25 вересня 2025 р. № 640/12703/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпампс Інжиніринг", вул. Віктора Некрасова, 1/3, оф.203,м. Київ,04136,
до відповідачаДержавної податкової служби України, пл. Львівська, 8,м. Київ,04053, Головного управління ДПС у м. Києві, вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116,
проскасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2019 року № 00004850502,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпампс Інжиніринг» (далі по тексту - Позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - Відповідач) з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2019 року № 00004850502.
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення складене на підставі акту №173/26-15-05-02-05/41085557 від 22.11.2019 р., висновки якого не відповідають дійсності, складені лише на підставі домислів, припущень та неперевірених даних. Усі первинні документи по взаємовідносинам Позивача з ТОВ «Інтерпампс Груп» були вилученні 30.08.2017 р. під час проведення обшуку, однак подані Позивачем на перевірку контролюючого органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції. Податкове повідомлення-рішення по формі «Р» № 00004850502 від 19.12.2019 р. за платежем податок на додану вартість на суму 722628,00 грн. є протиправним та незаконним.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
14.07.2020 р. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки Позивача складено акт перевірки від 22.11.2019 р. №173/26-15-05-02-05/41085557. Перевіркою встановлено взаємовідносини Позивача з ТОВ «Інтерпампс Груп», за яким , згідно з ІС «Податковий блок» підсистеми СФП, зареєстрована картка суб'єкта фіктивного підприємництва. На вимогу контролюючого органу Позивач не надав первинні документи щодо господарських операцій з ТОВ «Інтерпампс Груп». На підставі акта перевірки Відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.12.2019 р. № 00004850502 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 722628,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 481 752,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 240876,00 грн.
29.07.2020 р. Позивач подав відповідь на відзив.
13.12.2022 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 р. вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022 р.
09.04.2025 р. на адресу Миколаївського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали даної адміністративної справи, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Лісовській Н.В.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 р. прийнято до свого провадження адміністративну справу № 640/12703/20.
Ухвалою суду від 02.05.2025 р. замінено Відповідача Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).
01.05.2025 р. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він підтверджує незгоду із заявленими позовними вимогами.
З'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпампс Інжиніринг» зареєстроване як юридична особа 17.01.2017 р., є платником податку на додану вартість з 01.03.2017 р.
Основним видом діяльності Позивача є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (КВЕД: 46.69).
Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 17.01.2017 по 30.06.2019 рр.
В процесі перевірки Відповідачем встановлено взаємовідносини Позивача з постачальником ТОВ «Інтерпампс Груп». Згідно з ЄРПН в період з 17.01.2017 по 30.06.2019 ТОВ «Інтерпампс Груп» зареєструвало на адресу Позивача податкові накладні на суму 2 890 177,74 грн., тому числі 481 696,29 ПДВ.
Згідно з ІС «Податковий блок» підсистеми СФП зареєстрована картка суб'єкта фіктивного підприємництва відносно господарської діяльності ТОВ «Інтерпампс Груп» від 04.07.2017 №1938/26-15-21-08.
Відповідачем були подані запит від 28.10.2019 про надання інформації та її документальне підтвердження щодо втрат, пошкодження, виїмки первинних та інших документів, на підставі яких здійснювалося у періоді з 17.01.2017 по 30.06.2019 формування бухгалтерського та податкового обліку та запит від 29.10.2019 щодо надання до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками, серед яких ТОВ «Інтерпампс Груп».
У відповідь Позивач листом б/н від 04.11.2019 повідомило, що всі первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Інтерпампс Груп» в перевіряємому періоді були вилучені 30.08.2017 р. під час проведення обшуку офісних приміщень на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2017.
За результатами перевірки Відповідачем складено акт перевірки від 22.11.2019 р. №173/26-15-05-02-05/41085557 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Інтерпампс Інжиніринг» (код 41085557) з метою дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.01.2017 по 30.06.2019, валютного - за період з 17.01.2017 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 17.01.2017 по 30.06.2019 та іншого законодавства за відповідний період».
Відповідно до акту перевірки встановлено порушення Позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1, ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, зі змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 481 752,00 грн., в тому числі по періодах: травень 2017 у сумі 481 752,00 гривень.
09.12.2019 р. Позивачем подано до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення на акт перевірки.
За результатами розгляду заперечення (лист ГУ ДПС у м. Києві від 18.12.2019 №66075/10/26-15-02-05) висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі акта перевірки від 22.11.2019 р. №173/26-15-05-02-05/41085557 та рішення про результати заперечення від 18.12.2019 р. №66075/10/26-15-02-05, Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення (форми «Р») від 19.12.2019 року № 00004850502 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 722628,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 481 752,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 240876,00 грн.
Позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 19.12.2019 р. № 00004840502 і № 00004850502.
Рішенням про результати розгляду скарги №808216199-00-08-05-01-06 від 02.03.2020 р. податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 19.12.2019 р. № 00004840502 і № 00004850502 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.12.2019 року №00004850502 протиправним та незаконним, Позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Відповідно п. п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з п.180.1 ст.180 ПК України, платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.
Правова позиція Верховного Суду зі спірного питання є сталою та послідовною, викладена, зокрема, у постановах від 15.11.2022 у справі №440/2831/19, від 19.12.2020 у справі №820/12033/15, від 21.01.2020 у справі №808/846/16, від 04.09.2018 у справі №809/1337/17, згідно якої господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Верховний Суд також у постанові від 24.06.2025 у справі №160/12121/23 зазначив, що платник податків зобов'язаний складати встановлені законодавством первинні документи на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами. Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами покладається на платника.
Як встановлено в ході проведення перевірки, згідно з ЄРПН в перевіряємому періоді ТОВ «Інтерпампс Груп» зареєструвало на адресу ТОВ «Інтерпампс Інжиніринг» податкові накладні на суму 2890177,74 грн., в тому числі 481 696,29 грн. ПДВ. Загалом кредиторська заборгованість Позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Інтерпампс Груп» станом на 30.06.2019 становить 2060977,74 грн.
На запити контролюючого органу щодо підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Інтерпампс Груп», Позивач не надав жодних первинних документів, які б дали можливість оцінити господарські операції, пояснюючи це тим, що усі первинні документи були вилученні 30.08.2017 р. під час проведення обшуку.
При цьому, суд зауважує, що із змісту протоколу обшуку від 30.08.2017 р. неможливо встановити факт вилучення первинних документів саме щодо господарських взаємовідносин ТОВ «Інтерпампс Груп» з Позивачем.
Відповідно до п.74.1. ст. 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Інформація по постачальнику ТОВ «Інтерпампс Груп» (код 39878571): перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві (Оболонський район м. Києва). Відомості про держреєстрацію - від 10.12.2013 №10691020000031250.. Остання звітність з податку на додану вартість подана за лютий 2017 року. Свідоцтво платника ПДВ від 12.06.2015 №200222936 анульовано. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку ТОВ «Інтерпампс Груп» в період взаємовідносин з ТОВ «Інтерпампс Інжиніринг» до контролюючих органів не подавався. Остання декларація з ПДВ подана від 18.08.2018 №9166994836 за липень 2017 року.
Окрім того, 15.02.2018 р. у справі №761/621/18 провадження №1-кп/761/1160/2018 Шевченківським районним судом м. Києва винесено вирок, яким ОСОБА_1 (директор/засновник ТОВ «Інтерпампс Груп») визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України.
Зазначений вирок суду наявний в матеріалах справи.
Платник податків під час вибору контрагента та укладення з ним договорів має керуватись належною обачністю, адже від цього залежить подальше фактичне виконання договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 823/530/15).
Також суд зазначає, що на спростування висновків акта перевірки №173/26-15-05-02-05/41085557 від 22.11.2019 р. та на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Інтерпампс Груп», Позивачем не надано суду жодних первинних документів.
За таких обставин суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено належними доказами віднесення ним у перевіряємому періоді податку на прибуток за результатом господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтерпампс Груп».
З огляду на вирішальні чинники правовідносин та характер спору, беручи до уваги сукупність вищевикладених обставин, суду зазначає, що системний аналіз правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, свідчить про обґрунтованість висновків податкової перевірки та співмірність вжитих заходів за її результатами у вигляді винесення ГУ ДПС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 19.12.2019 року № 00004850502 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 722628,00 грн.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак Позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат Відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпампс Інжиніринг» (вул. Віктора Некрасова, 1-3, оф. 203, м. Київ, 04136, код ЄДРПОУ 41085557) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2019 року №00004850502 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 25.09.2025 р.
Суддя Н. В. Лісовська