом виконавчої влади (міською радою) і стосується дозвільної процедури на отримання майна, яке належить до муніципальної власності.
Власне дарування квартири є матеріальним правочином, який оформлюється шляхом укладення договору дарування між дарувальником та обдаровуваним, а також нотаріального посвідчення цього договору.
Процедурні рішення стосуються виключно порядку виконання певних дій.
Отже, рішення виконкому є лише дозволом на реалізацію майнових прав і не є кінцевим процедурним кроком, який безпосередньо оформлює дарчу.
Таким чином, рішення виконавчого комітету про надання дозволу на вчинення правочину скасовується адміністративним судом за позовною заявою особи, права, свободи або законні інтереси якої порушено.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.
Предметом спору у цій справі є рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 22 березня 2024 року № 232 "Про надання дозволу на дарування частини квартири".
В якості підстав позову позивач покликається на відсутність у позивача повноважень на прийняття спірного рішення, оскільки рішення про надання дозволу на дарування квартири (частки) та подальше оформлення договору дарування квартири в Україні не може бути без дозволу органів опіки та піклування, якщо обдаровуваним є дитина віком до 18 років або якщо в квартирі зареєстровані неповнолітні особи.
Відповідно, дозвіл органів опіки та піклування потрібен:
-якщо обдаровуваним (той, хто отримує) є дитина, яка не досягла 18 років
-якщо в квартирі, що дарується, прописані діти.
Відповідно до п. 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року N 866, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається у разі гарантування збереження її права на житло і оформлюється РІШЕННЯМ РАЙОННОЇ В МІСТІ РАДИ, витяг з якого заявникам видає служба у справах дітей.
Вподальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 913 внесено зміни до пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини.
Пункт 67 викласти у такій редакції:
«Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з'ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.
Районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної в місті ради може відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 177 Сімейного кодексу України.
Рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної в місті ради про надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини або відмову у його наданні може бути оскаржено до суду.».
Згідно із статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
За приписами частини першої статті 51 Закону № 280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.
Відповідно до пункту 6 статті 59 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Згідно із частиною десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статтею 4 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 січня 1985 року, ратифікованої Україною 15 липня 1997 року, органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що коли йдеться про відчуження нерухомості, де зареєстровані діти, орган місцевого самоврядування (орган опіки та піклування) виконує функцію захисту прав дитини, що робить цей спір публічно-правовим.
Це означає, що рішення щодо такого відчуження залежить не лише від волі власників, а й від рішення органу опіки, який має на меті забезпечити інтереси дитини.
Отже, орган місцевого самоврядування діє не як приватна особа, а як представник держави у сфері захисту прав дітей, а тому ця функція є публічною і здійснюється відповідно до законодавства.
В свою чергу, здатність дітей мати житло є питанням публічного інтересу, тому держава через свої органи, у даному випадку, органи опіки, контролює відчуження нерухомості, яка може вплинути на цю здатність.
Отже, на думку апеляційного адміністративного суду, правильним буде висновок про публічно-правовий характер даного спору, оскільки він стосується виконання державою своїх публічних функцій із захисту прав дитини.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах і інтересах неповнолітніх та малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 в адміністративній справі №340/4596/25 скасувати, а справу направити до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 23 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя В.А. Шальєва