25 вересня 2025 р.Справа № 541/1482/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Афанасьєвої К.Р.
представників сторін: позивача - Якимової О. В., першого відповідача - Паламара Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Шатілова Л.Г., м. Миргород, повний текст складено 10.07.25 по справі № 541/1482/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, поліцейського Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Кропивного Руслана Вікторовича
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - ГУНП в Полтавській області, перший відповідач), поліцейського Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Кропивного Руслана Вікторовича (далі - Кропивний Р. В., поліцейський, інспектор, другий відповідач), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 29.05.2025, просив суд: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 08.04.2025 серії ЕНА № 4452510, складену інспектором Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області капітаном поліції Кропивним Русланом Вікторовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 4 статті 126 КУпАП, та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог стверджував про протиправність спірної постанови серії ЕНА № 4452510 від 08.04.2025, оскільки при її складанні поліцейським не дотримано процедури розгляду справи, встановленої статтями 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та не враховано, що ОСОБА_1 не перебував за кермом автомобіля, не здійснював рух на ньому, а отже і не порушував жодного пункту Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України). Оскільки фактичної зупинки транспортного засобу за порушення ПДР України не відбулося, стверджував про неправомірність подальших дій другого відповідача по складенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Крім того, переконував, що постановою від 08.04.2025 серії ЕНА № 4452510 позивача фактично повторно притягнуто за одне і те саме правопорушення, що і постановою серії ЕНА № 4430460 від 05.04.2025, яка була оскаржена до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області в межах розгляду справи № 541/1493/25 та не була анульована чи скасована станом на дату прийняття спірної постанови (08.04.2025).
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.07.2025 по справі № 541/1482/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, поліцейського Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Кропивного Руслана Вікторовича, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі - задоволено частково.
Постанову серії ЕНА № 4452510 від 08.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП - скасовано.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП - закрито.
У задоволенні позову в частині вимог до поліцейського Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Кропивного Руслана Вікторовича - відмовлено.
ГУНП в Полтавській області, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.07.2025 по справі № 541/1482/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що первинно, постановою серії ЕНА № 4430460 від 05.04.2025 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП, тобто за іншою підставою, оскільки при виявленні вчиненого ним правопорушення ОСОБА_1 не надав документів, що підтверджують право керування транспортним засобом.
Водночас, у подальшому інспектором Кропивним Р. В. через систему Інформаційний портал Національної поліції було встановлено, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28.09.2023 у справі № 541/2769/23 позивач був позбавлений права керування транспортним засобом строком на 5 років, а тому, у зв'язку з невірною кваліфікацією правопорушення, вчиненого позивачем 05.04.2025, постанова від 05.04.2025 підлягала вибракуванню, що слугувало підставою для складання нової постанови від 08.04.2025 серії ЕНА № 4452510, однак вже за частиною 4 статті 126 КУпАП у присутності позивача за адресою його проживання та з дотриманням вимог статей 258, 280 КУпАП, що підтверджується долученими до матеріалів справи відеозаписами.
Переконував, що з огляду на анулювання постанови від 05.04.2025 серії ЕНА № 4430460 та обставини дійсного порушення позивачем ПДР України, у спірних правовідносинах не відбулось події повторного притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти її доводів, просив у задоволенні апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.07.2025 відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
В обґрунтування відзиву наполягав на незаконності спірної постанови від 08.04.2025 серії ЕНА № 4452510, складеної за частиною 4 статті 126 КУпАП, оскільки на момент її винесення інспектором Кропивним Р. В. постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4430460 від 05.04.2025 за частиною 2 статті 126 КУпАП, не була анульована, тобто ОСОБА_1 повторно притягнуто до адміністративної відповідальності за ті самі правопорушення.
Представник першого відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених у відзиві, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Представник другого відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 3 статті 268 та частини 2 статті 313 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників першого відповідача та позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 05 квітня 2025 року серії ЕНА № 4430460, складеної інспектором Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Кропивним Р. В., на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за частиною 2 статті 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 3400 грн.
Дану постанову було оскаржено ОСОБА_1 у судовому порядку та ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05.06.2025 по справі № 541/1493/25 було закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки відповідачем надано заяву, в якій повідомлено, що за даними ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України» на підставі листа Миргородського РВП № 73866-2025 від 22 квітня 2025 року, 23 квітня 2025 року до електронної картки адміністративного правопорушення внесено зміни щодо статусу електронної постанови серії ЕНА № 4430460 за частиною 2 статті 126 КУпАП на «анульовано поліцією».
Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування постанови серії ЕНА № 4452510 від 08.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки у постанові серії ЕНА № 4430460 від 05.04.2025 за частиною 2 статті 126 КУпАП та у постанові серії ЕНА №4452510 від 08.04.2025 за частиною 4 статті 126 КУпАП зазначені одні і ті ж самі обставини адміністративного правопорушення, а зміни до електронної картки адміністративного правопорушення щодо статусу електронної постанови серії ЕНА № 4430460 від 05.04.2025 були внесені лише 23.04.2025 на «анульовано поліцією», тобто ОСОБА_1 було двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за одне і те ж адміністративне правопорушення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до поліцейського Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Кропивного Руслана Вікторовича, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем у справах зазначеної категорії, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах, від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності постановою серії ЕНА №4452510 від 08.04.2025 за частиною 4 статті 126 КУпАП, за керування транспортним засобом, будучи позбавленим такого права рішенням суду.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Відповідно до частини 2 статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
З метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища положеннями Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі по тексту - Закон № 3353-XII) визначено правові та соціальні основи дорожнього руху.
Згідно зі статтею 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
На виконання вимог статті 16 Закону № 3353-XII водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством;
на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.
Відповідно до статті 15 Закону № 3353-XII забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлено Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.
За пунктом 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Відповідно до приписів пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Відповідно до підпункту “а» пункту 2.1. ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з підпунктом “а» пункту 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Виходячи з аналізу наведених норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Як вбачається з матеріалів справи, прийняттю відносно позивача спірної постанови передувало притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП через керування ОСОБА_1 автомобілем Geely JL7162 д.н.з НОМЕР_1 , як особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Так, зокрема, 05.04.2025 о 11 год 17 хв, у м. Миргород, Полтавської області, на вулиці Воскресенській 7, не маючи посвідчення водія відповідної категорії та поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_1 здійснив зупинку стоянку на перехресті в'їзду до прилеглої території автостанції, чим порушив підпункт 15.9 «ґ» частини 1 статті 122 КУпАП, яким заборонена зупинка ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
На виконання положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
З дослідженого колегією суддів відеозапису з боді - камери поліцейського (20250405111810MEDIA_IDKravchuk_S_20250422130209) встановлено, що 05.04.2025 поліцейський підійшов до автомобіля Geely JL7162 д.н.з НОМЕР_1 сірого кольору, який стояв на проїзній частині, а саме на в'їзді до автостанції. За кермом автомобіля перебував ОСОБА_1 , якому було повідомлено про те, що він здійснив зупинку транспортного засобу з порушенням ПДР України та попереджено про необхідність складання постанови за даним фактом. Запропоновано позивачу надати поліцейському посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на що ОСОБА_1 категорично відмовив інспектору поліції. Крім того, поліцейським було висунуто позивачу заборону здійснювати рух транспортного засобу, на що останній відповів відмовою та рушив з місця у напрямку автомобільної стоянки де припаркував транспортний засіб Geely JL7162 д.н.з НОМЕР_1 та вийшов з нього.
Враховуючи, що за визначенням, наведеним у підпункті «ґ» частини 2 статті 265-4 КУпАП, для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга, колегія суддів вважає, що перебування позивача за кермом автомобіля Geely JL7162 д.н.з НОМЕР_1 , розташованого на в'їзді до прилеглої території автостанції, що підтверджується вказаним відеозаписом, є порушенням ПДР, та відповідно достатньою підставою для пред'явлення вимоги поліцейським Свиридову С. А. надати для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України, які останній, не зважаючи на наявність такого обов'язку, надавати відмовився та у подальшому самостійно здійснив рух на вищезазначеному транспортному засобі, у зв'язку з чим, відносно нього було складено постанову за частиною 2 статті 126 КУпАП.
За вищенаведених обставин, посилання позивача на безпідставність зупинки його авто 05.04.2025 є таким, що спростовано дослідженими матеріалами справи.
Крім того, з відеозапису (20250405113807MEDIA_IDKravchuk_S_20250422140616) вбачається, що позивач особисто підтвердив обставини того, що він здійснив зупинку транспортного засобу з порушенням ПДР України.
Іншими долученими до матеріалів справи відеозаписами подій, що мали місце 05.04.2025 також підтверджено, що позивачем не заявлялось жодних клопотань до поліцейського з приводу необхідності надання пояснень, скористатись правовою допомогою чи з інших процесуальних питань, натомість позивач при спілкуванні з поліцейськими вів себе зухвало та не реагував на законні вимоги та зауваження інспектора.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 7 розділу XV «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395) працівник підрозділу поліції, який здійснює контроль за видачею та використанням бланків протоколів про адміністративні правопорушення, постанов про адміністративні правопорушення та тимчасових дозволів на право керування транспортним засобом, одночасно здійснює перевірку правомірності і правильності використання та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення й у випадках виявлення недоліків доповідає рапортом керівникові підрозділу поліції.
Так, за результатами перевірки, інспектором Кропивним Р. В. через систему Інформаційний портал Національної поліції було встановлено, що позивач був позбавлений права керування транспортним засобом строком на 5 років на підставі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28.09.2023 по справі № 541/2769/23, що свідчило про невірну кваліфікацію вчиненого позивачем правопорушення за частиною 2 статті 126 КУпАП, замість частини 4 статті 126 КУпАП та слугувало підставою для подальшого звернення до відповідного підрозділу поліції з метою анулювання постанови від 05.04.2025 серії ЕНА № 4430460 та ініціювання повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення з вірною його кваліфікацією за частиною 4 статті 126 КУпАП - керування позивачем автомобілем Geely JL7162 д.н.з НОМЕР_1 , як особою, позбавленою права керування транспортним засобом.
Згідно з частиною 4 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за частиною 4 статті 126 КУпАП настає у разі фактичного керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
За приписами статті 276 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Як свідчать матеріали справи та досліджені колегією суддів відеозаписи, 08.04.2025 працівники поліції прибули до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , і запропонували останньому провести повторно розгляд адміністративної справи.
Отже, вчинені другим відповідачем дії щодо розгляду справи за місцем проживання позивача узгоджуються з приписами КУпАП.
З дослідженого відеозапису (20250408122035MEDIA_IDKravchuk_S_20250422150645), колегією суддів встановлено, що прибувши за місцем проживання позивача, інспектор повідомив ОСОБА_1 про необхідність складання відносно нього постанови за частиною 4 статті 122 КУпАП, замість попередньо складеної за частиною 2 статті 126 КУпАП, запропоновано прийняти участь у розгляді справи та надати пояснення з приводу подій, що відбувались 05.04.2025, однак позивач не надав чіткої відповіді на поставлені запитання і вже після складання постанови заявив клопотання про надання пояснень, яке було задоволено інспектором.
Дослідивши надані до матеріалів справи відеозаписи, колегія суддів не вбачає процедурних порушень з боку другого відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення 08.04.2025, а тому доводи позивача, викладені в уточненій позовній заяві є такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до частини 2 статті 317-1 КУпАП, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
З Єдиного державного реєстру судових рішень, колегією суддів встановлено, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28.09.2023 по справі № 541/2769/23, що набрало законної сили 10.10.2023, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, і піддано стягненню у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років.
А відтак, станом на 05.04.2025 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Geely JL7162 д.н.з НОМЕР_1 , вважався особою, яка позбавлена права керування таким транспортним засобом, тобто вчинив правопорушення, передбачене частиною 4 статті 126 КУпАП.
Щодо доводів позивача, з якими погодився суд першої інстанції про повторне притягнення позивача до відповідальності за одне і те саме правопорушення слід вказати наступне.
Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Порівнюючи диспозиції частини 2 та 4 статті 126 КУпАП в частині визначення правопорушення, колегія суддів зазначає, що відповідальність за змістом частини другої вказаної статті настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у той час, як для притягнення особи до відповідальності у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на підставі частини 4 цієї ж статті потрібно встановити факт керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
І хоча за вчинення правопорушень, передбачених частинами 2 та 4 статті 126 КУпАП настає один вид відповідальності - адміністративна, умови для застосування штрафів, передбачених нормами вказаних частин статті 126 КУпАП відповідальності, об'єктивна сторона правопорушення є відмінними, як і оцінка доказів на підтвердження вчиненого правопорушення та розмір штрафу.
Колегія суддів враховує, що відповідно до листа т.в.о. начальника Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Полтавській області, за даними ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України», на підставі листа Миргородського РВП (СЕД-73866-2025 від 22.04.2025), 23.04.2025 до електронної картки адміністративного правопорушення внесені зміни щодо статусу електронної постанови серії ЕНА № 4430460, винесеної за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП.
Статус постанови змінено на «анульовано поліцією», що свідчить про виправлення уповноваженими особами ГУНП в Полтавській області недоліків, виявлених під час моніторингу складених постанов та відсутності, станом на дату ухвалення рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.07.2025 по справі № 541/1482/25 будь - якої іншої постанови відносно ОСОБА_1 , складеної через події, що мали місце 05.04.2025 окрім постанови від 08.04.2025 серії ЕНА № 4452510 на теперішній час не існує.
У спірних правовідносинах позивачем не понесено надмірного тягаря у вигляді сплати коштів за постановою від 05.04.2025 серії ЕНА № 4430460, яка хоча і була анульована після 08.04.2025, однак не потягнула за собою подвійного стягнення з позивача штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП.
Отже, враховуючи, що спірною постановою від 08.04.2025 серії ЕНА № 4452510 позивача притягнуто до відповідальності за вчинення іншого правопорушення ніж постановою від 05.04.2025 серії ЕНА № 4430460, висновок суду першої інстанції про повторне притягнення ОСОБА_1 за одне і те саме правопорушення є хибним.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки станом на 05.04.2025 (день у який було виявлено факт керування позивачем транспортним засобом) та 08.04.2025 (день винесення оскаржуваної постанови) позивач був позбавлений права керування транспортними засобами, інспектор патрульної поліції, встановивши вказаний факт, правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності на підставі частини 4 статті 126 КУпАП.
Вищенаведене дозволяє дійти висновку про доведення відповідачем наявності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , яке передбачене частиною 4 статті 126 КУпАП та, як наслідок, правомірності оскаржуваної постанови.
Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.
З огляду на викладене, враховуючи, що суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини у даній справі, а також взагалі не надав жодної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.07.2025 по справі № 541/1482/25 в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області задовольнити.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.07.2025 по справі № 541/1482/25 в частині задоволених позовних вимог - скасувати.
Прийняти в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, поліцейського Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Кропивного Руслана Вікторовича, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.В. П'янова