про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
25 вересня 2025 року м. Київ № 320/46153/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Скржешевського М.С. звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.04.2019 року по 30.11.2023 року в сумі 209 469,03 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.12.2023 року по 31.01.2025 року в сумі 32000,00 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати щодо сплати судового збору.
Підставою звернення до суду із цим позовом позивач вказує не виконання відповідачем рішень Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 № 320/11127/22 та від 23.01.2025 № 320/11378/24, що набрали законної сили, згідно який позови задоволено повністю.
Так, зокрема у рішенні у справі № 320/11127/22 від 09.08.2023 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладене у листі від 24.10.2022 № 1000-0211-8/106612 про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за довідкою, наданою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.08.2022 № 2/3/1/2353.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.08.2022 № 2/3/1/2353 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 у справі № 320/11378/24 від 23.01.2025 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.12.2023 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити з 01.12.2023 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, позивач, обґрунтовуючи підстави звернення до суду у позові зазначає, що на виконання вказаних судових рішень відповідачем було перераховано його пенсію в збільшеному розмірі, проте вказані нараховані кошти фактично так і не були виплачені.
Відтак, вказуючи на протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості по пенсійним виплатам, що належать позивачу на виконання судових рішень від 09.08.2023 № 320/11127/22 та від 23.01.2025 № 320/11378/24 в загальному розмірі 241469,03 грн, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Таким чином, суд констатує, що предметом цього адміністративного позову є незгода позивача з діями відповідача щодо невиконання або неналежого виконання рішень Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 № 320/11127/22 та від 23.01.2025 № 320/11378/24, зокрема в частині не виплати нарахованих коштів.
Отже, фактично при розгляді позову суд має дослідити і перевірити порядок виконання рішень Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 № 320/11127/22 та від 23.01.2025 № 320/11378/24.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у вказаній адміністративній справ, суд виходив з такого.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Таким чином виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.
У свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що зазначені норми процесуального закону мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17.
Із аналізу предмета спору у цій справі суд доходить висновку, що він фактично спрямований на виконання інших судових рішень, а саме рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 № 320/11127/22 та рішення від 23.01.2025 № 320/11378/24.
Суд зауважує, що саме невиконання (не повне виконання) рішень Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 № 320/11127/22 та від 23.01.2025 № 320/11378/24 покладено позивачем в основу цього позову, у зв'язку із чим такі твердження не можуть бути не взяті судом до уваги чи на власний розсуд розтлумачені як такі, що не пов'язані з виконанням цих судових рішень.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дії відповідача, вчинені або не вчинені на виконання рішень суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та фактично перейшли до стадії виконання судових рішень.
Відтак, спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судових рішень.
Суд роз'яснює, що за вказаних обставин, якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, він повинен була звертатись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
У зв'язку із цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17.
При цьому, суд роз'яснює позивачу, що якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаних судових рішень порушувалися його права чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти нову позовну заяву.
Враховуючи наведене суд уважає, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 170, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/46153/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Шевченко А.В.