Справа № 420/23630/25
23 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України(далі відповідач) стосовно невиплати середнього заробітку за несвоєчасний остаточний розрахунок (виплата грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 27.09.2023) на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення з ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням з військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України сплатити на користь ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (виплата грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 27.09.2023) за період з 28.09.2023 по 28.03.2024 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2025 року по справі №420/4433/24;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, який утриманий з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2025 року по справі №420/4433/24;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2025 року по справі №420/4433/24;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 різниці утриманного війського збору у розмірі 5 % замість 1,5 %, який утримано з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2025 року по справі №420/4433/24, мотивуючи це тим, що 27.09.2023 року він був звільнений із служби у відповідача та з ним не був при звільненні проведений повний розрахунок із грошового забезпечення, який за рішенням суду відбувся тільки 27.06.25 року при цьому із суми були утримані податок на доходи фізичних осіб та військовий збір 5% замість 1.5%, через що він звернувся до відповідача із заявою про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку, але відповідач протиправно відмовив у цьому .
Ухвалою від 22.07.2025 р. у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Також ухвалою зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України у строк для надання відзиву надати до Одеського окружного адміністративного суду: довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за два місяці, що передують місяцю його звільнення згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», із обов'язковим зазначенням середньоденного заробітку.
Від представника відповідача надійшов відзив на позов у якому він позов не визнає та вказує, що слід врахувати, що відповідно до постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 по справі № 420/29708/23 ОСОБА_1 було виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.09.2023 по 11.10.2023 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 в сумі 10421,05 грн., що підтверджується витягом із розрахунково- платіжної відомості (витяг з відомості № 1495-132) та копією платіжної інструкція від 24.04.2024 № 1791. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року по справі № 420/29514/24 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України сплатити на користь ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018) за період з 28.09.2023 по 28.03.2024 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, у розмірі 150914,40 грн (сто п'ятдесят тисяч дев'ятсот чотирнадцять грн 40 коп.). Справа перебуває на апеляційному розгляді.
Таким чином, повторне стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплати всіх сум при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України призведе до застосування до відповідача подвійної відповідальності за одне і теж порушення. Вказує, що військовослужбовці не мають правового статусу «працівник», проходження ними військової служби врегульовано спеціальним законодавством, тому чинність Кодексу законів про працю України на них не поширюється, через це його норми, зокрема норми статті 116, 117 Кодексу, не можуть поширюватись на військовослужбовців та на правовідносини щодо проходження військової служби.
Відповідно до постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 по справі № 420/29708/23 ОСОБА_1 було виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.09.2023 по 11.10.2023 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 в сумі 10421,05 грн., що підтверджується витягом із розрахунково-платіжної відомості та копією платіжної інструкція від 24.04.2024 № 1791. Звертаючись до суду із позовною вимогою щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в рамках справ №№420/29708/23 та 420/29514/24 позивач самостійно визначив момент припинення «триваючого правопорушення» (тобто несвоєчасного розрахунку при звільненні) та визначив день фактичного розрахунку. Вважає, що не може бути «декілька» днів фактичного розрахунку (за різними рішеннями суду). Відтак, вказане свідчить про недобросовісну поведінку позивача щодо неодноразового звернення з позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за результатами розгляду кожного позову окремо.
З урахуванням рішення суду у вище наведених справах поніс спеціальний вид відповідальності та відшкодував середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням вимог статті 117 КЗпП України, відповідно відповідач виконав обов'язок щодо відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Посилається на принцип співмірності за яким сума, що належить до виплати за несвоєчасний розрахунок на його думку має бути зменшена судом.
Зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо компенсації йому податку з доходів фізичних осіб є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню ОСОБА_1 так як він вже не мав статусу військовослужбовця при виплаті сум за рішенням суду.
Виплата заборгованості була здійснена у липні 2025 року, а тому відповідно до статті 164.1.2 Податкового кодексу України включається до місячного оподатковуваного доходу саме у червні 2025 року і підлягає оподаткуванню військовим збором в розмірі 5%. В Податковому кодексі України відсутні будь- які норми, які свідчать про можливість оподаткування доходів, які нараховані за минулі періоди ( на виконання судових рішень) в поточному податковому періоді, за ставками оподаткування минулих періодів. Навіть якщо доходи нараховані за попередній період, але виплата здійснена у поточному місяці - військовий збір утримується за Правилами і ставкою, що діють у місяці виплати. Таким чином позовні вимоги позивача, щодо виплати недоотриманого грошового забезпечення у вигляді утриманого військового збору в розмірі 5% є безпідставними.
Позивач надав до суду відповідь на відзив.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 в період з 10.02.2016 р. по 21.07.2023 р. проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні, а з 22.07.2023 р. по 27.09.2023 р. - у НОМЕР_3 прикордонному загоні.
Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 21.07.2023 р. № 387-ОС штаб-сержанта ОСОБА_1 , який вибуває для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 21 липня 2023 року.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 24.07.2023 р. № 488-ОС штаб-сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення з 22 липня 2023 року.
Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 24.07.2023 р. № 488-ОС штаб-сержанта ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 15.09.2023 р. № 617-ОС за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 1 групи) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 27 вересня 2023 року.
При звільненні з військової служби НОМЕР_3 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України не було проведено повного розрахунку з грошового забезпечення з позивачем в зв'язку з чим він звертався до суду з різними позовними вимогами в різній час та щодо різних видів грошового забезпечення та які були вирішені судом та прийняті відповідні рішення.
Так по справі № 420/4433/24 Одеський окружний адміністративний суд 26.04.2024 року прийняв рішення, яким позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_4 ) Державної прикордонної служби України задовольнив частково. Визнав протиправними дій НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_4 ) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 р. по 21.07.2023 р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період сум грошової допомоги для оздоровлення, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 р., на відповідні тарифні коефіцієнти.
Визнав протиправними дій НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_5 ) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 22.07.2023 р. по 27.09.2023 р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період суми грошової допомоги для оздоровлення, грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премії, компенсації невикористаних днів щорічної основної відпустки, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 р.
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_5 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 р. по 27.09.2023 р., а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премії, компенсації невикористаних днів щорічної основної відпустки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовив.
Вказане рішення 10.04.2024 року набрало законної сили та був виданий виконавчий лист.
На виконання вказаного рішення суду 27.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 нараховано та виплачено на банківський рахунок позивача 217672,30грн. при цьому до виплату було нараховано 282756,23грн, (в т.ч. 1211.20грн. судовий збір) та при виплаті утримано з вказаної суми 5% військовий збір -14137,81грн., ПДФО (18%) -50896,12грн., що підтверджується витягом з Розрахунково-платіжної відомості №РС-277 без дати та номером військової частини (копія знаходиться в матеріалах справи).
Позивач з утриманням сум ПДФО та військового збору 5% замість 1,5% з грошового забезпечення за рішенням суду не згоден та вважає таке протиправним.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року по справі №420/34472/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 задоволено.
Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо застосування листопада 2015 року як місяця за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказане рішення набрало законної сили 03.09.2024 року та був виданий виконавчий лист.
На виконання вищезазначеного судового рішення в/ч НОМЕР_1 14 серпня 2024 року перерахувала на банківський рахунок позивача 59 329,33 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/29708/23 від 23.01.2024року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.09.2023 по 11.10.2023 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.09.2023 по 11.10.2023 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Вказане рішення набрало законної сили 09.04.2024 року.
На виконання рішення по справі 420/29708/23 від 23.01.2024року позивачу було виплачено 26.04.2024 року середній заробіток за час розрахунку при звільнені за період з 27.09.2023 року по 11.10.2023 року включно у сумі 10421,05грн. про що свідчить платіжна інструкція №1791 від 24.04.2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року по справі №420/29514/24 позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 - задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 вересня 2023 року по 28 березня 2024 року включно.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 сплатити на користь ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (виплата індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за період з 28 вересня 2023 року по 28 березня 2024 року включно відповідно до Порядку № 100, у розмірі 150 914,40 грн.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2025 року Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року змінено, викладено резолютивну частину судового рішення у наступній редакції:
"Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 жовтня 2023 року по 28 березня 2024 включно."
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України сплатити на користь ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018) за період з 12 жовтня 2023 року по 28 березня 2024 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, у розмірі 139 305,60 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч триста п'ять грн 60 коп.)."
Вказане рішення набрало законної сили.
Після отримання 27.06.2025 року коштів від відповідача на виконання рішення суду по справі №420/4433/24 Позивач направив до відповідача заяву у якій просив виплатити середню заробітну плату за час затримки виплати належного грошового забезпечення за рішенням суду про справі №420/4433/24 від 26.04.2024 року, на яке відповідач надав відповідь від 11.07.2025 року якою відмовив у цьому .
Не погодившись з не виплатою середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні та утриманням ПДФО та військового збору 5% замість 1.5% позивач звернувся до суду з позовом.
Джерела права та висновки суду.
Правовідносини з приводу грошового забезпечення військовослужбовців регулюються низкою спеціальних актів, а саме: Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» тощо.
Водночас, спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум.
Отже, в даному випадку вірним є застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року (справа № 240/11214/19), від 24 грудня 2020 року (справа № 340/401/20), від 5 серпня 2020 року (справа № 826/20350/16), від 15 липня 2020 року (справа № 824/144/16-а), від 31 жовтня 2019 року (справа № 2340/4192/18), від 26 червня 2019 року у справі № 826/15235/16, від 18 листопада 2022 року у справі № 1.380.2019.005781.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно із статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.
Суд звертає увагу на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Також у цій постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).
Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця. Відшкодування ж передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Враховуючи, що повний розрахунок із позивачем було проведено не у день його виключення зі списків особового складу 27.09.2023 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, є підстави для настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок що позивач має право на отримання такого відшкодування за затримку виплати повного розрахунку при звільненні.
Разом з тим, суд наголошує, що в незалежності від того, коли з позивачем відбувся остаточний розрахунок при звільненні, але після 19 липня 2022 року, тобто під час дії нової редакції ст.117 КЗпП України, тривалість періоду, за який може бути стягнено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, не може бути більшим, ніж півроку.
Так, середній заробіток за період за період з 28.09.2023 по 26.06.2025 обчислюється із застосуванням статті 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, яка обмежує виплату середнього заробітку 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові по справі № 380/15041/22 від 31 січня 2025 року.
В свою чергу, як вбачається позовної заяви та підтверджується відомостями з ЄДРСР, рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року по справі №420/29708/23 з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнутий середній заробіток у розмірі 10 421,05 грн. за період з 27 вересня 2023 року по 11 жовтня 2023 року. Також за постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/29514/24 від 12.08.2025 року на користь позивача з відповідача стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з12 жовтня 2023 року по 28 березня 2024 року (168 днів) що становить суму139 305,60 грн.
Тобто на користь позивача вже стягнутий з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 6-ть місяців, який не може становити більше ніж за 6 місяців, в межах іншої справи.
При цьому П'ятий апеляційний адміністративний суд у Постанові від 12.08.2025 року по справі №420/29514/24 встановив наступне: ()…Разом з тим, колегія суддів зазначає, що визначаючи період затримки розрахунку при звільненні у даній справі, необхідно врахувати, що виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року по справі №420/29708/23 ОСОБА_1 уже був стягнутий середній заробіток у розмірі 10 421,05 грн. за несвоєчасну виплату компенсації за неотримане речове майно за період з 27 вересня 2023 року по 11 жовтня 2023 року включно відповідно до Порядку №100, що підтверджується витягом із розрахунково-платіжної відомості (витяг з відомості №1495-132) та копією платіжної інструкція від 24 квітня 2024 року № 1791.
Відтак, період затримки розрахунку при звільненні з 27 вересня 2021 року по 11 жовтня 2023 року вже охоплено наведеним рішенням суду і включення цього ж періоду до загального періоду затримки розрахунку при звільненні в межах цієї справи призведе до подвійного притягнення відповідача до відповідальності.
19 липня 2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01 липня 2022 року, яким викладено в новій редакції норму ст. 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
Аналогічна правова позиція зазначена в п.68 постанови Верховного Суду 29 серпня 2024 року у справі №200/3662/23.
В свою чергу, згідно правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 06 серпня 2020 року у справі №813/851/16, суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.
Судом першої інстанції встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача складає 829,20 грн.
Відтак, позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців з урахування часткового стягнення середнього заробітку несвоєчасну виплату компенсації за неотримане речове майно за період з 27 вересня 2023 року по 11 жовтня 2023 року,
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про доцільність відраховувати початок строку затримки розрахунку при звільненні з 12 жовтня 2023 року по 28 березня 2024 року, (168 днів)
Із цього слідує, що в даній справі середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного ст. 117 КЗпП України становить 139 305,60 грн. (829,20 грн. х 168 календарні дні)….()
За приписами ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Фактично, в межах розгляду цієї справи, позивач намагається повторно вирішити вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, які вже вирішені у вищенаведених справах № №420/29708/23, та №420/29514/24 що є неприпустимим, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо вимог утримання ПДФО та військового збору то суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 779) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, аналізуючи наведені положення, можна дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення, яке підлягало виплаті в період проходження ним військової служби.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №825/761/17, від 29.07.2020 року у справі № 814/142/17 та від 08.02.2023 у справі №420/9834/22.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Також, суд зазначає, що підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).
Статтею 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із змінами та доповненнями визначено, що держава гарантує військовослужбовцям, зокрема, грошове забезпечення, до складу якого входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, ставка військового збору становить 5 відс. від об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Згідно з п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань ставка військового збору становить - 1,5 відс. з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до п.п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Таким чином, податковий агент зобов'язаний утримати військовий збір із сум доходів в тому податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата).
Та відповідачем утримано з нарахованого позивачу грошового забезпечення за рішенням суду військовий збір за ставкою 5%, при цьому не враховано, що дана сума є грошовим забезпеченням яке повинно було виплачена позивачу коли він проходив військову службу у відповідача, тобто не пізніше дня звільнення.
А тому утримання з грошового забезпечення військовослужбовця військового збору за ставкою 5% встановленої для не військовослужбовців та військовослужбовців які проходять строкову військову службу є протиправним.
Аналізуючи вищевикладені норми законодавства, суд зазначає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішення суду у справі №420/4433/24, відповідач діяв у межах чинного законодавства при відрахуванні з належної до виплати позивачу суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, отже доводи позивача про безпідставність утримання з сум виплаченого грошового забезпечення позивача податку на доходи фізичних осіб є безпідставними та не приймаються судом до уваги.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідач повинен був разом з виплатою позивачу грошового забезпечення на виконання рішення суду нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з грошового забезпечення.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про протиправність в діях відповідача, що виразилася в невиплаті позивачу грошової компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/4433/24 від 26.04.2024 року та наявності підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідну грошову компенсацію.
Отже, з метою належного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправною бездіяльність відповідача щодо не компенсування позивачу при виплаті сум грошового забезпечення на виконання рішення суду по справі №420 /4433/24 сум утриманого з них податку на доходи фізичних осіб та зобов'язати відповідача компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, який утриманий з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2025 року по справі №420/4433/24.
Також суд звертає увагу на безпідставність включення до суми, що підлягає оподаткуванню ПДФО та військовим збором -1211,20грн, яка є відшкодуванням витрат позивача на сплату судового збору при зверненні до суду з позовом та не є його доходом який виплачується податковим агентом з якої повинен утримуватися податок, що не враховано відповідачем.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрати.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо не компенсування ОСОБА_1 при виплаті сум грошового забезпечення на виконання рішення суду по справі №420 /4433/24 сум утриманого з них податку на доходи фізичних осіб.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осібу 50896,12грн, яка утримана з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2025 року по справі №420/4433/24.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2025 року по справі №420/4433/24.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 різниці між утриманим військовим збором у розмірі 5 % у сумі 14 494,63грн,. який утримано з суми, виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2025 року по справі №420/4433/24 та належним до утримання -1,5 % у сумі 4233,18грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп3184207398.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .
Суддя Е.А.Іванов