Справа № 367/11097/25
Провадження №1-кс/367/1085/2025
Іменем України
23 вересня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_4 ,
підозрюваного: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження за клопотанням слідчого ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за № 12025111040000842 від 21.09.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської обл., українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
До слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області надійшло вищевказане клопотання.
Своє клопотання слідчий мотивує тим, що в провадженні слідчого відділення відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111040000842 від 21.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Досудовим розслідування встановлено, що 21 вересня 2025 року, приблизно о 16 год. 00 хв. між ОСОБА_5 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та ОСОБА_7 , які перебували на території залізничного вокзалу по вул. Центральній, 6-Ж в м.Ірпінь Київської області, на грунті раптово виниклих неприязних відносин відбувся словесний конфлікт, у ході якого у ОСОБА_5 виник прямий умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень з мотивів помсти за словесні образи. Одразу після цього, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у тому ж місці, у той же час, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя потерпілого ОСОБА_7 в момент їх заподіяння, та бажаючи їх настання, з метою нанесення тілесних ушкоджень, з мотивів помсти за словесні образи, перебуваючи у положенні стоячи обличчям до обличчя відносно потерпілого ОСОБА_7 , наніс останньому один удар в підборіддя, від якого потерпілий впав на асфальт.
В результаті вищевказаних злочинних дій ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, перелому основи черепа, гематооторея, від яких останній втратив свідомість та які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкодження, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
21.09.2025, ОСОБА_5 затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України. Згідно з вимогами ст.ст. 276-278 КПК України 22.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України повністю обґрунтована і підтверджується наступними доказами: - протоколом огляду місця події від 21.09.2025; - показаннями свідка ОСОБА_8 ; - показаннями свідка ОСОБА_9 ; - протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 ; - показаннями свідка ОСОБА_10 ; -протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_10 ; - показаннями свідка ОСОБА_11 ; - протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_11 ; - протоколом затримання особи у порядку ст. 208 КПК України в ході якого у ОСОБА_5 виявлено та вилучено кросівки з плямами бурого кольору; - медичною довідкою від 21.09.2025 травмпункту Ірпінської міської лікарні, відповідно до якої у потерпілого виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, перелому основи черепа, гематоотореї; - іншими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження.
Метою та підставою для звернення до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , є згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому звернутися з клопотанням до слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У сторони обвинувачення є підстави вважати, що існує ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний ОСОБА_5 не будучи ізольованим від суспільства, може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, про що свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_5 не одружений, офіційно не працює, не навчається, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх, недієздатних чи непрацездатних осіб, тим саме не має постійних соціальних зв'язків, та може укриватися від органу досудового розслідування та суду. Крім того, органом досудового розслідування встановлено існування ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що в разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності може незаконно шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, шантажу чи застосування фізичної сили впливати на показання свідків та потерпілого.
Про можливість незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні свідчить також і насильницький характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 .
Існує також ризик п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, про що свідчить насильницький характер вчиненого кримінального правопорушення. Останній має широке коло друзів та знайомих яких може підбурити щодо створення собі псевдоалібі.
Крім того, існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема корисливе для отримання коштів для власного існування, що підтверджується фактом здійснення досудового розслідування іншого кримінального провадження за ч. 4 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_5 ..
Вищевказане свідчить про неможливість запобігання цим ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, пояснення надав аналогічні тексту клопотання та просив задовольнити з наведених у ньому підстав та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Слідчий суддя, заслухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання, дослідивши матеріали клопотання, вважає, клопотання слідчого таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Так, положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.
Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: протоколом огляду місця події від 21.09.2025; показаннями свідка ОСОБА_8 ; показаннями свідка ОСОБА_9 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 ; показаннями свідка ОСОБА_10 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_10 ; показаннями свідка ОСОБА_11 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_11 ; протоколом затримання особи у порядку ст. 208 КПК України в ході якого у ОСОБА_5 виявлено та вилучено кросівки з плямами бурого кольору; медичною довідкою від 21.09.2025 травмпункту Ірпінської міської лікарні, відповідно до якої у потерпілого виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, перелому основи черепа, гематоотореї.
Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім вищезазначеного кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Так, інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, є тяжким злочином, передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Також, судом встановлено, що підозрюваний офіційно не працює, не має постійного місця проживання, не одружений, не має міцних соціальних зв'язків, а тому може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Кожна окремо з вищезазначених обставин не є вирішальною при оцінці наявності ризику переховування ОСОБА_5 , однак у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дає підстави стверджувати про наявність ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та суду на даному етапі кримінального провадження.
Також, доводи органу досудового розслідування щодо наявності ризиків передбачених п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, заслуговують на увагу, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 , не будучи ізольованим матиме можливість: незаконно шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, шантажу чи застосування фізичної сили впливати на показання свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, про що свідчить насильницький характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 ..
Крім того, беручи до уваги початкову стадію досудового розслідування, на переконання суду, сторона обвинувачення не мала достатньо часу для проведення усіх необхідних слідчих дій, що стосуються предмету доказування у цьому кримінальному провадженні.
Ризик вчинення, підозрюваним, іншого кримінального правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_5 не має офіційного місця роботи, офіційного джерела доходу, а як наслідок відсутність грошових коштів для забезпечення свого існування, крім того, відносно ОСОБА_5 здійснюється досудове розслідування іншого кримінального провадження за ч. 4 ст. 185 КК України.
Одночасно з цим, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків встановлених у судовому засіданні, слідчий суддя повинен оцінити в сукупності всі обставини кримінального провадження, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного (ст. 178 КПК України).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи, що злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 є тяжким, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, та беручи до уваги, що підозрюваний не має постійного місця проживання, не працевлаштований, з метою ухилення від слідства та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування, може, незаконно шляхом підбурювання, вмовляння, залякування впливати на показання свідків, потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя переконаний, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків. Так, домашній арешт не зможе уберегти від ризику переховування від слідства та суду. Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не вирішувався, оскільки не надходило такого клопотання до суду. Особисте зобов'язання не відповідає тяжкості злочину, у якому підозрюється особа та вагомості наданих доказів. При цьому слідчий суддя враховує, що вік та стан здоров'я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.
За таких підстав слідчий суддя вважає, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід обрати підозрюваному саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту, дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом. Стаття 197 КПК України зазначає, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів та вказаний строк обчислюється з моменту взяття під варту, а у разі якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту його затримання.
Так, враховуючи те, що ОСОБА_5 було затримано 21 вересня 2025 року, то датою закінчення дії ухвали про тримання його під вартою слід вважати 19 листопада 2025 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183-187, 193-203, 205-206, 369-372, 376 КПК України,-
Клопотання слідчого ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за № 12025111040000842 від 21.09.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 (шістдесят) днів.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , обчислювати з дня його фактичного затримання - 21.09.2025 року до 19.11.2025 року, включно.
Повний текст ухвали буде складено, в межах строків, визначених ч. 2 ст. 376 КПК України та оголошено 25 вересня 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1