25 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/638/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пецяк Л.В. про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі №440/638/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 у справі №440/638/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 травня 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 грудня 2022 року, з 01 березня 2023 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 грудня 2022 року, з 01 березня 2023 року, без обмеження максимальним розміром та із врахуванням раніше виплачених сум.
10 квітня 2024 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/638/24 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 грудня 2022 року, з 01 березня 2023 року, без обмеження максимальним розміром та із врахуванням раніше виплачених сум. /зворот а.с. 69/.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пецяк Л.В. від 16 грудня 2024 року ВП№76793843 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №440/638/24, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 10 квітня 2024 року. /а.с. 70/.
09 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пецяк Л.В., у якій державний виконавець просить змінити спосіб і порядок виконання рішення суду, на підставі якого Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/638/24 від 10.04.2024 щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 грудня 2022 року, з 01 березня 2023 року, без обмеження максимальним розміром та із врахуванням раніше виплачених сум на "стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості по пенсії у розмірі 46779,38 грн." /а.с. 65-67/.
В обґрунтування заяви державним виконавцем зазначено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 у справі №440/638/24, що набрало законної сили, залишилося невиконаним в частині виплати коштів, виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні в органі державної виконавчої служби більше двох місяців, виплата доплати пенсії за рішенням суду у розмірі 46779,38 грн., що виникла внаслідок перерахунку пенсії, боржником не здійснена. Вказує, що оскільки суб'єктом владних повноважень не виконано судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, наявна самостійна підстава, визначена частиною 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни способу і порядку виконання цього судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року призначено заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пецяк Л.В. про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі №440/638/24 до розгляду у судовому засіданні на 12:00 25 вересня 2025 року.
16 вересня 2025 року до суду надійшли заперечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на заяву державного виконавця /а.с. 91-92/, у яких боржником зазначено, що позивачу проведено перерахунок пенсії на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі №440/638/24 та нараховано заборгованість в розмірі 46779,38 грн., яка облікована в Головному управлінні за №669060. Вважає, що заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду заявник змінює рішення суду по суті та спосіб захисту порушеного права.
Державний виконавець, стягувач та боржник у судове засідання 25 вересня 2025 року не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Державний виконавець у заяві про зміну способу та порядку виконання судового рішення заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надіслало клопотання про розгляд заяви без участі представника Головного управління.
Частиною 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на викладене вище, суд вирішив розглянути заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пецяк Л.В. про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі №440/638/24 за відсутності державного виконавця, стягувача та боржника в порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пецяк Л.В. про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі №440/638/24, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 2 статті 6 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з частиною 3 статті 33 Закону №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Приписами статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Отже, звернення до суду є обов'язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов'язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до приписів частин 1-3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з 19.12.2024 статтю 378 Кодексу адміністративного судочинства України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; причому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни "зобов'язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією" на "стягнення коштів із державного органу - боржника".
Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З матеріалів справи слідує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 у справі №440/638/24, що набрало законної сили 02.04.2024, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 грудня 2022 року, з 01 березня 2023 року, без обмеження максимальним розміром та із врахуванням раніше виплачених сум.
На виконання цього рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено перерахунки пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 01 травня 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 грудня 2022 року, з 01 березня 2023 року, що підтверджується перерахунками пенсії по інвалідності ОСОБА_1 /а.с. 96 - 99/ та ОСОБА_1 нараховано доплату за пенсійною справою №ФП 72253 за період з травня 2022 року по лютий 2024 року в сумі 46779,38 грн. /а.с. 95/.
Таким чином, рішення суду у справі №440/638/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області виконано в частині здійснення перерахунків пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 грудня 2022 року, з 01 березня 2023 року, без обмеження максимальним розміром.
Водночас, обрахована боржником сума доплати пенсії ОСОБА_1 за період з травня 2022 року по лютий 2024 року в розмірі 46779,38 грн. стягувачу не виплачена та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Отже, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 у справі №440/638/24, що набрало законної сили, на даний час відповідачем не виконано в частині виплати ОСОБА_1 перерахованої на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 у справі №440/638/24 суми пенсії в розмірі 46779,38 грн.
Зважаючи на викладене вище, враховуючи вимоги частини 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі №440/638/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі №440/638/24 грошової суми у розмірі 46779,38 грн.
Суд враховує, що Верховний Суд не викладав висновків щодо застосування норм статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону від 21.11.2024 №4094-IX, що набрав чинності 19.12.2024, якою, встановлено, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Суд зазначає, що вказані вище приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пецяк Л.В. про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі №440/638/24.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 229, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пецяк Л.В. про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі №440/638/24 - задовольнити.
Змінити спосіб та порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі №440/638/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі №440/638/24 грошової суми у розмірі 46779 грн. 38 коп. (сорок шість тисяч сімсот сімдесят дев'ять гривень тридцять вісім копійок).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.С. Сич