24 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/13748/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леміщака Д.М., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 щодо перерахунку грошового забезпечення.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, містяться клопотання:
- про постановлення окремих ухвал щодо порушень з боку Міністерства юстиції України та Кабінету Міністрів України, які, на думку відповідача, призвели до системних порушень прав військовослужбовців;
- про звернення до Верховного Суду.
Вирішуючи клопотання по суті, суд виходить з таких міркувань.
Щодо клопотання про постановлення окремих ухвал.
Відповідно до частини 1 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Відповідач стверджує, що Міністерство юстиції України допустило порушення закону через невнесення чинної редакції постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 до Єдиного державного реєстру нормативних актів (ЄДРНА), що, на його думку, призвело до системних порушень прав військовослужбовців.
Відповідач посилається на положення Указу Президента України № 468/96 від 27.06.1996 та Порядку ведення ЄДРНА, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 376 від 23.04.2001, які покладають на Міністерство юстиції України обов'язок забезпечення ведення Реєстру та автентичності еталонних текстів нормативних актів.
Проте відповідач не надав конкретних доказів, які б підтверджували, що невнесення чинної редакції постанови № 704 до ЄДРНА є результатом саме бездіяльності Міністерства юстиції України.
Питання про внесення чи невнесення чинної редакції нормативного акту до ЄДРНА не є предметом спору у цій справі, яка стосується перерахунку грошового забезпечення Позивача. Відповідно, розгляд цього питання виходить за межі предметної юрисдикції суду у даній справі.
Крім того, відповідач не обґрунтував, яким чином невнесення чинної редакції постанови № 704 до ЄДРНА безпосередньо вплинуло на права позивача чи інших військовослужбовців у контексті цього провадження.
З огляду на викладене суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали щодо бездіяльності Міністерства юстиції України, оскільки такі обставини не підтверджені доказами у межах цієї справи та не стосуються безпосередньо предмета спору.
Також відповідач просить постановити окрему ухвалу щодо грубого порушення закону з боку Кабінету Міністрів України, яке полягає в ухваленні пункту 2 постанови від 12.05.2023 № 481, що, на думку відповідача, суперечить Конституції України та звужує соціальні гарантії військовослужбовців.
Відповідач посилається на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 481, та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, яка залишила це рішення без змін.
Суд вважає, що постановлення окремої ухвали щодо дій Кабінету Міністрів України є недоцільним, оскільки питання законності постанови № 481 уже врегульовано судовим рішенням, яке набрало законної сили. Направлення окремої ухвали до Верховної Ради України не сприятиме усуненню причин чи умов порушення закону, оскільки Кабінет Міністрів України уже поінформований про протиправність свого акту через судові рішення.
Крім того, відповідно до статті 249 КАС України, окрема ухвала постановляється для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У даному випадку такі причини та умови не встановлені судом у межах цього провадження, оскільки спір стосується конкретних дій відповідача, а не системних порушень з боку Кабінету Міністрів України.
Таким чином, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали щодо дій Кабінету Міністрів України.
Щодо клопотання про звернення до Верховного Суду.
Відповідач також просить звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704».
Суд зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 уже визнано протиправним та скасовано пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 481.
Вказане рішення набрало законної сили, тобто відсутня підстава для встановлення конституційності уже скасованої норми, а отже, клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 144, 145, 149, 249, 290 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотань військової частини НОМЕР_1 :
- про постановлення окремої ухвали щодо бездіяльності Міністерства юстиції України у невнесенні чинної редакції постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 до Єдиного державного реєстру нормативних актів;
- про постановлення окремої ухвали щодо протиправності дій Кабінету Міністрів України при ухваленні пункту 2 постанови від 12.05.2023 № 481;
- про звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704».
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Д.М. Леміщак