Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 вересня 2025 року Справа№200/5132/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місто Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна,1, м. Миколаїв, 54008) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місто Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна,1, м. Миколаїв, 54008).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.12.2024 р. позивач звернувся до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.«а» ст.13 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та прийнято рішення № 057150014102 від 07.07.2025року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. В якості висновку в рішенні зазначено, що відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з недосягненням пенсійного віку. Крім цього в рішенні зазначено щодо неврахування до пільгового стажу певних періодів.
Позивач наголошує, що спірні періоди підтвержуються трудовою книжкою та додатковими документами, доданими до заяви про призначення пенсії, вважає свої права порушеними та просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 057150014102 від 07.07.2025року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) призначити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-з/2020 та у відповідності до п. 14-6.2. Розділу XV ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-IV, з дати набуття такого права(01.12.2022 року);
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди роботи: з 08.01.2002 р. по 03.05.2022 р. до пільгового стажу роботи за списком №1, згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до довідок від 19.06.2025 №№ 268, № 269, № 270, виданих ПРАТ “ ММК імені Ілліча».
Ухвалою від 21.07.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
12.08.2025 року відповідачем 2 надано матеріали пенсійної справи позивача та відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначено, що на день подання заяви про призначення пенсії вік Позивача становить 47 років 06 місяців.
У зв'язку з викладеним, за наслідками розгляду заяви Позивача від 28.06.2025 та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення від 07.07.2025 № 057150014102 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058, у зв'язку із недосягненням Позивачем необхідного пенсійного віку.
Відповідач 2 вважає, що оскільки Позивач досягне пенсійного віку лише 01.12.2027, і лише з настанням необхідного віку у Позивача виникне право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058, тому вимога про призначення зазначеного виду пенсії з 01.12.2022 є необґрунтованою та безпідставною
17.08.2025 року відповідачем 1 також надано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого наведено аргументи, аналогічні викладеним у відзиві відповідача 2.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
26.12.2024 р. позивач звернувся до УПФУ через ВЕБ портал із заявою про призначення пенсії, пільговий стаж складає 20 років 03 місяці 26 днів за списком №1 згідно з п.«а» ст.13 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується записом у трудовій книжці, довідками про пільговий стаж, витягами про атестацію, довідкою форми ОК-5.
За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії від 28.06.2025 р. розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішенням Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 057150014102 від 07.07.2025 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
Підставою для відмови було те, що позивач не досягла пенсійного віку 50 років. ПФУ зазначив: «Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 28.06.2025.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 мають жінки, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Вік заявниці 47 років 06 місяців. Страховий стаж особи становить 34 роки 03 місяці 06 днів (в тому числі додатково за повних 11 років роботи за Списком № 1). Пільговий стаж роботи за Списком № 1 становить 11 років 06 місяців 16 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
- до страхового стажу зараховано всі періоди;
- до пільгового стажу за Списком №1 не зараховано періоди роботи: протягом січня 2002 року - травня 2022 року згідно з довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 19.06.2025 № 268, № 269, № 270, оскільки довідки не відповідають додатку № 5 Порядку № 637, а саме, відсутній підпис начальника відділу кадрів. Не підтверджено документально право підпису начальника управління організаційного планування на підпис довідок про підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за віком на пільгових умовах;
з 01.01.2011 по 30.06.2014, з 01.11.2015 по 31.12.2015, з 01.02.2016 по 31.03.2016, з 01.05. 2016 по 31.10.2016, з 01.12.2016 по 28.02.2017, згідно з даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб, оскільки відсутня інформація щодо атестації робочих місць за умовами праці.
Надано витяги з наказів «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці» від 07.05.2009 № 98, від 07.05.2014 № 330, від 25.05.2016 № 459, які не враховані при обчисленні пільгового стажу, оскільки дати наказів не співпадають з даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці;
до пільгового стажу за Списком № 1 зараховано періоди роботи з 01.01.2006 по 31.12.2010; з 01.07.2014 по 31.10.2015, з 01.01.2016 по 31.01.2016, з 01.04.2016 по 30.04.2016, з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.03.2017 по 16.02.2022, за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб про спеціальний трудовий стаж.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).
Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі. 01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України №2148- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII), що доповнив Закон №1058-IV розділом XIV-І, який містить пункт 1 частини 2 статті 114 такого змісту:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційного Суду України визнані неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).
Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058- ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Ураховуючи, що позивачка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла віку 45 років, суд вважає, що ОСОБА_1 має право претендувати на пенсію, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.
Щодо не зарахування до пільгового стажу довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 19.06.2025 №№ 268, № 269, № 270, виданих ПРАТ “ ММК імені Ілліча», які охоплюють період січень 2002 року - травень 2022 року.
Відповідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, для підтвердження спеціального стажу роботи належить подати уточнюючі довідки.
Спеціальний стаж роботи позивача підтверджено уточнюючими довідками ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» від 19.06.2025 №№ 268, № 269, № 270, які надавалися відповідачу і наявні в матеріалах пенсійної справи.
Зазначені довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній по формі повністю відповідають додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1058 від 27.09.2022.
У довідках вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі накази про атестацію робочих місць.
Таким чином суд вважає, що позивач повністю виконав вимоги пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, і належним чином підтвердив стаж роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 з 08.01.2002 р. по 03.05.2022 р.
Твердження відповідача 2 у спірному рішенні про те, що довідки не відповідають вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (Додаток №5) є абсолютно безпідставними і зроблені за рахунок застосування вищевказаного нормативно-правового акту у старій редакції, а саме до внесення змін, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1058 від 27.09.2022.
Позиція відповідача 2 з приводу відсутності довіреності на право підпису пільгових довідок та наказів про атестацію також є безпідставними, через відсутність законодавчої вимоги подавати такого роду довіреності.
Крім того, відповідач 2, як суб'єкт владних повноважень наділений правом доступу на отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань, і має можливість перевірити відповідні повноваження.
Також, територіальний орган ПФУ має можливість витребувати у страхувальника підтвердження необхідної йому інформації.
Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладено у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, навіть непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позаяк відповідальність за атестацію робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, а контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Враховуючи наведене суд вважає, що Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 19.06.2025 № 268, № 269, № 270 підлягають врахуванню, а період стажу з 08.01.2002 р. по 03.05.2022, який охоплюється цими довідками, повинен бути врахованим до пільгового стажу за Списком №1.
Щодо періодів з 01.01.2011 по 30.06.2014, з 01.11.2015 по 31.12.2015, з 01.02.2016 по 31.03.2016, з 01.05. 2016 по 31.10.2016, з 01.12.2016 по 28.02.2017, які не враховані до пільгового стажу через відсутність інформації про проведення атестації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та розробленими Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
За приписами п.п. 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Частиною 2 п. 4 цього Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або не своєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації, а також формулювання наказів про проведення атестації робочих місць не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Аналогічний правовий висновок зазначено в Постанові Великої палати Верховного суду від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а.
Враховуючи наведені висновки суд вважає, що періоди з 01.01.2011 по 30.06.2014, з 01.11.2015 по 31.12.2015, з 01.02.2016 по 31.03.2016, з 01.05. 2016 по 31.10.2016, з 01.12.2016 по 28.02.2017 підлягають врахуванню до пільгового стажу позивача за Списком 1.
Враховуючи зазначене суд вважає, що рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 057150014102 від 07.07.2025року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно п. 14-6.2. Розділу XV ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-IV: 14-6.2. Тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається: за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України формується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Термін "тимчасово окупована Російською Федерацією територія України" для цілей цього підпункту вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Адреса реєстрації позивача: Донецька область, м.Маріуполь, який є тимчасово окупованою територією. Тому позивач набуває право на призначення аенсії за віком у відповідності до п. 14-6.2. Розділу XV ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-IV, з 01.12.2022 року( знаступного дня після досягнення 45 років).
А відтак порушені права позивача підлягають поновленню шляхом:
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13486010) призначити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-з/2020 та у відповідності до п. 14-6.2. Розділу XV ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-IV, з дати набуття такого права(01.12.2022 року);
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди роботи: з 08.01.2002 р. по 03.05.2022 р. до пільгового стажу роботи за списком №1, згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до довідок від 19.06.2025 №№ 268, № 269, № 270, виданих ПРАТ “ ММК імені Ілліча».
При цьому суд наголошує, що зобов*язальні дії належить виконати саме відповідачу 2, як такому, що порушив права позивача.
Відповідно позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 3, 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 968, 96грн., суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 2, як такого, що порушив права позивача, зазначеної суми судового збору.
Керуючись полоденнями КАС України, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місто Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна,1, м. Миколаїв, 54008) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 057150014102 від 07.07.2025року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна,1, м. Миколаїв, 54008) призначити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-з/2020 та у відповідності до п. 14-6.2. Розділу XV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-IV, з дати набуття такого права (01.12.2022 року).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна,1, м. Миколаїв, 54008) зарахувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди роботи: з 08.01.2002 р. по 03.05.2022 р. до пільгового стажу роботи за списком №1, згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до довідок від 19.06.2025 №№ 268, № 269, № 270, виданих ПРАТ “ ММК імені Ілліча».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна,1, м. Миколаїв, 54008) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 грн., 96 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Стойка