Справа № 368/800/23
Провадження № 2/368/77/25
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"12" вересня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
за участі секретаря Назаренко А.І.
представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Потьомкіна С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Кагарлик в режимі відео конференції цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник позивачів адвокат Потьомкін Сергій Олексійович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л», третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко Анна Вікторівна про скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки, зобов'язання повернути земельні ділянки власникам, -
встановив:
представник позивачів просить суд визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 та, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, обґрунтовуючи позов наступним.
Позивач 1 та позивач 2 є рідними сестрами, які у 2008 році успадкували по 1/3 частки майна їх померлої матері - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими 19.09.2008 року державним нотаріусом Кагарлицької районної державної нотаріальної контори Воловенко Р.П та зареєстрованими в реєстрі під номерами: № 1-3803, № 1-3810 відповідно.
Відповідно до змісту даних свідоцтв спадкове майно складалось із земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:005:0008, площею 2,76 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.
В подальшому внаслідок поділу даної земельної ділянки з неї було сформовано три нові земельні ділянки:
земельна ділянка з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власник - позивач 1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 014558 від 05.08.2010 року;
земельна ділянка з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власник - позивач 2, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 014556 від 05.08.2010 року.
16.05.2015 року між позивачем 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» , код ЄДРПОУ: 39633783, було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельна ділянку 1. Право оренди земельної ділянки 1 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.05.2015 року, номер запису 9908069.
Також 16.05.2015 року між позивачем 2 та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку 2. Право оренди земельної ділянки 2 було зареєстроване в ДРРПНМ 28.05.2015 року, номер запису 9907433.
06.02.2022 року позивач 1 випадково дізналась з відомостей, що містяться у ДРРПНМ, що 19.01.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко Анною Вікторівною було зареєстроване право оренди земельної ділянки ТОВ «Роза-Л» (код ЄДРПОУ: 39633783) на підставі договору оренди землі, б/н, виданого 25.12.2020 року, номер запису в реєстрі про речове право - 40262288. Позивач 1 стверджує, що даний договір нею ніколи не укладався і не підписувався, примірник даного Договору у неї відсутній.
Про виявлений факт протиправної реєстрації права оренди щодо земельної ділянки 1 позивач повідомила іншому позивачу.
16.02.2022 року позивач 2, перевіривши відомості, що містяться в ДРРПНМ (інформаційна довідка фактично отримана позивачем 1), дізналась, що щодо земельної ділянки 2 також здійснено реєстрацію права оренди - 19.01.2021 року приватним нотаріусом Обухівського РНО КО Заставенко А.В. було зареєстроване право оренди земельної ділянки ТОВ «Роза-Л» (код ЄДРПОУ: 39633783) на підставі Договору оренди землі, б/н, виданого 25.12.2020 року, номер запису в реєстрі про речове право - 40285403. Даний договір, за твердженням позивача 2, нею також ніколи не укладався і не підписувався, примірник даного Договору у неї відсутній.
03.02.2022 року позивачі кожен окремо направляли на адресу відповідача лист-повідомлення щодо відмови від поновлення, продовження орендних правовідносин та вимогу повернути орендовані земельні ділянки - щодо, відповідно, земельних ділянок 1, 2, 3. У листах позивачі просили повернути земельні ділянки 1, 2 у строк до 16.05.2022 року у зв'язку з небажанням продовжувати орендні правовідносини.
На початку червня 2022 року на адресу позивача 1 надійшло від відповідача заперечення на лист-повідомлення (заява) про небажання поновити дію договору оренди та самостійного обробітку земельної ділянки № 46 від 01.06.2022 р. та № 45 від 01.06.2022 року відповідно. Позивач 2 відповідного листа-повідомлення від відповідача не отримав.
Зі змісту листів вбачається, що «відповідно до п.п. б) п.п. 1 п. 1 Розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» всі договори оренди земельної ділянки, укладені із ТОВ «Роза-Л», автоматично продовжуються на 1 (один) рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».
Дійсно, відповідно до пп. 1) п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, що діяла станом на 28.05.2022 року, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:
1)вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності.
Отже, в силу прямого припису закону строк дії Договору 1 від 16.05.2015 р., Договору 2 від 16.05.2015 р. було поновлено на один рік - до 28.05.2023 року.
При цьому оскільки позивачі фактично не укладали з відповідачем договори 1, 2 від 25.12.2020 року, то вони керувались саме умовами Договорів 1, 2 від 16.05.2015 року.
Наприкінці березня 2023 року на адресу відповідача представником позивача було направлено в інтересах позивачів схожі за змістом адвокатські запити №№ 102, 103 відповідно.
Даними запитами представник позивачів просив відповідача:
надати копії договорів 1, 2 від 25.12.2020 року на підставі яких приватним нотаріусом Заставенко А.В. було зареєстроване право оренди земельної ділянки ТОВ «Роза-Л» щодо земельних ділянок 1, 2;
повідомити, яка кількість оригінальних примірників договорів 1, 2 від 25.12.2020 року була виготовлена відповідачем;
повідомити про наявну у відповідача кількість оригінальних примірників договорів 1,2 від 25.12.2020 року;
надати по одному оригінальному примірнику договорів 1, 2 від 25.12.2020 року у випадку, якщо у відповідача є в наявності більше одного примірника даних договорів.
Адвокатські запити №№ 102, 103 були проігноровані відповідачем.
Окрім того, наприкінці березня 2023 року на адресу приватного нотаріуса Обухівського РНО Київської області Заставенко А.В. представником позивача було направлено в інтересах позивачів схожі за змістом адвокатські запити №№ 105,106 відповідно.
У даних адвокатських запитах представник Позивача просив у приватного нотаріуса Заставенко А.В. наступні відомості та інформацію:
надати копії Договорів 1, 2 від 25.12.2020 року на підставі яких приватним нотаріусом Заставенко А.В. було зареєстроване право оренди земельної ділянки ТОВ «Роза-Л» щодо земельних ділянок 1, 2;
повідомити, чи є в наявності у приватного нотаріуса Заставенко А.В. в матеріалах нотаріальної чи реєстраційної справи оригінальні примірники договорів 1, 2, 3 від 25.12.2020 року;
повідомити, яка саме особа (прізвище, ім'я, по-батькові, РНОКПП, місце реєстрації, контактний номер телефону) та на підставі якого документа (наказ, довіреність, ордер на надання правової допомоги тощо) звернулась 19.01.2021 року до приватного нотаріуса Заставенко А.В. із заявами на проведення реєстраційних дій щодо державної реєстрації прав оренди земельних ділянок 1, 2 та які документи надала така особа.
Відповіді на адвокатські запити №№ 105, 106 від приватного нотаріуса Заставенко А.В. не надійшло.
Оскільки позивачі вичерпали можливості для самостійного отримання Договорів 1, 2 від 25.12.2020 року, які були підставою для державної реєстрації права оренди на земельні ділянки за відповідачем, і оскільки ці договори є важливими для правильного вирішення даної справи, то до даної позовної заяви додалося клопотання про витребування доказів у відповідача та приватного нотаріуса Заставенко А.В. в порядку ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України.
У випадку, якщо оригінальні примірники Договорів 1, 2 від 2512.2020 року фактично існують і будуть надані суду, то позивачі планують заявити клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, з метою спростування факту підписання даних договорів позивачами.
В квітні 2023 року позивачі направили на адресу відповідача листи-повідомлення про відмову від укладення договору оренди земельної ділянки від 16.05.2015 року на новий строк та про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки від 16.05.2015 року, - кожен щодо власної земельної ділянки.
У листах-повідомленнях позивачі повідомляли відповідачу про небажання після закінчення строку дії договорів 1, 2, 3 від 16.05.2015 року поновлювати їх чи переукладати нові договори оренди позивачі, посилаючись на п. 7.1. Договорів 1, 2 від 16.05.2015 року, просили протягом 15 календарних днів після закінчення строку дії Договорів 1, 2 від 16.05.2015 року (тобто, не пізніше 12 червня 2023 року) повернути позивачам земельні ділянки 1, 2 за відповідним актом приймання-передачі.
Відповіді від відповідача на листи-повідомлення станом на дату подання позовної заяви позивачі не отримали. Земельні ділянки все ще не повернуті позивачам та перебувають у володінні та користуванні відповідача, що є порушенням умов договорів 1, 2 від 16.05.2015 року.
При цьому у ДРРПНМ все ще містяться записи щодо права оренди відповідача на земельні ділянки 1, 2 за Договорами 1, 2 від 25.12.2020 року.
Правове обґрунтування позовних вимог та способи захисту порушених прав.
2.1. Щодо скасування державної реєстрації права оренди відповідача на належні позивачам земельні ділянки 1, 2.
Частиною 2 ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».
За правилами ст. 93 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України), ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно з вимогами ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
Відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між: власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.
Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, серед іншого, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Тобто, строк дії Договорів 1,2 від 16.05.2015 року припинився 28.05.2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 784 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
В квітні 2023 року позивачі направили на адресу відповідача листи-повідомлення про відмову від укладення договору оренди земельної ділянки від 16.05.2015 року на новий строк та про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки від 16.05.2015 року, просили повернути земельні ділянки 1, 2, не пізніше 15 календарних днів після закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки від 16.05.2015 року за відповідним актом приймання-передачі.
П'ятнадцятиденний термін повернення земельних ділянок закінчувався 12.06.2023 року. Однак, всупереч вимогам ст. 34 Закону України «Про оренду землі» та п. 7.1. Договорів 1, 2 від 16.05.2023 року, відповідач не повернув позивачам у встановлений термін належні їм на праві приватної власності земельні ділянки 1, 2, тим самим порушивши умови укладених Договорів 1, 2 від 16.05.2015 року.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 622 ЦК України боржник не звільняється від не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є примусове виконання обов'язку в натурі.
Тому позивачі вимушені звернутись до суду з позовною вимогою до відповідача про повернення земельних ділянок 1, 2.
Договори оренди від 25.12.2020 року між позивачами та відповідачем не підписувались та не укладались, то вбачається, що на момент звернення до суду з позовом, а також на момент закриття підготовчого провадження (станом на 10.11.2023 року) позивачі обрали належний спосіб захисту, тобто, такий, що передбачений чинним законодавством та такий, що слід застосовувати до спірних правовідносин.
В подальшому в Єдиному реєстрі судових рішень будо оприлюднено постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 року у справі № 513/879/19, зі змісту якої, серед іншого, вбачається наступний правовий висновок:
«Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.»
Тобто, Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові виснувала, що належним способом захисту прав орендодавця, який заперечує наявність права оренди у орендаря, і при цьому таке право є зареєстрованим за орендарем у ДРРПНМ, є не вимога про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію чи запису про державну реєстрацію чи державної реєстрації права оренди, а саме вимога про визнання права оренди відсутнім. І судове рішення про задоволення такої вимоги буде підставою для внесення відповідних змін до ДРРПНМ.
Більше того визначений Великою Палатою Верховного Суду підхід до розуміння належного способу захисту у подібних правовідносинах в подальшому був застосований Верховним судом у низці постанов, а саме: постановах від 20.12.2023 року у справі № 132/2923/21; від 31.01.2024 року у справі № 752/21285/21; від 19.02.2024 року у справі 567/3/22; від 28.02.2024 року у справі № 136/2517/18; від 28.02.2024 року у справі № 385/284/23 та інших.
Тобто, є підстави стверджувати, що внаслідок прийняття Великою Палатою зазначеної постанови фактично відбувся відступ від правових позицій Верховного Суду, якими керувались Позивачі при виборі способу захисту у позовній заяві (Постанови від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 03.02.2021 у справі № 278/3367/19-ц, від 06.10.2021 у справі № 754/8547/19, від 22.03.2023 у справі №462/6533/21).
Обраний позивачами спосіб захисту, який був належним станом на дату звернення до суду з позовом, наразі більш не є належним.
Натомість, обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12- 52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункт 127).
Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим; вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 04.07.2023 у справі № 1233/4365/18 (пункт 29), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 22)).
Представник відповідача в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Заяв та клопотань не надходило.
Представник третьої особи в особі приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко Анни Вікторівни в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Заяв та клопотань не надходило.
Суд, вислухавши представника позивачів та дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.
Згідно із частиною 1статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов'язок щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України).
Позивач ОСОБА_1 та позивач ОСОБА_2 є рідними сестрами, які у 2008 році успадкували по 1/3 частки майна їх померлої матері - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими 19.09.2008 року державним нотаріусом Кагарлицької районної державної нотаріальної контори Воловенко Р.П та зареєстрованими в реєстрі під номерами: № 1-3803, № 1-3810 відповідно.
Відповідно до змісту даних свідоцтв спадкове майно складалось із земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:005:0008, площею 2,76 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.
В подальшому внаслідок поділу даної земельної ділянки з неї було сформовано три нові земельні ділянки:
земельна ділянка з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власник - позивач ОСОБА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 014558 від 05.08.2010 року;
земельна ділянка з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власник - позивач ОСОБА_2 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 014556 від 05.08.2010 року.
16.05.2015 року між позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» , код ЄДРПОУ: 39633783, було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельна ділянку 1. Право оренди земельної ділянки 1 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.05.2015 року, номер запису 9908069.
Також 16.05.2015 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку 2. Право оренди земельної ділянки 2 було зареєстроване в ДРРПНМ 28.05.2015 року, номер запису 9907433.
Відповідно до частини першої 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Згідно частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі Закон № 161-XIV).
Згідно із статтею 1 Закону № 161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У статті 6 даного Закону визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 14 Закону № 161-XIV передбачена письмова форма договору оренди землі.
Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами згідно із частиною другою статті 207 ЦК України.
03.02.2022 року позивачі кожен окремо направляли на адресу відповідача лист-повідомлення щодо відмови від поновлення, продовження орендних правовідносин та вимогу повернути орендовані земельні ділянки - щодо, відповідно, земельних ділянок 1, 2. У листах позивачі просили повернути земельні ділянки 1, 2 у строк до 16.05.2022 року у зв'язку з небажанням продовжувати орендні правовідносини.
На початку червня 2022 року на адресу позивача ОСОБА_1 надійшло від відповідача заперечення на лист-повідомлення (заява) про небажання поновити дію договору оренди та самостійного обробітку земельної ділянки № 46 від 01.06.2022 р. та № 45 від 01.06.2022 року відповідно. Позивач ОСОБА_2 відповідного листа-повідомлення від відповідача не отримав.
Зі змісту листів вбачається, що «відповідно до п.п. б) п.п. 1 п. 1 Розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» всі договори оренди земельної ділянки, укладені із ТОВ «Роза-Л», автоматично продовжуються на 1 (один) рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».
Дійсно, відповідно до пп. 1) п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, що діяла станом на 28.05.2022 року, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:
2)вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності.
Отже, в силу прямого припису закону строк дії Договору 1 від 16.05.2015 р., Договору 2 від 16.05.2015 р. було поновлено на один рік - до 28.05.2023 року.
06.02.2022 року позивач ОСОБА_1 випадково дізналась з відомостей, що містяться у ДРРПНМ, що 19.01.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко Анною Вікторівною було зареєстроване право оренди земельної ділянки ТОВ «Роза-Л» (код ЄДРПОУ: 39633783) на підставі Договору оренди землі, б/н, виданого 25.12.2020 року, номер запису в реєстрі про речове право - 40262288.
Позивач ОСОБА_1 стверджує, що даний договір нею ніколи не укладався і не підписувався, примірник даного Договору у неї відсутній.
Про виявлений факт протиправної реєстрації права оренди щодо земельної ділянки позивач ОСОБА_1 повідомила іншому позивачу ОСОБА_2
16.02.2022 року позивач ОСОБА_2 , перевіривши відомості, що містяться в ДРРПНМ (інформаційна довідка фактично отримана позивачем ОСОБА_1 ), дізналась, що щодо земельної ділянки 2 також здійснено реєстрацію права оренди - 19.01.2021 року приватним нотаріусом Обухівського РНО КО Заставенко А.В. було зареєстроване право оренди земельної ділянки ТОВ «Роза-Л» (код ЄДРПОУ: 39633783) на підставі Договору оренди землі, б/н, виданого 25.12.2020 року, номер запису в реєстрі про речове право - 40285403. Даний договір, за твердженням позивача ОСОБА_2 , нею також ніколи не укладався і не підписувався, примірник даного Договору у неї відсутній.
Ухвалами Кагарлицького районного суду Київської області від 10.07.2023 р. та від 28.07.2025 р. було витребувано у ТОВ «РОЗА-Л» оригінальний примірник договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, номер запису в реєстрі про речове право - 402622884 та оригінальний примірник договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підстав якого 19.01.2021 року було зареєстроване за TOB «PОЗA-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, номер запису в реєстрі про речове право - 40285403.
Неодноразовими заявами представника відповідача в особі ТОВ «PОЗA-Л» було повідомлено, що відповідач ТОВ «Роза-Л» на даний час не може виконати вищевказану ухвалу суду, оскільки через значну кількість орендованих земельних ділянок та значну кількість договорів оренди перевірка архіву потребує значної кількості часу для того, щоб надати суду оригінали додаткової угоди. Також, на даний час один із керівників ТОВ «Роза-Л», який здійснює керівництво сільськогосподарського напрямку, перебуває за межами України, що також ускладнює можливість надання відповідачем витребовуваних документів. Проте, відповідач ТОВ «Роза-Л» має намір надати витребувані судом докази за умови поновлення судом строку на їх надання.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 06.10.2023 р. було витребувано у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко Анни Вікторівни оригінальний примірник договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, номер запису в реєстрі про речове право - 402622884 та оригінальний примірник договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підстав якого 19.01.2021 року було зареєстроване за TOB «PОЗA-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, номер запису в реєстрі про речове право - 40285403.
Листом від 20.10.2023 р. приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Заставенко А.В., у відповідь на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 06 жовтня 2023 року справа №368/800/23 (2-368/406/23), було повідомлено про те, що на підставі п. 10 Порядку про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор виготовляє скановані копії документів, поданих заявником для проведення державної реєстрації прав у паперовій формі, з дотриманням вимог, передбачених Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 114 (офіційний вісник України, 2011 р., № 86, ст. 3145; 2018 р., № 52, ет.1827), та долучає їх по відповідної заяви та відповідно до п.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа з оригіналів документів чи відповідно оформлених копій необхідних для державної реєстрації прав документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, обов'язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, які додаються до заяви. Отже після виготовлення сканованих копій зазначені оригінальні примірники: договору оренди землі б/н від 25.12.2020 року, на підставі якого було зареєстроване за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, номер запису в реєстрі про речове право - 02622884; договору оренди землі б/н від 25.12.2020 року, на підставі якого було зареєстроване за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, номер запису в реєстрі про речове право - 40285403 було повернуто заявнику.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 09.04.2024 р. було витребовано у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко Анна Вікторівна скановану копію примірника договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, номер запису в реєстрі про речове право - 402622884 та скановану копію примірника договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підстав якого 19.01.2021 року було зареєстроване за TOB «PОЗA-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, номер запису в реєстрі про речове право - 40285403.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 06.06.2024 р. було вирішено тимчасово вилучити у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко Анна Вікторівна для дослідження судом в судовому засіданні скановану копію примірника договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, номер запису в реєстрі про речове право - 402622884 та скановану копію примірника договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, номер запису в реєстрі про речове право - 40285403, а також ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 09.04.2024 р. було вирішено тимчасово вилучити у TOB «РОЗА-Л» для дослідження судом в судовому засіданні оригінальний примірник договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, номер запису в реєстрі про речове право - 402622884 та оригінальний примірник договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, номер запису в реєстрі про речове право - 40285403.
Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 09.04.2024 р., якою було вирішено тимчасово вилучити у TOB «РОЗА-Л» оригінали договорів оренди, було не виконане в частині надання оригіналів досліджуваних документів, а ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 06.06.2024 р., якою було вирішено тимчасово вилучити у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко Анна Вікторівна було виконано та скановані договори оренди були вилучені.
Встановлення факту непідписання договору як правило можливо за допомогою відповідної судово-почеркознавчої експертизи. У змагальному процесі обов'язки мають як сторони, так і суд, які зобов'язані забезпечити змагальність процесу. Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу в справі на сукупність таких умов: 1) для з'ясування обставин, які мають значення для справи, мають спеціальні знання в іншій сфері, ніж право, без яких встановити відповідні завдання неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Отже, експертиза можлива з власної ініціативи суду, що відрізняє новий КПК України від КПК України в редакції до 15 грудня 2017 року. Таким чином, лише у разі усунення учасника справи від подання експертам деяких матеріалів, документів або іншої участі в цій експертизі, якщо без цієї експертизи провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із особами ці особи ухиляється, а також для них ця експертиза має значення, можна визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити в її визнанні ( стаття 109 ЦПК України ). Подібні за змістом правові висновки викладено в постановах Верховного Суду: від 18 січня 2023 року у справі N 601/2139/21 (провадження N 61-9158св22); від 24 травня 2023 року у справі N 567/792/22 (провадження N 61-431св23), від 21 червня 2023 року у справі N 567/874/22 (провадження N 61-2665св23).
Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 06.06.2024 р. було призначено судову почеркознавчу експертизу, яку було доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
14 січня 2025 року від експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було отримано клопотання, згідно якого просили надати оригінали досліджуваних документів, а саме: договору б/н, від 25.12.2020 року (на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, номер запису в реєстрі про речове право - 402622884) та договору б/н, від 25.12.2020 року (на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га номер запису в реєстрі про речове право - 40285403).
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 10.02.2025 р. було витребувано від ТОВ «РОЗА-Л» оригінали: договору б/н, від 25.12.2020 року (на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, номер запису в реєстрі про речове право - 402622884) та договору б/н, від 25.12.2020 року (на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га номер запису в реєстрі про речове право - 40285403), яка залишилась не виконана.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 19.03.2025 р. було направлено всі отримані документи з підписами позивачів та відправлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення експертизи.
Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було винесено повідомлення про неможливість надання висновку від 22.04.2025 р., згідно якого на підставі ст. 72 Цивільного процесуального кодексу України та п.п. 1.13, 4.10 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мінюсту України від 08.10.1998 № 53/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 № 705/3145, експерт повідомив про неможливість надання висновку, оскільки станом на 22.04.2025 клопотання експерта не виконане в частині надання оригіналів досліджуваних документів. Договір б/н, від 25.12.2020 року (на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, номер запису в реєстрі про речове право - 402622884); Договір б/н, від 25.12.2020року (на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, номер запису в реєстрі про речове право - 40285403), необхідні для проведення судової почеркознавчої експертизи не надані
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
У статті 15 Закону № 161-XIV викладено істотні умови договору оренди землі.
Згідно статті 6 Закону № 161-XIV право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV)визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону 1952-IV, оренда земельної ділянки, це речове право, що підлягає державній реєстрації.
Згідно частини 1 статті 26 Закону 1952-IVвідомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.
Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що набуваються на підставі договору за умови його поновлення, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права.
Спосіб захисту, обраний позивачем, мусить бути не будь-яким, а цілком конкретним, навіть, якщо він прямо не зазначений у відповідних нормах законодавства. На це послідовно вказує Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, додаючи, що спосіб захисту, як правило, випливає із суті правового регулювання спірних правовідносин.
Як показовий приклад варто навести постанову від 04.04.2023 у справі № 904/9070/21, в якій Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду підтвердив, що позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред'явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, зокрема, про визнання відсутнім права відповідача на земельну ділянку. Водночас суд зазначив, що обов'язковою умовою є ефективність обраного позивачем способу захисту - такий спосіб повинен відновлювати чи захищати порушене право позивача та виключати в подальшому необхідність пред'явлення інших позовів
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір оренди землі не укладали та не підписували, інші особи на їх укладення та підписання не уповноважували, істотні та інші умови договору з ними, як із власниками земельних ділянок, не узгоджували. Відповідач та третя особа не спростували доводи позивачів та не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження договірних правовідносин з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , предметом яких є належні їм на праві власності земельні ділянки.
Останні правочини є неукладеними, а ТОВ "РОЗА-Л" не довело до правомірності користування належним позивачам земельними ділянками та надалі ними користуються, чим порушує права позивачів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України ).
Порушення права пов'язане з оформленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, який з приватних (цивільних) прав (інтересів) позовника порушені, невизнані або оскаржені відповідачами і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позов звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оскарженого відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі N 753/8671/21 (постанова N 61-550св22).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне утворені, а учасники вимагають цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі N 638/2304/17 (провадження N 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначені обмежені дії щодо відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена ??судом порушення порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його пошкодженого права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі N 761/42030/21 (провадження N 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі N 607/20787/19 (провадження N 61-11625сво22)).
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що створюються при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі N 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20, постанову Верховного Суду у справі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 2022 року в справі N 519/2-5034/11).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України ) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і за вагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі N 390/34/17 (провадження N 61-22315сво18), постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі N 337/474/14-ц (провадження N 61-15813сво18). З урахуванням того, що норми цивільного законодавства маються із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України ).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України діє, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може виникнути тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постановою Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі N 127/23627/20 (провадження N 61-17025св21), постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі N 233/4580/20 (провадження N 61-12524сво21)).
Такий спосіб захисту як визнання права може бути використаний для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов'язальних, речових, виключних, спадкових, прав на збір у спільній частковій власності та ін.).
По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює себе і визнання права відсутнім.
Тлумачення статті 20 ЦК України , з урахуванням принципу розумності діяльності, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що адміністративний суб'єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку закону, якщо буде обрана реалізація права на захист - можливість вибору форми захисту має бути передана до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб'єктивного цивільного права чи інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в тих межах чи іншої форми захисту, а також вибрати доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту інших. Водночас така свобода захисту "на власний розсуд" має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (див. постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі N). 554/9126/20 (провадження N 61-13760сво21).
Правочин підтверджується таким, що вчинений у письмовій формі, він підписаний його стороною (сторонами) (абзац 1 частини другої статті 207 ЦК України , в редакції, діє на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній досягли згоди з усіма істотними умовами договору (абзац 1 частини першої статті 638 ЦК України , в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, що забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підтвердження правочину формується стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанови Верховного Суду в складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі N 674/461/16-ц (провадження N 61-34764св18)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі N 227/3760/19-ц (провадження N 14-79цс21) вказано, що:
"укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі якщо сторони такої згоди не досягнуті, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбулося, а наведені в цьому умови не є такими, що регулюють спільні відносини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. У разі дії сторін свідчити про те, що договір фактично укладено, суд має поставити питання по суті щодо відповідності цього договору вимогам закону.
За змістом законодавчого регулювання, зазначеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України , якщо договір оренди (найму) будівлі, хоча й має ознаки невкладеного, але виконувався обома його сторонами, то така фактично захищає відповідний правочин від висновку про неправомірність і в подальшому розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нічим чи оспорюваним з іншими підстава при задоволенні позову суди вважали, що відповідач не спростував доводів позивачів про неукладення та непідписання ними договорів оренди землі від 25.12.2020 р.
Оскільки відповідач не довів у встановленому законом порядку законності підстав користування належним позивачам земельних ділянок, якою ТОВ "Роза-Л" продовжує користуватися, чим порушуються права на користування та розпорядження належним позивачам майном.
На підставі наведеного, суд вважає, що належним способом захисту прав орендодавців, які у цих спірних правовідносинах вважають, що зареєстроване право оренди відсутнє, є їхні вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди, а тому позовні вимоги позивачів підлягають до задоволення.
Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ЗК України, ЦК України, ст. ст. 4, 76-89, 141, 258-265, 268, 273, 352- 355 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник позивачів адвокат Потьомкін Сергій Олексійович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л», третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко Анна Вікторівна про скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки, зобов'язання повернути земельні ділянки власникам задовольнити.
Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» (код ЄДРПОУ: 39633783) право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Обухівського (колишнього Кагарлицького) району Київської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» (код ЄДРПОУ: 39633783) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Обухівського (колишнього Кагарлицького) району Київської області.
Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» (код ЄДРПОУ: 39633783) право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Обухівського (колишнього Кагарлицького) району Київської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» (код ЄДРПОУ: 39633783) повернути ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) земельну ділянку з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Обухівського (колишнього Кагарлицького) району Київської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення подавши безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23.09.2025 р.
Суддя І.І. Шевченко