24 вересня 2025 р.Справа № 520/10653/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.08.25 року по справі № 520/10653/25
за позовом ОСОБА_1
до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича
про визнання дій протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича, в якому просила суд визнати протиправними та скасувати постанови у ВП № 66629955, а саме:
- постанову про відкриття виконавчого провадження №66629955 від 27.08.2021 Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича;
- постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 27.08.2021;
- постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича про стягнення з боржника основної винагороди від 27.08.2021;
- постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.09.2021;
- постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича про арешт коштів боржника від 26.07.2024;
- визнати протиправними дії приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича з виконання відсутнього в матеріалах виконавчого провадження №66629955 виконавчого документа - оригіналу виконавчого напису, вчиненого 22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (код ЄДРПОУ 41084239) заборгованості в розмірі 23563,33 гривень, реєстровий номер 13689, який відсутній і в сканованій формі в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, та стягнути з приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича на користь ОСОБА_1 суму завданих збитків у розмірі 22815,29 грн. та у відшкодування завданої моральної шкоди суму 108000 грн.
- зобов'язати приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича вжити заходів до усунення порушення закону та її прав шляхом скасування (вилучення) відповідних записів в Єдиному реєстрі боржників та направлення всім банківським установам, ПФУ та іншим особам, яким в межах ВП № 66629955 надіслано постанови приватних виконавців про арешт коштів боржника, про звернення стягнення на кошти боржника та такі інші, відомості про скасування таких постанов.
В обґрунтування позову зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження №66629955 відсутній оригінал виконавчого документа виконавчого напису нотаріуса № 13689, вчиненого 22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. Про цей факт позивачу стало відомо з листа Міністерства юстиції України від 25.04.2025 №59023/С-6057/20.4.1. Позивач зазначає, що відсутність цих документів у матеріалах виконавчого провадження №66629955 свідчить про незаконність винесення приватними виконавцями постанов у виконавчому провадженні № 66629955. Позивач вважає вказані постанови безпідставними, необґрунтованими та такими, що порушують права позивача та призводить до невиправданих витрат. Позивач зазначає, що внаслідок дій приватного виконавця Пашкова Ю.Д., який, на її думку, безпідставно направив до АТ "Державний ощадний банк України" платіжні інструкції про стягнення грошових коштів за виконавчим документом, який не має юридичної сили, з її рахунку списано грошові кошти у загальному розмірі 22815,29 грн. Позивач вказує, що зазначені кошти є виключно її пенсійними виплатами, інших надходжень на рахунок не надходило. У зв'язку з цим вважає, що їй заподіяно матеріальну шкоду в зазначеному розмірі. Крім того, позивач зазначає, що через дії приватного виконавця вона протягом дев'яти місяців - з липня 2024 року по квітень 2025 року - була фактично позбавлена засобів до існування, не могла придбати продукти харчування, ліки, здійснювати інші необхідні витрати, що спричинило значні душевні страждання, приниження гідності та соціальну ізоляцію. У зв'язку з цим вона заявляє вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 108000 грн (по 12000 грн за кожен місяць).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано постанови у ВП № 66629955: постанову про відкриття виконавчого провадження №66629955 від 27.08.2021 Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича; постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 27.08.2021; постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича про стягнення з боржника основної винагороди від 27.08.2021; постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.09.2021; постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича про арешт коштів боржника від 26.07.2024.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 скасувати в частині, в якій відмовлено у задоволенні позову та ухвалити в цій частині постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що визнаючи протиправними та скасовуючи постанови як незаконно винесені, суд першої інстанції всупереч власним висновкам не визнав дії виконавця з виконання неіснуючого в матеріалах виконавчого провадження виконавчого напису від 22.06.2021. Зазначає, що без виконавчого документу виконавець не має підстав для вчинення виконавчої дії, але суд першої інстанції зазначених обставин не врахував. Протиправна поведінка приватного виконавця з вчинення виконавчих дій, які він не мав права вчиняти без виконавчого документа, призвела до арешту коштів та незаконного стягнення з пенсійного рахунку пенсійних коштів. Зазначає, що порушення прав особи є підставою для вішкодування винною особою, яка порушила права, завданої моральної шкоди. Також вказує, що відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов'язання приватного виконавця вжити заходів до усунення порушення закону та прав позивача шляхом скасування (вилучення) відповідних записів в Єдиному реєстрі боржників, суд першої інстанції всупереч вимог закону, не здійснив ефективного захисту її прав.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що позивач є боржником по відкритим 7 виконавчих проваджень, постанови про арешт рахунків по яким винесено ще до передачі матеріалів виконавчого провадження № 66629955 відповідачу. На запит приватного виконавця про списання коштів з рахунку Банк надав обгрунтовану відмову, оскільки за наявності декількох виконавчих проваджень щодо одного боржника пріоритет задоволення вимог кредитора визначається моментом першої реєстрації обтяження на майно боржника. Вказує, що станом на теперішній час, виконавчий напис від 22.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (код ЄДРПОУ 41084239) заборгованості в розмірі 23563,33 гривень не скасовано, оскільки остаточного рішення у справі № 645/1595/25 не винесено. Крім того, позивачем не надано ані належних доказів розміру моральної шкоди, ані того, що причини її виникнення зумовлені незаконними рішення відповідача, розмір заявленої шкоди не підтверджено документально відповідним закладом охорони здоров'я, у зв'язку з чим відповідні вимоги задоволенню не підлягають
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
До Другого апеляційного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" 23.09.2025 надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі, також 24.09.2025 до канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи без участі.
Враховуючи особиливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, зокрема передбаченої ч. 7 ст. 287 КАС України, колегія суддів вважає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 27.08.2021 постановою приватного виконавця Попляка В.В. відкрито виконавче провадження № 66629955 з виконання виконавчого напису нотаріуса №13689, вчиненого 22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" заборгованості в розмірі 23563,33грн.
Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. винесено постанови від 27.08.2021 ВП №66629955 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 159 грн та про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2356,33 грн.
Наказом Міністерства юстиції України від 28.02.2024 № 651/7 діяльність приватного виконавця Попляка В.В. припинена на підставі пункту 4 частини 1 статті 44 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" у зв'язку із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності.
Відомості про припинення діяльності приватного виконавця Попляка В.В. внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України 28.02.2024.
Рішенням Ради приватних виконавців України від 07.03.2024 № 68 тимчасовим приватним виконавцем для здійснення заходів щодо припинення діяльності приватного виконавця Попляка В.В. визначено приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Петренка Д.О.
14.05.2024 приватним виконавцем Петренком Д.О. на підставі листа ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" від 11.04.2024 винесена постанова про передачу виконавчого провадження № 66629955 приватному виконавцю Пашкову Ю.Д.
28.05.2024 приватним виконавцем Пашковим Ю.Д. винесена постанова про прийняття виконавчого провадження № 66629955.
28.05.2024 приватним виконавцем Пашковим Ю.Д. складено акт приватного виконавця, в якому зазначено, що 28.05.2024 до приватного виконавця Пашкова Ю.Д. надійшли паперові матеріали Виконавчого провадження № 66629955 від приватного виконавця Петренка Д.О. У паперових матеріалах ВП був відсутній виконавчий напис №13689 виданий прииватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. 22.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" заборгованість в розмірі 23563,33 гривень, заява стягувача ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" про примусове виконання рішення. 26 липня 2024 року постановою приватного виконавцем накладено арешт коштів боржника - за ВП№66629955.
04.03.2025 приватним виконавцем направлено виклик № 3780 прибути до приватного виконавця 11.03.2025 на 10.00 год. та надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання. Боржник за викликом не з'явилася зазначені пояснення та відомості позивач не надала, про що 11.03.2025 було складено акт.
11.03.2025 приватним виконавцем направлено виклик № 4700 прибути до приватного виконавця 19.03.2025 на 10.30 та надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання. Боржник за викликом не з'явилася зазначені пояснення та відомості позивач не надала, про що 19.03.2025 складено акт.
19.03.2025 приватним виконавцем направлено виклик № 5363 прибути до приватного виконавця 26.03.2025 на 10.00 та надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання. Боржник за викликом не з'явилася зазначені пояснення та відомості позивач не надала, про що 26.03.2025 складено акт.
02.04.2025 приватним виконавцем направлено виклик № 6356 прибути до приватного виконавця 16.04.2025 на 12.00 та надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання. Боржник за викликом не з'явилася зазначені пояснення та відомості позивач не надала, про що 16.04.2025 складено акт.
04.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця Пашкова Ю.Д. із заявою про надіслання їй, зокрема, копії виконавчого напису нотаріуса та копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 66629955 з ідентифікатором. Відповідь на цю заяву позивач отримала лише 05.05.2025.
Також позивач зверталась до Міністерства юстиції України (звернення від 10.03.2025), Офісу Президента України (звернення від 14.03.2025) та Національної поліції України (звернення від 14.03.2025) щодо діяльності приватного виконавця Пашкова Ю.Д.
Листом Міністерства юстиції України від 25.04.2025 № 59023/С-6057/20.4.1 Сапєлкіній Г.Н. зокрема, повідомлено, що сканована копія виконавчого напису нотаріуса, яка стала підставою для відкриття виконавчого провадження № 66629955, приватним виконавцем Попляком В.В. до автоматизованої системи виконавчого провадження не вносилась. У своїх поясненнях приватний виконавець Пашков Ю.Д. зазначив, що у переданих матеріалах виконавчого провадження №66629955 відсутній оригінал виконавчого напису, про що складено відповідний акт приватного виконавця від 28.05.2024.
З огляду на відсутність в матеріалах виконавчого провадження № 66629955 оригіналу виконавчого напису нотаріуса № 13689, вчиненого 22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Також встановлено, що ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.03.2025 по справі №645/1595/25 відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" про захист прав споживачів, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис вчинений 22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес позика" заборгованості в розмірі 23563,33 грн., реєстраційний № 13689.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності постанов у ВП №66629955 про відкриття виконавчого провадження від 27.08.2021, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 27.08.2021; про стягнення з боржника основної винагороди від 27.08.2021; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.09.2021; про арешт коштів боржника від 26.07.2024.
Оскільки в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується ОСОБА_1 , відтак не підлягає перегляду, з урахуванням ст. 308 КАС України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій приватного виконавця з виконання відсутнього в матеріалах виконавчого провадження №66629955 виконавчого документа, стягнення суми завданих збитків у розмірі 22815,29 грн., відшкодуванні моральної шкоди в сумі 108000 грн. та зобов'язання відповідача вжити заходів до усунення порушення закону та прав позивача шляхом скасування (вилучення) відповідних записів в Єдиному реєстрі боржників та направлення всім банківським установам, ПФУ та іншим особам, яким в межах ВП № 66629955 надіслано постанови приватних виконавців про арешт коштів боржника, про звернення стягнення на кошти боржника та такі інші, відомості про скасування таких постанов, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон №1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Щодо вимоги про визнання протиправними дії приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича з виконання відсутнього в матеріалах виконавчого провадження №66629955 виконавчого документа - оригіналу виконавчого напису, вчиненого 22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (код ЄДРПОУ 41084239) заборгованості в розмірі 23563,33 гривень, реєстровий номер 13689, який відсутній і в сканованій формі в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, колегія суддів зазначає наступне.
На виконанні у приватного виконавця Попляка В.В. знаходилось ВП №66629955 щодо стягнення суми боргу 23563,33 грн. з боржника - ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА".
Міністерством юстиції України 04.05.2023 на підставі пункту 2 частини першої, частин третьої та шостої статті 42 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" прийнято Наказ № 1637/5, яким діяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича зупинено на строк його тимчасової відсутності та визначено приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича приватним виконавцем, який здійснюватиме заміщення приватного виконавця Попляка В.В., надано доступ до АСВП
Згідно з протоколом № 84 від 09.02.2024, складеним Дисциплінарною комісією приватних виконавців, який введено в дію наказом Міністерства юстиції України від 28.02.2024 за № 651/7, діяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича припинено.
Відповідно до ст. 45 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII від 02.06.2016 приватний виконавець зобов'язаний припинити діяльність з дня внесення до Єдиного реєстру приватних виконавців України інформації про припинення діяльності приватного виконавця.
У разі припинення діяльності приватного виконавця з підстав, передбачених пунктами 2-10 частини першої статті 44 цього Закону, Рада приватних виконавців України визначає тимчасового приватного виконавця, який зобов'язаний протягом трьох місяців здійснити заходи з припинення діяльності приватного виконавця.
Тимчасовий приватний виконавець зобов'язаний: 1) зупинити виконавчі провадження до моменту їх передачі в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті; 2) передати документи діловодства та архів приватного виконавця до відповідного державного архіву. Виконавчі документи згідно з рішенням стягувача передаються тимчасовим приватним виконавцем відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю або повертаються стягувачу. Передання виконавчих документів від одного приватного виконавця (тимчасового приватного виконавця) до іншого або до органу державної виконавчої служби здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
28.05.2024 в порядку визначеним законом приватним виконавцем Пашковим Ю.Д. прийнято матеріали виконавчого провадження для подальшого виконання, але в переданих паперових матеріалах виконавчого провадження були відсутні оригінали та/або копії заяви стягувача та виконавчий напис № 13689, виданий Приватним нотаріусом КМНО Бригідою В.О. 22.06.2021, про що складено відповідний акт від 28.05.2024.
Колегія суддів зазначає, оскільки саме приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. (діяльність якого на даний час припинена) перевіряв наявність виконавчого документа при винесені постанов у ВП № 66629955 зокрема щодо відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, які в подальшому рішенням Харківського окружного адміністративного суду 08.08.2025 скасовані, а також скасовано постанову про арешт коштів боржника, відтак підстави для визнання дій приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Пашкова Ю.Д. відсутні.
Щодо стягнення з приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича на користь ОСОБА_1 суму завданих збитків у розмірі 22815,29 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 108000 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Державний (приватний) виконавець є учасником виконавчого провадження (частина перша статті 14 Закону України "Про виконавче провадження"), діяльність якого полягає у вжитті передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з частинами першою, третьою статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.
Тобто зарахування коштів на рахунок виконавчої служби або приватного виконавця має тимчасової характер, після чого зараховані кошти підлягають перерахуванню на рахунок стягувача, який набуває право власності на відповідне майно.
Виконавча служба не набуває майно під час примусового виконання рішень, окрім стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження (стаття 42 Закону України "Про виконавче провадження"). Відповідно, виконавча служба не є набувачем коштів, які стягуються під час примусового виконання судового рішення (крім зазначених витрат).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем при виконанні виконавчого провадження № 66629955 стягнуто з боржника загальна сума 22815,29 грн., з якої витрати виконавчого провадження складають 159 грн., борг 20596,64 грн. (перераховано стягувачу ТОВ "Бізнес Позика") та 2059 грн. основна винагорода виконавця. Відповідачем зазначено, що на теперішній час на депозитному рахунку приватного виконавця не перебувають кошти, стягнуті за виконавчим провадження № 66629955.
Тобто, стягнуті кошти у виконавчому провадження є безпідставно отриманими коштами стягувача, однак законом передбачено інший механізм їх повернення та вимога про стягнення збитків має бути звернута саме до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА".
Колегія суддів зазначає, що поновлення прав сторін виконавчого провадження у попередньому становищі полягає у поверненні стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням відповідачу (боржнику) відповідно до ст. 1212 ЦК України або інституту повороту виконання рішення. Тобто повернення має відбуватися за рахунок коштів стягувача (сторони виконавчого провадження).
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року в справі № 320/5877/17, від 14 грудня 2021 року в справі № 643/21744/19).
Також колегія суддів зазначає, що інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала (абзац п'ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011). Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 569/15646/16-ц).
Таким чином, стягнення збитків з приватного виконавця у межах виконавчого провадження не допускається, а питання про відшкодування збитків може бути вирішене у порядку цивільного судочинства.
При цьому, колегія суддів враховує про наявність в провадженні Немишлянського районного суду м. Харкова справи №645/1595/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" щодо стягнення з ТОВ "Бізнес Позика" на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуту суму 20596,64 грн. за визнаним таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис вчинений 22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ "Бізнес позика" заборгованості в розмірі 23563,33 гривень, реєстровий номер 13689.
Також колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грошми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі №216/3521/16-ц вказано, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні (постанови Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 821/1269/17, від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14, від 20 лютого 2018 року в справі № 804/2252/14, від 05 квітня 2023 року в справі № 308/13418/20).
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів спричинення їй моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, вказаних як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі. В обгрунтування доводів про спричинення стресу, моральних страждань та позбавлення її матеріальної можливості купувати їжу та ліки, позивачем до матеріалів справи підтверджуючих доказів також не надано.
Щодо посилання позивача на висновки постанов Верховного суду, зокрема від 10.04.2019 по справі №464/3789/17, від 01.03.2023 по справі №496/1691/19, від 05.12.2022 по справі №214/7462/20, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не релевантні індивідуальним особливостям даної справи.
Щодо зобов'язання приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича вжити заходів до усунення порушення закону та прав ОСОБА_1 шляхом скасування (вилучення) відповідних записів в Єдиному реєстрі боржників та направлення всім банківським установам, ПФУ та іншим особам, яким в межах ВП № 66629955 надіслано постанови приватних виконавців про арешт коштів боржника, про звернення стягнення на кошти боржника та такі інші, відомості про скасування таких постанов, колегія суддів зазначає. що вказана вимога підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII передбачено, що Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України.
Згідно з частиною п'ятою статті 9 Закону № 1404-VIII відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини шостої статті 9 Закону № 1404-VIII Єдиний реєстр боржників містить такі відомості: 1) прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи; 2) найменування органу або прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ; 3) найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім'я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти виконавця; 4) номер виконавчого провадження; 5) категорія стягнення (аліменти, штраф тощо).
Частиною сьомою статті 9 Закону № 1404-VIII передбачено, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1 (винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження), 3 (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення), 11 (запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру) частини 1 статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною 4 статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач вказує, що оскільки виконавчого провадження не існує, у зв'язку з чим у приватного виконавця відсутні повноваження вчиняти будь-які виконавчі дії, відтак відомості про неї як боржника мають бути видалені з Єдиного реєстру боржників за рішенням суду.
Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі Положення № 2432/5).
Відповідно до п.2 розділу І Положення № 2432/5, Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Згідно з до пунктів 1, 2, 6 Розділу XI Положення №2432/5 Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.
В Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в Системі після впровадження Єдиного реєстру боржників та боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.
Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:
- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження";
- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";
- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів;
- про скасування заходів примусового виконання згідно з частиною четвертою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження";
- про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 р. за № 489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Наказом Міністерства юстиції № 5223/5 від 23.11.2022 розділ III зазначеної Інструкції доповнено пунктом 23, згідно якого, за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:
- при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);
- після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред'явлено;
- після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);
- відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що Закон №1404-VIII містить вичерпний перелік підстав, що дозволяють виключити відповідні відомості з реєстру і випадок позивача - скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення з боржника основної винагороди, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, про арешт коштів боржника, до цих підстав не відноситься.
Водночас, наявність інформації щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість його виключення у зв'язку із скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення з боржника основної винагороди, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, про арешт коштів боржника, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті, тому відомості щодо позивача ОСОБА_1 мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ст. 2 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Колегія суддів зазначає, що оскільки постанови про відкриття виконавчого провадження №66629955, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення з боржника основної винагороди, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, про арешт коштів боржника скасовані, відтак правові підстави для перебування записів в Єдиному реєстрі боржників стосовно ОСОБА_1 в межах ВП №66629955 є безпідставними та не узгоджується із метою його функціонування, оскільки збереження такої інформації у реєстрі за відсутності виконавчого провадження не відповідає нормам чинного законодавства, порушує принцип правової визначеності та не забезпечує належного захисту прав особи
Відтак, судове рішення є правовою підставою про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, останній наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за правовою позицією Суду, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:- втручання держави у право особи повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право особи передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання; - втручання у право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її права.
Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Конвенція в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття “майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст.1 Першого протоколу під “майном» розуміє не тільки “наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets).
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу “пропорційності» - “справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів вважає, що права позивача не повинні обмежуватись через наявність відомостей про неї в Єдиному реєстрі боржників.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Не врахування судом першої інстанції зазначених обставин, призвело до неправильного вирішення справи, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню відповідно до положень ст. 317 КАС України з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича вжити заходів до усунення порушення закону та прав ОСОБА_1 шляхом скасування (вилучення) відповідних записів в Єдиному реєстрі боржників та направлення всім банківським установам, ПФУ та іншим особам, яким в межах ВП № 66629955 надіслано постанови приватних виконавців про арешт коштів боржника, про звернення стягнення на кошти боржника та інші відомості про скасування таких постанов.
Враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України" (Заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
При цьому, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи.
Аналогічні висновки застосовує Верховний Суд, зокрема у постановах від 27.05.2025 по справі № 160/27436/23, від 02.07.2025 по справі №380/5471/24.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням у скасовані частині нового судового рішення про задоволення вимоги.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 по справі № 520/10653/25 скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича вжити заходів до усунення порушення закону та її прав шляхом скасування (вилучення) відповідних записів в Єдиному реєстрі боржників та направлення всім банківським установам, ПФУ та іншим особам, яким в межах ВП № 66629955 надіслано постанови приватних виконавців про арешт коштів боржника, про звернення стягнення на кошти боржника та такі інші, відомості про скасування таких постанов.
Прийняти в цій частині постанову, якою зобов'язати приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича вжити заходів до усунення порушення закону та прав ОСОБА_1 шляхом скасування (вилучення) відповідних записів в Єдиному реєстрі боржників та направлення всім банківським установам, ПФУ та іншим особам, яким в межах ВП № 66629955 надіслано постанови приватних виконавців про арешт коштів боржника, про звернення стягнення на кошти боржника та інші відомості про скасування таких постанов.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 по справі №520/10653/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.А. Калиновський В.Б. Русанова
Повний текст постанови складено 24.09.2025 року