"25" вересня 2025 р. Справа № 363/5588/25
25 вересня 2025 року суддя Вишгородський районний суд Київської області Чірков Г.Є. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подання позовної заяви,
встановив:
представник заявника звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви до суду, оскільки в майбутньому має намір звернутися до суду з позовом до ФОП ОСОБА_3 та Петрівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 2520 від 21 лютого 2025 року, а також про визнання недійсним договору оренди землі №116 від 26 червня 2025 року та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 є членом територіальної громади Петрівської сільської ради, оскільки постійно проживає та володіє житловим будинком у межах с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області за адресою: АДРЕСА_1 . З відкритих джерел інформації, загальнодоступного сайту Prozorro.Sale, заявнику стало відомо, що Петрівська сільська рада прийняла рішення передати в оренду одну сотку землі на 10 років (кадастровий номер земельної ділянки: 3221886001:02:147:0116). Ця земельна ділянка знаходиться по АДРЕСА_2 , поруч із приватним будинком заявника.
Зазначила, що договір оренди землі №116 від 26 червня 2025 року укладено з порушенням вимог містобудівної документації, оскільки земельна ділянка загального користування незаконно передана для розміщення тимчасових споруд підприємницької діяльності, що суперечить її цільовому призначенню. До того ж, існує реальна загроза знищення зелених насаджень та зміни первісного стану ділянки, зокрема вже частково демонтовано паркан та планується вирубка дерев, що може унеможливити виконання майбутнього рішення суду та відновлення порушених прав.
У зв'язку з цим, представник заявника просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 , Петрівській сільській раді, її виконавчому органу та структурним підрозділам, комунальним підприємствам, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на розміщення будь-яких споруд та примусове переміщення (демонтаж) паркану на земельній ділянці з кадастровим номером 3221886001:02:147:0116 за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно п.п. 2, 4 ч. 1, ч.ч. 3, 10 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Як вбачається із ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно роз'яснень даних в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові КЦС ВС від 26 лютого 2025 року у справі №369/4021/21 зроблено висновок про те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Тобто підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретних обставин.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Згідно поданих доказів встановлено, що 21 лютого 2025 року рішенням Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області №2520 затверджено умови та проект договору оренди землі площею 0,001 га (кадастровий помер 3221886001:02:147:0116) з цільовим призначенням для загального користування, яка використовуються як внутрішньоквартальні проїзди, пішохідні зони (код КВЦПЗ: 02.12), що розташована в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.
26 червня 2025 року між Петрівською сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_4 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди землі №116.
Згідно п.п. 1, 9, 15-18, 23-24 Договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням: земельні ділянки загального користування, які використовуються як внутрішньоквартальні проїзди, пішохідні зони (код КВЦПЗ: 02.12), з кадастровим номером: 3221886001:02:147:0116, яка розташована в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.
Річна орендна плата за земельну ділянку на 2025 рік становить 250 100 грн. на рік.
Земельна ділянка передається в оренду для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Цільове призначення земельної ділянки: земельні ділянки загального користування, які використовуються як внутрішньоквартальні проїзди, пішохідні зони (код КВЦПЗ: 02.12).
Умови збереження стану об?єкта оренди: орендована земельна ділянка має використовуватися виключно за цільовим призначенням із дотриманням вимог земельного, екологічного та природоохоронного законодавства.
Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
На орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.
Передача в оренду земельної ділянки (земельних ділянок) не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.
Із заяви про забезпечення позову вбачається, що майбутні позовні вимоги стосуються визнання протиправним та скасування рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 2520 від 21 лютого 2025 року, визнання недійсним договору оренди землі №116 від 26 червня 2025 року та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування.
Заборона примусового переміщення паркану, розташованого на земельній ділянці загального користування з кадастровим номером 3221886001:02:147:0116, предмету позовних вимог не стосується.
Матеріали заяви не мітять належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження наявності між сторонами спору щодо цієї земельної ділянки.
Належних, допустимих і достатніх доказів порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи законних інтересів заявника, матеріали справи не містять (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Заявником не обґрунтовано співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Заявником не зазначено, яким чином застосування запропонованих заходів забезпечення позову забезпечить виконання можливого рішення суду або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Запропоновані заходи забезпечення позову меті передбаченій ст. 149 ЦПК України не слугують і на це не спрямовані, виходять за межі позовних вимог і є неспівмірними з ними.
В даному випадку, обраний спосіб забезпечення позову фактично є втручанням у діяльність ФОП ОСОБА_3 та органу місцевого самоврядування і в певній частині є тотожним заявленим позовним вимогам, які без вирішення справи по суті суд застосувати не вправі, оскільки вказане може призвести до припинення дії оспореного рішення та договору оренди.
Заборона будь-яким невизначеним особам вчиняти будь-які дії по розміщенню будь-яких споруд та переміщення паркану на земельній ділянці з кадастровим номером 3221886001:02:147:0116, яка знаходиться в комунальній власності, виходить за межі позовних вимог, є неспівмірними із позовними вимогами, стосується невизначеного кола осіб та невизначеного складу правовідносин, що може призвести до завдання шкоди заінтересованим особам, а також призвести до непропорційного втручання в правовідносини, які не є спірними в цій справі.
Із поданої заяви не можна дійти висновку, що невжиття запропонованих заходів забезпечення призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду.
Отже, суд вважає, що вказана заява про забезпечення позову є необґрунтованою та безпідставно, в задоволенні якої слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтями 149-154, 260 ЦПК України,
ухвалив:
у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Суддя