Справа № 420/32469/25
25 вересня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
встановив:
До суду звернувся адвокат Продун Віталій Вікторович ( далі представник заявника), діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі- заявник, ОСОБА_1 ) з заявою про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви, в якій вказує про намір ОСОБА_1 звернутись до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, а саме вручення 21.09.2025 військовозобов'язаному ОСОБА_1 повістки на відправку до місця проходження військової служби (військової частини НОМЕР_1 ) та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 утриматися від вчинення певних дій, а саме відправлення військовозобов'язаного ОСОБА_1 до місця проходження військової служби (військової частини НОМЕР_1 ), а відтак просить забезпечити позов шляхом заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти певні дії, а саме відправляти військовозобов'язаного ОСОБА_1 до місця проходження військової служби (військової частини НОМЕР_1 ) в термін до 05.11.2025 р., тобто на який надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому,
Вказана заява обґрунтована тим, що заявник не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 05.11.2025 згідно рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що підтверджується відомостями, зазначеними у військово-обліковому документі, сформованого 21.09.2025 о 12 год. 12 хв. в електронному вигляді за допомогою “Резерв+», також відповідно до розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформованого 21.09.2025 р. Проте, з 14.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 оголосив ОСОБА_1 в розшук у зв'язку нібито неявкою його за повісткою, у зв'язку із чим 21.09.2025 працівниками поліції ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 та вручено повістку на відправку № 68 (або № 69), згідно якої необхідно з'явитися 26.09.2025 о 10:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшої відправки до військової частини НОМЕР_1 . Заявник стверджує, оскільки відповідачем надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації терміном до 05.11.2025 на законних підставах, що не оспорюється ані Позивачем, ані Відповідачем. Отже, дії суб'єкта владних повноважень, спрямовані на примусовий виклик або відправку Позивача до військової частини НОМЕР_1 протягом дії наданої відстрочки, тобто до 05.11.2025, суперечать вимогам зазначеного чинного законодавства, порушують права Позивача, гарантовані статтею п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та є протиправними. Таким чином, вважає за необхідне застосування вищенаведені заходи забезпечення позову, передбачені п. 2. ч. 1 ст. 151 КАС України. Водночас невжиття таких заходів може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів Позивача, за захистом яких звернувся Представник Позивача.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2025 р. заява про забезпечення позову передана судді Дубровній В.А.
Частиною 1 статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що матеріалів вказаної заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд вважає за можливе здійснити розгляд заява про забезпечення позову у письмовому провадженні (без участі сторін).
Так, згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову з урахуванням норм процесуального права та вказаних доводів та аргументів заявника, суд вказує наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.( частина 2 статі 150 КАС України).
При цьому, за приписами пунктів 2 ,4 частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, серед іншого, шляхом, заборони відповідачу вчиняти певні дії, заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів заявника, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову "зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, заходи забезпечення вживаються лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, має також здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справах №420/5553/18, №640/868/19, №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21.
Як зазначалось вище, необхідність вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову заявник фактично пов'язує з протиправністю дій відповідача щодо вручення ОСОБА_2 повістки для його подальшої відправки до військової частини НОМЕР_1 за наявності чинної відстрочки від призову до 05.11.2025 року.
На підтвердження вказаних обставин, представником заявника надано до суду копію рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.10.2024 у цивільній справі № 495/7390/24, яким встановлено юридичний факт здійснення позивачем постійного стороннього догляду на безоплатній основі за матір'ю, довідки ЛКК , висновок ЛКК, акту про встановлення факту здійснення догляду, витяг розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформованого сформований 21.09.2025 р. о 18:55 год., за яким в ОСОБА_1 наявна відстрочка від мобілізації (до 05.11.2025 року) (п. 9 ч.1 ст. 23), а також витяг військово - облікового документа з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформованого сформований сформованого 21.09.2025 р. о 12:12 год. згідно якого ОСОБА_1 розшукує ТЦК та СП: порушення правил військового обліку, причини розшуку - “не прибув за повісткою до ТЦК та СП», дата розшуку - “14.06.2025 р.», відстрочка до 05.11.2025 року, тип відстрочки п.9 ч.1 ст. 23.
Суд вказує, що обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації врегулюванні статтею 22 Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, зокрема, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає: порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення. ( частина 5 цієї статті)
Згідно зі ст. 22 Закону №3543-XII громадяни (військовозобов'язані) у випадках оголошення мобілізації (воєнного стану) зобов'язані з'явитись за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно з приписами пунктів 90,91 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 військовозобов'язані, які отримали повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, прибувають у строк та місце, зазначені в повістці для відправлення до військової частини (установи). Відправлення військовозобов'язаних до місць проходження військової служби здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки у складі військових команд або індивідуально
Як вбачається з матеріалів заяви, заявник отримав повістку на відправлення ІНФОРМАЦІЯ_3 № 68, якою наказано заявнику 26.09.2025 року о 10:00 год. з'явитися за адресою АДРЕСА_1 . Відтак, заявник має прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 після чого буде направлений для проходження військової служби.
При цьому, наслідком призову на військову службу заявник набуває нового юридичного статусу військовослужбовця.
З огляду на встановлені судом обставини та докази надані на їх підтвердження, суд вважає, що в даному випадку не вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони відправлення військовозобов'язаного ОСОБА_1 до місця проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, дійсно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
На думку суду, обрання такого способу забезпечення позову є логічним, а не вжиття таких заходів призведе до істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів позивача, у разі задоволення позову.
Крім того, суд зазначає, що забезпечення позову не є вирішенням спору по суті, а є необхідним заходом для запобігання негативних наслідків для позивача до ухвалення судового рішення у цій справі, які можуть в подальшому унеможливити виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Також, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
При цьому суд звертає увагу заявника та його представника, що за положеннями частини 2 ст. 153 КАС України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом у разі, серед іншого, неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу. ( пункт 1 частини 8 ст. 157 КАС України).
Що стосується вимоги заявника про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору у розмірі 726 , 72 грн., то норми КАС України, які регулюють питання розподілу судових витрат, не передбачають відшкодування сплаченого заявником судового збору за подання заяви про забезпечення позову за рахунок іншої сторони.
Так, відповідно до положень частин 1,2 статті 134 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом
Порядок розподілу судових витрат врегульовано статтею 139 КАС України .
Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
З огляду на вказані норми КАС України питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, чим спростовується вказана вимога заявника.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Заяву адвоката Продун Віталій Вікторовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову - задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 відправляти військовозобов'язаного ОСОБА_1 до місця проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею
Суддя В.А. Дубровна