Справа № 420/13421/25
24 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:
- Податкове повідомлення-рішення 46880/15-32-24-05 від 28.10.2024 року на суму - 340 гривень;
- Податкове повідомлення-рішення 46886/15-32-24-05 від 28.10.2024 року на суму - 771 072,53 та штрафу - 192 768,13 гривень;
- Податкове повідомлення-рішення 46882/15-32-24-05 від 28.10.2024 року на суму - 1020 гривень;
- Податкове повідомлення-рішення 46884/15-32-24-05 від 28.10.2024 року на суму - 7 100 гривень;
- Податкове повідомлення-рішення 46889/15-32-24-05 від 28.10.2024 року на суму - 64 256,04 гривень та штрафу - 16 064,01 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому не було вручено наказ № 7830-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, цей наказ не містить жодних посилань на наявність та/або отримання будь-якої інформації про гіпотетичні порушення законодавства України та не містить будь яких обґрунтувань, зокрема якими обставинами та за відсутності яких документів викликані сумніви з приводу факту здійснення господарських операцій.
У відзиві відповідач вказав, що контролюючим органом правомірно прийнято оскаржувані ППР.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій останній підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/13421/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є фізичною особою. Він не зареєстрований підприємцем та не має записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
09.08.2024 року Головним управління ДПС в Одеській області було прийнято Наказ № 7830-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 ». Копія наказу у позивача відсутня та йому не надсилалася, реквізити наказу отримані з Акту перевірки.
В подальшому ГУ ДПС в Одеській області на підставі перевірки виготовило Акт 42798/15-32-24-05-09 від 30.09.2024 року. Відповідно до такого акту ГУ ДПС в Одеській області вказало, що позивач отримав за 2023 рік дохід в сумі 4 283 736,28 гривень, які не було вказано в декларації фізичної особи та з яких не було сплачено податки.
В подальшому на підставі акту було виготовлені наступні ППР, а саме:
1. Податкове повідомлення-рішення 46880/15-32-24-05 від 29.11.2024 року на суму 340 гривень;
2. Податкове повідомлення-рішення 46886/15-32-24-05 від 29.11.2024 року на суму 771 072,53 та штрафу 192 768,13 гривень;
3. Податкове повідомлення-рішення 46882/15-32-24-05 від 29.11.2024 року на суму 1020 гривень;
4. Податкове повідомлення-рішення 46884/15-32-24-05 від 29.11.2024 року на суму 7 100 гривень;
5. Податкове повідомлення-рішення 46889/15-32-24-05 від 15.12.2024 року на суму 64 256,04 гривень та штрафу 16 064,01 гривень. Загальна сума ППР 1 052 620,71 гривень.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями контролюючого органу, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи чинного законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно з п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.
Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Згідно п. 78.4, 78.5, 78.6, 78.7, 78.8 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтеб 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 8 2 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Відповідно до п. 86.1, 86.4, 86.8 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі відмови платника податків або його представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Верховний Суд у постановах від 31 травня 2019 року по справі № 813/1041/18, від 14 березня 2019 року по справі № 808/2603/17, від 24 жовтня 2018 року по справі № 815/343/18, аналізуючи наведені правові положення, виклав позицію, що підпункти 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачають абсолютно різні підстави для проведення позапланових перевірок, проте спільним для обох підстав є обставина ненадання або надання не у повному обсязі пояснень та документальних підтверджень протягом десяти календарних днів на письмовий запит контролюючого органу. В разі надсилання запиту, де зазначено порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та в разі недотримання платником податків вимог щодо надання пояснень та документальних підтверджень, відповідна перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України. У випадку надсилання запиту, в якому містяться відомості про виявлену недостовірність даних щодо відповідної декларації та не вжиття особою дій щодо надання у встановленому порядку відповіді на вказаний запит, перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 серпня 2024 року по справі № 420/5252/19.
Таким чином, призначенню документальної позапланової перевірки, зокрема з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, передує ненадання (надання не в повному обсязі) платником податків пояснень та документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу з відповідного питання, якщо такий запит оформлено і направлено відповідно до вимог законодавства. Іншими словами, виникнення права призначення контролюючим органом перевірки за кожною із вказаних підстав є наслідком ненадання (надання не в повному обсязі) відповідних пояснень платником податків на законний запит контролюючого органу, поданий за наявності відповідних обставин, які кореспондують конкретній із таких підстав призначення перевірки.
Згідно пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Відповідно до ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим-п'ятим пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу, платник податків звільняється від обов'язку надання відповіді на такий запит.
Суд резюмує, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України копії наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (підпункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).
У контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що правове формулювання п. 80.2 ст. 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
Відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області№ 7830-п від 09.08.2024 року юридичною підставою прийняття наказу є підпункт 20.1.4 пункт 20.1 стаття 20, підпункт 75.1.2 пункт. 75.1 стаття 75, підпункт 78.1.1 пункт 78.1 стаття 78, стаття 79, пункт 82.2 стаття 82 Податкового кодексу України».
Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК України вказано, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: 78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
В той же час, хоча в наказі є посилання на 78.1.1 ПК України, як на підставу проведення перевірки, однак зміст наказу не містить жодної інформації щодо наявності податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
З урахуванням викладеного, наказ №7830-п від 09.08.2024 не відповідає вимогам, які висуваються законодавством до індивідуального акту.
Згідно з п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Головною рисою акту індивідуальної дії є його конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктом адміністративного права, який видає такий акт; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Також загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом. Вживання контролюючим органом загального посилання на пункти статей Податкового кодексу України без конкретизації не може вважатись обґрунтованим.
З огляду на наведене, наказ №7830-п від 09.08.2024 містить лише посилання на норми ПК України без уточнення конкретної підстави їх застосування.
Згідно з актом перевірки № 42798/15-32-24-05-09 від 30.09.2024 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 », проінформований письмовим повідомленням від 15.08.2024 року №811/15-32-24-05-12, яке направлено поштою фізичній особі платнику податків ОСОБА_1 з копією наказу 09.08.2024 року № 7830-п (лист рекомендований № 0600952945162).
Суд зазначає, що з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення неможливо встановити, які саме документи надсилались на адресу платника податків з повідомленням про вручення 0600952945162. Разом з тим, дослідивши надану контролюючим органом копію повідомлення про вручення поштового відправлення, суд доходить висновку, що у наданому повідомленні відсутній підпис працівника поштового зв'язку.
Інших доказів щодо належного повідомлення позивача про проведення перевірки контролюючим органом не надано.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Однак, ОСОБА_1 є фізичною особою, яка не зареєстрована підприємцем та не має записів в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В такому випадку, платник податку не має обов'язку повідомляти контролюючий орган про зміни податкової адреси (адреси реєстрації, проживання), адже він не є підприємцем.
Таким чином контролюючим органом не виконано вимоги щодо надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що відповідно до абзацу другого пункту 79.2. статті 79 Податкового кодексу України є передумовою для права розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
З огляду на те, що належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів направлення позивачу за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки контролюючим органом не надано, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки вказане підтверджується встановленими фактичними обставинами справи.
Таким чином, враховуючі встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що допущені відповідачем процедурні порушення при призначенні та проведенні перевірки безпосередньо вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки.
Незаконність призначення й проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача є достатньою правовою підставою для висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваних ППР №46880/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46886/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46882/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46884/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46889/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, як її прямого наслідку, оскільки описані вище порушення виключають допустимість як доказів відомостей отриманих в ході такої перевірки та, відповідно, нівелюють її результати.
В контексті наведеного суд також зауважує, що за встановлення протиправності дій податкового органу щодо проведення перевіри без законних підстав у суді відсутня необхідність аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.
Наведений підхід був продемонстрований, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 № 826/17123/18, в якій сформульований такий правий висновок: «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».
У постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 окрім наведених, Суд обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання».
Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що стали підставою до задоволення позову, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.09.2024 у справі № 520/23362/23.
За вказаних обставин, оскаржувані ППР №46880/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46886/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46882/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46884/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46889/15-32-24-05 від 28.10.2024 року є такими, що прийнято без урахування всіх обставин справи, передчасно, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є правомірними, документально підтвердженими, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, а отже підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір у сумі 8 420 грн. 96 коп. (вісім тисяч чотириста двадцять гривень дев'яносто шість копійок).
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №46880/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46886/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46882/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46884/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46889/15-32-24-05 від 28.10.2024 року.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 8 420 грн. 96 коп. (вісім тисяч чотириста двадцять гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 293, 295 КАСУкраїни.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення складено 24.09.2025 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю. В. у відпустці, у період з 30.05.2025 року по 27.06.2025 року, з 15.08.2025 року по 22.08.2025 року, а також на лікарняному з 07.07.2025р. по 08.08.2025 р. включно.
Суддя Харченко Ю. В.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.