25 вересня 2025 року м. Київ Справа №320/12262/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії позивачці із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки в розмірі 18 020 грн 86 коп.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення пенсії позивачці із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки в розмірі 18 020 грн 86 коп., починаючи з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що подана ним до відповідача заява є підставою для призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передують року звернення за пенсією, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не переведення з одного виду пенсії на інший.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено строк для надання відзиву.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України про відмову у призначенні пенсії позивачці не приймав, а лист Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 20.02.2025 №8105-4708/P-02/8-2600/25 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України та має роз'яснювальний характер, не породжує будь-яких прав та обов'язків для позивача й наданий в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян».
Окрім того, відповідач наголосив, що, оскільки позивач отримує пенсію за вислугу років, то при розрахунку пенсії за віком підстави для застосування середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за 2022-2024 роки, відсутні.
Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Позивач з 2011 року отримує пенсію за вислугу років, обчислену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
08.03.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві із заявою у довільній формі, в якій просив здійснити призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки в розмірі 18 020 грн 86 коп.
Відповідач вказану заяву розглянув відповідно до Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) та листом від 20.02.2025 № 8105-4708/Р-02/8-2600/25 роз'яснив позивачу, що він отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, тому при розрахунку пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV підстави для застосування середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за 2022-2024 роки, відсутні.
Окрім того, відповідач у зазначеному листі запропонував позивачу для вирішення питання переведення на пенсію за віком звернутися з відповідною заявою та документами (паспорт, ідентифікаційний код, трудова книжка) до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб або разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал або засобами Порталу Дія електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1.
Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом №1788-ХІІ та Законом №1058-IV.
Відповідно до абзацу 1 статті 1 Закону №1788-ХІІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до підпункту «а» статті 2 Закону №1788-ХІІ, за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 6 Закону №1788-ХІІ, особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону № 1058-IV, згідно положень якої заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженим постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (згідно бланків, доданих до Порядку), тощо подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
Ключовими питаннями у цій справі є: 1) чи може територіальний орган Пенсійного фонду України розглядати заяву про призначення пенсії у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян» та 2) в якому порядку відбувається обчислення розміру пенсії у випадку, коли особа, яка раніше отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону №1788-ХІІ, подає заяву про призначення пенсії за віком згідно зі Законом №1058-IV.
Суд бере до уваги, що ні у відзиві на позовну заяву, ні у листі від 20.02.2025 №8105-4708/P-02/8-2600/25 відповідач не зазначив, чому саме він розглянув заяву позивача від 08.03.2025 відповідно до Закону № 393/96-ВР як звернення громадянина, а не відповідно до Закону № 1058-IV як заяву про призначення пенсії.
У цьому контексті суд бере до уваги таке.
У справі №748/696/17 (постанова від 27.11.2019) Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом Пенсійного фонду України заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком № 22-1, вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії. На цій підставі Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу Пенсійного фонду України і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).
Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 26.02.2020 у справі № 541/543/17-а, від 16.12.2021 у справі №500/1879/20 та від 09.08.2023 у справі №520/5045/2020, від 23.09.2024 у справі № 620/2027/23, від 10.09.2025 у справі № 580/4912/24.
У справі № 620/2027/23 (постанова від 23.09.2024) Верховний Суд вказав, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.
З усталеної практики Верховного Суду вбачається, що ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії має зміст звернення, що дає змогу об'єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми. Зазначені позиції послідовно наголошують, що надмірний формалізм у сфері соціального забезпечення є неприпустимим та призводить до безпідставного обмеження конституційних прав (постанова Верховного Суду у справі № 580/710/24 від 22.07.2025).
Дослідивши зміст поданої 08.03.2025 позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві заяви, суд доходить висновку, що остання є заявою про призначення пенсії. По-перше, у цій заяві позивач чітко просить відповідача здійснити призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки в розмірі 18 020 грн 86 коп. По-друге, позивач долучив до цієї заяви відповідні документи, які необхідні для підтвердження його права на отримання пенсії за віком (паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, трудова книжка).
Порядком № 22-1 визначено процедуру, яке є способом дій пенсійного органу у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого питання у сфері соціального захисту.
Згідно з вимогами пунктів 4.3 та 4.7 Порядку № 22-1, результат розгляду заяви про призначення пенсії повинен бути оформлений розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію, про призначення або відмову в призначенні із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Судом встановлено, що розглянувши подану позивачем заяву про призначення пенсії, відповідачем листом від 20.02.2025 № 8105-4708/Р-02/8-2600/25 рекомендовано позивачу для вирішення питання переведення на пенсію за віком звернутися з відповідною заявою та документами (паспорт, ідентифікаційний код, трудова книжка) до територіального органу Пенсійного фонду України.
Вказане дозволяє Суду дійти висновку про те, що відповідачем за результатом розгляду заяви про призначення пенсії жодного з передбачених Порядком № 22-1 рішень не прийнято.
У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих особою для призначення пенсії повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні пенсії).
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22.11.2023 у справі №300/3457/20, від 23.09.2024 у справі № 620/2027/23.
Водночас відповідач всупереч наведеним вище нормам за результатами розгляду заяви позивача від 08.03.2025 про призначення пенсії не прийняв рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії.
Зазначене дає підстави для висновку, що прийняття судом рішення про визнання протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки в розмірі 18020 грн 86 коп. не відповідатиме реальним обставинам справи, оскільки відповідач такого рішення не приймав.
Водночас суд доходить висновку, що відповідач не здійснив неналежний розгляд заяви позивача від 08.03.2025 у порядку, визначеному Законом № 1058-IV.
Щодо позовних вимог, які стосуються зобов'язання відповідача здійснити призначення позивачці пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки в розмірі 18 020 грн 86 коп., починаючи з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду, з урахуванням раніше проведених виплат, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У справі № 580/710/24 (постанова від 22.07.2025) Верховний Суд наголосив, що за приписами вказаних норм у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб'єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб'єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.
У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та(або) якщо суб'єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Верховний Суд у постановах від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 дійшов подібного висновку та вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
У справі № 520/5045/2020 (постанова від 09.08.2023) Верховний Суд дійшов висновку про те, що, якщо органом Пенсійного фонду України заява позивача про призначення пенсії розглянута не була і відповідно наявність необхідних документів, в тому числі тих, які подаються виключно в оригіналах, не перевірена, то позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію задоволенню не підлягають.
Таким чином, зазначене дає підстави для висновку, що прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача здійснити призначення позивачці пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки в розмірі 18 020 грн 86 коп., починаючи з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду, з урахуванням раніше проведених виплат без попередньої перевірки усіх законодавчо визначених умов і підстав для такого призначення може призвести до прийняття необґрунтованого рішення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті за результатами розгляду заяви позивача від 08.03.2025 жодного з тих рішень, які передбачені Порядком № 22-1 у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення.
Згідно із частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. При цьому такий вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 280/10791/23).
З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV та зобов'язання відповідача повторно розглянути зазначену заяву відповідно до Закону №1058-IV і прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Враховуючи зміст листа відповідача від 20.02.2025 № 8105-4708/Р-02/8-2600/25, яким, серед іншого, роз'яснено порядок звернення із заявою про переведення на інший вид пенсії, а не про призначення пенсії, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на таке.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Аналіз зазначеної норми дозволяє суду дійти висновку про те, що питання щодо нарахування та виплати пенсії за вислугою років, яка була призначена позивачу, не входить до правового регулювання Закону №1058-ІV, а визначається виключно Законом № 1788-ХІІ і є спеціальним видом пенсії для конкретно визначеного кола осіб.
Таким чином, звернувшись до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком, позивач використав право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону № 1058-IV вперше.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі у справі № 620/2027/23 (постанова від 23.09.2024).
У справі № 577/2576/17 (постанова від 31.10.2018) Велика Палата Верховного Суду вказала, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-ХІІ, до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 зазначеного Закону, яка визначає порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший вид пенсії. Крім того, Суд зауважив також, що статтею 9 Закону № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
У справі № 580/4912/24 (постанова від 10.09.2025) Верховний Суд виснував, що перехід позивача з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом №1788-ХІІ, на пенсію за віком за Законом №1058-IV, є саме первинним призначенням пенсії за віком у розумінні останнього, а не «переведенням з одного виду пенсії на інший» у розумінні частини третьої статті 45 цього Закону. Відповідно, при обчисленні розміру такої пенсії застосуванню підлягають положення частини другої статті 40 Закону №1058-IV, які прямо передбачають використання показника середньої заробітної плати в Україні за три роки, що передують року звернення.
Наведене вище спростовує зазначений у листі від 20.02.2025 № 8105-4708/Р-02/8-2600/25 висновок відповідача про те, що оскільки позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, то при розрахунку пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV підстави для застосування середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за 2022-2024 роки, відсутні.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., отже останній підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 242-246, 255 КАС України, суд,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код юридичної особи: 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
6. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сас Є.В.