24 вересня 2025 року № 320/17781/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУТОК" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Укргазвидобуток» (далі - позивач, ПрАТ «Укргазвидобуток») з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач, Держгеонадра), в якому просить визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття наказ Державної служби геології та надр України (м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 37536031) від 12 квітня 2023 року № 195 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами», що стосується зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №4404 від 04.10.2007 року, наданого Приватному акціонерному товариству «Укргазвидобуток» (ідентифікаційний код юридичної особи 25635581) з метою видобування вуглеводнів на Островерхівському родовищі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він як власник Дозволу № 4404 має право користуватись надрами з метою видобування вуглеводнів протягом всього строку дії Дозволу № 4404, тобто з 04 жовтня 2007 року до 04 серпня 2027 року. Однак, внаслідок зупинення оскаржуваним наказом № 195 дію Дозволу № 4404 порушено права позивача, як власника спеціального дозволу на користування надрами, зокрема на видобування вуглеводнів та розпорядження видобутими вуглеводнями протягом всього строку дії Дозволу № 4404.
Також, позивач вважає, що до набрання чинності Законом № 2805-ІХ надрокористувач не був зобов'язаний здійснювати дії щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника, передбачені частиною сьомою статті 13 Кодексу України про надра, оскільки на момент введення Указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022, в редакції від 24.01.2023 № 43/2023, персональних санкцій щодо кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ «Укргазвидобуток», чинне законодавство не передбачало такої підстави для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.
На думку позивача, Державна служба геології та надр України приймаючи спірний наказ № 195 порушила принцип стабільності норм законодавства, що регулюють відносини у сфері надрокористування, вказане призвело до зупинення діяльності позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно чинного законодавства Держгеонадра наділена повноваженнями зупиняти дію спеціальних дозволів на користування надрами. Відповідач, видаючи оскаржуваний наказ №195 від 12.04.2023 про зупинення дії спеціального дозволу, фактично реалізовував свої повноваження, які йому надані законом, на виконання Указів Президента України від 01.12.2022 № 820/2022 та від 24.01.2023 № 43/2023, які є обов'язковими до виконання. На думку відповідача, втручання у право мирного володіння майном позивача має легітимну мету забезпечити контролю за власністю особи, яка може нести потенційну загрозу національним інтересам України.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та викладено власні аргументи, які просив суд врахувати при прийнятті рішення.
Представником відповідача подано клопотання про здійснення розгляду справи у загальному позовному провадженні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Представником позивача подано заяву про доповнення підстав позову, яка обґрунтована тим, що у провадженні господарського суду перебувала справа щодо оскарження наказу Міністерства юстиції України від 10.04.2023 № 1286/5 про скасування реєстраційних дій стосовно зміни кінцевого бенефіціарного власника.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ПрАТ «Укргазвидобуток» (код ЄДРПОУ 25635581) є юридичною особою, що зареєстрована 25.05.1998, основний вид діяльності за КВЕД: 06.20 - Добування природного газу.
ПрАТ «Укргазвидобуток» є власником спеціального дозволу на користування надрами №4404 від 04 жовтня 2007 року з метою видобування газу природного, конденсату, супутніх компонентів: гелію, етану, пропану, бутанів Островерхівського родовища. Строк дії дозволу 20 років.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 26 Закону України «Про нафту і газ», у зв'язку із застосуванням рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022 (в редакції рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.01.2023 «Про внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 24.01.2023 № 43/2023), враховуючи пропозиції Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 12.04.2023 №2023-2) Держгеонадра видано наказ від 12.04.2023 № 195 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами», пунктом 1 якого зупинено дію спеціальних дозволів на користування надрами згідно з переліком, наведеним у додатку до цього наказу.
Відповідно до додатку до наказу Держгеонадра від 12.04.2023 № 195 зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами №4404 від 04 жовтня 2007 року, власником якого є ПрАТ «Укргазвидобуток», строком на п'ять років.
Вважаючи зупинення користування надрами таким, що здійснено не у спосіб, встановлений законом, а наказ - протиправним та прийнятим з порушенням вимог закону, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої та другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Згідно зі статтею 3 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.
Частиною першою статті 4 Кодексу України про надра визначено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.
Відповідно до частини першої статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Статтею 15 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.
Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.
Відповідно до частини другої статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Частиною третьою статті 24 Кодексу України про надра передбачено, що права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою.
Статтею 60 Кодексу України про надра передбачено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов'язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.
Відповідно до приписів частини першої статті 11 вказаного Кодексу передбачено, що державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.
Згідно з частиною першою статті 61 Кодексу України про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України (далі Положення № 1174).
Згідно з пунктом 1 Положення № 1174 Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1174 основними завданнями Держгеонадра є, у тому числі, реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Підпунктами 9, 10 пункту 4 Положення № 1174 визначено, що Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань надає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами); зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення.
З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2007 Держгеонадра видано позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами №4404 з метою видобування газу природного, конденсату, супутніх компонентів: гелію, етану, пропану, бутанів Островерхівського родовища строком дії до 20 років.
Оскаржуваним наказом відповідача від 12.04.2023 № 195 зупинено дію вказаного спеціального дозволу на користування надрами №4404 строком на п'ять років відповідно до пункту 3 частини першої статті 26 Закону України «Про нафту і газ», у зв'язку із застосуванням рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022 (в редакції рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.01.2023 «Про внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 24.01.2023 № 43/2023), враховуючи пропозиції Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 12.04.2023 №2023-2).
Статтею 1 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 №1644-VII (далі - Закон №1644-VII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
Підстави для застосування санкцій визначені у статті 3 Закону № 1644-VII, згідно із пунктом 1 частини першої якої, такими є: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб'єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 4 Закону №1644-VII одним із видів санкцій згідно з цим Законом є припинення дії або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, припинення дії чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.
Наведені положення свідчать про те, що у разі вчинення згаданими вище суб'єктами дій, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод до них застосовуються санкції, зокрема у вигляді анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, припинення чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.
Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої статті 5 Закону №1644-VII пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України.
Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
Рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний наказ від 12.04.2023 № 195 видано у зв'язку із застосуванням рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022 (в редакції рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.01.2023 «Про внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 24.01.2023 № 43/2023) спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
У пункті 1 Додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022 (в редакції рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.01.2023 «Про внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 24.01.2023 № 43/2023) вказано, що ОСОБА_1 застосовано (на п'ять років) такі види обмежувального заходу:
1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);
3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);
4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);
9) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона);
10) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;
11) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;
12) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;
13) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
14) заборона на набуття у власність земельних ділянок.
Аналіз наведених вище приписів законодавства про санкції свідчить про те, що Укази Президента України, якими введені в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України щодо застосування санкцій, які є чинними і нескасованими у встановленому законодавством порядку, підлягають обов'язковому виконанню.
В матеріалах справи відсутні докази скасування Указів Президента України від 01.12.2022 № 820/2022 та від 24.01.2023 № 43/2023.
28 березня 2023 року набрав чинності Закон України від 01.12.2022 №2805-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» (далі Закон №2805-ІХ), яким внесено ряд змін до Кодексу України про надра.
Зокрема, доповнено частинами третьою - сьомою статтю 13 Кодексу України про надра.
За приписами частини сьомої статті 13 цього Кодексу встановлено, що у разі застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до Закону №1644- VII до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, яка є користувачем надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, відповідно анулює або зупиняє дію спеціального дозволу на користування надрами такого користувача через 30 днів з дня застосування таких санкцій, якщо через 30 днів з дня видання указу Президента України про застосування відповідної санкції особа, до якої її застосовано, залишається кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, що є власником відповідного спеціального дозволу на користування надрами.
Вказаним Законом №2805-ІХ також внесено зміни до статті 26 Закону України «Про нафту і газ», відповідно до частини першої якої встановлено, що право користування нафтогазоносними надрами може бути тимчасово заборонено (зупинено) виключно з таких підстав, зокрема: застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України «Про санкції» у виді зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами (пункт 3).
Тимчасова заборона (зупинення) дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, здійснюється з урахуванням вимог частин п'ятої - сьомої статті 13 Кодексу України про надра на строк дії таких спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що законодавець з метою захисту прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки, у тому числі для здійснення заходів щодо раціонального використання надр, передбачив можливість (повноваження) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр (відповідача) приймати рішення про зупинення спеціального дозволу юридичної особи, до кінцевого бенефіціарного власника (фізичної особи) якої застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до Закону України «Про санкції» № 1644-VII.
Вказана позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 жовтня 2024 р. у справі № 160/8773/23, згідно з якими зазначене вище, на думку Суду, є проявом державної політики, спрямованої на захист національних інтересів та протидію незаконним діям окремих осіб, зокрема, такими діями можуть бути: фінансування тероризму та екстремістської діяльності, ухилення від сплати податків та митних платежів тощо.
Правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом також у постановах від 28 жовтня 2024р. у справі № 240/12039/23, від 30 жовтня 2024р. у справі № 360/433/23.
Також указаним вище Законом №2805-ІХ стаття 57 Кодексу України про надра викладена у новій редакції, пунктом 3 частини першої якої передбачено, що право користування надрами може бути тимчасово заборонено (зупинено) з підстави застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону №1644-VII у вигляді зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.
Частиною третьою статті 57 Кодексу України про надра передбачено, що тимчасова заборона (зупинення) дії спеціального дозволу на користування надрами з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, здійснюється з урахуванням вимог частин п'ятої-сьомої статті 13 цього Кодексу на строк дії таких спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2024р. у справі № 160/8773/23 за подібних правовідносин зазначено: «аналізуючи характер правового регулювання відносин у сфері користування надрами у контексті підстави для зупинення дії спецдозволу на користування надрами, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 57 Кодексу України про надра, а також враховуючи наявність прямого посилання на статтю 13 Кодексу України про надра у частині третій статті 57 цього Кодексу, Суд доходить висновку про необхідність їх комплексного застосування. Такий підхід обумовлений тим, що стаття 13 цього Кодексу визначає загальний перелік суб'єктів, які можуть бути користувачами надр, а також визначає категорії осіб, які такого права не мають. Водночас, стаття 57 Кодексу України про надра передбачає механізм державного контролю за дотриманням умов користування надрами та встановлює відповідальність за їх порушення. Спільне застосування вищезазначених положень статей 13 та 57 Кодексу України про надра дозволяє точно визначити суб'єкта, до якого можуть бути застосовано обмеження у вигляді тимчасової заборони (зупинення) дії спеціального дозволу на користування надрами, забезпечивши при цьому ефективний державний контроль за дотриманням вимог законодавства про надра. Це свідчить про те, що законодавець свідомо створив систему правових норм, яка дозволяє забезпечити баланс між інтересами користувачів надр, суспільними інтересами в галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, створивши при цьому ефективний механізм захисту національних інтересів, забезпечення економічної безпеки та захисту довкілля».
Враховуючи викладене, оскільки Укази Президента України від 01.12.2022 № 820/2022 та від 24.01.2023 № 43/2023, станом на момент виникнення спірних правовідносин, є чинними, відтак є обов'язковими до виконання як суб'єктами владних повноважень (у даному випадку відповідачем), так і фізичними та юридичними особами, яких вони стосуються.
Суд, в контексті доводів позивача щодо відповідності дій відповідача вимогам статті 58 Конституції України, зауважує, що той факт, що відповідні санкції були застосовані до кінцевого бенефіціарного власника позивача до набрання чинності відповідними змінами до Кодексу України про надра, не впливає на можливість зупинення дії наданого позивачу спеціального дозволу на користування надрами.
Таке твердження суду ґрунтується на тому, що згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово висловлював юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №5-рп/2012, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012).
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року №1-рп/2011, положення частини 1 статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (абзац 2 пункту 5 мотивувальної частини).
У рішенні від 12 липня 2019 року №5-р(І)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що за змістом частини 1 статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.
Отже, за загальним правилом, Закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а правовідносини, що виникли раніше, але на момент змін в законодавстві є триваючими, повинні бути приведені у відповідність із новим правовим регулюванням.
Аналогічний підхід щодо дії закону у часі висловлений Верховним Судом у постанові від 09 червня 2023р. у справі №640/13146/20, де зазначено, що у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі, новий нормативний акт поширює свою дію в тому числі на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2024р. у справі № 160/8773/23.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно доводів позивача про те, що відповідач при видачі оскаржуваного наказу не дотримався норм закону щодо зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами після спливу тридцятиденного строку з дня застосування таких санкцій суд зазначає, що Закон № 2805-ІХ, яким було внесено вищенаведені зміни до Кодексу України про надра, прийнятий 01 грудня 2022 року, його текст оприлюднено в газеті Голос України № 263 від 28 грудня 2022 року.
Згідно із пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону, положення, якими внесено зміни до статей 13 та 57 Кодексу України про надра, набирають чинності через три місяці з дня опублікування Закону № 2805-ІХ.
Отже, з огляду на специфічний характер змін, внесених до статей 13 та 57 Кодексу України про надра, а саме передбачені ними наслідки для надрокористувача у вигляді зупинення дії спеціального дозволу у випадку накладення персональних санкцій на бенефіціарного власника, Законом № 2805-ІХ, зберігаючи при цьому баланс інтересів держави (щодо захисту національної безпеки) та бізнесу (видобування та реалізація корисних копалин), передбачено відстрочку у набранні ними чинності, а саме - 3 місяці з дня опублікування, тобто з 28 березня 2023 року, зокрема, і з метою надання можливості надрокористувачу усунути зазначену підставу для зупинення дії наданого йому спеціального дозволу.
Таким чином, Закон № 2805-ІХ був офіційно оприлюднений та доведений в установленому порядку до відома населення, зокрема, також і суб'єктів господарювання, 28 грудня 2022 року.
Тому починаючи з цієї дати наслідки застосування норм такого Закону були передбачуваними для позивача, що давало можливість заздалегідь вжити відповідних заходів та запобігти тим підставам, які стали підставою для зупинення дії дозволу.
Крім того, суд враховує, що Закон № 2805-ІХ, зокрема, в частині доповнення Кодексу України про надра такою підставою для зупинення дії спеціального дозволу як застосування до кінцевого бенефіціарного власника надрокористувача спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), в реаліях сьогодення, а саме збройної агресії рф проти України, має на меті посилення національної безпеки та захисту економічних інтересів України в умовах війни, а також демонструє фокусування держави на протидії спробам використання природних ресурсів України в інтересах держави-агресора. З огляду на це, поширення дії вказаних норм на вже діючі персональні санкції свідчить про мету законодавця забезпечити максимальну ефективність запроваджених обмежувальних заходів та додатково підкреслює актуальність питання вжиття додаткових заходів для протидії спробам підриву економічної стійкості держави.
Щодо доводів позивача в частині зміни кінцевого бенефіціарного власника товариства суд зазначає таке.
У заяві про доповнення підстав позову позивач посилається на те, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/11865/23 за позовом ПрАТ «Укргазвидобуток» до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування в частині наказу Міністерства юстиції України № 1286/5 від 10.04.2023.
Предметом позову у вказаній справі було:
визнання наказу Міністерства юстиції України від 10.04.2023 № 1286/5 «Про задоволення скарги» незаконним та скасування його в частині пункту 2 щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 05.01.2023 № 1000741070035000530 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною щодо Приватного акціонерного товариства «Укргазвидобуток» (ідентифікаційний код юридичної особи 25635581);
скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії № 1000749950036000530 від 10.04.2023 «Скасування реєстраційної дії», проведену ОСОБА_3 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України щодо ПрАТ «Укргазвидобуток» (ідентифікаційний код юридичної особи 25635581);
зобов'язання Міністерство юстиції України поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію № 1000741070035000530 від 05.01.2023 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою А.С. щодо ПрАТ «Укргазвидобуток» (ідентифікаційний код юридичної особи 25635581).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 лютого 2025 року провадження у справі № 910/11865/23 закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору. Підставою для закриття провадження стало те, що Господарським судом міста Києва розглядалася аналогічна справа №910/15682/23 за позовом Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД, за участі позивача - ПрАТ «Укргазвидобуток» (в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі № 910/15682/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024:
- визнано наказ Міністерства юстиції України від 10.04.2023 № 1286/5 «Про задоволення скарги» незаконним та скасовано його в частині пунктів 1, 2 та 4;
- скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 10.04.2023, що проведені ОСОБА_3 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, а саме: № 1000749950036000530 «Скасування реєстраційної дії» щодо приватного акціонерного товариства «Укргазвидобуток» (код 25635581); № 1005709950037000454 «Скасування реєстраційної дії» щодо відповідальністю «Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лімітед» (код 35665790); № 1000719950012046799 «Скасування реєстраційної дії» щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт-холдинг» (код 34716646);
- зобов'язано Міністерство юстиції України поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 05.01.2023 за № 1000741070035000530 «Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо», проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною щодо приватного акціонерного товариства «Укргазвидобуток» (код 25635581), від 06.01.2023 за № 1005701070036000454 «Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера)», проведену державним реєстратором Виконавчого комітету Лохвицької міської ради Попадинець Анною Олександрівною щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лімітед» (код 35665790), від 10.01.2023 за № 1000711070011046799 «Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера)», проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт-холдинг» (код 34716646).
Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2025 у справі №910/15682/23 закрито касаційне провадження та поновлено дію рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 у справі.
Перевіривши додаткові доводи позивача з урахуванням встановлених обставин у справі, суд зазначає, що станом на час видачі оскаржуваного наказу від 12.04.2023 №195 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПрАТ «Укргазвидобуток» був зазначений ОСОБА_1 , відносно якого застосовано санкції.
Водночас, вказані вище обставини стосовно внесення реєстраційних дій щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника та оскарження наказу Міністерства юстиції України від 10.04.2023 № 1286/5 відбувались уже після видачі відповідачем оскаржуваного наказу та не могли бути взяті ним до уваги.
В контексті викладеного, суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 16 Кодексу України про надра внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами, продовження строку його дії, зупинення, анулювання та поновлення його дії здійснюються відповідним дозвільним органом у порядку, встановленому цим Кодексом.
Дія спеціального дозволу на користування надрами поновлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, після усунення надрокористувачем порушень, що були підставою для прийняття ним або судом рішення про тимчасову заборону (зупинення) права користування надрами, та (або) у разі закінчення строку дії або вирішення питання про зняття спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) з відповідного надрокористувача чи усунення підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті.
Також, за змістом статті 26 Закону України «Про нафту і газ» передбачено, що дія спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами поновлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, після усунення користувачем нафтогазоносних надр порушень, що були підставою для прийняття таким органом або судом рішення про тимчасову заборону (зупинення) права користування надрами, та (або) у разі закінчення строку дії або вирішення питання про зняття спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) з відповідного надрокористувача чи усунення підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті.
Згідно з підпунктом 10 пункту 4 Положення № 1174 визначено, що Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення.
Отже, чинними нормами законодавства України передбачено, що поновлення дії спеціального дозволу на користування надрами відноситься виключно до повноважень Держгеонадра за умови усунення користувачем нафтогазоносних надр порушень, що були підставою для його зупинення.
За таких обставин, позивач, у зв'язку із набранням законної сили рішенням суду у справі № 910/15682/23, на підставі викладених вище норм чинного законодавства, не позбавлений права звернутись до Держгеонадра з відповідними документами про поновлення дії спеціального дозволу на користування надрами.
Натомість, суд зазначає, що оскаржуваний наказ від 12.04.2023 № 195 містить пряму підставу для зупинення дії спеціального дозволу, наданого позивачу, щодо бенефіціарного власника якого застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону № 1644-VII; на час його видачі зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно кінцевого бенефіціарного власника не вносились, а тому суд приходить до висновку, що відповідач при видачі такого наказу діяв на підставі, у спосіб та у межах повноважень, встановлених чинним законодавством України, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тобто пропорційно, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Водночас, тимчасове обмеження права позивача користуватися та розпоряджатися належним йому майном, безумовно, є втручанням у його право на мирне володіння майном.
Однак, таке втручання у право позивача на мирне володіння майном ґрунтується на вимогах чинного законодавства, зокрема Закону № 1644-VII, та має легітимну мету забезпечити контроль за власністю особи, діяльність якої може нести загрозу національним інтересам України. Зазначена мета відповідає пункту 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
При цьому, втручання у право позивача на мирне володіння майном не позбавляє його права власності на таке майно, а лише на певний час обмежує можливість реалізації цього права.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» (рішення від 26 червня 2018 року, заява №10640/05, пункти 184-185,187) зазначено, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції включає в себе три норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, носить загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає, що держави мають право, серед іншого, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Друга і третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, повинні тлумачитися у контексті загального принципу, закріпленого першою нормою.
ЄСПЛ також зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту надає право на позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держава має право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції.
Крім того, ЄСПЛ наголосив, що будь-яке втручання у здійснення права чи свободи, визнаних Конвенцією, має переслідувати законну ціль. Принцип «справедливого балансу», притаманний статті 1 Першого протоколу до Конвенції, сам по собі передбачає існування загального суспільного інтересу. До того ж, слід нагадати, що різні норми, закріплені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не є окремими, тобто не пов'язаними між собою, та що друга і третя норми стосуються лише конкретних випадків. Одним із наслідків цього є те, що існування «суспільного інтересу», яке вимагається відповідно до другого речення, або «загального інтересу», посилання на яке міститься у другому пункті, випливає з принципу, встановленого у першому реченні, а отже втручання у здійснення права на мирне володіння майном у розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу до Конвенції також повинно переслідувати мету у суспільному інтересі.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного наказу.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Укргазвидобуток» (01034, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, 7, код ЄДРПОУ 25635581) до Державної служби геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд.16, код ЄДРПОУ 37536031) про визнання протиправним та скасування наказу, - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.