25 вересня 2025 р. № 400/8125/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , ,
провизнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
30 липня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - ЄДРПВтаР) про виключення з військового обліку військовозобов'язаних позивача, відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного від 30.04.2022 № 1408;
визнання протиправними дії відповідача щодо внесення відомостей до ЄДРПВтаР про включення до військового обліку військовозобов'язаних позивача відповідно до інформації, яка міститься у виписки від 29.06.2025 з електронним кабінетом призовників, військовозобов'язаних та резервістів (мобільний додаток «РЕЗЕРВ+») про стан військового обліку;
зобов'язання відповідача внести відомості про виключення з військового обліку військовозобов'язаних позивача до ЄДРПВтаР відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного від 30.04.2022 № 1408.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.03.2016 він був знятий відповідачем з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовозобов'язаного, який вчинив тяжкий або особливо тяжкий злочин. Однак, 29.06.2025 через мобільний застосунок «РЕЗЕРВ+» позивач дізнався про своє перебування на військовому обліку. На його переконання, відповідна інформація є недостовірною, оскільки згідно з його тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного від 30.04.2022 № 1408 він знятий з військового обліку.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію облікової картки позивача.
Позовна заява та ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 про відкриття провадження надіслані відповідачу в його електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримані ним відповідно 30.07.2025 і 11.08.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
У встановлений судом строк відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, витребувані докази не надав, про причину їх неподання суд не повідомив.
Одночасно з позовною заявою до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову від 23.07.2025, яка ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 задоволена частково, а саме: заборонено відповідачу вчиняти дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі № 400/8125/25, але не довше ніж на строк проведення загальної мобілізації в Україні, тобто до 05.11.2025.
Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Відповідно до записів тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , виданого 30.04.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач:
18.03.2016 прибув з місць позбавлення волі та був взятий на військовий облік військовозобов'язаних;
18.03.2016 його було виключено з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п.п. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з даними військово-облікового документа, сформованого 29.06.2025 через мобільний застосунок «РЕЗЕРВ+», позивач є військовозобов'язаним.
16.06.2025 і 28.06.2025 представник позивача подав відповідачу адвокатський запит, який стосувався підстав взяття позивача на військовий облік.
Не отримавши відповіді на адвокатські запити, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Абзацом третім пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Відтак до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов'язаних з військового обліку.
Що стосується правомірності (протиправності) дій відповідача щодо взяття позивача на військовий облік, то суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає:
підготовку громадян до військової служби;
приписку до призовних дільниць;
прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
проходження військової служби;
виконання військового обов'язку в запасі;
проходження служби у військовому резерві;
дотримання правил військового обліку.
Абзацом п'ятим частини дев'ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно з абзацами дев'ятим і одинадцятим пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній з 18.05.2024) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни України:
які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.
З вищевикладеного слідує, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають усі військовозобов'язані громадяни України, які досягли 25-річного віку. Водночас Закон № 2232-ХІІ не містить обмежень щодо кількості раз, скільки громадянин України, який досяг 25 років, може бути взятий на військовий облік у випадку, якщо він раніше перебував на військовому обліку призовників.
Тобто громадянин України, який раніше перебував на військовому обліку призовників, і був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у разі, якщо підстави, за якими він був виключений, відпали.
Суд встановив, що відповідно до записів тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , виданого 30.04.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивача 18.03.2016 було прийнято на військовий облік як такого, який прибув з місць позбавлення волі, а також в цей же день виключено з обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ, тобто як особу, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, статтю 37 Закону України № 2232-ХІІ викладено в новій редакції. Редакція статті 37 Закону України № 2232-ХІІ, яка є чинною з 18.05.2024, вже не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку військовозобов'язаних, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Отже, відповідач мав повноваження на взяття позивача на військовий облік військовозобов'язаних з 18.05.2024 у разі, якщо він був виключений до цієї дати з військового обліку військовозобов'язаних як особа, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Тому позовні вимоги про визнання дій відповідача щодо взяття позивача на військовий облік військовозобов'язаних задоволенню не підлягають.
Крім цього, суд врахував, що згідно з частинами першою та другою статті 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
Судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами України.
Такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення (пункт 9 статті 89 КК України).
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» вказано, що при вирішенні питання про погашення судимості правове значення має не тільки наявність вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочину, а й підстави та час її звільнення від відбування покарання, оскільки саме з цього часу в передбачених законом випадках особа вважається такою, що не має судимості, або починає обчислюватися строк, протягом якого вона вважатиметься такою, що має судимість.
У постанові Верховного Суду від 27.09.2018 у справі № 647/1831/15-к наведено висновок, згідно з яким припинення судимості анулює всі кримінально-правові й загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й для характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.
З даних тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , виданого 30.04.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 , слідує, що позивач відбув покарання за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину не пізніше 17.03.2016.
Отже, враховуючи частину першу статті 78 і пункт 9 статті 89 КК України, судимість позивача є погашеною щонайпізніше з 17.03.2024, і він визнається таким, який не має судимості.
Відтак станом на день подання адвокатського запиту від 16.06.2025 позивач визнався таким, який не має судимості, і відповідно відповідач правомірно не задовольнив його прохання про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
5. Повний текст рішення складений 25.09.2025.
Суддя В.Г.Ярощук