24 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/28117/21
провадження № 2-іс/340/471/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за відпустку, як учаснику бойових дій, за період з 2018 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (Код СДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за період з 2016 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за період з 2016 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Ухвалою від 06.10.2021 суддя Окружного адміністративного суду міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX та Порядку №399 на підставі Акта приймання-передачі судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 05.03.2025, згідно супровідного листа Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 №01-19/3049/25 до Кіровоградського окружного адміністративного суду передано 689 судових справ.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025 головуючою суддею у вказаній справі визначено суддю Казанчук Г.П.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року адміністративну справу №640/28117/21 прийнято до провадження суддею Казанчук Г.П. до свого провадження, розгляд справи розпочато з початку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка з 2012 по 2019 проходила службу, з яких з 2017 по 2019 у військовій частині НОМЕР_1 та є матір'ю двох неповнолітніх дітей, у зв'язку з чим відповідно cт.19 Закону України "Про відпустки" має право до додаткову соціальну відпустку, яка нею не використовувалась під час проходження служби з 2016 по 2019. Однак всупереч вимогам ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідачем не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за 2016-2019 роки. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та зазначає, що невиплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за період з 2016 року по 2019 рік, порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист.
Також позивачка зазначила, що з часу набуття статусу учасника бойових дій у 2018 і до звільнення з військової служби вона не користувалась додатковою відпусткою передбаченою пунктом 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивачка вказує, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №280 від 23.12.2019 року її виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, однак не проведено усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2018-2019 роки, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
18.04.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що відповідно до частини сімнадцятої статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частиною першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами. Частиною вісімнадцять статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зазначено, що в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення не більш, як на 10 календарних днів. Водночас, частиною дев'ятнадцятою цієї статті визначено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю і пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК, припиняється. Таким чином зупинення на певний період надання інших відпусток, на думку відповідача, виключає можливість військовослужбовця одержати і компенсацію за ці відпустки. Додатково відповідач зазначає, що на момент звільнення позивача їй в повному обсязі було виплачено всі належні види грошового забезпечення, при цьому у позивача ніяких заперечень не виникало.
У період 11.04.2025 суддя Казанчук Г.П. тимчасово не здійснювала правосуддя у зв'язку з навчанням у Національній школі суддів України, 30.04.2025 - перебуванням у відпустці, 08.05.2025, 23.05.2025 та 26.05.2025 - навчанням, з 28.05.2025 по 30.05.2025, 18.06.2025, з 23.06.2025 по 04.07.2025, з 23.07.2025 по 25.07.2025, з 11.08.2025 по 29.08.2025 - перебуванням у відпустці.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд
ОСОБА_1 з листопада 2017 року по грудень 2019 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачка приймала безпосередню участь у бойових діях в зоні проведення АТО, має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 18.04.2018 року (а.с.10).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.12.2019 №280, старшого солдата служби за контрактом ОСОБА_2 , старшого експедитора експедиції засекреченого зв'язку взводу засекреченого зв'язку роти зв'язку батальйону зв'язку та автоматизованих систем, звільнену наказом командира військової частини НОМЕР_1 повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Повітряних Сил Збройних Сил України від 20.12.2019 №42-РС у запас за підпунктом «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту) відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 23.12.2019 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.18).
Вказаним наказом вирішено виплатити позивачці щомісячну премію у розмірі 130% від посадового окладу, щомісячну надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 78%, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% до посадового окладу за період з 01 грудня по 23 грудня 2019 року.
Також в наказі зазначено, що щорічна основна відпустка за 2019 рік використана 30 дів, до того ж позивачці проведено відрахування коштів із грошового забезпечення за 2 доби відпустки, що була використана в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилась після звільнення.
Грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік позивачка також отримала.
Натомість матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 за 2019 рік їй не виплачено (а.с.18).
Зі змісту вказаного наказу суд убачає, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій позивачці при звільненні не нараховувалася, як і компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років.
Позивачка не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні зазначених вище відпусток, звернулась до військової частини НОМЕР_1 із відповідною заявою від 06.04.2021 з проханням виплатити таку компенсацію (а.с36).
За результатом розгляду заяви, позивачка отримала відмову відповідача у виплаті вказаних коштів від 24.09.2021 за вих.№440 (а.с.37), що і послугувало зверненню до суду з цим позовом.
Отже, у даній справі дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як УБД та компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років є предметом спору, який передано на розгляд адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Щодо грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як УБД за 2018-2019 роки, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Так, статтею 162 Закону України “Про відпустки» від 15.11.1996 р. №504/96-ВР встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
На підставі частини 8 статті 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (далі за текстом - Закон №2011) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Частиною 17 статті 101 Закону №2011 визначено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно з частини 18 статті 101 Закону №2011 в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
З огляду на частину 19 статті 101 Закону №2011 надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у Законі України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-ХІІ та Законі України “Про оборону України» від 06.12.1991 р. №1932-ХІІ.
Таким чином, під час особливого періоду з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію припиняється надання військовослужбовцям додаткової відпустки передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 162 Закону України “Про відпустки».
Разом з тим, відповідно до частини 14 статті 101 Закону №2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Із системного аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що припинення надання відпустки під час особливого періоду не свідчить про втрату особою права на таку відпустку, оскільки у разі невикористання додаткової соціальної відпустки протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період. Тобто право на додаткову відпустку може бути реалізовано особою одним із двох способів: шляхом безпосереднього отримання такої відпустки або ж шляхом виплати грошової компенсації за невикористану відпустку.
Суд враховує, що під час дії особливого періоду лише припиняється фактичне надання військовослужбовцям додаткових відпусток, зокрема передбачених пункту 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 162 Закону України “Про відпустки», що є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на безпосереднє використання додаткової відпустки. Однак обмеження щодо одного із двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, гарантованого пунктом 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 162 Закону України “Про відпустки».
При цьому суд зауважує, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки та невикористані дні додаткової відпустки.
Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду наведеними у рішенні від 16 травня 2019 року за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18 (провадження №Пз/9901/4/19) та висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 21 серпня 2019 року у зазначеній справі.
Судом встановлено, що позивачка як учасник бойових дій не використала додаткові відпустки за період з 2018 року по 2019 рік, а тому набула право на отримання грошової компенсації за такі відпустки при звільненні з військової служби з військової частини НОМЕР_1 .
На час прийняття наказу від 23.12.2019 р. №280, яким позивачку виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, відповідачем не здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 162 Закону України “Про відпустки» за 2018-2019 роки, що суперечить вимогам Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо грошової компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за 2016-2019 роки, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 , що є відповідачем у справі, проходила службу з листопада 2017 року по грудень 2019 та є матір'ю двох дітей, яким не виповнилося 15 років, а саме:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим Зарічним відділом ДРАЦС реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції (а.с.11):
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим Зарічним відділом ДРАЦС реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції (а.с.12).
Наказом тво командира військової частини пп НОМЕР_7 від 21.11.2016 №309 (по стройовій частині) ухвалено вважати такою, що прибула і приступала до виконання службових обов'язків з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку солдата ОСОБА_1 (а.с.14).
Позивачка вказує, що за період з 2016 року по 2019 рік вона не мала можливості скористатись своїм правом на додаткову соціальну відпустку через встановлення особливого періоду в країні.
Однак відповідач має заперечення щодо періоду який вказує позивачка та наголошує, що остання проходила військову службу у відповідача з листопада 2017 року по грудень 2019 року, про що неодноразово й сама зазначала в позовній заяві, а тому зазначення в позовних вимогах про компенсацію їй невикористаних днів додаткової відпустки як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за 2016 є хибним, оскільки в 2016 році вона не перебувала на службі у відповідача.
Як встановлено судом вище, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.12.2019 №280, старшого солдата служби за контрактом ОСОБА_2 , з 23.12.2019 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.18), а також проведено остаточний розрахунок, з якого вбачається відсутність компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 19 Закону України "Про відпустки", як жінці, що працює та має двох та більше дітей віком до 15 років.
Разом з тим, положеннями статті 4 Закону України "Про відпустки" від 05.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).
Нормами частини 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У відповідності до пункту 5 частини 12 статті 10 Закону №504/96-ВР щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.
Частиною 1 статті 19 Закону № 504/96-ВР визначено, що жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України.
Таким чином, оскільки позивачка має двох неповнолітніх дітей віком до 15 років, тому окрім основної щорічної відпустки, вона відповідно до статті 19 Закону № 504/96-ВР має право на додаткову відпустку як матір двох і більше дітей віком до 15 років (тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів).
Водночас, положеннями пунктами 17 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ (у редакції дату звільнення позивача) закріплено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
У розумінні абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17.03.2014 р. № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 р. № 389-VIII встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст.1 Закону).
Пунктами 18, 19 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ (у редакції дату звільнення позивача) передбачено, що особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набула за період проходження нею військової служби.
Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону № 2011-XII у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Проте обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, статтею 19 Закону №504/96-ВР.
Вказана позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18.
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 р. № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 19 Закону № 504/96-ВР.
Суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі "Тимошенко проти України" (заява №49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту "законності", передбаченому Конвенцією стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість за потреби, за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).
Судом встановлено, що позивачка не була звільнена з військової служби у військовій частині НОМЕР_8 (а.с.16), а продовжила її проходження у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Таким чином, на час прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , відповідачем протиправно не було проведено з нею усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за 2016-2019 роки.
Таким, чином позовні вимоги і в цій частині підлягають задоволенню.
Враховуючи, що позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 на день виключення із списків військової частини грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері дітей до 15 років за час проходження військової служби у 2016-2017 роках.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової (соціальної) відпустки як матері двох і більше дітей до 15 років, передбаченої частиною 1 статті 19 Закону України "Про відпустки" за 2016-2019 роки.
Копію рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК