25 вересня 2025 року м. Рівне №460/15632/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пилипюк Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Вальчук В.А., відповідача: представники Дем'яненко І.Д., Остапович А.О, третьої особи на стороні відповідача: представник не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Комісії з припинення державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)" шляхом ліквідації
доРівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Рівненській області
визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій, -
Комісія з припинення державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)» шляхом ліквідації звернулась в суд з позовом до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Сістук Вікторії Олександрівни від 30.01.2024 у виконавчому провадженні №63983262 про арешт коштів боржника; зобов'язання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з коштів державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№96)», накладений відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 30.01.2024 у виконавчому провадженні №63983262; зобов'язання в подальшому утриматись від вчинення дій щодо накладання арешту коштів боржника у виконавчому провадженні №63983262.
Ухвалою від 08.09.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено такий строк; позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження в адміністративній справі №460/15632/25; залучено в справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДП у Рівненській області; розгляд справи вирішено провести за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця ), у відкритому судовому засіданні на 25.09.2025.
Згідно з позовною заявою та поясненнями представника в судовому засіданні, вимоги Комісії з припинення державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)» шляхом ліквідації ґрунтуються на тому, що 30.01.2024 державним виконавцем Рівненського відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у межах виконавчого провадження №63983262 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою постановлено накласти арешт на грошові кошти / електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках / електронних гаманцях, а також на кошти / електронні гроші на рахунках / електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів / електронних грошей, що містяться на рахунках / електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та / або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику Державному підприємству «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)», в межах суми стягнення 178273,88 грн. На підставі такого рішення арешт накладений на кошти на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , МФО 322313 АТ «Укрексімбанк». Позивач зазначає, що законодавством визначена пряма заборона звернення стягнення на майно органів, установ і підприємств виконання покарань, як у вигляді рухомого чи нерухомого майна та коштів. Вказане свідчить про протиправність постанови про арешт коштів та наявність підстав для зняття такого арешту.
Згідно з відзивом на позов та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції позовні вимоги не визнає. В основу свої заперечень покликається на те, що стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, оскільки законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Водночас, банк, на якого нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладено обов'язок визначати статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому, Постанову державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , виконав. Позивачем не доведено, що рахунок, на який накладено арешт, має спеціальний режим використання або що на кошти, які знаходяться на цьому рахунку заборонено законом звертати стягнення, а також така інформація не надходила до державного виконавця від АТ «Укрексімбанк», в якому відкрито відповідний рахунок, ні боржник, ні представник не надали відповідні документи щодо підтвердження рахунку для зарахування цільових коштів. Тому, постанова про накладення арешту на рахунки боржника є правомірною і не підлягає скасуванню.
Третя особа у письмових поясненнях вказала, що за даними інформаційно-телекомунікаційної системи Головного управління ДПС у Рівненській області згідно інтегрованої картки платника податків Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)» на підставі визначених контролюючим органом податкових зобов'язань, які не сплачені боржником у добровільному порядку наявний податковий борг в розмірі 77728,94 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.
Дослідженням письмових доказів про справі судом встановлено таке.
На виконанні у Рівненському відділі Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №63983262 з примусового виконання виконавчого листа №460/2803/20 Рівненського окружного адміністративного суду про стягнення податкового боргу з державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)» у розмірі 200619,03 грн.
Виконавче провадження відкрито постановою про відкриття виконавчого провадження від 24 грудня 2020 року. Того ж дня винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.
26.01.2022 у межах вказаного провадження винесено постанову про арешт коштів боржника.
09.02.2022 державним виконавцем винесена постанова про зняття арешту з коштів боржника на підставі статті 26 Закону України «Про Державну кримінально- виконавчу службу України».
30.01.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на рахунки боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях/електронних гаманцях, що були відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику Державному підприємству «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№96)», у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 178273,88 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
За приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За правилами пунктів 6 та 7 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Частиною першою статті 48 Закону №1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Відповідно до частини другої цієї статті, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Системний аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що для забезпечення реального виконання рішення виконавець може накладати арешт, зокрема, на відкриті банківські рахунки боржника. Проте статтею 48 Закону №1404-VIII встановлено заборону для звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, на спеціальних рахунках та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Крім того, із набранням чинності Законом №2129-IX, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
Отже, враховуючи обмеження у зверненні стягнення та накладенні арешту, передбачені Законом, та зважаючи на наявність спеціальної процедури для звернення стягнення, виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов'язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що знаходяться на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби.
Вказаний правовий висновок щодо повноважень виконавчої служби виокремлювати такі банківські рахунки висвітлено в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №916/1572/19, від 17 січня 2020 року у справі №340/1018/19, від 10.09.2020 у справі № 340/3042/19.
Окрім цього, суд зазначає, що нормативно-правовим актом, який визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, є Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» №2713-IV від 23.06.2005.
Частиною першою статті 6 Закону №2713-IV визначено, що державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Частинами першою та третьою статті 26 Закону №2713-IV передбачено, що майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України №2713-IV звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець має право вживати заходи примусового виконання рішення, що визначені статтею 10 Закону №1404-VIII, у тому числі й шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно боржника.
Водночас, статтею 48 Закону №1404-VIII визначено право державного виконавця звернути стягнення на будь-яке майно боржника, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
З матеріалів справи слідує, що Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)» засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України, що входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Майно виправної колонії перебуває у державній власності, використовується нею на правах оперативного управління виключно для забезпечення виконання її завдань та не може бути об'єктом застави.
Враховуючи приписи частини п'ятої статті 26 Закону №2713-IV, яка прямо забороняє звернення стягнення на майно установ виконання покарань, а також те, що майно позивача перебуває у державній власності, використовується ним на правах оперативного управління виключно для забезпечення виконання її завдань, тому суд дійшов висновку, що спірна постанова не ґрунтується на вимогах Закону №1404-VIII та Закону №2713-IV.
За таких обставин, оскаржувана постанова про арешт коштів боржника є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з коштів Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)», накладеного відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 30.01.2024 у виконавчому провадженні №63983262, то вона є похідною, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення такої похідної позовної вимоги зобов'язального характеру.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача в подальшому утриматись від вчинення дій щодо накладання арешту коштів боржника у виконавчому провадженні №63983262, то суд зазначає, що оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Згідно із частиною першою, третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Водночас, суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 3028,00 грн, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправності прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень і спір по суті вирішено на користь позивача.
Керуючись статтями 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Комісії з припинення державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)» шляхом ліквідації до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП№63983262 від 30.01.2024, винесену Державним виконавцем Рівненського відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Зобов'язати Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з коштів Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)», накладеного відповідно до постанови про арешт коштів боржника ВП №63983262 від 30.01.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Комісії з припинення державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)» шляхом ліквідації за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 25 вересня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - Комісія з припинення державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)" шляхом ліквідації (с.Городище, Рівненський р-н, Рівненська обл.,35341, ЄДРПОУ/РНОКПП 08680721)
Відповідач - Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Петра Могили, буд. 22Б,м. Рівне, Рівненська обл.,33001, ЄДРПОУ/РНОКПП 35007151)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Рівненській області Адреса: вул.Відінська,12, м.Рівне, код ЄДРПОУ 44070166.
Суддя Н.В. Друзенко