25 вересня 2025 року Справа № 280/6277/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 30 листопада 2023 року по дату фактичної виплати, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050- ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою КМУ від 21 лютого 2001 року №159;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення за період з 30 листопада 2023 року по день їх фактичної виплати - 14 травня 2025 року, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050- ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою КМУ від 21 лютого 2001 року №159.
Суддею встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не провів з ним своєчасного розрахунку в частині виплати складових грошового забезпечення, а саме додаткової винагороди за період з за квітень - грудень 2022 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом). Розрахунок був проведений у січні та травні 2025 року. У зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, позивач вважає що має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Ухвалою судді від 28 липня 2025 року відкрито спрощене провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Вказаною ухвалою судді відповідачу встановлено 15-дений строк для подання відзиву на позов.
Відповідач позов не визнав. Подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159. Так, відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Аналогічні приписи містяться у пункті 3 Порядку № 159. Таким чином, згадані положення законодавства передбачають вичерпний перелік видів грошових доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати яких може бути здійснена компенсація відповідно до цього Закону. Відтак, за приписами наведених норм компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати за Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» проводиться лише у випадку затримки грошових доходів, які не мають разового характеру. Оскільки предметом спору у справі № 280/7310/23 було не нарахування та невиплата позивачу додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». З таких відстав просить суд відмовити у позові. Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне. В задоволенні позову просить відмовити.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
В межах адміністративної справи 280/5593/23 справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_2 з 25 лютого 2022 року по 03 лютого 2023 року на штатних посадах Військової частини НОМЕР_2 (остання займана посада - водій автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти Військової частини НОМЕР_2 ).
Відповідно до Свідоцтва про хворобу, довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 01 листопада 2022 року № 420/2, 18 квітня 2022 року о 10:30 годин, виконуючи бойове завдання, пов'язане з захистом Батьківщини від окупаційних військ російської федерації, потрапив під обстріл противника в районі населеного пункту Новодарівка з мінометів (120 мм) з району відмітки 136.8, після чого почалися наступальні дії противника щодо оволодіння населеним пунктом Новодарівка, які супроводжувалися обстрілами з танків та БТР. Під час обстрілу солдат ОСОБА_1 отримав вибухову поєднану травму. Закриту травму грудної клітини. Контузію органів середостіння. Пневмоторакс. Вогнепальне осколкове сліпе поранення середньої третини променевої кістки зі зміщенням відламків та дефектом кісткової тканини. Травма тяжкого ступеня.
Позивач перебував на лікуванні з 18 квітня 2022 року по 20 квітня 2022 року, з 25 листопада 2022 року по 09 грудня 2022 року в КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР з 20 квітня 2022 року по 21 квітня 2022 року в/ч НОМЕР_4 ; з 22 квітня 2022 року по 27 травня 2022 року КНП «УЦМЛ» УМР- з 27 травня 2022 року по 11 липня 2022 року ВМКЦ ПР; з 12 липня 2022 року по 07 жовтня 2022 року Лікарня м. Барі (Італія); з 20 грудня 2022 року - 29 грудня 2022 року в/ч НОМЕР_5 ; з 25 листопада 2022 року по 09 грудня 2022 року КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР, що підтверджується наданими до матеріалів справи медичними документами.
В подальшому на підставі свідоцтва про хворобу №47 ВЛК Військової частини НОМЕР_5 від 29 грудня 2022 року, ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 01 лютого 2023 року № 16-РС солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03 лютого 2023 року № 34 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з усіх видів забезпечення та направлено та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до наданої відповідачем довідки про виплату грошового забезпечення, додаткової винагороди та премії від 21 серпня 2023 року № 1036 позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду у сумі: лютий 2022 - 4 285 грн. 71 коп.; березень 2022 - 30 000 грн. 00 коп.; квітень 2022 - 69 666 грн. 67 коп.; травень 2022 - 30 000 грн. 00 коп.; червень 2022 - 30 000 грн. 00 коп.; липень 2022 - 30 000 грн. 00 коп.; серпень 2022 - 30 000 грн. 00 коп.; вересень 2022 - 30 000 грн. 00 коп.; жовтень 2022 - 30 000 грн. 00 коп.; листопад 2022 - 121 301 грн. 08 коп.; грудень 2022 - 30 000 грн. 00 коп.; січень 2023 - 30 000 грн. 00 коп.; лютий 2023 - 2142 грн. 86 коп.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати у повному обсязі додаткової винагороди передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 грн. у періоди за березень по квітень 2022 року, за квітень по грудень 2022 року, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із справою № 280/5599/23.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 280/5599/23 позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково, суд вирішив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплату ОСОБА_1 , додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 грн. за квітень по грудень 2022 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютому 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 грн. за квітень - грудень 2022 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).
30 листопада 2023 року рішення набрало законної сили та 26 грудня 2023 року виданий виконавчий лист.
03 січня 2025 року до суду надійшла заява, у якій позивач, просить суд в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, встановити судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 280/5599/23. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 протягом одного місяця з дня набрання чинності ухвалою про встановлення судового контролю подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про повне виконання вказаного рішення, з наданням підтвердних документів (накази, розрахунково-платіжні відомості, платіжні доручення, копії звернень до вищих розпорядників коштів, у разі потреби).
Ухвалою суду від 13 січня 2025 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 280/5599/23. Зобов'язано суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення Військову частину НОМЕР_2 , подати у місячний строк, з дати отримання копії цієї ухвали, звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 280/5599/23, та докази на підтвердження виконання судового рішення.
04 лютого 2025 року відповідачем поданий звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 07 лютого 2025 року прийнято звіт Військової частини НОМЕР_2 про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 280/5599/23. Зобов'язано суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення Військову частину НОМЕР_2 , подати у місячний строк, з дати отримання копії цієї ухвали, звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 280/5599/23, та докази на підтвердження виконання судового рішення.
06 березня 2025 року до суду надійшов звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 14 березня 2025 року прийнято звіт Військової частини НОМЕР_2 про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 280/5599/23. Зобов'язано суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення Військову частину НОМЕР_2 , подати у місячний строк, з дати отримання копії цієї ухвали, звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 280/5599/23, та докази на підтвердження виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 24 квітня 2025 року прийнято звіт Військової частини НОМЕР_2 про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 280/5599/23. Зобов'язано суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення Військову частину НОМЕР_2 , подати у місячний строк, з дати отримання копії цієї ухвали, звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 280/5599/23, та докази на підтвердження виконання судового рішення.
16 травня 2025 року відповідач подав до суду звіт виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 26 травня 2025 року прийнято звіт Військової частини НОМЕР_2 про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 280/5599/23. Зобов'язано суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення Військову частину НОМЕР_2 , подати у місячний строк, з дати отримання копії цієї ухвали, звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 280/5599/23, та докази на підтвердження виконання судового рішення у повному обсязі.
26 червня 2025 року до суду відповідачем поданий звіт про виконання судового рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року по справі №280/5599/23. Відповідач повідомив, що рішення суду виконано в повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі № 280/5593/23 прийнято звіт. У мотивувальній даної ухвали судом встановлено, що позивачу відповідно до довідки від 09 липня 2024 року №99/02 нараховано додаткову винагороду на виконання рішення суду за 9 місяців у розмірі 900 000 грн, з урахування сум виплачених раніше, сума, яку належить до нарахування становить 499032,30 грн., компенсація ПДФО 89825,80 грн, єдиний соціальний внесок 26400,00 грн, загалом сума видатків по КЕВК 2800 - 615258,10 грн.
Позивачу відповідно до платіжних інструкцій наданих до звіту виплачено 401720,96 грн. У звіті відповідач зазначає, що позивачу нараховано в загальному розмірі 499032,30 грн, з врахуванням ПДФО та ЄСВ, що підтверджується довідкою №99/02 від 09.07.2024 про суми додаткової винагороди. Отже, на підставі викладеного, суд прийшов до висновку до висновку, що рішення суду виконане відповідачем в межах покладених зобов'язань.
З урахуванням положень частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, повторно судом не встановлюються.
Так, 17 січня 2025 року, 13 травня 2025 року та 14 травня 2025 року кошти на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 2805599/23 у сумі 499 032,30 грн. перераховано Військовою частиною НОМЕР_2 на картковий рахунок позивача.
Однак, на думку позивача, у зв'язку із тим що додаткова винагорода виплачена позивачу несвоєчасно, він набув право на одержання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Вважаючи не нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення- протиправними останній звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.
Правове регулювання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передбачене Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III № 2050-III.
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); - соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення); - сума індексації грошових доходів громадян; - суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; - суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Порядок № 159 у порівнянні із Законом № 2050-III деталізував види соціальних виплат як доходів громадян, при цьому їх перелік не є виключним у цьому Порядку.
Положення Закону № 2050-III та Порядку № 159, а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 638/19990/16-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 1540/3742/18, від 05 липня 2022 року у справі № 420/7633/20, від 04 грудня 2024 року у справі № 380/24300/23, вказують на те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, зокрема мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
У питанні про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати ключовим питанням є дохід. Законодавець в абзаці першому частини другої статті 2 Закону № 2050-III акцентував увагу саме на виді доходу, а не на його окремих складових чи ознаках такого доходу, при цьому підкресливши, що такі доходи не мають разового характеру.
Одним із доходів у розумінні Закону № 2050-III є заробітна плата (грошове забезпечення).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 9 Закону № 2011-XII врегульовано питання грошового забезпечення військовослужбовців.
Так, відповідно до частин першої четвертої вказаної статті держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає порядок, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Пунктом 2 Розділу І Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктами 16, 17 Розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України. На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» від 28 червня 2023 року № 3161-IX доповнено Закон № 2011-XII статтею 9-2, відповідно до якої на період дії воєнного стану (особливого періоду) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року постановою № 168 установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та постанови № 168 наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 затверджено зміни до Порядку № 260, а саме доповнено новим розділом XXXIV, який врегульовує питання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану (застосовується з 01 лютого 2023 року).
Відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Отже, одним із видів додаткової винагороди на період дії воєнного стану є додаткова винагорода військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Виходячи зі змісту наведених положень Закону № 2011-XII, постанови № 168 та Порядку №260 винагорода, як вид виплат військовослужбовцям, є частиною їх грошового забезпечення та можуть належати як до групи щомісячних додаткових видів, так і до одноразових додаткових видів. Аналіз таких виплат та дослідження їх правової природи показує, що вони невід'ємно пов'язані з особливим характером та умовами служби військовослужбовця, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом.
Очевидно, що призначення та виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану у зв'язку з пораненням відбувається за настання особливого юридичного факту поранення під час захисту Батьківщини, що зумовлює лікування (по тривалості часу воно може бути різним) або потребу у відпустці для лікування у зв'язку з отриманням тяжкого поранення. При цьому обидва наслідки поранення є обмеженими в часі, оскільки і лікування, і відпустка відбуваються упродовж певного (необхідного, визначеного) часу. Тому й зазначена винагорода повинна здійснюватися упродовж цього часу - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Згідно з пунктом 14 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення).
Компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету (ст. 6 Закону № 2050-ІІІ).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата, грошове забезпечення).
Згідно статями 3, 4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період не виплати доходу; виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналогічні приписи містяться і у 5 Порядку № 159, в якому зазначено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, розрахунок та виплата компенсації здійснюється одночасно при виплаті заборгованості.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 5 березня 2020 року по справі № 140/1547/19, від 16 грудня 2020 року по справі № 521/21718/16-а, від 4 березня 2021 року по справі № 520/34/17, від 24 січня 2023 року по справі № 200/10176/19-а.
Крім того, за результатом розгляду справи № 280/8933/24 як зразкової, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткова винагорода, установлена постановою Уряду № 168 на період дії воєнного стану у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців та входить до складу їх грошового забезпечення. Відповідно, в розумінні вимог Закону № 2050-III та Порядку № 159, такий додатковий вид грошового забезпечення є грошовим доходом, який вони одержують на території України і який не має разового характеру, а порушення строку його виплати є підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, враховуючи визнання позову встановлені обставини справи, визнання позову відповідачем, вказані правові норми, суд з метою належного захисту прав позивача вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, виплаченої 17 січня 2025 року, 13 травня 2025 року та 14 травня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, та для захисту прав і інтересів позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану за весь час затримки за період з 30 листопада 2023 року (дати набрання законної сили судовим рішенням по справі № 2805599/23) по 14 травня 2025 року за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі.
Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 відносно ОСОБА_1 стосовно не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану за весь час затримки за період з 30 листопада 2023 року по 17 січня 2025 року, 13 травня 2025 року та 14 травня 2025 року за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану за весь час затримки за період з 30 листопада 2023 року по 14 травня 2025 року за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 25 вересня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов