Справа № 369/16986/25
Провадження №2/369/10536/25
22.09.2025 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд зняти арешт з майна ОСОБА_1 , а саме квартири АДРЕСА_1 , який зареєстрований 24.04.2008 року за №7096640 реєстратором: Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою, на підставі постанови без номера від 10.04.2008 року, Державною виконавчою служби у Києво-Святошинському районі Київської області. Виключити із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження у вигляді арешту нерухомого майна №7096640, дата реєстрації 24.04.2008 року, накладеного реєстратором: Києво-Святошинською районною державною нотаріальною, на підставі постанови без номера від 10.04.2008 року Державною виконавчою службою у Києво-Святошинському районі Київської області.
Вивчивши матеріали позовної заяви разом з додатками, вважаю, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в позовному провадженні, зважаючи на наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 1, 2 постанови від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, вимоги сторони виконавчого провадження про звільнення майна з-під арешту розглядається в порядку, передбаченому для розгляду скарг на дії виконавця. Інші особи, які не є учасниками виконавчого провадження та є власниками або володільцями майна, можуть заявити свої вимоги про звільнення майна з-під арешту в порядку позовного провадження.
Таким чином, позивач як сторона виконавчого провадження, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Схожі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20),
Верховний Суд у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 200/12288/19 зауважує, що розглядаючи спір за його позовом про зняття арешту, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що позивач, який є боржником у виконавчому провадженні, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Тобто, він не може виступати позивачем у цій справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
ОСОБА_1 був стороною виконавчого провадження, а саме боржником, тому після ухвалення рішення по суті спору судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється виключно за правилами розділу VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судовий рішень» ЦПК України, який визначає порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця в ході виконання рішень, у формі звернення до суду зі скаргою, тоді як ОСОБА_1 , пред'явив позов, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, у зв'язку з цим не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача.
Отже, позовна заява на предмет судового контролю за діями/бездіяльністю державного виконавця при виконанні судового рішення в іншій справі, не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки чинне законодавство передбачає іншу форму звернення та порядок вирішення, що є підставою для відмови у відкритті провадження у даній справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 204/2494/20, згідно з якою такі вимоги не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач одночасно має бути й відповідачем, оскільки його майно арештовано державним виконавцем і він є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог статей 42, 48, 175, 447 ЦПК України, тому такий позов взагалі не підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Враховуючи суб'єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склались між ними, приходжу до висновку, що вимоги позивача не підлягають вирішенню в порядку позовного провадження, у зв'язку з чим у відкритті провадження слід відмовити та роз'яснити позивачу право на оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що він має право звернутись до суду із скаргою в порядку передбаченому розділом VII ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
СуддяНаталія ПІНКЕВИЧ