25 вересня 2025 рокуСправа №160/6618/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного контролю у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №077540 від 19.02.2025р., -
27.02.2025р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного контролю у Дніпропетровській області і просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову №077540 винесену 19.02.2025 року в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитром Дяденчуком про застосування адміністративно-господарського штрафу до ФОП ОСОБА_1 у розмірі 51 000 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за вищенаведеною оспорюваною постановою за порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» п.22.5 Правил дорожнього руху №1306 (перевищення встановлених законодавством вагових норм на дорозі місцевого значення, що склало 64,5%, а саме: 39500т. замість 24т.) до неї застосовано штраф у сумі 51000 грн. Позивач вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню посилаючись на те, що посадовими особами відповідача 24.01.2025р. під час зупинення транспортного засобу, який здійснював перевезення вантажу та належить позивачеві, габаритно-ваговий контроль на стаціонарному або пересувному пункті не здійснювався, а акт №005905 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів був складений згідно даних, які були зазначені у ТТН від 24.01.2025р. №72, тобто, всупереч вимогам п.п.5-1 п.2, п.п.11 п.2 Порядку №879; об'єктивно не встановлено фактичну масу транспортного засобу, оскільки було встановлено лише вагу вантажу згідно наданої ТТН; надана до перевірки ТТН є документом, який призначений для обліку ТМЦ на шляху їх переміщення, розрахунків за провезення вантажу та обліку виконаної роботи, для використання списання ТМЦ, прибутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, проте, такий документ не може бути єдиною підставою для визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, незважаючи на те, що такі відомості зазначені в ній. За викладеного, представник позивача вважає, що висновки контролюючого органу про перевищення транспортним засобом, який належить позивачу, нормативних вагових параметрів, не підтверджені належним чином, що виключає відповідальність за ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а відтак, оспорювана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 17.03.2025р. було відкрите провадження у даній адміністративній справі, її судовий розгляд було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами згідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України з 15.04.2025р., а також зобов'язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази, які свідчать про перевищення вагових норм понад 30% при перевезенні подільного вантажу, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог зазначеної вище ухвали суду 31.03.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем до суду подано відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що 24.01.2025р. у ході проведення рейдової перевірки посадовими особами відповідача на а/дорозі С0-41206 Іванівка-Радісне Дніпропетровська область, с. Радісне, вул. Гагаріна, 1 (дорога місцевого значення) було здійснено документальний ваговий контроль за результатами якого зафіксовано перевезення вантажу позивачем згідно ТТН №72 від 24.01.2025р. з порушенням ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевищення встановлених законодавством вагових норм на дорозі місцевого значення, що склало 64,5 % при нормі 24 т. фактична маса брутто 39,50 т. чим порушено вимоги п.22.5 ПКМУ №1306 від 10.10.2001р. за яке передбачена відповідальність абз. 17 ч.1 ст.60 згаданого Закону. Представник відповідача у відзиві на позов також зазначив, що у відповідності до п.п.5-1 п.2, п.16 Порядку №879 у даному випадку було проведено документальний контроль шляхом додавання маси транспортного засобу та маси вантажу, яка вказана у наданій для перевірки товарно-транспортній накладній, а отже, вважає, що вимоги Порядку №879 відповідачем були дотримані. Також відповідач вказав і на те, що обов'язковість наявності у перевізника ТТН передбачена ст.48 згаданого Закону, тому, прийнявши до перевезення вантаж на основі документів, оформлених з порушенням встановлених законодавством вимог, зокрема і ТТН, автомобільний перевізник бере на себе усі ризики такого перевезення, у тому числі, і в частині застосування до нього адміністративно-господарських санкцій. Відповідно, на переконання відповідача, оскаржувана постанова прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 25.09.2025р., у зв'язку з перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічних відпустках в чеврні - серпні 2025 року, велику завантаженість, а, відтак, об'єктивну неможливість розгляду даної справи у вищенаведені строки, розгляд даної справи було продовжено на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 25.09.2025р.
Таким чином, дана адміністративна справи вирішується 25.09.2025р., тобто, у межах строку, визначеного ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
ОСОБА_1 30.11.2021р. зареєстрована як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 , основним видом діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, 49.41 - вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується інформацією, наведеною у копії Виписки з ЄДРПОУ від 30.11.2021р., наявної в матеріалах справи.
24.01.2025р. державним інспекторами Чернявським К.Ф. та Слюсаренко Д.М. на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 16.01.2025р. №001537 об 12 годині 20 хвилин на а/д С041206 Іванівка-Радісне, Дн-вської області, с. Радісне, вул. Гагаріна, 1 (дорога місцевого значення), було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу - марка VOLVO тягач, FRUEHAUF напівпричіп, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_5 від 21.05.2016 центр 1244, що належить ОСОБА_1 , яка є перевізником вантажу, що перевозився, згідно ТТН №72 від 24.01.2025р., у ході якої вказаними посадовими особами було здійснено документальний габаритно-ваговий контроль вказаного транспортного засобу за результатами якого були складені наступні документи, а саме:
- акт №005905 від 24.01.2025р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за змістом якого повна маса, нормативно допустима - 24 тони, фактична 39 500 тон.;
- акт АР №064489 від 24.01.2025р. проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів, за змістом якого було виявлено порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт». Перевізник не забезпечив безпеку дорожнього руху, а саме: перевищення встановлених законодавством вагових норм на дорозі місцевого значення склало 64,5%, а саме: 39,500 тон, чим порушено вимоги п.22.5 ПКМУ №1306 від 10.10.2001р.
Так, за наведеними вище актами встановлено, що під час надання послуг з перевезення вантажу згідно ТТН №72 від 24.01.2025р. перевізником - ФОП ОСОБА_1 допущено перевищення встановлених законодавством вагових норм на дорозі місцевого значення, яке склало 64,5%, а саме: 39,500 тон, чим порушено вимоги п.22.5 ПКМУ №1306 від 10.10.2001р. за що передбачена відповідальність згідно абз.17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу).
Також зі змісту акту від 24.01.2025р. №005905 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та акту перевірки АР №064489 видно, що водій автомобіля ОСОБА_2 з актами ознайомлений під особистий підпис, надав пояснення наступного змісту: « Я, ОСОБА_2 , керуючи згаданим вище автомобілем рухався по автошляху С041206, був зупинений трансБезпекою, відповідного знаку, що вказує на вагу 24т. при повороті на автошляху не було», копію акту водій отримав.
За результатами розгляду вищенаведеного порушення на підставі наведеного акту перевірки посадовою особою відповідача 19.02.2025р. було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №0777540 за якою за допущене перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм на дорозі місцевого значення, що склало 64,5%, а саме: 39500 тон (замість допустимих 24 тони), що підтверджується актом №АР 064489 від 24.01.2025р. на підставі абз. 17 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача було застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн., що підтверджується копією відповідної постанови, наявної у справі.
Позивач, вважаючи протиправною спірну наведену постанову, звернувся до суду з відповідним позовом про визнання її протиправною та скасування.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-Ш (далі - Закон № 2344-Ш), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 (далі - Порядок №1567).
Щодо наявності у відповідача повноважень на проведення перевірок на транспорті.
Статтею 6 Закону №2344-Ш передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, у тому числі, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільним перевізником вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Частинами 14,17 статті 6 Закону №2344-Ш встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланової і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно до приписів наведеного Порядку №1567 визначено, що державному контролю підлягають усі транспорті засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №103.
Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Отже, із наведених приписів чинного законодавства у сфері державного контролю на автомобільному транспорті видно, що відповідачеві, його територіальним органам, а відповідно, і їх посадовим особам надані повноваження на проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), тому слід дійти висновку, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі), яка відбулася 24.01.2025р. відповідачем проведена у межах наданих йому повноважень, визначених вищенаведеними приписами Закону №2344-Ш, Порядку №1567 та Положення про Укртрансбезпеку.
Щодо виявлених у ході проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт позивачем, яке мало місце 24.01.2025р., зокрема, з приводу виявленого факту незабезпечення перевізником безпеки дорожнього руху, а саме: перевищення автомобільним перевізником (позивачем) встановлених законодавством габаритно-вагових норм на дорозі місцевого значення, яке склало 64,5%, а саме: 39500 тон (понад 30% при перевезенні подільного вантажу) згідно ТТН №72 від 24.01.2025р., суд зазначає про наступне.
Відповідно до частини 2 статті 48 №2344-III встановлено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частина 4 статті 48 Закону №2344-III визначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентним уповноваженими органами або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів -11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
А за приписами абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону №2344-III передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі Порядок №879).
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Підпунктом 5-1 пункту 2 Порядку №879 передбачено, що документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Згідно пункту 6 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пункту 16 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Отже, із аналізу наведених норм чинного законодавства у сфері транспорту, слідує, що законодавцем передбачено два види габаритно-вагового контролю, а саме: документальний та точний контроль.
При цьому, при документальному габаритно-ваговому контролі визначення маси транспортного засобу здійснюється на підставі документів шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, а точний ваговий контроль здійснюється за допомогою спеціально обладнаного пункту вагового контролю.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується представниками сторін, що, у даних правовідносинах посадовими особами відповідача було здійснено документальний габаритно-ваговий контроль, а тому перевищення вагових обмежень повинно підтверджуватись документально.
Частиною 1 ст.48 Закону №2344-III установлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 (далі - Правила №363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Згідно пункту 11.1 Правил №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.
Так, судом із матеріалів справи встановлено, що у даних правовідносинах позивач - ФОП ОСОБА_1 виступала як автомобільний перевізник та надавала послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, у даному випадку, кукурудзи, автомобілем/напівпричепом Вольво НОМЕР_1 /ВА 1854/ХF про що свідчить зміст копії Договору-заявки №24/01/2025-10 від 24.01.2025р., наявного у справі.
Відповідно до наявної у справі копії товарно-транспортної накладної №72 від 24.01.2025р., на підставі якої здійснювалося перевезення згаданого подільного вантажу (кукурузда), вбачається, що маса транспортного засобу Вольво НОМЕР_1 , напівпричіп FRUEHAUF напівпричіп, номерний знак НОМЕР_2 , складала 39500 тон, при допустимій масі навантаження транспортного засобу у 24 тони.
Тобто, наданою до перевірки згаданою вище товарно-транспортною накладною №72 від 24.01.2025р. підтверджується факт здійснення перевезення позивачем з перевищенням встановленого нормативу у 24 тони.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абзацу 17 частини першої статті 60 Закону №2344-Ш, через що правові підстави для скасування спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у адміністративного суду відсутні.
Згідно до вимог ст.ст.73,75,76 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч.1 ст.77 вказаного Кодексу, на позивача покладено обов'язок довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Проте, у ході судового розгляду даної справи протиправність оспорюваної постанови з урахуванням встановлених судом вище обставин у даній справі та аналізу вищенаведеного чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин жодними належними, достатніми та достовірними доказами позивачем не доведена.
Також у ході судового розгляду справи судом не виявлено, а позивачем та його представником доказів, які б спростовували факти порушення перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%, яке було зафіксовано та мало місце 24.01.2025р., суду не надано.
Є безпідставними та необгрунтованими аргументи позивача з приводу того, що габаритно-ваговий контроль на стаціонарному або пересувному пункті не здійснювався, а акт №005905 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів був складений лише на підставі даних ТТН від 24.01.2025р. №72 всупереч п.п.5-1 п.2, пп.11. п.2 Порядку №879, з огляду на те, що у даному випадку, як встановлено судом вище та підтверджено і відповідачем у його відзиві на позов, посадовими особами відповідача здійснювався габаритно-ваговий контроль не точний, а документальний, тобто, за наданими водієм до перевірки документами, зокрема, відомостями, які містилися у ТТН, що передбачено саме п.п.5-1 п.2 Порядку №879.
Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом, доводи позивача про те, що надана до перевірки ТТН не може бути підставою для визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, з огляду на наступне.
Пунктом 16 цього Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 6 Порядку №879). Документальний габаритно-ваговий контроль це визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу ( п. 5-1 Порядку № 879). Точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання) - (п. 11 Порядку № 879).
Отже, документальний контроль це складова габаритно-вагового контролю, який застосовується самостійно або у сукупності із точним контролем. Документальний контроль передбачає дослідження документів, які супроводжують транспортний засіб та в яких міститься інформація про власну масу транспортного засобу та масу вантажу. Документальний контроль може проводитись поза межами пункту контролю. Метою такого контролю, як і точного контролю, є встановлення наявності перевищення нормативних габаритно-вагових норм.
Так, як встановлено судом у ході судового розгляду справи у ТТН №72 від 24.01.2025р. наявна інформація про вагу транспортного засобу (автомобіля) без вантажу (8254), причепа без вантажу (9050), маса вантажу (39500).
Відтак, за даними, зазначеними у товарно - транспортній накладній, можливо встановити загальну масу транспортного засобу та перевірити її на відповідність ваговим нормам.
Тому доводи позивача та його представника про те, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, на переконання суду, є помилковим, оскільки наслідком внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри, утворює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 132-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, у товарно-транспортній накладній apriori зазначаються достовірні відомості про фактичний вантаж.
За викладених обставин, суд вважає, що перевищення вагових норм, встановлених за результатами документального контролю, не потребує фактичного зважування, оскільки транспортний засіб від самого початку був завантажений понад вагові норми, що є порушенням вимог чинного законодавства у сфері автомобільних перевезень.
Відповідні правові висновки були зроблені і у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023р. у справі №160/4406/23.
Також судом критично надається оцінка аргументам позивача, тому вони відхиляються судом, з приводу того, що об'єктивно не встановлено фактичну масу транспортного засобу, оскільки було встановлено лише вагу вантажу згідно наданої ТТН, з огляду на те, що вказана ТТН містить як масу вантажу, так і масу транспортного засобу без вантажу, а саме: маса вантажу - 39500 тон становила уже перевищення над допустимою нормою - 24 тони та це перевищення тільки з вантажем становило 15 500 тон, що склало і так 64,5% (понад 30%) виходячи з розрахунку 39 500-24000 =15500 /24000.
Якщо додати до маси вантажу 39500 ще і вагу транспортного засобу - 8254, 9050 відповідно, то це становитиме загальну масу транспортного засобу - 56804 тони- 24000=32804/24, що становило б 136,68% перевищення (тобто, перевищення понад 30%).
А відтак, вказані наведені обставини ніяким чином не вплинули на правомірність прийняття оспорюваної постанови.
Окрім того, судом враховується і те, що вагові обмеження запроваджені для запобігання руйнуванню автомобільних доріг, а тому навість за умови технічної можливості транспортного засобу, перевізники мають дотримуватися вагових обмежень для запобігання руйнуванню автомобільних доріг, які не розраховані на використання їх з перевищенням вагових норм.
Наведені правові висновки зроблені і у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024р. у справі №280/9230/23.
Інші доводи та аргументи викладені позивачем у позові вивчені судом, проте не заслуговують на увагу, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної постанови згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при прийнятті вищевказаної постанови відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами, порушення відповідачем прав та інтересів позивача при прийнятті оспорюваної постанови, а тому у адміністративного суду підстави для її визнання протиправною та скасування відсутні.
Окрім того, судом враховується і правова позиція ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Приймаючи до уваги все вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, тому у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи, зокрема, судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. згідно квитанції про сплату №9RQ5-RR98-9USE від 27.02.2025р., суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову такі судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.
Однак, виходячи з того, що у суду відсутні обгрунтовані підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору, не підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257- 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного контролю у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №077540 від 19.02.2025р. - відмовити повністю.
Всі судові витрати покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва