25 вересня 2025 р. № 400/2723/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франковській області, вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,76018,
провизнання протиправним та скасування рішення №143050005949 від 06.03.2025, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту- Позивач) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області (далі по тексту - Відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі по тексту - Відповідач 2) з вимогами про:
-визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області №143050005949 від 06.03.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1, у відповідності до п.а) ч.1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 27.02.2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.02.2025 р. позивач зверталась із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Відповідач 1 у призначенні пенсії відмовив, посилаючись на недосягнення віку, встановленого абз. 1 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), а саме: 50 років. Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. № 1-р/2020 визнана неконституційною ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788), яка з дня ухвалення рішення має застосовуватися в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 р. № 213. Отже, на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягла необхідного віку.
12.08.2024 р. відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що згідно із даними паспорта громадянина України на ім'я Позивача, її вік станом на день подання заяви про призначення пенсії становив повних 46 років, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Страховий стаж Позивача становить 28 років 07 місяці 29 днів. Стаж роботи за списком №1 становить 09 років 02 місяця 15 днів. Оскільки Позивачем не досягнуто віку, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058, то рішення Головного управління від 06.03.2025 №143050005949 є правомірним та законним.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
27.02.2025 Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ГУ«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
06.03.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143050005949 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 у зв'язку із недосягненням пенсійного віку.
Позиція відповідача 1 зводиться до того, що позивач набуде право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 після досягнення 50 років.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
03.10.2017 р. Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 р. у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. по справі № 360/3611/20.
Зміни до правового регулювання щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2 до Закону України № 1788 внесено Законом № 213-VІІІ від 02.03.2015 р.
Так, п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788 (у редакції, чинній до прийняття Закону № 213-VІІІ) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно
від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів
України, і за результатами атестації робочих місць:
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Тому суд вважає за можливе застосувати до даної справи висновок Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. по справі № 360/3611/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Рішення №143050005949 від 06.03.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за принципом екстериторіальності, і саме воно досліджувало документи позивача і вирішувало питання щодо призначення пенсії.
Відтак, за наслідками судового розгляду, обов'язок щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 у відповідності до п.а) ч.1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути покладений на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Позивач із заявою про призначення пенсії за віком звернулася 27.02.2025 р., тому відповідач 1 повинен призначити позивачу пенсію з 27.02.2025 р.
Частина 2 ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладає саме на суб'єкта владних повноважень.
Відповідачі не спростували доводи позивача, що в сукупності зі встановленими судом обставинами є підставою для задоволення позову частково.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн, відтак стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 підлягає 605,60 грн.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №143050005949 від 06.03.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 20551088) призначити і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1, у відповідності до п.а) ч.1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 27.02.2025 року.
4. В задоволенні решти позовних вимог- відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 20551088) судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 25.09.2025 р.
Суддя Н. В. Лісовська