24 вересня 2025 року м. Житомир справа №240/18382/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального управління справами Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошової компенсації,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Центрального управління справами Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Центрального управління справами Міністерства оборони України щодо невиплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні;
- стягнути з Центрального управління справами Міністерства оборони України грошову компенсацію за неотримане речове майно при звільненні в сумі, що становить 140305,26 гривень.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що до 02.08.2024 він проходив військову службу в Головному управлінні логістики Генерального штабу Збройних Сил України. При звільненні з військової служби начальник Головного управління логістики Генерального штабу Збройних Сил України видав наказ від 01.08.2024 №38, яким поклав на Центральне управління справами Міністерства оборони України обов'язок виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 140305,26 гривень. Однак, зазначена компенсація вартості за неотримане речове майно йому виплачена не була. У зв'язку із цим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/18382/24 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Центральне управління справами Міністерства оборони України подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти задоволення заявлених позовних вимог. Аргументуючи таку позицію відповідач зазначив, що відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Відповідно до наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 02.08.2024 № 168 підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення. Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Таким чином, на переконання відповідача, позивач під час проходження служби повинен був в термін до 02.08.2024 (до моменту виключення зі списків особового складу військової частини) звернутися з відповідним рапортом про виплату компенсації до якого долучити передбачений законодавством перелік документів, а саме: 1) оригінал довідки про вартість речового майна, що належить до видачі; 2) наказ командира, в якому зазначено розмір грошової компенсації, що підлягає до виплати за неотримане речове майно військовослужбовцем; 3) довідку, про те , що він на день подання рапорту перебуваєте у списках особового складу військової частини. Проте, позивач на момент звільнення з військової служби не звертався та не надав жодних документів до Центрального управління справами Міністерства оборони України, у зв'язку з чим не дотримався порядку та механізму отримання грошової компенсації за неотримане речове майно. За таких обставин Центральне управління справами Міністерства оборони України вважає, що правові підстави для виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а тому просить відмовити йому у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді офіцера відділу формування потреб в матеріально-технічних засобах управління планування озброєнням, військовою технікою та матеріально-технічними засобами Головного управління логістики Генерального штабу Збройних Сил України.
На підставі наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.07.2024 №398 підполковник ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров'я) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а на підставі наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 02.08.2024 №168 його з 02 серпня 2024 року було виключено зі списків особового складу Головного управління логістики Генерального штабу Збройних Сил України та всіх видів забезпечення.
Крім того, у зв'язку зі звільнення позивача з військової служби, начальник Головного управління логістики Генерального штабу Збройних Сил України, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, видав наказ від 01.08.2024 №38 "Про виплату підполковнику ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно", в пункті 1 якого наказав начальнику Центрального управління справами Міністерства оборони України виплатити підполковнику ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 140305,26 гривень.
Оскільки, вказана грошова компенсація в розмірі 140305,26 гривень позивачу не була виплачена, він звернувся до Центрального управління справами Міністерства оборони України із рапортом від 05.08.2024 (№14906), в якому просив виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
У відповідь на вказаний рапорт Центральне управління справами Міністерства оборони України надіслало позивачу лист від 07.08.2024 №220/70/3080, в якому повідомило, що відповідно до пункту 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою КМУ від 16.03.2016 №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації. Оскільки, документи, які підтверджують наявність у ОСОБА_1 статусу військовослужбовця станом на момент подачі рапорту (05.08.2024) відсутні, то Центральне управління справами Міністерства оборони України дійшло висновку, що правових підстав для виплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно немає.
Вважаючи протиправною бездіяльність Центрального управління справами Міністерства оборони України щодо не виплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 140305,26 гривень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються правовими нормами Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України №2011-ХІІ) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Завдання, організація та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори, визначені Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898 (далі - Інструкція №232).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 (в редакції зі змінами, внесеними наказом Міністерства оборони України від 10.06.2019 №306) військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу (крім курсантів ВВНЗ, військовослужбовців строкової служби та військових ліцеїв), які проходили військову службу, нарахування заборгованості здійснюється:
- під час звільнення в запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу за речове майно, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі;
- під час звільнення в запас без права носіння військової форми одягу за речове майно пропорційно часу, який минув з настання права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини.
За приписами абзацу 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно врегульований правовими нормами Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178)
Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п. 5 Порядку №178).
Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік (п. 7 Порядку №178).
Зміст вищезазначених норм свідчить, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
При цьому, застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29 серпня 2019 року у справі №2040/7697/18 та від 30 липня 2020 року у справі №820/5767/17.
Крім того, суд звертає увагу, що положеннями пункту 4 Порядку №178 передбачено застосування двох різних форм звернення за виплатою грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме: шляхом подання рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, та шляхом подання заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів. Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17.
Таким чином, Порядок №178 та Інструкція №232, у редакціях, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, містили положення відповідно до яких нарахування заборгованості із грошової компенсації вартості неотриманого речового майна здійснюється під час звільнення з військової служби у запас.
З матеріалів справи вбачається, що Центральним управлінням справами Міністерства оборони України було складено довідку від 01.08.2024 №154 про вартість речового майна, що належить до видачі підполковнику ОСОБА_1 . Вказана довідка містить 45 найменувань речового майна та визначає загальну суму грошової компенсації вартості такого майна в розмірі 140305,26 гривень. Зазначена довідка підписана начальником Центрального управління справами Міністерства оборони України та начальником ФЕУ Центрального управління справами Міністерства оборони України (а.с.13).
В свою чергу, начальником Головного управління логістики Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 та з урахуванням інформації, вказаної у вищезазначеній довідці від 01.08.2024 №154, було видано наказ від 01.08.2024 №38 "Про виплату підполковнику ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
Пунктом 1 наказу начальника Головного управління логістики Генерального штабу Збройних Сил України від 01.08.2024 №38 було передбачено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 140305,26 гривень, а також покладено обов'язок щодо виплати вказаної компенсації на начальника Центрального управління справами Міністерства оборони України.
Вказане свідчить, що наявність у позивача права на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 140305,26 гривень не є спірним. Головне управління логістики Генерального штабу Збройних Сил України, як орган, який згідно з пунктом 4 Порядку №178, уповноважений приймати рішення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, право ОСОБА_1 на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 140305,26 гривень визнав, прийнявши відповідний наказ від 01.08.2024 №38.
Разом з тим, Центральне управління справами Міністерства оборони України, на яке наказом від 01.08.2024 №38 був покладений обов'язок здійснити виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 140305,26 гривень, вказаний обов'язок не виконало. Жодних доказів виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідач до суду не надав, як і не надав, як і не надав жодних доказів, які б підтверджували наявність поважних причин для невиплати позивачу вказаної компенсації.
Щодо вказаних у відзиві на позовну заяву доводів Центрального управління справами Міністерства оборони України про те, що позивач не дотримався порядку виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, оскільки на момент звільнення з військової служби не звертався до управління із відповідним рапортом (заявою) на виплату грошової компенсації та не надавав управлінню жодних документів, то суд вважає зазначені доводи безпідставними та відхиляє їх. Так, у спірних правовідносинах Центральне управління справами Міністерства оборони України не є органом, який відповідно до пункту 4 Порядку №178 уповноважений приймати рішення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Згідно вказаної правової норми наказ про виплату військовослужбовцю грошової компенсації приймається за місцем військової служби відповідним командиром (начальником) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а тому саме рапорт (заява) на виплату компенсації подається військовослужбовцем за місцем проходження військової служби. В даному випадку, місцем проходження ОСОБА_1 військової служби було Головне управління логістики Генерального штабу Збройних Сил України, яке й розглядало питання про наявність підстав для виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та прийняло відповідний наказ від 01.08.2024 №38.
Натомість Центральне управління справами Міністерства оборони України, у спірних правовідносинах, є лише органом, на який наказом від 01.08.2024 №38 був покладений обов'язок здійснення виплати позивачу грошової компенсації в розмірі 140305,26 гривень, який, як вже зазначалось вище, управління не виконало.
За таких обставин суд дійшов висновку, що невиплата ОСОБА_1 на підставі наказу від 01.08.2024 №38 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 140305,26 гривень, є протиправною бездіяльністю з боку Центрального управління справами Міністерства оборони України, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки розмір грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, на яку ОСОБА_1 має право, не є спірним, і відповідна сума грошової компенсації в розмірі 140305,26 гривень йому фактично нарахована, але не виплачена, суд обираючи ефективний спосіб відновлення порушених прав позивача, вважає за необхідне стягнути з Центрального управління справами Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 140305,26 гривень.
Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" та в матеріалах справі відсутні докази на підтвердження понесення ним інших судових витрат по даній справі, підстави для вирішення питання про розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального управління справами Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049; код ЄДРПОУ 24978319) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошової компенсації - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Центрального управління справами Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 140305,26 гривень.
Стягнути з Центрального управління справами Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 140305,26 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович