про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
24 вересня 2025 року м. Київ № 320/41641/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись із позовної заявою та доданими до неї документами
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «РЕЗОН»
доДепартаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа 1. Національна академія внутрішніх справ; 2. Київська міська державна адміністрація
провизнання протиправним та скасування акту,
12 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «РЕЗОН» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 20-0012-02 від 30.11.2020 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2025, позовну заяву передано на розгляд судді Жуковій Є.О.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано одне із основоположним прав людини - право на справедливий суд, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.
В національному законодавстві дане право випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.
Приписами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист, визначеним у цій статті шляхом.
Практикою Європейського суду з прав людини, сформованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 р. у справі "Пелевін проти України" (п. 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31) визначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Відповідно до положень частини 1 статті 1 КАС України, Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Пунктами 1, 2, 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено поняття наступних термінів: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
При вирішенні питання щодо належності розгляду даного позову за правилами адміністративного судочинства суд виходить з ґрунтовного аналізу підстав та предмету позову в сукупності з нормами чинного Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач обґрунтовуючи порушені права та законні інтереси посилається на постанову Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №580/1300/22, в якій було викладено правовий висновок щодо поняття та принципів легітимних очікувань.
Так, позивач вважає, що оскаржуваний акт, виданий уповноваженим органом влади в межах своєї компетенції, є актом індивідуальної дії, відтак останній вважає, що в нього виникли охоронюваний законом інтерес та легітимні очікування щодо отримання своєї частини в збудованому об'єкті № 1 - житлово-рекреаційного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового та спортивно-оздоровчого призначення.
Змістовний аналіз обґрунтування позовної заяви та заявлених позовних вимог дає підстави дійти висновку, що предметом даного адміністративного позову є виключно протиправність Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 20-0012-02 від 30.11.2020 року, який позивач вважає актом індивідуальної дії.
Із зазначеним суд погодитись не може, з огляду на наступне.
Так, зі змісту оскаржуваного Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства вбачається, що цей документ фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок дотримання вимог земельного законодавства і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері земельного законодавства та його дотримання.
Відтак, аналіз спірних правовідносин, які виникли між учасниками, дає підстави дійти висновку, що Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 20-0012-02 від 30.11.2020 не є правовим документом, який установлює відповідальність для позивача, та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України.
Вказане узгоджується із правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі №810/5854/14.
У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справа № 806/2143/18 викладено таку правову позицію:
«Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
За приписами пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції, акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень законодавства, не є рішенням суб'єкт владних повноважень, який безпосередньо породжує правові наслідків для суб'єктів відповідних правовідносин і носить обов'язковий характер. Натомість акт перевірки є тільки службовим документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Зафіксовані у акті факти можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Тобто, акт є лише носієм доказової інформації.
Водночас, обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер».
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 816/1155/16.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд наголошує, що відповідно до положень частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, предметом оскарження, в позовних заявах із якими передбачено право звернення до адміністративного суду, можуть бути будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які зумовлюють, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Такі рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень повинні бути вчиненні ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі делегованих повноважень.
В даному випадку, оскаржуваний Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 20-0012-02 від 30.11.2020 є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки контролюючого органу щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства.
Отже, оскаржуваний акт не створює і не породжує жодних правових наслідків, не змінює і не звужує жодних права позивача, не встановлює для останнього додаткових обов'язків і не покладає жодної відповідальності та як наслідок не є актом індивідуальної дії в розумінні пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України.
Відтак, Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 20-0012-02 від 30.11.2020 року є відображенням дій посадових особі контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків для позивача та відповідно такий акт, дії по його складанню та висновки у ньому не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов'язків або настання негативних наслідків для Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «РЕЗОН, не порушують його права, свободи або інтереси, що, в свою чергу, унеможливлює розгляд вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного акту в порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Зазначене узгоджується із правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №П/9901/135/18 (провадження №11-70сап18), Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 640/19671/18, від 16.09.2021 у справі № 640/20588/18, від 06.12.2022 у справі № 804/8776/15, від 16.08.2024 у справі № 640/12981/21.
Отже, з урахування положень Кодексу адміністративного судочинства та практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкриті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «РЕЗОН» до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасувати Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 20-0012-02 від 30.11.2020.
При цьому, суд вважає за належне роз'яснити позивачу, що з урахування висновків викладених в даній ухвалі, спір про визнання протиправним та скасувати Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 20-0012-02 від 30.11.2020 взагалі не підлягає судовому розгляду.
Положеннями частини 2, 4 статті 170 КАС України встановлено, що про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Керуючись, статтями 1, 4, 5, 170, 243, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №320/41641/25.
2. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду з позовом з тих самих підстав, з тим самим предметом та до того самого відповідача - не допускається.
3. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Відповідно до частин четвертої - п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Жукова Є.О.