25 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/30997/21
провадження № 2-іс/340/631/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши клопотання Київської обласної прокуратури щодо пропуску строку звернення до суду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Слизченка Володимира Володимировича, звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Київської обласної прокуратури щодо не нарахування позивачу з 01.07.2015 заробітної плати відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов'язати Київську обласну прокуратуру нарахувати позивачу заробітну плату (включаючи часу відпусток) за період з 01.07.2015 до моменту її звільнення 28.04.2020, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року дану справу прийнято до розгляду суддею Казанчук Г.П. та вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; сторонам встановлені процесуальні строки на подачу заяв по суті справи.
28.04.2024 року Київська обласна прокуратура направила відзив на позов, у якому заперечувала проти задоволення позовних вимог, у тому числі, з підстав пропуску строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України. Тобто, по суті, це є клопотанням про залишення позову без розгляду.
Вирішуючи наявність правових підстав щодо заявленого клопотання, суд зазначає наступне.
Так, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що їй завдано матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої заробітної плати під час роботи в органах прокуратури внаслідок дії положень пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, які в подальшому були визнані неконституційними, проте у прохальній частині позову просить стягнути саме заробітну плату.
Отже, предметом спору, з огляду на зміст прохальної частини позову, є стягнення саме заробітної плати, коли вона перебувала на публічній службі.
Проте, за змістом позовної заяви, ОСОБА_1 вказує, що їй завдано матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, посилаючись на ч.3 ст.152 Конституції України та стягнення на її користь матеріальної шкоди.
Досліджуючи зміст позовної заяви, з огляду на необхідність здійснення перевірки обґрунтованості доводів відповідача щодо пропуску строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Вирішення питання щодо дотримання строків у разі стягнення заробітної плати, згідно статті 233 КЗпП України, суд зазначає, що до 19.07.2022 року вказаною нормою не було обмежено строком звернення до суду, а тому, у разі заявлення вимог щодо порушення трудових прав позивача в частині своєчасно не виплаченої заробітної плати, строки звернення не застосовуються.
Отже, у разі звернення із позовом про стягнення заробітної плати має бути пред'явлений саме до роботодавця. Натомість, у позові ОСОБА_1 відповідачем визначена Держава України в особі Київської обласної прокуратурі, проте, у позові сама ж зазначає, що проходила публічну службу в Київській обласній прокуратур.
Водночас, свою позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтовує саме як матеріальну шкоду на підставі частини 3 статті 152 Конституції України, що виключає зміст трудового спору.
Суд зазначає, якщо вказаний спір не пов'язано із проходження нею публічної служби, що виключає суб'єтний склад "роботодавця", тому слід застосовувати місячний строк звернення до суду, з огляду на таке.
Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги посиланням на рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 року у справі №1-223/2018(2840/18), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Під шкодою позивач розуміє недоотриманий ним дохід у період з 01.07.2015 року по 29.04.2020 року, який визначений ним як різниця між розміром посадового окладу та розміром надбавки, розрахованим за статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", та розміром посадового окладу, який йому виплачувався у цей період.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 року у справі №757/70264/17-ц, від 05.06.2019 року у справі №686/23445/17 зробила висновок, що якщо спір виник навіть після звільнення публічного службовця з посади, однак пов'язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, то такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби, а орган, в якому особа перебувала на цій службі, не здійснював щодо неї публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах.
Суд вважає, що цей спір, який стосуються стягнення шкоди (збитків) з держави у зв'язку із прийняттям неконституційного акту, пов'язаний з проходженням позивачем публічної служби в органах прокуратури, та має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Відтак для звернення до суду з цим позовом встановлюється місячний строк, передбачений спеціальною нормою, а саме частиною 5 статтею 122 КАС України.
З огляду на підстави, якими обґрунтований позов, юридичним фактом, з настанням якого слід відраховувати місячний строк, протягом якого позивач мав право звернутися до суду з цим позовом, є ухвалення Конституційним Судом України рішення №6-р/2020 від 26.03.2020 року у справі №1-223/2018(2840/18), яким визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України. З датою прийняття цього рішення пов'язав наявність підстав для звернення з позовом і позивач.
Суд вважає за необхідне витребувати письмове пояснення у ОСОБА_1 з уточненням позовних вимоги про те, чи стосується цей спір стягнення заробітної плати, тобто чи є це трудовий спір? Якщо це є трудовий спір, позивачу слід визначити належного відповідача-роботодаця.
Якщо, спір стосується стягнення матеріальної шкоди у зв'язку із рішенням Конституційного Суду від 26.03.2020 року, позивачу слід надати уточнюючу заяву щодо предмету спору, вказавши, у чому саме пов'язана бездіяльність з невиплатою зарплати чи з невиплатою матеріальної шкоди та заяву про поновлення строку звернення до суду. Крім того, позивачу слід надати докази сплати судового збору.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтями 123 та 240 КАС України.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковим для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (справа "Перез де Рада Каванілес протии Іспанії"). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд з прав людини наголосив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватись при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової впевненості. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Відповідно до частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду слід дослідити шляхом залишення позову ОСОБА_1 без руху.
З огляду на вищезазначене суддя вважає за необхідне запропонувати ОСОБА_1 надати суду заяву про уточнення предмету спору в частині визначення предмету спору, чи вона звертається із позовом про стягнення заробітної плати, і в такому випадку їй необхідне привести позовну заяву у відповідність до вимог частини 4,5 статті 160 КАС України, чи все ж таки мова йде про стягнення матеріальної шкоди, у зв'язку з визнанням неконституційною норми закону, в порядку статті 152 Конституцій України.
Суд зауважує, що стягнення заробітної плати та стягнення матеріальної шкоди є різними за змістом предмети спору, які виникають із різних правовідносинах, ґрунтуються на відмінних нормах права та мають різні строки звернення до суду, а відтак позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху, з огляду на необхідність уточнення предмету спору.
Неможливість встановлення чіткого предмету спору ставить в залежність вирішення питання щодо розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 120, 122, 123, 160, 161, 169, 248 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Повідомити особу, що подала позовну заяву про необхідність виправити вказані в описовій частині ухвали недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити особі, що подала позовну заяву, що у разі не усунення вказаних недоліків позовної заяви у встановлений строк, остання буде залишена без розгляду.
Ухвала судді набирає законної сили з моменту її підписання та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК