Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 вересня 2025 року Справа№200/4898/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач-2), в якому просить: - визнати протиправним і скасувати рішення № 053130014369 від 3 липня 2025 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-11 від 14.10.2014; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-11, починаючи з 24 червня 2025 року, зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугою років, половину строку навчання в Донецькому національному університеті з 01.09.1997 до 05.06.2002.
Ухвалою суду від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувані докази.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на безпідставну відмову в призначенні пенсії. Зазначає, що з 01.09.1997 до 05.06.2002 (04 роки 09 місяців 05 днів) він здобував освіту у Донецькому національному університеті на денній формі навчання та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство». Після закінчення навчання 12.06.2002 ОСОБА_1 видано диплом спеціаліста НОМЕР_1 від 12.06.2002 та присвоєно кваліфікацію юриста. З 13.05.2014 було змінено назву економіко-правового факультету на юридичний факультет (наказ № 102/05 від 13.05.2014), який закінчив ОСОБА_1 12.06.2002.
Відповідач-1 надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що до вислуги років не зараховано половину строку навчання в Донецькому національному університеті, оскільки відсутня інформація про навчання на юридичному факультеті.
Відповідач-2 надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що заяву про призначення пенсії за вислугу років від 24.06.2025 за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років від 03.07.2025 №053130014369 через відсутність необхідного стажу за вислугу років 25 років. Звертає увагу на те, що органом, що призначає пенсію, у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, а органом, в якому позивач повинен перебувати на обліку, та який буде здійснювати виплату пенсії у випадку її призначення - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що наявність у нього відповідної освіти (вищої юридичної) підтверджується як дипломом серії НОМЕР_1 , де у графі «спеціальність» міститься запис «Правознавство», так і самим фактом проходження ним служби в органах прокуратури з 2002 року по теперішній час, оскільки за відсутності вищої юридичної освіти ОСОБА_1 , в силу вимог законодавства, взагалі не міг працювати в органах прокуратури. Вважає, що підлягає зарахуванню до стажу позивача, що дає право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» половина строку навчання на денному відділенні юридичного (економіко-правового) факультету Донецького національного університету з 01.09.1997 року по 05.06.2002 року
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 30.12.1996.
Відповідно до диплому НОМЕР_1 , виданого 12.06.2002 Донецьким національним університетом, ОСОБА_1 у 2002 закінчив цей університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.
Згідно з додатком до вказаного диплому - тип навчального закладу IV рівня акредитації, форма навчання - денна.
Також позивач надав виписку з Реєстру документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документа про вищу освіту № 256453 від 04.06.2025, яка підтверджує отримання позивачем указаного диплому.
У трудовій книжці (дублікат) позивача НОМЕР_3 , заповнену 04.11.2002, наявний запис про навчання позивача в освіту в Донецькому національному університеті з 01.09.1997 по 05.06.2022.
У довідці Донецької обласної прокуратури від 24.06.2025 № 07-75866и-25 зазначено, що з 01.09.1997 по 05.06.2022 (4 роки 9 місяців 5 днів) позивач здобував освіту в Донецькому національному університеті на денній формі навчання, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство». Тому відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується половина строку навчання, тобто 2 роки 4 місця 20 днів. Також указано, що вислуга років, що дає право на пенсію відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» становить 25 років 2 дні (станом на 15.06.2025).
24 червня 2025 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області від 07.07.2025 № 053130014369 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», оскільки відсутня вислуга років (25 років).
У вказаному рішенні зазначено, що стаж роботи позивача на посадах прокурорів складає 22 роки 7 місяців 6 днів. Вислуга років, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру», складає 22 роки 7 місяців 21 день. До вислуги років не зараховано половина строку навчання в Донецькому національному університеті, оскільки відсутня інформація про навчання на юридичному факультеті. Для вирішення питання зарахування до вислуги років половини строку навчання в Донецькому національному університеті необхідно надати уточнюючу довідку із зазначенням інформації щодо назви факультету, на якому здійснювалось навчання.
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності відмови в призначенні пенсії за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури, зокрема підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років, врегульовано Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).
Згідно з ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Частиною 6 ст. 86 Закону № 1697-VII передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
Відповідно до пп. 1 ст. 25 Закону України від 17 січня 2002 року № 2984-III «Про вищу освіту», який діяв на момент отримання позивачем диплому НОМЕР_1 , було передбачено, що відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів: університет - багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.
Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України від 1 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» в Україні діють заклади вищої освіти таких типів, зокрема: університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.
Як установлено судом, позивач навчався у вищому навчальному закладі на денній формі навчання, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.
Установлена форма диплома та додатка до нього, на момент здобуття позивачем вищої освіти, не передбачала зазначення назви факультету. У додатку до диплому позивача зазначено: напрям підготовки/спеціальність - правознавство, спеціалізація юрист.
З повідомлених позивачем обставин випливає, що він навчався на Економіко-правовому факультеті в Донецькому національному університеті, у наступному - Юридичний факультет в Донецькому національному університеті імені Василя Стуса.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 і ч. 3 ст. 44 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Отже, у випадку сумніву щодо того, що позивач дійсно навчався на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання, пенсійний орган не позбавлений можливості вчинити активні дії щодо отримання від органів державної влади, підприємств, установ і організацій додаткових відомостей.
Проте відповідачем-1 не наведено жодних аргументів, які б ставили під сумнів те, що позивач навчався на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання.
З урахуванням установлених обставин, у суду відсутні підстави вважати що виданий позивачу диплом спеціаліста НОМЕР_1 від 12.06.2002 (ураховуючи додаток до нього) виданий не за наслідками здобуття позивачем вищої освіти на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення № 053130014369 від 3 липня 2025 року, а тому таке рішення підлягає скасуванню.
Водночас суд зазначає, що заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років за принципом екстериторіальності розглянуто саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, а не ГУ ПФУ в Донецькій області.
Судом не встановлено наявності рішень, дій або бездіяльності відповідача-2 щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню частково шляхом зобов'язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, із зарахуванням до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугою років, половину строку навчання в Донецькому національному університеті з 01.09.1997 до 05.06.2002.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до квитанції № 4306-1900-3238-7658 від 03.07.2025 позивачем сплачено судовий збір за подання позову в розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява подана через систему «Електронний суд», тому позивачка мала сплатити 968,96 грн судового збору.
Частинами 1 і 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню на користь позивача підлягає 484,48 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Сума в розмірі 242,24 грн є частиною судового збору, що внесена в більшому розмірі ніж установлено Законом України «Про судовий збір», а тому може бути повернута за клопотанням позивача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ідентифікаційний код: 21390940; 14005, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця П'ятницька, будинок 83-А), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 053130014369 від 3 липня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.06.2025 про призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням до вислуги років, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» половину строку навчання в Донецькому національному університеті з 01.09.1997 до 05.06.2002 включно.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області суму судових витрат у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 (сорок вісім) копійок.
Повне рішення суду складене 25 вересня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков