про залишення позовної заяви без руху
24 вересня 2025 року м. Київ № 320/43997/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому позивачка просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання протягом тривалого часу рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2021 року у справі №640/23448/20;
визнати протиправним рішення Держаної казначейської служби України про взяття на облік виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва №640/23448/20 за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою»;
визнати протиправною бездіяльність Держаної казначейської служби України щодо ненарахування з 05 лютого 2022 року компенсації в розмірі 3 % річних від несплаченої суми та інфляційних нарахувань;
зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати з 05 лютого 2022 року по 27 серпня 2025 року компенсацію у вигляді 3% річних у розмірі 53076,82 грн (п?ятдесят три тисячі сімдесят шість гривень вісімдесят дві копійки) та інфляційні втрати у розмірі 279686,65 грн (двісті сімдесят дев?ять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень шістдесят п?ять копійок) на користь ОСОБА_1 ;
стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 53076,82 грн (п?ятдесят три тисячі сімдесят шість гривень вісімдесят дві копійки) та інфляційні втрати у розмірі 279686,65 грн (двісті сімдесят дев?ять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень шістдесят п?ять копійок).
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
Згідно частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно підпунктів 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду позову майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина 3 статті 6 Закону №3674-VI).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2025 року, становить 3028,00 грн.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Позивачка обґрунтовує підстави для звільнення від сплати судового збору з покликанням на пункт 11 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», згідно якого такий не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Частиною пятою статті 21 Кодексу адміністративного судочиства України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.
Відтак позивач не є особою, яка звільнена від сплати судового збору в розумінні пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2024 у справі №990/311/24.
Таким чином, при зверненні до суду із цим позовом, позивачу слід було сплатити 3 633,60 грн судового збору за заявлені три позовні вимоги немайнового характеру. Проте, позивачем доказів сплати судового збору до суду не подано.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- оригіналу документа про сплату 3633,60 грн. судового збору.
Керуючись статтями 44, 45, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.