Справа № 420/21023/25
25 вересня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши клопотання позивача про витребування доказів у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 30.06.2025 позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 28.02.2022 по 15.08.2022, з розрахунку до 100000,00 гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 28.02.2022 по 15.08.2022, з розрахунку до 100000,00 гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням виплачених сум.
Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що він з 26.03.2021 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 . У грудні 2024 року Позивача виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 як такого, що вибув до нового місця служби за наказом Командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (військова частина НОМЕР_3 ) (по особовому складу) від 14.12.2024 № 52. У період з 28.02.2022 по 15.08.2022 включно позивач приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо на території тимчасово окупованої Херсонської області. Попри вказаний факт, за період з 28.02.2022 по 15.08.2022 позивачу не проведено нарахування та виплату додаткової винагороди за безпосередню участь в бойових діях, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» № 168 від 28.02.2022.
Вважаючи таку бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 02.07.2025 постановлено залишити позовну заяву без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання заяви/клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з заявленими вимогами та доказами, з зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
14.07.2025 до суду від позивача надійшла заява (вх. №71159/25) про поновлення строку звернення до суду.
В обгрунтування поданої заяви зазначив, що з 14.12.2024 по 06.04.2025 позивач проходив військову службу у військовій частині з пунктом постійної дислокації в Гайсинському районі Вінницької області. Крім того, внаслідок критичних навантажень під час служби у позивача розвинувся стійкий больовий синдром в грудному та поперековому відділах хребта, що призвело до порушення функції ходьби, а відтак і до обмеження позивача у пересуванні. Так у січні 2025 року позивач проходив стаціонарне лікування у приватному закладі охорони здоров'я. У період лютого-березня 2025 року позивач продовжував проходити відновлення у стаціонарі медичної роти військової частини та після покращення стану здоров'я був направлений для подальшого проходження військової служби. В подальшому 03.05.2025 позивача госпіталізовано до КП «Центральна міська лікарня м. Олександрія» ОМР, а 23.05.2025 останнього переведено для подальшого лікування до КНП «Міська клінічна лікарня № 1» OMP (м. Одеса), де він перебував на стаціонарному лікуванні до 03.06.2025. Та 13.06.2025 позивача направлено до військової частини НОМЕР_4 для проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до проходження військової служби, де Позивач перебуває до сьогодні.
Ухвалою суду від 21.07.2025 постановлено задовольнити заяву позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду від 14.07.2025 (вх. №71159/25) та поновити пропущений строк на звернення до суду; прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
06.08.2025 на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшов відзив (вх. №ЕС/79964/25), у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог покликаючись, що первинна редакція пункту 1 Постанови № 168 передбачала: « 1. Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил... виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах».
Тобто, з дня прийняття Постанови № 168 додаткову винагороду з розрахунку 30 тис. грн. на місяць отримували «за замовчуванням» усі без виключення військовослужбовці. Для набуття ж права на отримання додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. грн. військовослужбовцям необхідно було:
- брати безпосередню участь у бойових діях або
- забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
При цьому участь у вказаних заходах здійснюється виключно на підставі бойових наказів (розпоряджень) військовослужбовцями, що проходять службу у військових частинах, включених до Сил оборони держави. Жодні подібні накази на виконання позивачем завдань не тільки не видавалось, але й не могло видаватись в системі ТЦК та СП.
Подальші зміни до постанови № 168 протягом спірного періоду стосувались наступного: постановою КМУ від 07.03.2022 № 217 право на отримання додаткової винагороди було поширено також на військовослужбовців строкової служби; - постановою КМУ від 22.03.2022 № 350 право на отримання додаткової винагороди було поширено також на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби; постановою КМУ від 01.04.2022 № 400 право на отримання додаткової винагороди в сумі 100 тис. грн. на місяць надано додатково військовослужбовцям, які:
- у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
- захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
- загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм). До жодної із вищевказаних категорій військовослужбовців позивач не відноситься.
Більше того, незважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 перебували і перебувають на даний час у районі ведення воєнних (бойових) дій, до цього часу не мають права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Додаткову винагороду в сумі 30 тис. грн. військовослужбовці ТЦК та СП отримували, як і усі інші військовослужбовці Збройних Сил України, до тих пір, поки Постанова № 168 не зазнала змін, згідно яких навіть для отримання додаткової винагороди в сумі 30 тис. грн. необхідно виконувати певні завдання, перелік яких затверджено Міністром оборони України. У матеріалах позову, які подав сам позивач, міститься інформація про те, що протягом спірного періоду йому нараховувалась додаткова винагорода в сумі 30 тис. грн. Для нарахування ж вказаної винагороди в сумі 100 тис. грн. не було підстав не тільки позивачу, але й усім іншим військовослужбовцям ТЦК та СП.
11.09.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №94767/25) у якому виклав свої заперечення покликаючись на фактичні обставини справи, а також просив витребувати в ІНФОРМАЦІЯ_1 для дослідження в судовому засіданні документи щодо залучення ОСОБА_1 до безпосередньої участі в бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, за період з 28.02.2022 по 17.07.2022.
Ухвалою суду від 17.09.2025 постановлено задовольнити клопотання позивача (вх. №94767/25) про витребування доказів та витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1 докази по справі, а саме:
- документи щодо залучення ОСОБА_1 до безпосередньої участі в бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, за період з 28.02.2022 по 17.07.2022.
23.09.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшла заява (вх. №ЕС/99414/25) про виконання вимог ухвали, в якій просить зобов'язати позивача надати суду інформацію про його місце проходження служби на час розгляду цієї справи та витребувати із військової частини НОМЕР_5 інформацію, наявну в особовій справі позивача, щодо того, чи виконував він бойові завдання.
У поданій заяві представник відповідача зазначив, що інформація про проходження військовослужбовцем служби міститься у його особовій справі. Оскільки позивач був переведений до військової частини НОМЕР_5 наказом по стройовій частині від 18.12.2024_№331, його особова справа була надіслана на новим місцем проходження військової служби позивача.
Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі, КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Перелік вимог до клопотання про витребування доказів законодавець визначив у нормах частини 2 статті 80 КАС України. Зокрема, у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Відповідно до частини третьої статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідачем у клопотанні про витребування доказів не зазначено заходів, яких було вжито для отримання такого доказу самостійно, доказів вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів слід відмовити.
Керуючись статтями 9, 77, 80, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 (вх. №ЕС/99414/25 від 23.09.2025) про витребування доказів - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА