25 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/10332/25
категорія 111020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому, з підстав протиправності, просить:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління ДПС у Житомирській області що виразилася у не скасуванні податкової застави майна ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Житомирській області звільнити майно ОСОБА_1 з податкової застави, та внести зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що на неї було накладено публічне обтяження у вигляді податкової застави Головним управлінням ДПС у Житомирській області. З отриманого на адвокатський запит листа відповідача позивач дізналась про існування податкового боргу, що обліковувався за нею з 22.09.2019 в сумі 46671,96 грн. Позивач стверджує, що податкової вимоги вона не отримувала, та про існування податкової заборгованості, що за нею обліковувалась їй нічого не відомо. Крім того, позивач також стверджує, що не отримувала ні рішення про опис майна у податкову заставу від 04.05.2022 №788/06-30-13-02 ні акта опису майна у податкову заставу від 29.06.2022 №344/06-30-13-02. Просить зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області звільнити майно ОСОБА_1 з податкової застави та зареєструвати у Єдиному державному реєстрі обтяжень рухомого майна припинення/скасування податкової застави, скасування обтяження.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
06.05.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що доводи позивача про неотримання податкової вимоги є безпідставними, оскільки податкову вимогу було надіслано на адресу позивача податковим органом, та остання вважається врученою позивачу 22.10.2019. Податкова вимога від 04.10.2019 №245919-51 в адміністративному чи у судовому порядку вона не оскаржувалась та скасована не була, отже є чинною. Крім того, відповідач посилається, що предметом цього позову є правомірність застосування податкової застави, а не винесення податкового повідомлення-рішення від 20.05.2019 №0204823-5113-0625. Представник відповідача також зазначила у відзиві, що податкова вимога від 04.10.2019 №245919-51 є правомірною, борг позивачем не погашений, доказів сплати боргу узгодженого податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 23916,55 грн до позову не надано. Стосовно позовних вимог про звільнення майна позивача з податкової застави, то представник відповідача вказала, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті. Оскільки станом на 02.05.2025 за позивачем обліковується податкова заборгованість в сумі 46671,96 грн, то у ГУ ДПС в Житомирській області відсутні підстави для припинення податкової застави, застосованої до ОСОБА_1 .
Відповідно до положень частини 5 статті 262, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивачу стало відомо про накладення на її майно публічного обтяження у вигляді податкової застави Головним управлінням ДПС у Житомирській області.
29.11.2024 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом №20/11-2024, в якому просив поінформувати про передбачені чинним законодавством підстави застосування обтяження у вигляді податкової застави до ОСОБА_1 ; надати належним чином засвідчену копію документів на підставі яких до ОСОБА_1 застосовано обтяження у вигляді податкової застави. 23.12.2024 на поштову адресу представника позивача від відповідача надійшов лист-відповідь №25385/6/06-30-13-20 від 04.12.2024 з додатками на 3 арк. З вказаного листа позивачу стало відомо, що станом на 02.12.2024 за позивачем обліковувалась податкова заборгованість у сумі 46671,96 грн зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, який виник 22.09.2019 згідно податкового повідомлення-рішення від 20.05.2019 №0204823-5113-0625.
Додатками до вказаного листа є: копія податкової вимоги №245919-51 від 04.10.2019; копія рішення про опис майна у податкову заставу №788/06-30-13-02 від 04.05.2022; копія акта опису майна №344/06-30-13-02 від 29.06.2022.
Позивач, вважаючи протиправними дії (бездіяльність) відповідача, що виразилися у не скасуванні податкової застави майна позивача, не погоджуючись із рішенням про опис майна у податкову заставу від 04.05.2022 №788/06-30-13-02, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби в Житомирській області, а також податкову заставу, яка виникла на підставі акта опису майна від 29.06.2022 №344/06-30-13-02, звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Згідно з підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктами 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Згідно п.п. 89.1-89.3 ст.89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає:
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Відповідно до пункту 89.8 статті 89 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Згідно приписів пунктів 91.1, 91.3 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.
Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб, здійснює підготовку документів для звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно. У разі відмови платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право залучати до опису майна платника податків не менш як двох понятих.
Вказане кореспондується з приписами Порядку №586 відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ якого опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3). Повноваження щодо опису майна платника податків, що має податковий борг, покладаються на податкового керуючого.
З викладеного слідує, що опис майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, є заходом з погашення податкового боргу такого платника податків та належить до повноважень податкового керуючого. У свою чергу податковий керуючий здійснює опис майна на підставі рішення керівника контролюючого органу, що є виконанням його обов'язку, а не реалізацією права.
Після складення акту опису майна, у відповідності до вимог пункту 89.8 статті 89 Податкового кодексу України та пункту 1 Розділу IV Порядку №586, контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
З наведеного суд робить висновок, що, у разі наявності у платника податку податкового боргу, здійснюється опис майна такого платника у податкову заставу шляхом прийняття керівником контролюючого органу відповідного рішення, на підставі якого, в свою чергу, призначеним податковим керуючим здійснюється опис майна у податкову заставу з оформленням акту. Право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.
Стосовно доводів позивача про не отримання нею податкової вимоги від 04.10.2019 №245919-51.
Позивач зазначає, що про наявність податкової заборгованості вона не знала.
Про існування спірної вимоги позивачу стало відомо лише у листопаді 2024 року, коли було накладено публічне обтяження у вигляді податкової застави ГУ ДПС в Житомирській області.
Однак, ГУ ДПС у Житомирській області надіслало податкову вимогу на поштову адресу позивача: АДРЕСА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, вказане поштове відправлення було повернуто з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" (копії корінця спірної податкової вимоги, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (Ф.119), довідка про причини повернення/досилання а.с.33-34).
Відповідно до реєстраційних даних з автоматизованих інформаційних систем, позивач перебуває на обліку в органах ГУ ДПС у Житомирській області.
Пунктом 5.2 статті 5 Податкового кодексу України передбачено пріоритет понять, правил, термінів та положень цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.
Відповідно до пункту 70.1 статті 70 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація, зокрема про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство (підпункт 70.2.4 пункт 70.2 статті 70 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 42.1 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу, і відображатися в електронному кабінеті.
Відповідно до норм пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).
Згідно з абзацом шостим пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до пункту 3 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254 (далі - Порядок №1204), податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України.
За змістом наведених положень надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Отже, зважаючи на вище вказане, спірна податкова вимога вважається отриманою позивачем 22.10.2019.
Стосовно правомірності винесення податкової вимоги.
Згідно даних АІС «Податковий блок» станом на 22.09.2019 за позивачем рахується податкова заборгованість з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 23916,55 грн (а.с.36).
До податкової вимоги увійшов податковий борг по коду платежу 18010300 - податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 23916,55 грн.
Щодо доводів позивача про не конкретизації у податковій вимозі періоду за який проведено розрахунок боргу, то суд зазначає наступне.
Згідно Порядку направлення податкових вимог платникам податків затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.07.2022 №196 (далі - Порядок) та опублікований 09.08.2022 цей Порядок, який визначає механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог, приведено у відповідність до Закону №1914-ІХ, в зв'язку із внесеними змінами до п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України, зокрема уточнено що податкова вимога надсилається платнику податків разом з детальним розрахунком суми податкового боргу.
Податкова вимога по ОСОБА_1 була сформована 04.10.2019, у той час як зміни до Податкового Кодексу України було внесено 09.08.2022.
При опрацюванні інтегрованої картки платника ОСОБА_1 встановлено, що станом на 22.09.2019 у платника за кодом платежу 18010300 (податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості) обліковується податковий борг в сумі 23916,55 грн, згідно податкового повідомлення-рішення від 20.05.2019 №0204823-5113-0625 винесене ГУ ДПС у Житомирській області за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 23916,55 грн, та яке не оскаржувалось позивачем в адміністративному чи судовому порядках, тому є узгодженим, не перебуває на оскарженні та не скасовано.
Разом з цим, предметом позовних вимог у справі №240/10332/25 є правомірність прийнятої податкової вимоги, застосування податкової застави, а не винесеного ГУ ДПС у Житомирській області податкового повідомлення-рішення від 20.05.2019 №0204823-5113-0625.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Кодексу контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Згідно з пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Згідно зі статтею 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом України або законами з питань митної справи.
Отже невиконання платником податку обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
За своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов'язку та виникнення у нього податкового боргу.
Відповідно до норм статті 59 Податкового кодексу України ГУ ДПС у Житомирській області, з метою погашення податкового боргу платника податків, на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) сформовано та направлено податкову вимогу від 04.10.2019 №245919-51 на суму 23916,55 грн (а.с.33).
Отже, податкова вимога від 04.10.2019 №245919-51 є правомірною, борг на цей час позивачем не погашено, докази сплати боргу узгодженого податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 23916,55 грн в матеріалах справи відсутні.
Стосовно правомірності винесення рішення про опис майна у податкову заставу та складання акта опису майна.
Відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС України «Податковий блок», користувачами якої є територіальні підрозділи ДПС, станом на дату складання акта опису майна №344/06-30-13-02 від 29.06.2022 за платником ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) обліковувалась заборгованість зі сплати податків, зборів та обов'язкових платежів на загальну суму 46671,96 грн (а.с.37-39).
Відповідно до пункту 155 частини 1 статті 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Відповідно до вимог статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає:
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього України, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.
Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою контролюючого органу.
Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Згідно інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна номер витягу 79181967 від 30.06.2022 зареєстровано публічне обтяження по типу обтяження-податкова застава згідно акту опису майна у податкову заставу №344/06-30-13-02 від 29.06.2022 (а.с.35).
Враховуючи наявність податкового боргу у ОСОБА_1 , на підставі статей 88, 89 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Житомирській області було складено акт опису майна у податкову заставу №344/06-30-13-02 від 29.06.2022 (на звороті а.с.32), яким було описано майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 92 Податкового кодексу України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом; платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.
У разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою контролюючого органу зобов'язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою контролюючого органу за умови часткового погашення податкового боргу. У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до вимог статті 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
Станом на 02.05.2025 за позивачем обліковується податкова заборгованість в сумі 46671,96 грн.
Зважаючи на вищевикладене у ГУ ДПС у Житомирській області відсутні підстави для припинення податкової застави, застосованої до ОСОБА_1 .
Стосовно строку стягнення податкового боргу.
Позивач вважає суму податкового зобов'язання у розмірі 46671,96 грн безнадійним боргом, у зв'язку зі спливом строків давності, що і стало підставою звернення до суду.
Судом встановлено, що станом на 02.12.2024 за позивачем обліковується податкова заборгованість у сумі 46671,96 грн зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, який виник 22.09.2019 згідно податкового повідомлення-рішення від 20.05.2019 №0204823-5113-0625.
Позивач вважає, що оскільки відповідач не звертався до суду з вимогою стягнення податкового боргу, тобто не вчиняв дії, які свідчили б про вжиття контролюючим органом в межах 1095-денного строку позовної давності з моменту узгодження суми вказаного грошового зобов'язання заходів щодо стягнення такого боргу, відповідно заборгованість в сумі 46671,96 грн повинна визначатися, як безнадійний податковий борг.
Суд враховує, що згідно підпункту 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.
Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 101.5 статті 101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до приписів пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України).
Строки давності та їх застосування визначені у статті 102 Податкового кодексу України.
При цьому, пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов'язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов'язок не є виконаним.
Якщо за платником податків рахується борг, контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).
Отже, питання про стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Разом з тим, Законом України від 17.03.2020 №533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 18.03.2020, до Податкового кодексу України внесено зміни. Зокрема, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктами 52-1-52-5. Згідно з нововведеним пунктом 52-2 законодавець установив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30.03.2020. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31.05.2020. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
Цим же пунктом встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу (станом на час розгляду справи - абзац десятий пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
Законом №591-IX до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України внесені зміни, які набрали чинності 29.05.2020. Згідно з внесеними змінами слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)", а в абзаці восьмому - також замінено слова та цифри "до 30 березня 2020 року" - словами та цифрами "протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Отже, вже на час виникнення спірних правовідносин Податковим кодексом України було передбачено зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
У постанові Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 зазначено, що відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Кабінет Міністрів України постановляє відмінити з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавіpусом SАRS-СоV-2.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності з 17.03.2022, стаття 102 була доповнена пунктом 102.9 такого змісту: "102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".
Цим же законом була зупинена дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України зупиняється на період дії воєнного, надзвичайного стану.
Разом із цим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану (пункт 2 розділу ІІ).
Таким чином, дія передбачених статтею 102 Податкового кодексу України строків давності зупинена, починаючи з 18.03.2020, і таке зупинення продовжує діяти і на час розгляду даної справи.
Тобто, Закон №2120-IX з 17.03.2022 зупинив дію положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX, які в подальшому 30.06.2023 втратили юридичну силу у зв'язку із закінченням самого карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651. Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX статтю 102 Податкового кодексу України доповнено пунктом 102.9 такого змісту: «102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».
У подальшому пункт 102.9 статті 102 виключено на підставі Закону №3219-IX від 30.06.2023, який набрав чинності 01.08.2023.
Аналіз вищенаведених приписів дозволяє дійти висновку, що у зв'язку з дією карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), а у подальшому у зв'язку з дією воєнного стану в Україні перебіг строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, було зупинено.
Таким чином, з 04.10.2019 (дата винесення податкової вимоги) до 18.03.2020 (дата зупинення дії передбачених статтею 102 Податкового кодексу України строків давності по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину) = 167 днів. З 01.08.2023 (дата набрання чинності Закону №3219-IX про виключення пункту 102.9 статті 102 Податкового кодексу України на період дії воєнного стану) по 09.04.2025 (дата звернення до суду із позовом у даній справі) = 618 днів. 167 днів + 618 днів = 785 днів.
Отже, судом встановлено, що з дня виникнення податкового боргу (04.10.2019) по день звернення ОСОБА_1 до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов'язання вчинити дії (09.04.2025) строк давності у 1095 днів не сплинув, податковий борг боржника не набув статусу безнадійного, тому такий борг не підлягає списанню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідачем доведено правомірність своїх дій, а тому позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44096781) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
25.09.25