24 вересня 2025 року м. Рівне №460/13078/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та скасування рішення від 18.06.2025 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з жовтня 1980 року по травень 2003 року та з 28.06.1988 по 25.08.1988 згідно з трудовою книжкою.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в червні 2025 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії, однак відповідач відмовив у такому, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Повідомлено, що відповідач безпідставно не зарахував окремі періоди його роботи до страхового стажу, оскільки разом з заявою про призначення пенсії позивачем надані всі належні документи на його підтвердження. З огляду на наведене, вважає дії відповідача щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з жовтня 1980 року по травень 2003 року та з 28.06.1988 по 25.08.1988 до страхового стажу необґрунтованими і протиправними, а тому просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 01.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач 2, Головне управління ПФУ в Миколаївській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не визнав позовні вимоги. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що трудова книжка позивача, долучена до заяви про призначення пенсії, не відповідає порядку ведення трудових книжок, та підстав для зарахування стажу позивача згідно з записами такої трудової книжки немає. За таких обставин, відповідач стверджує, що в спірних правовідносинах він діяв в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тобто не порушуючи вимог статті 19 Конституції України, а тому просив відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.
Розглянувши заяви по суті, дослідивши наявні у справі письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області з заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача та вирішення питання про призначення пенсії визначено ГУ ПФУ в Миколаївській області.
18.06.2025 ГУ ПФУ в Миколаївській області прийнято рішенням №172550008702 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, у рішенні зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з жовтня 1980 року по травень 2003 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.11.1980, оскільки на титульному аркуші запис про виправлення по батькові російською мовою « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » внесено з порушенням вимог Інструкції №162, а саме: не зазначено документ, на підставі якого внесено запис. Щодо періоду з 28.06.1988 по 25.08.1988 - наявне виправлення в даті наказу в підставах внесення запису про звільнення.
Вважаючи дії відповідача щодо незарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
В силу вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики № 259/34/5 від 08.06.2001, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника
Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, прийняття на підтвердження стажу роботи письмових трудових договорів, застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві внаслідок неможливості одержання від підприємства довідки чи відповідних документів про стаж роботи.
Проте, як встановлено судом та не заперечується сторонами, у позивача є в наявності трудова книжка, яку вона надала відповідачу для призначення пенсії по віку.
Водночас, відповідач піддав сумніву достовірність записів у трудовій книжці книжкою НОМЕР_1 від 10.11.1980 та не зарахував до страхового стажу період роботи позивача з жовтня 1980 року по травень 2003 року, 28.06.1988 по 25.08.1988.
Суд зауважує, що записи у вказаній трудовій книжці виконані чітко, засвідчені відтиском печатки відповідних підприємств, а також містять інформацію про накази щодо дати прийняття та звільнення позивача з роботи та не містить виправлень/підтирань чи інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
При цьому, суд наголошує, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на її особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №440/4164/23, від 28.02.2018 у справі № 677/277/17, від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Суд також враховує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки, аналогічні за своїм змістом, містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
З огляду на наведене, суд вважає, що період роботи позивача з жовтня 1980 року по травень 2003 року, з 28.06.1988 по 25.08.1988 належним чином підтверджений трудовою книжкою, а отже підстав для неврахування його до страхового стажу позивача немає.
Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу. Відповідач, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу відповідного періоду роботи позивача, будь-яких додаткових документів від нього не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчиняв.
Суд вважає, що в даному випадку, позивач не може бути позбавленим свого права на зарахування до страхового стажу спірного періоду, позаяк зі свого боку позивач вчинив всі залежні від нього дії та надав усі можливі і наявні у нього документи.
Системний аналіз норм пенсійного законодавства дає підстави для висновку, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком відповідач зобов'язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв орган ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Встановлені в ході розгляду обставини справи, на переконання суду, свідчать, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з жовтня 1980 року по травень 2003 року, з 28.06.1988 по 25.08.1988, діяв непропорційно заявленій легітимній меті, такі дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
З огляду на наведене, належним способом захисту і відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправними дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з жовтня 1980 року по травень 2003 року, з 28.06.1988 по 25.08.1988 та зобов'язання зарахувати його.
За змістом рішення №172550008702 від 18.06.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, що, в свою чергу, спричинене незарахуванням відповідачем до страхового стажу позивача спірних періодів роботи з жовтня 1980 року по травень 2003 року, з 28.06.1988 по 25.08.1988 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 10.11.1980.
Таким чином, з урахуванням обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач, відмовивши позивачу у призначенні пенсії, діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що визначені чинним законодавством, а рішення про таку відмову №172550008702 від 18.06.2025 не відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Водночас суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Миколаївській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо зарахування спірних періодів страхового стажу позивача має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Водночас, позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Рівненській області не підлягають до задоволення.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах. Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли своє часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.
Зважаючи на положення ч.1 ст.139 КАС України, сплачений за подання цього позову судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області №172550008702 від 18.06.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з жовтня 1980 року по травень 2003 року, з 28.06.1988 по 25.08.1988.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з жовтня 1980 року по травень 2003 року, з 28.06.1988 по 25.08.1988 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 10.11.1980.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 24 вересня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1,м. Миколаїв,Миколаївська обл.,54008, ЄДРПОУ/РНОКПП 13844159)
Суддя Д.П. Зозуля