Справа № 420/21870/25
25 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповдача Гловне управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області №530 від 04.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та зарахування до страхового стажу періоду роботи з 29 січня 1992 року по 15 вересня 1998 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Орендному підприємстві «Масив» (з подальшими перейменуваннями) з 29 січня 1992 року по 15 вересня 1998 року згідно із трудовою книжкою від 08.09.2000 серії НОМЕР_1 , та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії за віком (зміну страхового стажу, набутого до 01.01.2004), з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії за віком (зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №350 від 04.06.2025 позивачці відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з не зарахуванням до страхового стажу періоду роботи в Орендному підприємстві «Масив» (з подальшими перейменуваннями та реорганізаціями) з 29.01.1992 по 15.09.1998 з підстав відсутності підпису відповідальної особи при звільненні.
Ухвалою від 09.07.2025 року відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Від відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що звернувшись до органів Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, позивачем окрім інших документів було надано дублікат трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.2000, щодо підтвердження роботи з 29.01.1992 по 15.09.1998. Розглянувши документи, відповідачем було встановлено, що у записах трудової книжки про період роботи з 29.01.1992 по 15.09.1998 запис про звільнення з роботи графа 4 не містить підпису відповідальної особи при звільненні, таким чином, трудова книжка заповнена з порушенням Інструкції № 58.
Враховуючи зазначене, відповідач вважає що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача період його роботи з 29.01.1992 по 15.09.1998 у відповідності до записів трудової книжки, оскільки відомості про трудову діяльність зазначені з порушенням вимог Інструкції №5.
Отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №350 від 04.06.2025 року про відмову в перерахунку позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є законним та обґрунтованим.
Третя особа пояснень щодо позову або відзиву не надала.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком.
28.05.2025 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії за віком (зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004).
Для підтвердження наявності страхового стажу позивачка також надавала до ГУ ПФУ в Одеській області:
- дублікат трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.2000;
- архівну довідку Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 18.07.2023 №1714-К-11.1-21 на підтвердження того, що в період з 01.1989 по 12.1989 дійсно працювала у Київському продторзі (магазин №25) та відомості про розмір її заробітної плати (що відповідає записам у трудовій книжці). При цьому, департамент повідомив, що документи з кадрових питань передані на зберігання викладені російською мовою, за 1990-1992 відомості про нарахування заробітної плати Київського продторгу на зберігання не передані;
- засвідчену копію наказу Київського продторгу №14-ок від 27.01.1992 (по особовому складу), з ІІ параграфу якого вбачається, що у відповідності до рішення виконкому Київської райради народних депутатів м. Одеси від 17.01.1992 №22 «Про створення орендного підприємства «Масив» на базі магазина №25 за згодою працівників звільнено в порядку переводу до Орендного підприємства «Масив», зокрема, ОСОБА_1 (п.16);
- лист Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 10.08.2023 №2008-К-11.1-2, за змістом якого надати архівну довідку про стаж роботи за період з 01.1992 по 09.1998 немає можливості, так як документи з кадрових питань ТОВ «Масив» на зберігання не надходили;
- архівну довідку Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 10.08.2023 №2007-К-11.1-2, за змістом якої ОСОБА_1 дійсно працювала в Київському продторзі м. Одеси, з 04.08.1982 ОСОБА_1 , випускниця Одеського технікуму Радянської торгівлі, прийнята касиром-контролером магазину №25 (наказ №94-ок, від 02.08.1982), з 10.03.1987 ОСОБА_1 , заступника завідуючого відділом магазину №25, переведено на посаду заступника директора цього ж магазину (наказ №46-ок від 13.03.1987);
- архівну довідку Одеського обласного центру зайнятості від 01.09.2023 №3813/01-01- 34/42-23, за змістом якої вбачається, що позивач була зареєстрована центром зайнятості Київського району м. Одеси як безробітна 25.11.1998
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізький області.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення №350 від 04.06.2025 року про відмову в перерахунку пенсії.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що звернувшись до органів Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, позивачем окрім інших документів було надано дублікат трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.2000, щодо підтвердження роботи з 29.01.1992 по 15.09.1998. Розглянувши документи, відповідачем було встановлено, що у записах трудової книжки про період роботи з 29.01.1992 по 15.09.1998 запис про звільнення з роботи (графа 4) не містить підпису відповідальної особи при звільненні, таким чином, трудова книжка заповнена з порушенням Інструкції № 58.
Враховуючи зазначене, зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 29.01.1992 по 15.09.1998 у відповідності до записів трудової книжки відсутні правові підстави, оскільки відомості про трудову діяльність зазначені з порушенням вимог Інструкції №58.
Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у призначені пенсії за віком протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11. 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України №1058-IV.
Частиною 3 ст. 4 Закону України №1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пунктах 3, 6 та 8 Порядку № 637.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі також - Порядок № 22-1) встановлено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії документів було не достатньо, то пенсійний орган був зобов'язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково. Окрім цього відповідач не був позбавлений права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, умов атестації робочого місця, провести відповідні зустрічні звірки тощо.
В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.
Стосовно не зарахування до страхового стажу всіх періодів роботи з 29 січня 1992 року по 15 вересня 1998 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.2000 року, суд зазначає наступне.
В якості підстави для відмови в зарахуванні до страхового стажу даних трудової книжки відповідачем зазначено, що у записах трудової книжки про період роботи з 29.01.1992 по 15.09.1998 запис про звільнення з роботи (графа 4) не містить підпису відповідальної особи при звільненні.
Судом встановлено, що з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач 04.08.1982 прийнята на роботу касиром-контролером магазину №25 Київського продторгу, який в подальшому реорганізовано у орендне підприємство «Масив», неодноразово змінювало назву та організаційно-правову форму. За вказаним місцем роботи позивач працювала безперервно, змінюючи посади в порядку просування або переведення. 29.01.1992 позивач прийнята в порядку переведення з Київського продторга в Орендне підприємство «Масив» на посаду заступника директора. 15.09.1998 позивача звільнено.
Крім того, з наданих архівних довідок вбачається послідовне підтвердження усіх періодів роботи, які відображені в трудовій книжці, та часткове підтвердження спірних періодів. Зокрема, з копії наказу Київського продторгу від 29.01.1992 №14-ок вбачається, що 29.01.1992 позивача звільнено в порядку переведення до Орендного підприємства «Масив».
Відповідні записи щодо прийняття на роботу та звільнення з роботи оформлені відповідно до вимог законодавства, з зазначенням номерів, дат, наказів та скріплені печаткою підприємства, - мітяться в трудовій книжці.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування вказаного періоду роботи згідно трудової книжки.
Однак, згідно розрахунку стажу роботи позивача, цей період органом пенсійного фонду не був зарахований до його загального страхового стажу.
Суд не вважає мотиви відмови пенсійним органом в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача достатніми для не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи, оскільки незважаючи на окремі незначні недоліки в оформленні трудової книжки, в останній наявні записи трудової діяльності позивача, з яких точно можна встановити місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.
При цьому суд зазначає, що обов'язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач.
Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком. Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.09.2000 року з 29 січня 1992 року по 15 вересня 1998 року підлягає зарахуванню позивачу до стажу роботи, оскільки відповідні записи містяться у трудовій книжці та працівник не може нести відповідальності за допущені роботодавцем неточності при заповненні відповідних документів.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення прийнято ГУ ПФУ в Запорізькій області, суд дійшов висновку, що саме вказаного відповідача необхідно зобов'язати здійснити зарахування страхового стажу позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку що порушені права позивача підлягають поновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №530 від 04.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та зарахування до страхового стажу періоду роботи з 29 січня 1992 року по 15 вересня 1998 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2025 року про перерахунок пенсії, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 29 січня 1992 року по 15 вересня 1998 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.2000 року.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 968,96 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, Код ЄДРПОУ 20490012), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповдача Гловне управління Пенсійного фонду в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №530 від 04.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та зарахування до страхового стажу періоду роботи з 29 січня 1992 року по 15 вересня 1998 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2025 року про перерахунок пенсії, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 29 січня 1992 року по 15 вересня 1998 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.2000 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, Код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень, дев'яносто шість копійк).
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.