Справа № 420/39267/24
25 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТАМАН І К" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "АТАМАН І К" звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900843/2 від 16.11.2024 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003184 від 16.11.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в п. 4.6 Контракту на поставку № 01/23 від 20.03.2023р. зазначено, що товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляється Покупцем Постачальнику електронною поштою. Замовлення не складаються у вигляді окремого документу, замовлення - це текстове повідомлення, яке надсилається електронною поштою, в якому узгоджуються умови та номенклатура поставки, та за підсумками такого листування, відповідно до п. 4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару. У випадку постачання товарів за Контрактом для його сторін замовлення виконує виключно інформаційну та погоджувальну функції, з точки зору документа, який має юридичну значущість, замовлення сторонами Контракту не розглядається. Юридично значущим документом є інвойс, який закріплює підсумки перемовин щодо поставки певної партії товару та відображає дані щодо такої поставки повною мірою. Позивач вказує, що витребування додаткових документів не було обґрунтовано жодними підставами, що можна побачити в повідомленнях від Митниці Декларанту. Відповідачем не було зазначено, яких саме відомостей не вистачає, проігноровано документи, надані Позивачем, якими підтверджується як ціна товару, так і розмір фактичної оплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.
Відповідач в ході здійснення митних формальностей не висував тих зауважень до наданих до митного оформлення документів, які були зазначені в оскаржуваному Рішенні про коригування, тобто фактично позивач був позбавлений права та можливості заперечити проти них в ході митних формальностей, що порушує процедуру заявлення та контролю за визначенням митної вартості товарів, яка передбачена Митним кодексом України.
На переконання позивача, вимога відповідача щодо надання протягом 10 календарних днів додаткових документів на підтвердження вартості товару є необґрунтованою.
Підсумовуючи наведені доводи у позовній заяві, позивач зазначив, що документи, подані декларантом для митного оформлення Товару за ціною Контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості Товару шляхом її коригування в бік збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.
Ухвалою від 23.11.2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
07.01.2025 року до суду від Львівської митниці надійшов відзив, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Документи, що були подані до митного оформлення, не містили всіх відомостей щодо усіх складових митної вартості товару, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Представник Львівської митниці зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності визначення митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів. Необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Сума, яку представник позивача просить відшкодувати як витрати позивача на професійну правничу допомогу, взагалі не співмірна із даною категорією спору та виконаною адвокатом роботою.
Ухвалою від 09.01.2025 року відмовлено у задоволенні заяви Львівської митниці про розгляд справи № 420/39267/24 у судовому засіданні з викликом сторін.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 20.03.2023 року між фірмою “FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АТАМАН і К» (покупцем) було укладено Контракт на поставку №01/23 (далі - Контракт), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в замовленні покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в контракті. Поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджується сторонами і визначається в замовленнях, наданих на кожну партію товару. Загальна кількість поставленого товару складається у кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії товар (п.п. 1.1, 1.2 Контракту) (а.с.45-51).
Пунктами 2.1, 2.3 Контракту встановлено, що загальна сума контракту складається із сум всіх інвойсів, що будуть виставлені постачальником на підставі замовлень покупця протягом усього строку дії цього контракту. Ціна товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару.
Згідно з п.п. 3.1-3.2 Контракту оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умовах: 100% від вартості партії товару в якості передоплати; або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД. Якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1. Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено Постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.
За п.4.6 Контракту товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень покупця, які направляються покупцем постачальнику електронною поштою.
Згідно з п. 7.2 Контракту обов'язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.
16 листопада 2024 року декларантом ТОВ “АТАМАН і К» подано до митного оформлення митну декларацію № 24UA209170097135U7 щодо товару: мандарин свіжий, сорту CLMENTINES, у пластикових ящиках 2060 штук, на 26 дерев'яних палетах, врожай 2024 року. Призначений для громадського харчування. Торгова марка: FRUTOPOLIS . Виробник: FRUTOPOLIS S.A.. Країна виробництва: Греція (GR) (а.с. 32-33).
16 листопада 2024 року за результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900843/2, у зв'язку з тим, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:
- поставка оцінюваного товару здійснювалась на підставі Контракту на поставку № 01/23 від 20.03.2023р. (надалі - Контракт). Відповідно до п.1.1 Контракту постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар зазначений у замовлені покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті; Згідно з п.1.2 Контракту, поставка товару здійснюється партіями Кількість кожної партії товару узгоджуються сторонами і визначається в Замовленнях наданих покупцем на кожну партію товару; Відповідно до п. 4.3. Контракту, умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. Також п.4.7 Контракту, передбачено, що Замовлення має містити у собі такі відомості: умови поставки та порт/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару. При цьому, п.2.2. Контракту, передбачено що покупець зобов'язаний оплатити вартість тієї кількості товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. А відповідно до п.4.8 Контракту інвойс, що містить розбіжності із Замовленням Покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому Замовленні, а отже позбавляє постачальника права на отримання оплати за поставлений за таким інвойсом товар. Здійснюючи аналіз вищевказаних положень Контракту, який регулює процедуру погодження поставки товару, у тому числі і вартість товару, вбачається, що інвойс виставляється на підставі замовлення, однак не зважаючи на це, такі документи як інвойс та замовлення є взаємозалежні документи та для встановлення усі відомостей, що містять числові значення, такі два документа необхідно розглядати в сукупності. Однак, слід зазначити, що замовлення до митного оформлення не надавалось, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах, а також чи відповідає виставлений інвойс замовленню.
- як зазначалося в п. 1.1. контракту, виставлений на підставі замовлення Інвойс є невід'ємною частиною цього контракту. Згідно п. 2.3 контракту, ціна товару вказується в інвойсах на оплату кожної окремої партії товару. Враховуючи зазначене інвойс, що відповідає узгодженому замовленню уточнює та більш детально розкриває зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, у тому числі ціна, та такий є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого Контракту. Відповідно до п. 2.3. ч.2. ст.. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). Згідно п. 11.2 контракту, всі додатки, доповнення та зміни до контракту дійсні та становлять невід'ємну його частину лише у тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані сторонами. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, кількості та ціни, є підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід'ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту. До митного оформлення декларантом наданий інвойс №INVT 68 від 13.11.2024. Однак, наданий інвойс підписаний лише зі сторони постачальника (продавця), що не відповідає вимогам п. 11.2 Контракту. Такий інвойс є невід'ємною частиною Контракту (п.1.2), а відтак і додатком до даного Контракту, однак такий підписаний лише стороною постачальника, та як наслідок, такий документ не може підтверджувати відомості про числові значення складових митної вартості. А за відсутності замовлення відсутня можливість перевірити інформацію, у тому числі, умови поставки, форму оплати, та вартість товару, що вказується в інвойсі.
- у гр. 16 та гр.23 наданої декларантом до митного оформлення CMR A131124 від 13.11.2024 року наявні штампи перевізника Buleziuk Viktor. Однак документи, які визначають договірні відносини з Buleziuk Viktor та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № СА-0000066 від 13.11.2024 р. виставлений ФОП ОСОБА_1 . Крім того, договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг № б/н від 13.11.2024 р. укладений також з ФОП ОСОБА_1 .
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA408020/2024/56618 від 13.11.2024 р., митна вартість товару становить 1,34 дол. США/кг. (а.с. 23, 34-35)
16 листопада 2024року Львівською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003333, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів (а.с. 24, 36-37).
Відповідно до ст. 543 МК України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.
До митної справи, відповідно до ст. 7 МК України, відносяться, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Відповідно до п. 23, 24 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 року по справі № 815/6780/15, від 06.09.2019 року по справі № 803/1212/14.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, декларантом наданий до митного органу договір (контракт), в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, тощо, наданий інвойс, який містить дані щодо найменування, кількості, ціни товару, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, тощо.
Щодо тверджень митного органу про те, що Контрактом №01/23 від 20.03.2023 року передбачено узгодження поставки товару і визначення кількості партії в замовленнях, які під час митного оформлення декларантом не надавалися, суд звертає увагу, що замовлення не є тим документом, який в обов'язковому порядку надається для митного оформлення товару, факт не надання замовлень не впливає на визначення митної вартості товарів.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 4.6 Контракту товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляються Покупцем Постачальнику електронною поштою, тобто, такі замовлення не складаються окремим документом і є текстовими повідомленнями, в яких узгоджуються умови та номенклатура поставки, та за підсумками такого листування, відповідно до п. 4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що замовлення виконує виключно інформаційну та погоджувальну функції, з точки зору документа, який має юридичну значущість, замовлення сторонами Контракту не розглядається.
Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а тому відповідач не мав права вимагати від Декларанта та Позивача такий документ, як замовлення, а якщо Відповідач не мав такого права, то й ненадання такого документа Декларантом та Позивачем не є порушенням митного законодавства та таке ненадання не може призвести до коригування митної вартості Товару.
Щодо тверджень митного органу про те, що Інвойс №INVT 68 від 13.11.2024 року підписаний лише постачальником, що не відповідає вимогам п. 11.2 Контракту та суті поняття документ, що є невід'ємною частиною контракту, та який містить погодження істотних умов поставки, суд такі доводи відповідача не бере до уваги, оскільки затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.
Судом встановлено, що в п. 11.2 Контракту зазначено, що всі додатки, доповнення та зміни до Контракту, дійсні і становлять невід'ємну його частину лише в тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані Сторонами.
Таким чином, вимога стосовно викладення в письмовій формі та підписання сторонами Контракту стосується додатків, доповнень та змін до Контракту, а не інвойсів, про які в цьому положенні Контракту не йдеться.
Пунктом 4.8 Контракту визначено, що Постачальник розглядає Замовлення Покупця і виставляє Інвойс протягом 3 діб з моменту отримання Замовлення. Замовлення вважається отриманим Постачальником з моменту його відправки Покупцем електронною поштою Постачальнику за реквізитами, вказаними у п.12.2. Контракту.
Виставлений за результатами розгляду Замовлення Інвойс слугує підтвердженням Замовлення і має бути направлений на електронну пошту Покупця протягом 5 діб з моменту отримання Замовлення від Покупця.
З наведених положень Контракту вбачається, що на момент направлення інвойсу Покупцю засобами електронної пошти, відповідно до умов Контракту, на ньому фізично не може бути підпису Позивача, а відсутність вказаного підпису на момент звернення до митного органу не спростовує чинність документу, оскільки, Позивач, надаючи цей документ до митного оформлення, вчиняє конклюдентну дію, тобто погоджується зі змістом інвойсу, у тому числі з його числовими значеннями. В іншому випадку Позивач би Товар не прийняв, не ініціював імпортування такого Товару на митну територію України та, як наслідок, не надавав би його до митного органу взагалі.
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості митний орган має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що в даному випадку інвойс містить дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товару, його ціну та вартість партії, валюту оплати, реквізити Контракту, тощо, тобто цей документ підтверджує митну вартість товару та містить усю необхідну інформацію для підтвердження числових даних заявленої митної вартості.
Щодо зауважень митного органу до CMR, суд їх також не бере до уваги, з огляду на таке.
У документах, що підтверджують таку складову митної вартості Товару, як транспортні витрати, відсутні будь-які розбіжності щодо числових значень, а всі зауваження відповідача до вантажної накладної ґрунтуються на припущеннях.
Митний орган не має права вимагати від декларанта та позивача такий документ, як заявку на перевезення, акт виконаних робіт та податкову накладну, оскільки надання таких документів не передбачено положеннями ст. 53 Митного кодексу України.
Крім того, для підтвердження вартості транспортних послуг до митного органу надано рахунок від Перевізника №СА-0000066 від 13.11.2024 року, довідку про транспортні витрати № 66 від 13.11.2024 року та договір на перевезення №Б/Н від 13.11.2024 року, абзац 9 якого передбачає право перевізника залучати третіх осіб до перевезення вантажу замовника.
Перевізник залучив до перевезення на підставі абз. 9 Договору перевезення третю особу - ФОП ОСОБА_2 . При цьому, Позивач, відповідно до договору, не має жодних зобов'язань перед третіми особами, що залучені Перевізником, а має лише зобов'язання перед самим Перевізником.
Перевізником в межах Договору перевезення виставлено рахунок-фактуру №СА-0000066 від 13.11.2024 року на ім'я Позивача, який надавався Відповідачу та який підтверджує витрати, що були понесені Позивачем на доставку Товару до місця його ввезення на митну територію України, а саме: до пункту пропуску Порубне.
Відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказані недоліки впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для її визначення. СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (ч. 9 ст. 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (ч.2 ст. 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (ч.2 ст. 221 МК України). Проте, приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів. Окремі недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не можуть бути самостійною та достатньою підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така ціна підтверджена сукупністю інших доказів.
Щодо доводів відповідача стосовно конкурентної ціни, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача щодо того, що декларантом разом з МД подано згідно до переліку та відповідно до умов, визначених ст.53 МКУ документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. Положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
У той же час, зі змісту оскаржуваного рішення від 16 листопада 2025 року № UA209000/2024/0900843/2 не вбачається, як вищевказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом ТОВ “АТАМАН І К» задекларованої митної вартості.
Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару. Відповідачем не надано до суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена чи підлягає сплаті за ці товари. Тобто, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Верховний Суд в постанові від 17 липня 2019 року по справі № 809/872/17 зазначив, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини жодним чином не можливо вважати як наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.
При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ці відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Згідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом, шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів як: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
В рішенні від 16 листопада 2024 року № UA209000/2024/900843/2 вказано, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA408020/2024/56618 від 13.11.2024 р., митна вартість товару становить 1.34 дол.США/кг (а.с. 23, 34-35).
У той же час, різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вказана позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а, від 25 листопада 2020 року по справі № 1.380.2019.001657, від 15 червня 2021 року по справі № 804/2584/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не підтверджено належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та, як наслідок, не доведено правомірності коригування митної вартості товарів за резервним методом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості від 16 листопада 2024 року № UA209000/2024/900843/2 підлягає скасуванню.
При цьому, оскільки саме прийняття рішення від 16 листопада 2024 року № UA209000/2024/900843/2 слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209170/2024/003184 від 16.11.2024 року, суд вважає, що вказана картка відмови також підлягає скасуванню.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає повному задоволенню.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АТАМАН І К» слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що сума, яку представник позивача просить відшкодувати як витрати позивача на професійну правничу допомогу взагалі не співмірні із даною категорією спору та виконаною адвокатом роботою.
Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано копії замовлення (а.с. 56), договору про надання юридичних послуг (а.с. 53-54), додатку до договору (а.с. 55), додаткової угоди (а.с. 56 з.б.), акт наданих послуг (а.с. 57)
Згідно п. 3 додаткової угоди від 10.12.2024 року сторонами погоджено, що сума винагороди адвокату за підготовку позову встановлюється виходячи з розрахунку: відповідно до пп. 4, п. 1 додатку № 1 до договору вартість послуги з підготовки позовної заяви, яка містить вимоги як майнового так і не майнового характеру становить 5 % від ціни такого позову, але не менше 5000,00 грн. Таким чином, вартість послуги з підготовки та подання позову становить: 56 740,91 грн. (ціна позову) х 5 % = 2 837,04 грн., а оскільки отримана сума менше за 5000 грн., то сума винагороди округляється до 5000,00 грн.
Пунктом 2 вказаної додаткової угоди визначено, що винагорода буде сплачена адвокату відповідно до п. 5.4 договору. Тобто сторонами обрано таку умову оплати винагороди, як “гонорар успіху», яка передбачає сплату адвокатського гонорару після та за умови ухвалення судом рішення на користь клієнта в судові справі, ведення якої здійснював адвокат.
В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа належить до категорії справ незначної складності та була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
У той же час, вказуючи про неспівмірність та завищеність розміру витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача, суб'єкта владних повноважень, не вказує та не надає жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про не співмірність цих витрат складності справи, виконаній адвокатом роботі, витраченому часу, обсягу наданих послуг та виконаних робіт.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТАМАН І К" слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 7422,40 грн (2422,40 грн + 5000 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТАМАН І К" (адреса: вул. Бугаївська, бул. 21/49, офіс 31, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 41277430) до Львівської митниці (адреса: вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900843/2 від 16.11.2024 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003184 від 16.11.2024 року.
Стягнути з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТАМАН І К" судові витрати у розмірі 7422,40 грн (сім тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Андрухів