25 вересня 2025 р. № 400/7068/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005
до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_1
простягнення податкового боргу у сумі 13 034,18 грн,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) з вимогами стягнути з відповідач заборгованість у розмірі 13 034,18 грн з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, земельного податку з фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог, позивач, зокрема, зазначив, що у відповідача є податковий борг. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача податковий борг.
Ухвалою суду від 08.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
На зареєстровану в установленому порядку адресу місця проживання відповідача, встановлену відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру судом направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 08.07.2025, яка відповідачем не отримана і повернулась за зворотною адресою.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками за закінченням терміну зберігання, адресат вибув, адресат відсутній і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи, що судом вчинено дії для з'ясування місця проживання відповідача та повідомлення його про судовий розгляд даної справи, наявні підстави вважати, що відповідач вважається таким, що повідомлений про судовий розгляд належним чином.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін, з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи зазначені приписи справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
За відомостями інтегрованої картки платника податків за 2021-2025 рік, у відповідача наявна заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання у сумі 9073,08 грн, податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1307,48 грн, військового збору у розмірі 108,96 грн, земельного податку у розмірі 2544,66 грн
Зазначений податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання виник на підставі прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень:
№ 190353-24/14-24 від 23.10.2023 року у сумі 8 619,71 грн., строк сплати - 22.12.2023, часткова сплата - 6 198,50 грн., залишок несплаченого зобов'язання - 2 421,21 грн., за період 2022 року (вручено 23.10.2023)
№ 862119/14-24 від 12.04.2024 у сумі 6 198,50 грн., строк сплати - 17.08.2024, за період 2020 року (вручено 18.06.2024)
Також, контролюючим органом нараховано пені на податкове повідомлення-рішення № 190353-24/14-24 від 23.10.2023 у сумі 453,37 грн., строк сплати - 07.10.2024, за період з 22.03.2024- 07.10.2024
Зобов'язання з податку на доходу фізичних осіб виникли в зв'язку з поданням відповідачем податкової декларації про майновий стан та доходи № 5310 від 26.04.2021 у сумі 1 307,48 грн., строк сплати - 02.08.2021, за період 2020 року.
Зазначеною декларацію задекларовано і податкові зобов'язання з військового збору в розмірі у розмірі 108,96 грн, які відповідачем не виконані.
Зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб нараховані відповідно до податкового повідомлення-рішення № 4460120-2409-1411- UA48020050000023194 від 20.05.2024 у сумі 2 544,66 грн., строк сплати - 08.02.2025, за період 2024 року (вручено 09.09.2024)
Контролюючим органом вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу з відповідача у встановленому законодавством порядку, а саме на його адресу поштою направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкова вимога від 01.09.2021 № 0037887-1304-1424, яка була вручена відповідачу 02.11.2021.
У зв'язку з несплатою відповідачем протягом граничних строків податкового боргу, ГУ ДПС у Миколаївській області звернулось з даним позовом до суду на виконання наданих Податковим кодексом України повноважень.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законом.
У силу п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).
Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 42.5 ст. 42 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
Застосовуючи ці приписи до обставин справи вбачається, що податкові повідомлення рішення були надіслані на податкову адресу відповідача. Отже, відповідно до п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України вони є належними врученими.
У разі незгоди з податковим повідомленням - рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов'язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов'язання вважається неузгодженим.
Разом з тим, відповідачем не надано жодного доказу оскарження, скасування чи відкликання податкових повідомлень-рішень, яким контролюючим органом визначено податкові зобов'язання відповідача.
Також відповідачем не надано доказів сплати грошового зобов'язання, нарахованого вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.
Податкові зобов'язання, самостійно визначені платником податків, не підлягають оскарженню згідно із п. 56.1.1 ст. 56 ПК України.
Отже, зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб і військовий збір підлягав сплаті на підставі самостійного визначення відповідачем податкових зобов'язань з цих видів податків.
Враховуючи, що відповідачем не сплачено у встановлені законодавством строки податок на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами в сумі у сумі 9073,08 грн, податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1307,48 грн, військового збору у розмірі 108,96 грн, земельного податку у розмірі 2544,66 грн, за ним рахується податкове зобов'язання з вказаних податків, яке перетворилось на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Отже, узгоджене грошове зобов'язання, проте не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки визначені законодавством набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду.
Відповідно до положень ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що контролюючим органом була сформована податкова вимога форми «Ф» від 01.09.2021 № 0037887-1304-1424, яка направлена на адресу відповідача.
Позивач стверджує, що податковий борг відповідача з моменту винесення податкової вимоги від 01.09.2021 не переривався і не був погашений повністю. Відповідач це твердження не спростував.
Отже, суд доходить висновку, що податковим органом дотримана процедура визначення податкового зобов'язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак вказані дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.
Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, крім іншого, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п.41.2 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.
За приписами пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, судом з'ясовано, що відповідач на час розгляду справи має узгоджений податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами в сумі у сумі 9073,08 грн, податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1307,48 грн, військового збору у розмірі 108,96 грн, земельного податку у розмірі 2544,66 грн.
У зв'язку з цим, суд доходить до висновку, що вказана сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Позивачем не надано доказів понесення витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податкову заборгованість в рахунок погашення податкового боргу у сумі 13 034,18 (тринадцять тисяч тридцять чотири грн 18 коп) грн, а саме з: податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами на користь зведеного бюджету Держави та Вільнозапорізької ТГ у сумі 9 073,08 грн; податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на користь зведеного бюджету Держави та Вільнозапорізької ТГ у сумі 1307,48 грн; військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на користь бюджету Держави у сумі 108,96 грн; земельного податку з фізичних осіб на користь місцевого бюджету Вільнозапорізької ТГ у сумі 2544,66 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко