Справа № 420/32158/25
25 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчук А.А., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області прийнятого у формі припису від 04.07.2025 № 60, згідно якого Підприємство було зобов'язано усунути порушення зазначені в Акті перевірки від 04.06.2025 № 1735/05, a саме здійснити перерахунок вартості послуги з постачання теплової енергії споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за період з листопада 2013 року по березень 2025 року, а саме без врахування обсягу теплової енергії на опалення приміщень споживача.
Разом з позовною заявою позивачем надано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення дії припису Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 04.07.2025 № 60 до набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування цього припису.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що предметом позову у справі № 420/32158/25 є правомірність (відповідність нормам чинного законодавства) рішення Відповідача, прийнятого у формі припису від 04.07.2025 № 60 щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог чинного законодавства в сфері захисту прав споживачів.
Як вказує заявник, у разі невжиття заходів забезпечення позову існує безпосередня загроза застосування до Підприємства адміністративного стягнення у вигляді винесення Відповідачем постанови про накладення штрафу за невиконання припису відповідно до вимог ст. 188-2 КУпАП за ухилення посадових осіб і громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, від своєчасного виконання приписів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів - тягне за собою накладення штрафу від одного до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та в подальшому звернення даної постанови до примусового виконання.
На думку позивача, незастосування вказаного виду забезпечення позову унеможливить ефективне відновлення порушеного права КП «ТМО», оскільки у випадку примусового виконання постанов про накладення штрафу, які можуть бути прийняті на підставі оскаржуваного припису Відповідача, КП «ТМО» буде змушено звертатись до суду з додатковими заявами про визнання цих виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, повороту їх виконання тощо.
Дослідивши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оцінивши підстави даної заяви, суд доходить наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частинами 1 та 2 статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч.4 ст.150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
забороною відповідачу вчиняти певні дії;
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст. 150 КАС України.
Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що заявником не наведено обґрунтованих підстав, які б вказували на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Суд зазначає, що наразі відсутня постанова про накладення штрафу за невиконання оскаржуваного припису. Навіть у разі її наявності (прийняття) та звернення цієї постанови до примусового виконання і відкриття виконавчого провадження, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення його виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства.
Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що предметом розгляду адміністративного позову є скасування саме рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, прийнятого у формі припису, а не постанови про накладення штрафних санкцій.
Отже, заява не містить належного та достатнього обґрунтування з приводу необхідності забезпечення позову та не містить доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 242, 243, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви представника комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про забезпечення позову комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук