25 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/2124/24
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ТРАНС" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "САВ-ТРАНС" із позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування заявленої митної вартості товару №UA101020/2023//000114/2 від 03.08.2023;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101020/2023/001128.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ним подано до Житомирської митниці електронну митну декларацію для митного оформлення транспортного засобу: автобусу - SCANIA, модель - К400, рік виготовлення календарний: 2010). На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору, разом з митною декларацією, декларант надав необхідні і достатні, на його думку, документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Однак, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2023/000114/2 від 03.08.2023 на підставі інформації, наявної у митному органі. На переконання позивача, рішення митниці про коригування митної вартості товарів та картка відмови є необґрунтованими, оскільки митним органом не наведено достатніх аргументів, що свідчили б про те, що декларантом була занижена заявлена митна вартість товару.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
26.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Даний факт підтверджується інформацією по схожому товару, яка проаналізована за митною декларацією №22UA403040004219U6 від 14.11.2022, а саме: «Автобус пасажирський SCANIA K440 TD929, тип: Van Hool, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 , загальна кількість місць включаючи місце водія - 88, номер двигуна не визначено, тип двигуна - дизельний, об'єм двигуна - 12740 см3, що був у використанні, календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2010. Призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування. Торгова марка: SCANIA. Виробник: SCANIA Швеція/SE - 33750». Жодних доводів (документів) щодо відсутності підстав для врахування відповідачем саме вказаної митної вартості за МД №22UA403040004219U6 від 14.11.2022, як вартості схожого товару, декларантом до митного органу не було надано, що підтверджується проведеною консультацією 03.08.2023 та відсутністю заперечень у позовній заяві.
Крім того, представником відповідача у відзиві зазначено, що документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зокрема, як вбачається із платіжного доручення в іноземній валюті №52, оплата за товар здійснена 20.07.2023, відправка товару на митну територію України, відповідно до експортної декларації країни відправлення №23ЕЕ3300EE70780859 здійснено 17.07.2023. Отже, сторонами Контракту порушені вимоги викладені у пунктах 6 та 8 Контракту. Відправлення товару відбулося раніше (17.07.2023), ніж його оплата (20.07.2023).
Стосовно перекладу поданих документів на підтвердження митної вартості товару, відповідачем зазначено, що враховуючи вимоги ст.254 Митного кодексу України, а також відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України декларанту 03.08.2023 об 10-52 год було надіслано повідомлення про необхідність надання перекладу на українську мову копії декларації країни відправника №23ЕЕ3300EE70780859 від 17.07.2023 та про надання додаткових документів.
Ознайомившись з перекладом документу: декларації країни відправника від 17.07.2023 №23ЕЕ3300EE70780859 вказує, що дана заява про вірність перекладу видана Центром перекладів «Глобал Лінго Груп», не зареєстрована не є належним та допустимим доказом, адже вона належним чином не оформлена.
В довідці відсутнє: 1.Посилання на документ, що перекладений; 2. Відсутня відмітка «Перекладено вірно». 3. Підписант-директор ТОВ «Глобал Лінго Груп» Лісовська Світлана. 4. Дата 20.10.2023.
Переклад документів долучених до позовної заяви є відмінним від перекладу документів наданих до митного оформлення.
Заява щодо вірності перекладу, що надана до митного оформлення ТОВ «Глобал Лінго Груп» видана за підписом директора Євгена Годовського 03.08.2023. Крім того, відповідач наголошує на тому, що переклад документів поданий до суду та переклад документів поданих до митного органу є відмінними.
Відповідачем також, зауважено, що декларантом під час митного оформлення не надано належного документа про транспортні витрати. Зокрема, як вбачається із рядків 18, 21 МД №23UA101020028863U2, транспортування оцінюваного товару здійснювалось імпортером самостійно.
Про вимогу надати калькуляцію митний орган повідомляв декларанта 03.08.2023 о 11:00.
Проте у відповіді на такий електронний лист декларант повідомив, що інших документів, крім перекладу декларації країни відправника, надано не буде.
Натомість, до митного оформлення декларантом позивача було надано довідку про транспортні витрати від 02.08.2023, складену покупцем товару, в якій відсутня необхідна інформація, у зв'язку із чим митний орган був позбавлений можливості перевірити достовірність задекларованих витрат на транспортування товару.
Ні у довідці про транспортні витрати від 02.08.2023, ні в будь-яких інших документах, що були надані під час митного оформлення, необхідна інформація (опис товару, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (СМR), календарний період часу виконання перевезення, протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту) не відображена.
Відсутність належного розрахунку вартості транспортування товару може свідчити про упередженість даних про фактичну вартість перевезення та розцінюється митним органом як розбіжність у визначенні митної вартості автотранспортного засобу.
З огляду на викладене відповідач вважає, що у наданих до митного оформлення документах відповідачем виявлені вищезазначені розбіжності, які не спростовані декларантом під час проведення консультації (03.08.2023).
Відповідачем зазначено, що при здійсненні контролю правильності декларування митної вартості товару митний орган діяв у повній відповідності та в межах компетенції, визначених законодавством з питань митної справи.
Відповідно до положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "САВ-ТРАНС" (Покупець) 17.07.2023 укладено контракт №2023-001 (далі - Контракт) із компанією "BUSLAND" (Продавець), згідно з яким покупець купує 8 одиниць автобусів Volvo і Scania на умовах та згідно з цим договором (а.с.33-35).
Відповідно до інвойсу (рахунок-фактура) №2307502 від 17.07.2023 позивач придбав в Естонії транспортний засіб: SCANIA, модель-К400, рік виготовлення календарний: 2010, номер кузова: - YS2K6X20001868782 (а.с.19-20).
02.08.2023 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Житомир-центральний» з метою імпорту товару «Автобус пасажирський, марка - SCANIA, модель - К-400, номер кузова - НОМЕР_2 ; кількість місць для сидіння - 62; кількість стоячих місць - 22; призначення - для перевезення пасажирів; тип двигуна - дизельний; робочий об'єм циліндрів двигуна - 12705см3, що був у використанні; календарний рік виготовлення-2010; модельний рік виготовлення - 2010; дата першої реєстрації -25.05.2010», що ввозився на адресу ТОВ «САВ-ТРАНС», подано митну декларацію №23UA101020028863U2 (а.с.15-17).
Заявлена митна вартість, визначена за основним методом на рівні 9300 євро за одиницю.
Для підтвердження митної вартості декларантом подано такі документи:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) №2023-001 від 17.07.2023 (а.с.33-35);
- рахунок-фактура №2307502 від 17.07.2023 (а.с.19-20);
- технічний паспорт №201611698822 від 31.12.2015 (а.с.21);
- платіжний документ №52 від 20.07.2023 (а.с.31);
- довідка про транспортні витрати від 02.08.2023 (а.с.32);
- сертифікат ЕUR №FF076802 (а.с.24);
- фотографії транспортного засобу (а.с.36-41);
- свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб ЕЕ №076802 (а.с.24, 26-29);
- сертифікат перевезення (а.с.30);
- сертифікат відповідності транспортного засобу UА.013.350648-23 №310535 від 26.07.2023 (а.с.42-44).
При прийнятті митної декларації митним органом було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» згенеровано митні формальності за кодом 105-2 з повідомленням такого змісту: «Необхідно перевірити достовірність складових митної вартості товарів, а саме додаткові нарахування до ціни угоди. Відповідно до умов поставки, до ціни угоди не включені витрати на транспортування та/або навантаження. При цьому відповідні витрати не включені до митної вартості (не зазначені у ДМВ). Перевірити повноту декларування складових митної вартості.»
З метою контролю правильності визначення митної вартості до спеціалізованого підрозділу управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД направлено запит про визначення митної вартості товару.
03.08.2023 уповноваженою особою позивача до митного органу подано відповідь з роз'ясненнями, а також додаткові наступні документи (разом із супровідним листом):
- платіжну інструкцію в іноземній валюті від 20.07.2023 №52;
- інвойси (рахунки-фактури), що зазначені у розділі 70 платіжної інструкції від 20.07.2023 №52;
- експортну декларацію країни відправника №23ЕЕ3300ЕЕ70780859 з перекладом;
- витяг з мережі Інтернет, що підтверджує ввезення товару з ЄС.
Однак у подальшому, 03.08.2023 відповідач прийняв рішення №UA101020/2023/000114/2 про коригування митної вартості товарів за резервним методом, ґрунтуючись на раніше (визнаній) визначеній митним органом митній вартості схожого товару, яким збільшено митну вартість ввезеного товару в сумі розміром 33750 Євро.
У графі 33 вказаного рішення зазначено, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки митна вартість подібних товарів оформлених в попередньому періоді митними органами є значно вищою.
За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожого товару.
Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зазначено, що до митного оформлення додатково надана платіжна інструкція в іноземній валюті від 20.07.2023 №52.
Із повідомлення декларанта від 03.08.2023 вбачається, що ним додатково надана копія експортної декларації країни відправлення №23ЕЕ3300ЕЕ70780859 від 17.07.2023. Таким чином, оцінюваний товар оформлено на експорт з Естонії 17.07.2023. Згідно із розділом 6 Контракту №2023-001 від 17.07.2023 транспортні засоби постачаються на територію України після отримання повної оплати. Однак, платіжне доручення в іноземній валюті №52 свідчить про те, що за товари сплачено 20.07.2023, тобто після відправлення товару в Україну.
Як вбачається із даних митної декларації №23UA101020028863U2 транспортування оцінюваного товару здійснювалось імпортером самостійно. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу митному органу подається калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Такий документ митниці не поданий. Довідка про транспортні витрати, видана ТОВ «САВ-ТРАНС» для пред'явлення на митницю від 02.08.2023 не може бути використана як належний та допустимий доказ фактично понесених покупцем витрат на транспортування товару до митного кордону України, у зв'язку із тим, що не відображає відомостей, передбачених вищевказаними наказом Міністерства фінансів України.
Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.
Відповідно до п.2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 правильність перекладу документів, що надаються Декларантом відповідно до статті 254 Митного кодексу України, засвідчується шляхом вчинення напису "Перекладено вірно", проставленням особистого підпису особи, яка здійснила переклад та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад. Таким чином, переклад копії експортної декларації країни відправлення №23ЕЕ3300ЕЕ70780859 від 17.07.2023 підготовлено з порушенням підходів, передбачених нормативним документом, та не може однозначно засвідчувати достовірність відомостей, які в ній наведено.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме;
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Згідно із ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту було запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару.
Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару: МД №22UA403040004219U6 від 14.11.2022 - «1.1.Автобус пасажирський SCANIA К440 Т0929, тип: Van НооІ, ідентифікаційний номер (номер шасі) -YS2K6X20001873094, загальна кількість місць включаючи місце водія - 88, номер двигуна не визначено, тип двигуна - дизельний, об'єм двигуна - 12740 см3, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення-2010. Призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування. Торгова марка; SCAN І А. В пробник; SCANIA Швеція/SE - 33750 євро з дотриманням принципів І критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (а.с.76-77).
Також, у зв'язку з коригуванням митної вартості Житомирською митницею Держмитслужби прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101020/2023/001128 та роз'яснено право щодо випуску товару у вільний обіг за умови надання належним чином оформленої митної декларації відповідно до вказаного рішення про коригування та оплати платежів в повному обсязі (а.с.78-79).
У подальшому товар випущено у вільний обіг на підставі митної декларації №23UA101020029048U4 від 03.08.2023 шляхом надання забезпечення сплати митних платежів у порядку, передбаченому ч.7 ст.55 Митного кодексу України (а.с.80).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Як передбачено ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості
Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) Митного кодексу України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 09.07.2020 у справі №804/5445/17, від 31.06.2020 у справі №809/1858/16, від 15.02.2022 у справі №826/12901/17, які в силу положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Як встановлено з матеріалів справи, у митній декларації позивача митну вартість задекларованого товару було визначено декларантом за основним методом.
Згідно з ст.57 Митного кодексу України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.
Відповідно до ч.4-5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 64 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту. (*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.
Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Згідно з ч.1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.
Відповідно до п.7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.
Cуд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Як встановлено з матеріалів справи підставами для коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих документах розбіжностей та неточностей.
Надаючи правову оцінку наведеним висновкам відповідача, суд зазначає наступне.
Оцінюючи правомірність рішення від 03.08.2023 про коригування митної вартості №UА101000/2023/000114/2, яким митна вартість ввезеного позивачем автобуса була визначена за резервним методом в розмірі 33750 Євро, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, ґрунтуючись на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості схожого товару за митною декларацією №22UA403040004219U6 від 14.11.2022 суд зазначає, що визначення митної вартості відповідачем за резервним метолом зазначеним у рішенні про коригування митної вартості, є безпідставним, оскільки у оскарженому рішенні не наведено мотивів того, що транспортний засіб є подібним або аналогічним, має схожі технічні характеристики порівняно з товаром, що оцінюються, та вважається комерційно взаємозамінним, а оскаржене рішення містить лише посилання на те, що митна вартість транспортного засобу визначена митним органом, ґрунтується на митній вартості подібного (аналогічного) товару з завищеним розрахунком, ніж визначено позивачем. Разом з тим відповідачем не доведено, що при коригуванні митної вартості застосована митна вартість транспортного засобу, що за технічними характеристиками є подібним (аналогічним) оцінюваному транспортному засобу, і відповідно, така митна вартість є співставною із митною вартістю, та може бути застосована при коригуванні митної вартості.
Однак, здійснюючи коригування митної вартості транспортного засобу за декларацією №22UA403040004219U6 від 14.11.2022. Відповідач використав зовсім інший автобус: - «Автобус пасажирський SCANIA К440 TD929, тип: Van Нооl, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 , загальна кількість місць включаючи місце водія - 88, номер двигуна не визначено, тип двигуна - дизельний, об'єм двигуна - 12740 см3, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2010. Призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування. Торгова марка; SCANIA, Виробник; SCANIA Швеція/SE».
Проте митним органом не враховано модель, об'єм двигуна, потужність, масу, наявність пошкоджень та комплектацію. У свою чергу, відповідач був зобов'язаний врахувати ці обставини при прийнятті спірного рішення. Оскільки автобус Scania (модель К400; номер кузова; НОМЕР_2 ; рік виготовлення календарний 2010; максимальна потужність 294 кВт, призначення - для перевезення пасажирів; робочий об'єм циліндрів - 12705; кількість місць для сидіння - 62; стоячих - 22).
Тобто, характеристики вказаних 2 автобусів є різними.
Таким чином, митним органом не наведено у спірному рішенні про коригування митної вартості порівняння усіх, які впливають на ціну характеристик оцінюваного ним товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Стосовно посилань митного органу на те, що інформація наявна у довідці про витрати на транспортування транспортного засобу від 02.08.2023 не містить відомостей про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, то вона є необґрунтованими, оскільки в наданих до митного оформлення транспортного засобу документах міститься інформація, що автомобіль слідував з Естонії (м.Талін) до кордону України (п/п Краківець).
У постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі №803/718/17.
Стосовно доводів митного органу, що надана платіжна інструкція в іноземній валюті №52 від 20.07.2023 належної якості, згідно з якою оплата за товар здійснена 20.07.2023, а копія експортної декларації країни відправлення №23ЕЕ/3300ЕЕ70780859 складена 17.07.2023, то норми Митного кодексу України не містять заборон оформлювати оцінюваний товар в країні відправлення раніше, ніж було сплачено за товари. Оскільки це є внутрішніми відносинами декларанта з органами країни відправлення товару (Естонії) і не впливають на митне оформлення в Україні. Окрім того, у інвойсі №2307502 вказано, що оплата може бути здійснена до 31.07.2023.
Посилання митного органу на те, що відсутній переклад №23ЕЕ3300ЕЕ70780859 від 17.07.2023 не може бути взятим до уваги, оскільки інформація у декларації є зрозумілою, а переклад було надано додатково. А сплата коштів (згідно з інвойсами могла бути здійснена до 31.07.2023).
Таким чином, надані позивачем документи, для підтвердження митної вартості товару, містять всі обов'язкові документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, та які підтверджують складові визначення вартості товару, що підлягав розмитненню.
У постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №826/27412/15 викладені висновки відповідно до яких, митний орган може затребувати додаткові документи у разі наявності підозр у підробці поданих документів, відсутності документів, що підтверджують певні складові митної вартості (страхування товару, його транспортування тощо), якщо такі складові не включені у ціну, передбачену договором.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №821/110/18 органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Перелік додаткових документів, які може затребувати митний орган від декларанта, визначено Законом (стаття 53 Митного кодексу України), серед них, зокрема, договори (контракти) з третіми особами, пов'язаними з поставкою товарів (наприклад, з особами, в яких продавець купив товар, що поставляється), рахунки про здійснення платежів цим третім особам, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, виписки з бухгалтерської документації тощо.
Не зважаючи на те, що вказаний перелік є великим, проте це не свідчить, що митний орган вправі за будь-яких обставин витребувати від імпортера всі ці документи. Митний орган може додатково витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості (постанова Верховного Суду України від 30.06.2015 справа №814/283/14).
У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №813/1229/16 зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Таким чином, з системного аналізу норм Митного кодексу України, наведених вище правових позицій Верховного суду, суд дійшов висновку, що Житомирська митниця, приймаючи рішення про витребування додаткових документів без обґрунтування обставин, які викликають сумніви у правильності визначення митної вартості, діяла всупереч вимогам Митного кодексу України та сталій судовій практиці, висловленій Верховним Судом.
На виконання повідомлення митного органу позивач надав копію експортної декларації, яка підтверджує заявлену митну вартість імпортованого товару.
Додатково суд зауважує, що з урахуванням положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, то митниця повинна довести наявність цих фактів.
За таких обставин суд критично оцінює позицію відповідача щодо наявності у поданих декларантом документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Як визначено частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція висловлено Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17..
Разом з тим, взяті відповідачем дані, що наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів, як основа для визначення митної вартості оскаржуваного автомобіля відрізняються, насамперед маркою автобуса та її характеристиками та як наслідок не свідчать про достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості. Крім того, без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок використання автомобіля та його пошкодження (ДТП), що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.
Як наслідок, відповідачем не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування індивідуальних ознак товару, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару, таких як марка автобуса, потужність двигуна, робочий розмір, кількість місць.
Тобто застосування вказаного методу без наявності відповідних висновків щодо оцінки вартості оцінюваного та взятого для порівняння товару не може вказувати на об'єктивність та правомірність такого методу митного оцінювання товару. У даному випадку зазначених висновків митним органом наведено не було.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність коригування митної вартості товарів згідно із оскаржуваним рішенням №UA101020/2023/000114/2 від 03.08.2023 та винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2023/001128, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд стягує судові витрати позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ТРАНС" (вул. Східна, 88/2, м. Житомир, 10030, код ЄДРПОУ 37446191) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25 м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування заявленої митної вартості товару №UA101020/2023//000114/2 від 03.08.2023.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101020/2023/001128.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ТРАНС" 6056,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
25.09.25