Справа № 367/2538/25
Провадження №2-о/367/227/2025
Іменем України
11 серпня 2025 року місто Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді - Білогруд О.О.,
за участі
секретаря судового засідання - Трофимчук С.М.,
заявниці ОСОБА_1 , представника заявниці адвоката Дяченка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця,
установив:
представником заявниці адвокатом Дяченком С.В. від імені ОСОБА_1 подано до Ірпінського міського суду Київської області в порядку окремого провадження заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: про встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця. Метою встановлення вказаного факту заявниця зазначила необхідність реалізації нею права на отримання одноразової грошової допомоги та пенсії, та інших соціальних виплат. Так, заява обґрунтована тим, що 01.03.2024 при виконання бойового завдання за призначенням під час воєнних дій на території України в районі виконання бойових завдань поблизу населеного пункті Ківшарівка, Куп'янського району, Харківської області отримав важкі поранення не сумісні з життям військовослужбовцем ОСОБА_2 . Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 07.03.2024 причиною смерті є вибухова травма, ушкодження внаслідок військових дій, причинені іншими видами вибухів та уламків. Похований ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на кладовищі в місті Ірпені, Бучанського району, Київської області. Покійний ОСОБА_2 - батько заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав у в АДРЕСА_1 , спільно із заявницею ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заявниця ОСОБА_1 не працює з серпня 2018 року разом з сином перебували на утриманні покійного ОСОБА_2 , оскільки син заявниці ОСОБА_3 з народження має проблеми зі здоров'ям та потребує постійного нагляду. Заявниця ОСОБА_4 не має можливості працювати, оскільки доглядає за сином. Фактично ОСОБА_2 з 2018 року утримував заявницю та її сина, якому встановлено діагнози G93.1, F06.8 та F80.8. Після загибелі ОСОБА_2 заявниця та її син фактично позбавлені фінансового забезпечення. Вона має намір звернутися за одноразовою грошовою допомогою як член сім'ї та утриманець військовослужбовця, який загинув в період дії воєнного стану під час участі у бойових діях. На підтвердження зазначила, що на момент загибелі батька її місце проживання та місце проживання її сина було зареєстровано з батьком за однією адресою. Також указаний факт можуть підтвердити свідки, акт депутата місцевої ради, довідкою ОК-7 про те, що ОСОБА_1 не працює з серпня 2018, медичними документами, якими встановлено діагноз сину заявниці. Іншого способу як встановити факт того, що вона разом з сином перебувала разом з сином на утриманні у покійного батька (дідуся) ОСОБА_2 , окрім як встановлення цього факту, який має юридичне значення в порядку статей 315-319 ЦПК України, можливості не має. Тому, покликаючись на положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Сімейного кодексу України, ЦПК України, рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 у справі № 1-8/99, правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №484/747/17, від 22.10.2020 у справі №210/343/19, від 22.05.2019 у справі №520/6518/27, від 27.06.2018 у справі № 210/2422/16ц, від 13.01.2021 у справі №592/17552/18, просила задовольнити її вимоги та встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями указаний матеріал передано для розгляду судді Білогруд О.О. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12.03.2025 відкрито провадження по справі та призначено заяву до судового розгляду на 14.04.2025.
02.04.2025 через підсистему «Електронний суд» представником заінтересованої особи подано пояснення. Зазначено, заявник не надала жодних доказів, які б підтверджували факт її звернення до відповідних органів державної влади з метою встановлення цього факту. Заявник не скористалась своїм правом встановити факт перебування на утриманні у відповідних повноважних органах і організаціях. Зокрема, Заявник звертається до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні з метою захисту цивільних (сімейних та спадкових) прав, для реалізації прав, визначених законодавством для членів сімей загиблих військовослужбовців, в тому числі і отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю військовослужбовця. Водночас, заявницею не зазначено про відсутність інших заінтересованих осіб, доказів про їх відсутність не надає. Позаяк, всупереч положенням частини першої статті 81 ЦПК України, заявницею не надано жодних доказів на підтвердження вказаних нею доводів, не залучено інших ймовірних осіб як заінтересованих у справі. Заявник не підтверджує відсутність інших осіб загиблого військовослужбовця, які можуть претендувати на призначення та виплату їм частини одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця. Тобто, є підстави вважати, що в даному випадку існує спір про право у зв'язку з тим, що одноразова грошова допомога у зв'язку із смертю військовослужбовця призначається та виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та виплату. Крім того, у разі загибелі військовослужбовця, встановлення даного факту може впливати на спадкові права та обов'язки інших осіб, водночас, Заявником не надано підтвердження відсутності спадкоємців у померлого. Зауважила, що заявник є повнолітня, працездатна. Доказів своєї непрацездатності (наприклад, висновок МСЕК) заявником до заяви не долучено. Крім цього, Заявниця не надала жодного підтверджуючого документу щодо отримання/неотримання державної та соціальної матеріальної допомоги, у разі своєї непрацездатності. У разі підтвердження непрацездатності Заявниці, також, необхідно встановити той факт, чи не перебувала вона на утриманні іншої особи/осіб, держави і т. д. на утриманні, а не на утриманні саме , і тільки, загиблого батька. Зокрема, заявником, також, не надано доказів на підтвердження чи спростування перебування її у шлюбі. Заявниця не належить до встановленої законом категорій непрацездатних членів сім'ї, а тому не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови КМ України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Заявниця є дочкою загиблого військовослужбовця, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Однак, “дитиною» у розумінні положень Сімейного кодексу Заявник не являється і, виходячи з цього, не є особою, яка підпадає під визначення “член сім'ї військовослужбовця». У цьому випадку, заявник наголошує на тому, що на момент смерті батька перебувала на його утриманні, проживала разом з батьком до дня його смерті. Тобто, для вірного вирішення даного спору, необхідно встановити коло осіб, які вважаються членами сім'ї військовослужбовців та мають право на отримання грошової допомоги у разі загибелі таких військовослужбовців. Зауважила, що з системного аналізу статей 16 Закону № 2011-ХІІ та статті 30 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» убачається, що заявник не є непрацездатним членом сім'ї загиблого, який перебував на його утриманні та має право на отримання одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця та на отримання пенсії в разі втрати годувальника. Заявник є дочкою загиблого військовослужбовця, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Однак, утриманцем у розумінні положень нормативних актів заявник не являється і, а також не є особою, яка підпадає під визначення “член сім'ї військовослужбовця». Поряд з тим, з доданих до заяви документів вбачається, що мати заявника померла в 2021 році. Батьки в рівних долях зобов'язані були утримувати заявника. Зокрема, обов'язок утримувати дитину поширюється і на батька сина заявниці, на якого покладено цей обов'язок разом з матір'ю. Як вбачається з доданих до заяви документів, батько присутній в житті дитини. Додала, що Заявник зазначає, що на момент смерті військовослужбовця перебувала на його утриманні. В заяві зазначає, що вона та померлий військовослужбовець були зареєстровані за однією адресою, що також підтверджується доданими до заяви документами. Хоч, місце реєстрації не завжди є місцем проживання. На підтвердження свого місця реєстрації та місця реєстрації надає копію свого паспорту, лист Ірпінської міської ради. До заяви додає акт від 26.02.2025, складений депутатом Бучанської районної ради. В якому зазначено: проведено обстеження матеріально-побутових умов проживання за адресою…». Не зазначає при цьому, з якою метою здійснює дані заходи. Проте, жодної обставини, на підтвердження матеріально-побутових умов в акті не зазначено. Депутатом в акті, зазначено: «за вказаною адресою проживає…. Разом з нею проживав…батько, який загинув..». Не зрозумілим є з яких правових підстав депутат зазначає, проживав, батько загинув, причину смерті, яке це має значення до матеріально-побутових умов які він перевіряв, також в акті зазначає: «офіційно не працює з 2018 року та перебувала до дня смерті батька на його утриманні». При цьому, депутат не зазначає, на підставі чого внесено відомості та інформацію щодо зазначених обставин. Звертала увагу суду, що депутати не уповноважені складати та посвідчувати відповідні факти, даний акт складено після смерті військовослужбовця, а також те, що зі змісту акту не можливо встановити з чиїх слів, чи на підставі якої інформації, а головне на підставі яких фактів зазначена інформація. Також, акт підписали особи, які не приведені до присяги давати правдиві свідчення, відтак, вважає указаний доказ неналежним. Окремо звертала увагу суду, що вказаний акт не підтверджує факт перебування на утриманні, а тільки викликає сумніви в його достовірності, оскільки не може бути врахований як належний доказ у справі. До заяви додано платіжна інструкція ПАТ «Приватбанк» на ім'я заявниці на суму 70049,25 грн. та два перекази - рух коштів «Монобанк» на суму 24345,53грн. від 21.03.24 та 4345,53 грн. від 22.03.24. Поряд з тим, надано довідку з Пенсійного фонду щодо заявниці. Вважає, що дана довідка може підтвердити лише доходи заявниці, у разі її офіційного працевлаштування, але ніяк не надає повну інформації про отримані доходи та витрати заявниці. В зв'язку з чим, просила суд витребувати у заявника повну інформацію про її рахунки з АТКБ «Приватбанк, «Ощадбанк», «Монобанк». Крім того, Заявницею не надано до суду на підтвердження відсутності доходів з інших джерел, в тому числі не надано доказів, які б свідчили про не перебування позивача та військовослужбовця, у шлюбі, оскільки відповідно до статті 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Також, не надано доказів відсутності у військовослужбовця батьків, дружини, дітей, утриманців. Як і не надано доказів не перебування заявника у шлюбі. Тобто, для вірного вирішення даного спору, необхідно встановити, також, коло осіб, які вважаються членами сім'ї військовослужбовців та мають право на отримання грошової допомоги у разі загибелі таких військовослужбовців. Водночас, у заявника відсутні зазначені документи, які б свідчили про перебування на утриманні у загиблого військовослужбовця. Той факт, у разі встановлення, що загиблий надавав певну матеріальну допомогу Заявниці не може бути доказом перебування її на утриманні, а є лише констатацією факту надання відповідних коштів за відсутності будь-яких інших квитанцій, чеків тощо на підтвердження вказаного факту. Вважає, що на момент загибелі батька Заявниця досягла повноліття, можливо перебуває у шлюбі, працездатна і не є членом сім'ї загиблого за Сімейним кодексом України. На підставі викладеного просила суд витребувати у заявника належним чином підтверджену інформацію про склад її сім'ї, наявність чи відсутність дружини, дітей, інших утриманців батька, а також інформацію, яка підтверджує відсутність інших заінтересованих осіб у даній справі (враховуючи мету звернення до суду), в тому числі підтвердження відсутності інших членів сім'ї у заявниці (чоловіка, бабусі, дідуся і т.д.). Вважає, що зазначена заявницею «ймовірна» допомога померлого військовослужбовця не була єдиним джерелом доходів заявниці. А достатніх та належних доказів, точніше жодного доказу, на підтвердження факту перебування на постійному та повному утриманні у свого брата заявниця не надала. Одночасно звертала увагу суду, що позивач не зазначає жодних відомостей про свою сім'ю, яка відповідно до Сімейного кодексу України зобов'язані піклуватись один про одного, підтримувати, утримувати та ін. Зауважує, що жодних інших доказів заявницею не надано. Крім того, звертала увагу суду, що встановлення факту перебування у батька на утриманні виникло у заявниці тільки після його смерті. Тобто, вважає, що це пов'язано тільки з бажанням заявниці отримати одноразову грошову допомогу. Крім цього, заявниця не надала жодного підтверджуючого документу щодо отримання/неотримання державної та соціальної матеріальної допомоги у зв'язку зі своєю непрацездатністю. У такому разі, батьківська допомога не була б єдиним джерелом доходів Заявниці. А достатніх та належних доказів на підтвердження факту перебування на постійному та повному утриманні у батька - загиблого, заявниця не надала. Просила суд установити дійсні обставини справи, дослідити, в тому числі, обов'язково, і встановлення факту того, чи є заявниця непрацездатною, чи проживає однією сім'єю з іншими особами і т.д. У разі підтвердження непрацездатності заявниці, також, вважає, що необхідно встановити той факт, чи не перебувала вона на утриманні іншої особи/осіб, держави і т. д. на утриманні, а не на утриманні саме , і тільки, загиблого батька. Враховуючи викладене, просила суд долучити пояснення Міністерства оборони України до матеріалів судової справи № 367/2538/25 та врахувати при прийнятті рішення; витребувати у заявника з АТКБ "ПриватБанк», АТ «Ощадбанк», АТ «Універсал Банк» «Монобанк» повну інформацію щодо банківської виписки про рух коштів по всім наявним у неї рахункам з 2013 року по 01.03.24, та за цей же період щодо військовослужбовця; витребувати у заявника інформацію про рухоме та нерухоме майно, а саме повний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно; витребувати у заявника витяги з єдиного державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису народження, щодо актового запису цивільного стану чи його відсутність щодо себе та військовослужбовця; залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні батька; у разі незадоволення клопотання про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , відмовити у повному обсязі у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 .
У судовому засіданні 14.04.2025 заявниця та її представник просили задовольнити заяву із підстав викладених у ній.
У судовому засіданні представник заінтересованої особи Завальнюк Ж.В. підтримала подане клопотання про витребування доказів від заявниці, суд протокольною ухвалою постановив вказане клопотання задовольнити, на підставі чого у судовому засіданні оголошено перерву до 06.05.2025.
05.05.2025 до суду надійшло клопотання представника заявниці адвоката Дяченка С.В., у якому останній на виконання протокольної ухвали суду від 14.04.2025 надав копії витребуваних документів. Судове засідання 06.05.2025 не відбулось у зв'язку із зайнятістю головуючого судді у кримінальному провадженні (справа № 367/4705/25).
У судовому засіданні 30.05.2025 заявниця та її представник підтримали заяву та просили її задовольнити. Зазначали, що заявниця не працює з серпня 2018 року, разом з сином ОСОБА_3 перебували на утриманні покійного ОСОБА_2 , оскільки його онук - ОСОБА_3 з народження має проблеми зі станом свого здоров'я та потребує постійного догляду. Відтак, заявниця не мала можливості працювати, оскільки доглядає за сином. Фактично з 2018 року ОСОБА_2 утримував заявницю та її сина - свого онука, останній має встановлений спеціалістами діагноз «аноксичні ураження головного мозку, інші уточнені психічні розлади внаслідок ушкодження та дисфункції головного мозку або соматичної хвороби, інші розлади мовлення і мови, моторна алалія, дизартрія, когнітивний дефіцит, в анамнезі ішемічно- гіпоксичне ураження ЦНС». Після смерті батька ОСОБА_2 його дочка ОСОБА_1 разом з сином фактично позбавлені фінансового забезпечення. Зокрема, заявниця має намір звернутись по одноразову грошову допомогу як член сім'ї та утриманець військовослужбовця, який загинув в період дії воєнного стану під час участі в бойових діях. Додатково, заявниця повідомила суду, що у її сина є батько, проте, він не надає допомогу у повній мірі, відвідує сина раз на три тижні. Її батько купував продукти харчування, оплачував комунальні послуги. На її банківський рахунок кошти не перераховував, надавав готівкою. До мобілізації він мав мінливий заробіток, офіційно не був працевлаштований, отримував пенсію у розмірі близько 2 000,00 грн та кошти за підробітки близько 10 000,00 грн. Після мобілізації, будучи військовослужбовцем ЗСУ, продовжував утримувати її та її сина, шляхом відправки грошових коштів своїй знайомій ОСОБА_5 , вона у свою чергу передавала надіслані кошти готівкою їй та її брату - сину ОСОБА_2 . Чому саме такий спосіб передання коштів, а не перерахування коштів на їх особисті рахунки, обрав батько заявниця повідомити не змогла.
Батько був мобілізований у березні 2023 року, а загинув у березні 2024 року. З ОСОБА_6 заявниця познайомилася коли батько вперше приїхав у відпустку восени 2023 року. При цьому, пояснити суду як ОСОБА_6 могла передати в червні 2023 року їй кошти, при цьому коли вони познайомилися восени 2023 року згадати не змогла. Також зауважила, що вона постійно не працює, інколи підробляє на підсобних роботах, відтак, власного постійного заробітку немає. Наразі проживає на кошти, які отримала від військової частини за загибель військовослужбовця ОСОБА_2 , їй виплатили близько 200 тис грн, рідний брат від отримання такої допомоги відмовився на її користь. Також вона проживає за рахунок тих коштів, які батькам вдалося заощадити до смерті. Однак повідомити суду яким чином батько при наявності доходу у 12 тис. грн міг забезпечувати себе, її, онука ОСОБА_3 , надавати фінансову допомогу своєму сину, а також сплачувати комунальні послуги, купувати продукти, тощо, заявниця повідомити суду не змогла.
Також зазначила, що з батьком своєї дитини ОСОБА_7 вони домовилися, що він передає їй автомобіль в рахунок сплати аліментів. На разі він хворіє, проходить відповідні обстеження і тому коли приїжджає до Києва на обстеження залишається ночувати у них, це буває приблизно раз на три тижні. Також ОСОБА_4 зазначила, що після загибелі батька з рідним братом вони оформлюють спадкові права на майно, яке залишилося після смерті батька, його матері - бабусі заявниці.
Представник заявниці також зазначив, що у позасудовому порядку такий факт установити не можливо, а тому вирішили звернутися за судовим захистом.
У судовому засіданні 30.05.2025 свідок ОСОБА_6 , попереджена про кримінальну відповідальність, повідомила, що з січня 2023 року вона перебувала у романтичних стосунках із загиблим ОСОБА_2 , хоча знайомі вони були і до цього. Зазначила, що знала, що його дочка ОСОБА_8 проживала зі своїм сином, який хворий, із загиблим однією сім'єю, вони мали спільний побут та теплі взаємини. Він повністю їх забезпечував, тобто, ОСОБА_1 перебувала на утриманні у батька. Батька дитини заявниці ніколи не бачила, нічого про нього не чула і їй нічого про нього не відомо. Додатково, зазначила, що ОСОБА_2 , перебуваючи на службі у лавах ЗСУ, надсилав на її карту частину свого грошового забезпечення, а вона віддавала всі кошти його дітям готівкою навпіл, собі не залишала. Саме такий спосіб передачі коштів обрав покійний, чому він не перераховував кошти на їх рахунки вона не знає. Думає, що оскільки двоє дітей, то на це потрібно багато часу. Також зазначила, що хоча вони з ОСОБА_9 і перебували у близьких стосунках, однак вона до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю звертатися не буде, оскільки вважає це не дуже правильним. Також на запитання суду відповіла, що ОСОБА_2 вперше перерахував кошти на її рахунок у червні 2023 року і вона розподілила їх порівну між його сином та дочкою. Всі кошти, які ОСОБА_2 перераховував на її карту вона знімала та готівкою передавала їх його дітям, особисто їй він лише один раз перерахунок кошти та указав, що це їй на подарунок до дня народження. До мобілізації ОСОБА_2 проживав разом з сином в місті Буча на вулиці Яблунській, а заявниця і разом з ними у будинку і у квартирі у Ірпені, однак точно відповісти не змогла. Із заявницею почали ближче спілкуватися коли ОСОБА_2 було мобілізовано. За які кошти ОСОБА_1 проживала після мобілізації та загибелі батька вона не знає. Про те, що дочка з онуком перебували на утриманні ОСОБА_2 їй відомо з його слів, він купував продукти, яким іншим способом він їх забезпечував ОСОБА_6 відповісти не змогла.
У судовому засіданні 30.05.2025 свідок ОСОБА_10 , попереджений про кримінальну відповідальність, повідомив суду, що він тривалий час перебував у дружніх стосунках із загиблим ОСОБА_2 , вони є кумами. До загибелі ОСОБА_2 часто бував у них вдома в Ірпені, указав, що останній проживав разом зі своєю дочкою та онуком, повністю утримував їх, однак при цьому жив і у сина у ОСОБА_11 . Разом із заявницею також проживав батько її сина ОСОБА_12 , однак чи постійно свідок не знає. Бачив ОСОБА_12 у них вдома у Ірпені неодноразово, він же був і під час поховання ОСОБА_2 , також неодноразово бачив його автомобіль під будинком в Ірпені і після загибелі ОСОБА_2 . Пам'ятає лише марку автомобіля Рено, чи проживає ОСОБА_12 безпосередньо у квартирі ОСОБА_1 свідок не знає. Після загибелі ОСОБА_2 він додому до ОСОБА_1 не ходив. Також зазначив, що йому відомо про наявність захворювання у сина ОСОБА_8 , а тому вона не працювала. Якими саме чином ОСОБА_2 фінансово забезпечував дочку і онука свідок відповісти не зміг, чи надавав він їй кошти також не знає. Щодо того, чи перераховував комусь ОСОБА_2 кошти він не знає. З ОСОБА_6 він познайомився вже після загибелі ОСОБА_2 .
Судове засідання 11.07.2025 не відбулось у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги у Київській області, про що було складено відповідну довідку. У зв'язку із неявкою у судове засідання 21.07.2025 представника заінтересованої особи, розгляд справи по суті відкладено до 01.08.2025.
У судовому засіданні 01.08.2025 заявниця ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_13 підтримали заяву, просили її задовольнити на підставах зазначених у самій заяві, обставин та доказів, досліджених під час розгляду справи по суті. Представник також зазначив, що заявниця звернулася за судовим захистом, будь-яких домовленостей у неї зі свідками немає, ОСОБА_1 не має додаткових джерел доходів, а також не може працевлаштуватися, оскільки її син має певні особливості розвитку і потребує додаткової уваги, вона потребує фінансової підтримки, а тому просив заяву задовольнити.
Під дослідження письмових доказів заявниця ОСОБА_1 також зазначила, що кошти, які надходили їй на банківські рахунки, у більшості випадків це кошти знайомих, які їй було перераховано, щоб вона передали їх іншим людям.
У судовому засіданні 01.08.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення відповідно до частини першої статті 244 ЦПК України, оголошено, що рішення суду буде проголошено 11.08.2025.
Судом встановлено такі обставини.
Згідно копії довідки Форми ОК-7 з реєстру застрахованих осіб з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 отримано такі види доходів: за 2013 рік - 14 642,94 грн, за 2014 рік - 27973,14 грн, за 2015 рік - 36 482,92 грн, за 2016 рік - 17 262,00 грн, за 2017 рік - 38 400,00 грн, за 2018 рік - 33 507,00 грн, за 2019 рік - 0,00 грн.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 18.08.2015 ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі «батько» зазначено - ОСОБА_14 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 14.05.1990 ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_15 .
З копії платіжної інструкції №Р24А2514127931D4896 убачається, що 26.03.2024 здійснено переказ коштів на суму 7 049,25 грн, платник ОСОБА_2 , отримувач ОСОБА_1 . Згідно виписки по руху коштів за карткою клієнта ОСОБА_1 - 21.03.2024 здійснено зарахування коштів у сумі 1 820,00грн від ОСОБА_2 , 22.03.2024 - 22.03.2024 у сумі 20 000,00 грн.
Як убачається із копій первинної медичної документації, а саме: довідки для дільничного педіатра або сімейного лікаря Форма № 057/70 від 14.08.2015; огляду логопеда мовленнєва карті № md _ 1706061 від 27.01.2025; консультативного висновку лікаря-генетика № md _ 1728271 від 05.02.2025; консультативного висновку лікаря-психіатра дитячого № md _ 1706061 від 10.02.2025, ОСОБА_3 має встановлений спеціалістами діагноз «аноксичні ураження головного мозку, інші уточнені психічні розлади внаслідок ушкодження та дисфункції головного мозку або соматичної хвороби, інші розлади мовлення і мови, моторна алалія, дизартрія, когнітивний дефіцит, в анамнезі ішемічно- гіпоксичне ураження ЦНС».
Відповідно до довідки від 24.02.2025 № 391 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно копії листа Відділу ведення реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Ірпінської міської ради згідно адресних та реєстраційних карток КП «УЖКГ» «Ірпінь» померлий ОСОБА_2 , 1965 року народження, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно акту депутата Бучанської районної ради Гачкова С.М., ОСОБА_2 , 1965 року народження, проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як убачається із копії листа Відділу ведення реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Ірпінської міської ради ОСОБА_2 , 1965 р.н., був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації місця проживання 14.03.2024 по причині смерті.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 20.10.2021, у місті Буча Київської області померла ОСОБА_15 .
Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Ірпінського управління юстиції у Київській області до державного реєстру внесено за актовим записом № 111.
Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 № 107 від 14.04.2024 та копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 № 676 від 14.05.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув під час виконання бойового завдання у селі Підлиман Куп'янського району Харківської області, у зв'язку з чим останнього з 02.03.2024 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 . Відповідно до витягу з протоколу засідання ВЛК ЦВЛК ЗСУ від 24.07.2024 № 5668 солдат ОСОБА_2 помер від «Вибухової травми». Як убачається із копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 № 874 від 17.05.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є отримувачем виплат відповідно до постанов Кабінету міністрів України щодо виплат грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців та ін.
Зокрема, до матеріалів справи додано виписки з руху коштів за картками ОСОБА_1 за періоди: 01.03.2024 - 01.03.2024; 01.01.2013 - 01.03.2024; 06.03.2019 - 03.08.2021; 01.01.2022 - 31.12.2022; 01.10.2017 - 31.12.2021, 01.01.2024 - 30.04.2024, з яких установлено, що перерахування коштів від платника ОСОБА_2 на указані рахунки ОСОБА_1 не здійснювалося, крім зарахування 26.03.2024 на суму 7 049,25 грн, 21.03.2024 на суму 1 820,00грн 22.03.2024 на суму 20 000,00 грн.
Згідно копії Угоди з одержувачем благодійного внеску «ICRC» від 21.04.2023, ОСОБА_1 одержала благодійну допомогу на покриття витрат пов'язаних з ремонтом пошкодженого будинку. Згідно копії договору купівлі-продажу 3247/2025/5261701 транспортного засобу 22.03.2024 ОСОБА_1 придбала транспортний засіб марки Renault Megane Scenic.
Як убачається із копії заяви посвідченої 24.04.2025 приватним нотаріусом Івановою В.В. та зареєстрованої за № 582, ОСОБА_1 в зареєстрованому та цивільному шлюбі, а також у фактичних та цивільних відносинах з іншими особами не перебуває, шлюбний договір (контракт) з іншими особами не укладала, при цьому заявляє, що у будь-якому відділі органів реєстрації шлюбів не має та не існує будь-яких обставин, передбачених законодавством України, які б перешкоджали реєстрації шлюбу.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 22.12.2023, у селищі Ворзель Київської області ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_16 . Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 30.04.2021 у селі Великі Єрчики Білоцерківського району Київської області ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_17 . Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 25.02.2025 у місті Ірпінь Київської області ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_4 .
Згідно з випискою з банківського рахунку ОСОБА_6 від відправника ОСОБА_2 їй надходили такі кошти: 16.05.2023 - 15 000,00 грн., 23.10.2023 - 15 000,00 грн., 03.12.2023 - 20 000,00 грн., 08.12.2023 - 20 000,00 грн, 13.12.2023 - 20 000,00 грн, 30.12.2023 - 20 000,00 грн., 03.01.2024 - 25 000,00 грн, 10.01.2024 - 25 000,00 грн, 20.01.2024 - 25 000,00грн, 31.01.20254 - 20 000,00 грн, 14.02.2024 - 25 000,00 грн.
Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №4990 ОСОБА_3 , 2015 року народження, рішенням ЛКК КПН КОР «КОДЛ» від 10.07.2025 рекомендовано розглянути питання надання соціальної допомоги у зв'язку з наявністю захворювання.
Норми права, які застосував суд.
У відповідності до вимог частини третьої статті 12, частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною першою статті 15 ЦПК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
В судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та іншої мети - ні.
Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження проживання на певній території України.
За правилами статті 315 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як роз'яснено у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (з подальшими змінами та доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сімей загиблих (померлих), зокрема, діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Порядок призначення та виплата одноразової допомоги передбачено статтею 16-3 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів (стаття 1 Сімейного кодексу України).
Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Тобто, виходячи з аналізу вказаної норми Сімейного кодексу України, сім'єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №686/8440/16-й.
Конституційний Суд України в рішенні від 03.06.1999 у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз'яснив, що під членом сім'ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов'язану кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім'ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні. Членами сім'ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб'єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Членом сім'ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
Згідно з пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому, отримання заявником інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування його на утриманні.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 592/17552/18, від 22.10.2020 у справі № 210/343/19, від 22.05.2019 у справі № 520/6518/17, від 27.06.2018 у справі № 210/2422/16-ц.
Верховним Судом неодноразово було акцентовано, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не містить визначення «член сім'ї», а тому судом касаційної інстанції сформульовано правову позицію, згідно з якою для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця, повинна довести: 1) факт проживання з загиблим; 2) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов'язків.
Вказана правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 456/1258/17, від 06.07.2022 у справі № 240/5809/18, від 18.05.2023 у справі № 382/277/17 та від 081.11.2023 у справі № 440/2464/21.
За приписами статті 16-1 Закону № 2011-XII утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Водночас стаття 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) встановлює, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків.
Статтею 31 Закону № 2262-XII передбачено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
За судовою практикою при розгляді справ даної категорії судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що: за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника а також на отримання одноразової грошової допомоги мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні; для встановлення факту перебування на утриманні необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин; для встановлення факту перебування на утриманні при відшкодуванні шкоди в разі втрати годувальника не має значення чи знаходився непрацездатний утриманець в родинних чи шлюбних відносинах з годувальником.
При цьому повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.
Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 210/343/19, від 22.05.2019 у справі № 520/6518/17, від 27.06.2018 у справі № 210/2422/16-ц, від 13.01.2021 у справі №592/17552/18.
Водночас відповідно до положень Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, також батьки дитини зобов'язані брати участь у додаткових витрат на дитину у разі наявності для того підстав, зокрема, хвороба, особливі потреби, розвиток здібностей, тощо.
Разом з тим, частиною другою статті 91 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до, зокрема, статті 88 «Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю» Сімейного кодексу України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом статей 77- 79 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Аналізуючи доводи учасників, а також докази, надані суду, у їх сукупності, суд зазначає, що в межах цієї цивільної справи заявницею не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт її перебування на утриманні загиблого ОСОБА_2 , зокрема доказів того, що заявниця одержувала від нього допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
Так, долучені платіжні документи про перерахування коштів з рахунку загиблого ОСОБА_2 на рахунок заявниці ОСОБА_1 датовані березнем 2024 року, тобто вже після смерті ОСОБА_2 . Долучені відомості про те, що заявниця та її син проживали та були зареєстровані за однією адресою із загиблим не можуть свідчити про те, що заявниця повністю перебувала на утриманні батька.
Також суд критично відносить і до доводів про те, що кошти для утримання заявниці перераховувалися у безготівковій формі ОСОБА_6 , яка у подальшому їх передавала у готівковій формі дітям ОСОБА_2 . Так, перерахування коштів здійснювалося у період з травня 2023 року до лютого 2024 року на рахунок ОСОБА_6 , з якою у ОСОБА_2 почалися роматичні стосунки з січня 2023 року. При цьому як сама заявниця так і свідок ОСОБА_6 суду не пояснили дещо не логічні дії щодо необхідності перерахування коштів через третіх осіб. Доказів, що ОСОБА_2 не міг перераховувати кошти безпосередньо заявниці суду надано не було. Указане також спростовується поясненнями заявниці, яка зазначила суду, що з ОСОБА_6 познайомилася тільки коли батько вперше приїхав у відпустку восени 2023 року, при цьому як вона так і свідок ОСОБА_6 стверджували, що кошти передавалися вже травня 2023 року. Коли, де, за яких обставин відбулося передання коштів як заявниця так і свідок пояснити суду не змогли, особливо в період з травня до осені 2023 року.
Також, суд ураховує, що заявниця має малолітнього сина, який в силу свого фізіологічного стану потребує додаткового догляду, однак відповідний лікарський висновок про можливість оформлення групи інвалідності ОСОБА_1 отримано лише у 2025 році. Тобто надані суду документи свідчать, про те, що син заявниці потребує додаткового догляду, однак не підтверджують, що у період часу до загибелі ОСОБА_2 заявниця була позбавлена можливості працевлаштуватися у зв'язку з постійним доглядом за сином, принаймні на неповний робочий день. Такий висновок підтверджується і тим, що заявниця самостійно повідомляла суду, що її син відвідував заклад дошкільної освіти, а в подальшому шкільний заклад освіти.
Суд також акцентує увагу, що обов'язок по утриманню неповнолітніх дітей покладено на батьків, відомостей про те, що батька ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав суду надано не було, також не надано будь-яких відомостей про те, що він не має можливості такого утримання і тому весь тягар утримання покладено на заявницю. Навпаки, пояснення ОСОБА_4 , що батько дитини передав їй автомобіль, хоча і без документального підтвердження для суду, покази свідка ОСОБА_10 свідчать про те, що батько дитини присутній у її житті, заявниця хоча і не перебуває з ним у шлюбі, однак спілкується з ним. У разі необхідності вона мала змогу звернутися до суду як позовом про стягнення аліментів, так і з позовом про стягнення з батька дитини додаткових коштів на утримання сина у зв'язку з його станом здоров'я. З огляду на це, твердження ОСОБА_4 про те, що саме її батько - загиблий військовослужбовець був єдиним годувальником її та її сина, не підтверджується ні документами, ні показами свідків. Рух коштів за її картками за останні декілька років свідчить про те, що вона мала певні кошти, здійснювалося зарахування коштів від третіх осіб, відомості про зарахування коштів від батька за його життя у виписках відсутні. Твердження про те, що він надавав їй готівкові кошти, а вона самостійно їх перераховувала на карту, на думку суду, є маловірогідним, оскільки на виписках з рахунків відсутні відомості, про те, що ОСОБА_4 самостійно поповнювала свою банківську картку, а транзакції щодо зарахування коштів з терміналів самообслуговування (без прізвища відправника) є періодичними.
Купівля батьком продуктів харчування та оплата комунальних послуг житла, у якій він та заявниця з сином проживали, не свідчить про те, що заявниця перебувала на повному утриманні батька і це утримання було систематичним та основним її доходом, що забезпечувало її життєдіяльність.
З огляду на указане, за результатами дослідження наданих суду доказів та аналізу їх у сукупності, суд дійшов висновку що заявницею не доведено належними та допустимими доказами безспірний факт перебування на повному утриманні батька - загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , тому у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичяне значення.
Керуючись статтями 263 - 265, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України суд, -
ухвалив:
у задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ірпінський міський суд Київської області.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2025.
Суддя О.О. Білогруд