25 вересня 2025 р. № 400/6481/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо застосування з 01.03.2024 та з 01.03.2025 до розрахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 обмеження максимальним розміром та здійснення виплати без індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» і постановою Кабінету Міністрів України від 25.02 2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2024 з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та з 01.03.2025 з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», без обмеження пенсії
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він є пенсіонером та йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 по справі № 400/2815/25 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року, 01.02.2022 року та 01.02.2023 року на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.12.2024 року № 9/1/17390, № 9/1/17391, № 9/1/17392, № 9/1/17393, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії. Однак, після проведення розрахунку, виплата пенсії з 01.03.2024 року та 01.03.2025 здійснювалась в межах максимального розміру та без виплати індексації за 2024 та 2025 роки, що призвело до чергового порушення прав позивача.
Ухвалою суду від 27.06.2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому наголошено, що при виконанні рішення суду пенсія без обмеження максимальним розміром встановлюється на дату, з якої судом зобов'язано провести перерахунок, та її розмір не переглядається до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії відповідно до законодавства. Крім того, відповідач зазначив, що пенсійна виплата позивача розрахована з урахуванням Постанови № 185 та Постанови № 209. Просить в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 по справі № 400/2815/25 відповідачем здійснено перерахунок пенсії.
Позивач 23.05.2025 року звернувся до Головного управління ПФУ в Миколаївській області із заявою про виплату йому пенсії на підставі рішення суду в повному обсязi та просив надати розрахунки пенсії станом на 01.02.2020, на 01.02.2021, на 01.02.2022, на 01.02.2023, на 01.03.2023, на 01.03.2024, 01.01.205, та 01.03.2025.
Головне управління ПФУ в Миколаївській області листом від 16.06.2024 року повідомило позивача про те, що різниця між отриманою пенсією та донарахованою за період з 01.02.2020 по 31.05.2025 становить 307147, 19 грн та надав запитувані позивачем розрахунки пенсії.
Відповідно до розрахунку пенсії позивача станом на 01.03.2024 підсумок пенсії з надбавками становить 32792,39 грн., до виплати, з урахуванням максимального розміру пенсії, - 30585,07 грн. та відповідно до розрахунку пенсії станом на 01.03.2025 підсумок пенсії позивача з надбавками становить 34667,39 грн, до виплати, з урахуванням максимального розміру пенсії - 30585,07 грн.
Не погоджуючись з таким обмеженнями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Отже, з 20.12.2016 стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяють стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 3 жовтня у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06.11.2018 року у справі № 522/3093/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, до військовослужбовців, осіб, пенсії яким призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», обмеження максимального розміру пенсії не застосовуються.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.03.2024 року та з 01.03.2025 року.
Щодо позовної вимоги позивача про здійснення виплати пенсії з урахуванням Постанов № 185 та № 209, суд зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку пенсії станом на 01.03.2024 та станом на 01.03.2025 на виконання Постанов № 185 та № 209 до основного розміру пенсії позивача встановлено підвищення в сумі 1500,00 грн. та в сумі 1500,00 грн. відповідно. Тобто, вимога що вже виконана відповідачем, тому в цій частині позовних вимог належить відмовити.
Стосовно посилання відповідача на пропуск встановленого ч.2 ст. 121 КАС України шестимісячного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом суд вважає доводи відповідача помилковими.
Відповідно до ч.2 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ч.3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Тобто, у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена в постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №815/3522/17 та від 24.01.2019 у справі №338/879/17, від 27.05.2021 року по справі № 442/5891/17, від 31.05.2021 по справі 750/6708/17, від 18.08.2021 у справі № 592/10230/17, від12.12.2023 № 380/1907/23.
Таким чином, посилання відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права і наявність підстав для залишення частини позивних вимог без розгляду, є необґрунтованими.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору судом не вирішується.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 та з 01.03.2025 з обмеженням її максимальним розміром.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 та з 01.03.2025 без обмеження пенсії максимальни розміром, з урахуванням виплачених сум.
4. В іншій частині в задоволені позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко