Справа № 420/29014/25
24 вересня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Василяка Д.К., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.08.2024 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити з 01.08.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) щомісячну доплату у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 01.09.2025 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позивач просить відновити виплату доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн з 01.08.2024 року, а з цим позовом звернувся до суду лише 22.08.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат, об'єктивність та відчутність різниці в отримуваній кожного місяця сумі пенсії на 2000,00 грн. менше та наведені правові висновки Верховного Суду, суддя дійшов висновку, що підстави пропуску строку, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, є неповажними, а отже, позивач пропустив строк звернення до суду з цим адміністративним позовом в частині позовних вимог за період з 01.08.2024 року по 22.02.2025 року (поза шести місяців до звернення до суду).
Отже, позивачу необхідно було подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
На виконання вищезазначеної ухвали позивачем до суду надано заяву, в якій останній просить поновити позивачу строк на звернення до суду із даними вимогами.
Оцінюючи доводи та пояснення позивача, наведені у клопотанні про визнання причин пропущення строку на звернення до суду із даним позовом поважними, суд виходить з наступного.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати пропуск позивача строку на звернення до суду таким, що було пропущений з поважних причин.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов'язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом цього спору є незгода позивача з тим, що йому не призначалася та не виплачувалась доплата у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01.12.2021 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року №340/1019/19).
Верховний Суд в своїй постанові від 21.02.2024 року у справі №240/27663/23 наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За таких обставин подання позивачем у серпні 2025 року позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням рішень, бездіяльності відповідача щодо безпідставного, на думку позивача, ненарахуваня та невиплати, починаючи з 01.08.2024 року, суми доплати до пенсії, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні.
З урахуванням наведених норм права та з огляду на те, що позивач просить відновити виплату доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. з 01.08.2024 року, а з цим позовом звернувся до суду лише 22.08.2025 року, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат, об'єктивність та відчутність різниці в отримуваній кожного місяця сумі пенсії на 2000,00 грн. менше та наведені правові висновки Верховного Суду, суддя дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення з цим адміністративним позовом до суду першої інстанції в частині позовних вимог за період з 01.08.2024 року по 22.02.2025 року (поза шести місяців до звернення до суду).
При цьому, позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Жодних об'єктивних причин пропущення строку на звернення до суду позивачем у клопотанні не наведено.
Натомість сторона позивача просить нівелювати взагалі інститут строку на звернення до суду з позовом, надавши перевагу в такий спосіб позивачу.
Таке правозастосування не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, а є дотриманням принципу «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, в світлі якого і запроваджено обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, вчинених на звернення позивача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
При цьому безумовно, отримуючи кожного місяця пенсійну виплату, презюмується обізнаність пенсіонера щодо її розміру, а відтак і про ймовірні порушені права / інтереси.
Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Суддя визнає помилковими доводи представника позивача про поширення на спірні відносини приписів частини третьої статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з огляду на таке.
Згідно із частиною третьою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Оскільки у цій справі спір виник щодо невиплати доплати до пенсії в сумі 2000 грн на підставі Постанови №713, а не щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому приписи частини третьої статті 51 вказаного Закону стосовно перерахунку пенсій без обмеження строком у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають.
Так само безпідставними є покликання позивача на постанову Верховного Суду, від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, оскільки такі суперечать висновкам, викладеним у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, що прийнята пізніше.
Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині вимог позовних вимог за період з 01.08.2024 року по 22.02.2025 року (поза шести місяців до звернення до суду) поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
В іншій частині вимог за період з 23.02.2025 року адміністративний позов підсудний Одеському окружному адміністративному суду, позов подано у строк, встановлений законом, підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви відповідно до ст.169 КАС України, а також підстав для відмови у відкритті провадження у справі згідно зі ст.170 КАС України не встановлено.
З наведених підстав суддя вважає за можливе прийняти даний адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження у справі.
Відповідно до ч.2, 6 ст.12 КАС України та оцінюючи справу за критеріями, переліченими у ч. 3 ст. 257 КАС України критеріїв, які суд враховує при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження, суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.2, 6 ст.12 КАС України та оцінюючи справу за критеріями, переліченими у ч. 3 ст. 257 КАС України критеріїв, які суд враховує при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження, суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Згідно з ч. ч. 6-9 ст.80 КАС України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
З огляду на зазначене, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин у справі, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати до суду належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 в частині, що стосується спірного питання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 12, 72, 77, 80, 160, 161, 171, 248, 257-261 КАС України, суддя,-
В задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії в частині вимог за період з 01.08.2024 року по 22.02.2025 року - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії.
Розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (ст.262).
Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та буде розглянуто у строк не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Встановити відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі до суду відзиву на позовну заяву, із доданими до нього доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення. Відзив на позовну заяву має відповідати вимогам статті 162 КАС України, копія якого одночасно з поданням до суду має бути направлена іншим учасникам справи.
Роз'яснити відповідачу, що в силу ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Копію ухвали суду надіслати учасникам справи.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати до суду належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 в частині, що стосується спірного питання.
Витребувані докази надати суду протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали.
Веб-адреса сторінки Одеського окружного адміністративного суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/.
Справа розглядатиметься Одеським окружним адміністративним судом, суддею одноособово, під головуванням судді Василяки Д.К.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д.К. Василяка