25 вересня 2025 рокуСправа №160/11099/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експорт-Альянс" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Експорт-Альянс" до Дніпровської митниці, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення і картки відмови.
Ухвалою суду прийнято до розгляду уточнену позовну заяву в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експорт-Альянс" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови.
Ухвалою суду було роз'єднано позовні вимоги позивача та ухвалено вимоги, зокрема, щодо:
- визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці за Контрактом купівлі-продажу товарів між ТОВ “Експорт-Альянс» та Heinrich GLAESER Nachf. GmbH №Е 09/24 від 01.09.2024 р.:
1. UA110050/2024/000142/1 від 25.09.2024;
2. UA110050/2024/000149/1 від 14.10.2024;
3. UA110050/2024/000152/1 від 16.10.2024;
4. UA110050/2024/000166/1 від 06.11.2024;
5. UA110050/2024/000178/1 від 03.12.2024;
6. UA110050/2025/000008/1 від 30.01.2025;
- визнання протиправними та скасування карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці за Контрактом купівлі-продажу товарів між ТОВ “Експорт-Альянс» та Heinrich GLAESER Nachf. GmbH №Е 09/24 від 01.09.2024 р.:
1. UA110050/2024/000283 від 25.09.2024;
2. UA110050/2024/000296 від 14.10.2024;
3. UA110050/2024/000299 від 16.10.2024;
4. UA110050/2024/000318 від 06.11.2024;
5. UA110050/2024/000347 від 03.12.2024;
6. UA110050/2025/000013 від 30.01.2025.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ «Експорт-Альянс» з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці електронні митні декларації, а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за електронними митними деклараціями позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України.
Крім того, позивач зауважив на тому, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
У відзиві, який надійшов до суду, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що при перевірці поданих ТОВ «Експорт-Альянс» митних декларацій, а також документів, долучених до декларацій, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності.
На адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечив проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, підтримав позовні вимоги та просив позовну заяву задовольнити.
Від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній підтримав позицію щодо безпідставності та необґрунтованості позову.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що ТОВ «Експорт-Альянс» укладено наступні контракти:
- Sandikcі, Atasoy уклали контракт купівлі-продажу товарів (далі - Контракт) № 1-AS 01.04.2022,
- Eurocycle GmbH уклали контракт купівлі-продажу товарів № 1-EU від 01.04.2022,
- SIA DAMIJA уклали контракт купівлі-продажу товарів №R 07/23 від 07.08.2023,
- SIBRA TRADING GmbH уклали контракт купівлі-продажу товарів № 1 від 01.04.2022.
Предметом яких погодили поставку товарів, перелік яких, разом із кодами КВЕД додатково, має зазначатися в інвойсах до Контракту. При цьому, в інвойсах на підставі п. 4.1. Контракту зазначається також ціна, що підлягає сплаті на його умовах.
Всі витрати на території країни призначення несе імпортер, крім випадків, коли встановлена поставка неякісного товару, в таких випадках постачальник повертає всі витрати імпортеру, пов'язані з поставкою неякісного товару.
Загальна вартість контракту складається з сум, визначених в інвойсах та/або специфікаціях до контракту. Умови поставки: EXW місце завантаження.
На підтвердження митної вартості товару ТОВ «Експорт-Альянс» надано до митного органу: контракти, інвойси, специфікації, декларації про походження товару, сертифікати дезінфекції товару, договори про перевезення товару, міжнародні автотранспортні накладні.
Митна вартість товару ТОВ «Експорт-Альянс» визначена за основним методом - за ціною договору.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товару виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару повідомленням: 1) рахунок-проформу; 2) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; 9) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 10) копію декларації країни виробника.
У відповідь на повідомлення митного органу ТОВ «Експорт-Альянс» повідомило про неможливість надати додаткові документи.
Дніпровською митницею прийняті рішення про коригування митної вартості:
1. UA110050/2024/000142/1 від 25.09.2024;
2. UA110050/2024/000149/1 від 14.10.2024;
3. UA110050/2024/000152/1 від 16.10.2024;
4. UA110050/2024/000166/1 від 06.11.2024;
5. UA110050/2024/000178/1 від 03.12.2024;
6. UA110050/2025/000008/1 від 30.01.2025.
Обставини прийняття вказаних рішень:
1. для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи декларантом згідно з даними графи 44 МД не подавались;
2. надані рахунки-інвойси та декларація про походження товару не містять підписів та печаток відправника - та уповноважених осіб експортера;
3. положенням п.2.2. контракту передбачено, що якість товару повинна відповідати нормам, прийнятим по кожному виду товару, в країні виробництва товару. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми. Поряд з цим, декларант заявляє в гр..31 вказаних декларацій про те, що товари « 3 категорії, ступінь зносу 30%» та про «відсутність даних про виробника». Таким чином, заявлена якість товарів та її відповідність нормам, прийнятим по кожному виду товару, в країні виробництва товару, жодним чином не підтверджена;
4. відповідно до пункту 5.1 контракту, умови сплати за товар повинні вказуватися в додатку на кожну окрему поставку товару. При цьому, в жодному наданому до митного оформлення документі не вказуються умови сплати за товар. Сторони додатково визначають умови оплату кожної поставки. Однак, ні додаткова угода до контракту, ні комерційні рахунки не містять відомостей щодо умов оплати за товар.
За наслідком прийняття вказаних рішень про коригування митної вартості товарів відповідачем відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення:
1. UA110050/2024/000283 від 25.09.2024;
2. UA110050/2024/000296 від 14.10.2024;
3. UA110050/2024/000299 від 16.10.2024;
4. UA110050/2024/000318 від 06.11.2024;
5. UA110050/2024/000347 від 03.12.2024;
6. UA110050/2025/000013 від 30.01.2025.
Не погодившись з прийнятими рішеннями, Товариство звернулось до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 Митного кодексу України).
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1ст. 4 Митного кодексу України).
Відповідно ч. 2ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. 1, 2, 3ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Приписами ст. 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: форматно-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.
Примітками до п. 2 статті VІІ «Оцінка товару для митних цілей» ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.
Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд вказує.
Як вбачається зі спірних рішень про коригування митної вартості товарів, підставою для їх прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності.
Щодо відсутності в інвойсі даних про виробника, суд зазначає наступне.
Так, відомості про виробника є одним із додаткових джерел інформації про оцінюванні товари. Інвойс, з огляду на його призначення, є документом, що підтверджує митну вартість оцінюваного товару при цьому, відсутність в інвойсі даних про виробника не може бути достатньою підставою для висновку про неналежність цього документа, як і не може заперечувати вірогідності усіх інших товаросупровідних документів, які надано до митного оформлення, при цьому відомості, що дають змогу ідентифікувати оцінюваний товар, містяться в інвойсах, прейскурантах, сертифікатах якості.
Разом з тим, враховуючи, що контракт двосторонній, відсутність відомостей щодо виробника в товаросупровідних документах жодним чином не може свідчити про наявність ще однієї сторони.
Крім того, контрактами, а саме пунктом 1.1 передбачено, що специфікація не є обов'язковим документом, оскільки вартість та якісні ознаки товару можуть бути передбачені або специфікацією або інвойсом, який і було надано митному органу.
Посилання відповідача щодо відсутності в наданих позивачем товаросупровідних документах умов оплати товару, а також відсутність документів, що засвідчують згоду сторін щодо умов сплати ціни за товар, судом до уваги не приймається, оскільки умови оплати договору передбачені контрактом, а всі інші дані щодо сплати коштів за товар наявні в наданих позивачем інвойсах.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна та інші складові митної вартості товару, при цьому умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв'язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей даних про митну вартість товару.
Разом з тим, жодним нормативним актом, як національного, так і міжнародного законодавства, не встановлено обмеження строків відстрочення платежу для міжнародних договорів купівлі-продажу.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 36 Митного кодексу України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 36 Митного кодексу України зазначено, що під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Відповідно до норм Митного кодексу України, щодо обраного методу декларування розмитненого товару, пояснюємо наступне: Митна вартість - ціна товару, яку учасник зовнішньоекономічної діяльності пред'являє представнику митного органу при перетині вантажем митного кордону України. Коли заповнюється вантажна митна декларація (ВМД) (нині іменована декларацією на товари - ДТ) в одній з граф необхідно вказати митну вартість товару.
Митна вартість безпосередньо впливає на витрати при митному оформленні товарів, так як митні збори, збори і митний ПДВ сплачуються виходячи з величини митної вартості товару.
Митна вартість товарів і відомості, пов'язані з її визначенням, повинні гуртуватись на кількісно обумовленою і документально підтвердженої достовірної інформації. Процедура визначення митної вартості товарів повинна бути загальне застосування, тобто не відрізнятися в залежності від джерел постачання товарів.
Згідно ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується тільки в разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Кодексу.
Отже, позивачем був обраний перший метод, так як відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості застосовується за першим методом (основним), тобто за ціною контракту, оскільки немає ніяких обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, щодо ціни оцінюваних товарів, відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів за ціною контракту, жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів, покупцем не зробить прямо або опосередковано продавцеві, покупець і продавець не пов'язані між собою особи.
Ціна товару (продукції) є найважливішою його характеристикою і істотною умовою угоди. Ціна (вартість) товару повинна бути вказана з необхідною і достатньою точністю і повнотою опису з усіма роз'ясненнями та застереженнями. Саме ціна (вартість) товару, певна в зовнішньоторговельному контракті (договорі) і є вихідною базою (основою) для визначення митної вартості товару.
При встановленні ціни товару в контракті купівлі-продажу визначаються: одиниця виміру товару, рівень ціни, базисні умови поставки (базис ціни), валюта ціни, спосіб фіксації ціни, наявність знижок і / або умови платежу.
Для уніфікації розуміння прав і обов'язків сторін розроблені базисні умови поставки, які визначають обов'язки продавця і покупця по доставці товарів, установлюють момент переходу ризику випадкової загибелі або псування товару з продавця на покупця. Умови називаються базисними тому, що вони встановлюють структуру ціни в залежності від того, включаються витрати з доставки в ціну товару чи ні.
Так, згідно статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, були надані.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Згідно частини 1 статті 5 наведеного Закону, усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб'єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України Про валюту і валютні операції.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що визначений сторонами контракту порядок розрахунків суперечить нормам національного або міжнародного законодавства та унеможливлює підтвердження заявленої позивачем митної вартості.
Суд також відхиляє посилання митного органу на ненадання декларантом сертифікату якості як на підставу для витребування додаткових документів та коригування митної вартості товару, заявленого позивачем до митного оформлення, оскільки сертифікат якості товару не є документом, який підтверджує митну вартість товару в розумінні ч.2 ст.53 МК України.
Щодо тверджень митного органу про відсутність підписів та печаток відправника у деяких рахунках-інвойсах, а також в деклараціях про походження товару, суд звертає увагу, що відповідно до п.7 ч.3 ст.53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.
Окрім того, згідно з ч. 3 ст. 257 МКУ МД та інші документи, подання яких митним органам передбачено МКУ, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу. Крім того, законодавчо не передбачено обов'язкового завіряння електронних МД печаткою митного органу.
При цьому, суд звертає увагу, що жодних обґрунтувань як вказані недоліки впливають на визначення митної вартості заявлених до митного оформлення товарів митним органом висловлено не було. Належних та допустимих аргументів щодо наявність ознак підробки вказаних документів відповідачем під час прийняття оскаржуваних рішень також не наведено.
Поряд із цим, відповідач в оскаржуваних рішеннях також посилався на відсутність в автотранспортних накладних товаросупровідних документів, що унеможливило ідентифікацію з відповідною постановкою товару.
Суд звертає увагу, CMR - міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.
CMR є документом, який доводить факт укладення договору на автомобільне перевезення вантажу. При цьому, CMR заповнюється відправником вантажу на підставі інструкцій і вказівок, які він отримує від транспортно-експедиторської компанії, а тому відсутність певної інформації не може ставитись у вину позивачу.
Надаючи оцінку доводам митного органу про непідтвердження позивачем транспортних витрат, суд звертає увагу на те, що Верховним Судом сформовано правозастосовчу практику в подібних правовідносинах, відповідно до якої, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати, тощо є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Суд звертає увагу, що позивачем на підтвердження витрат на перевезення декларантом, зокрема, були надані договори перевезення, а також довідки про транспортні витрати/розрахунки навантаження, які не містять розбіжностей та відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Суд зауважує, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість. Також додатково декларант повідомив митний орган про те, що надані всі наявні на момент декларування документи, інші документи надаватися не будуть.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому, відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішень про коригування митної вартості.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-ІV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень відповідача, як таких, що не відповідають критеріям, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 5551,33 грн, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Експорт-Альянс" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови - задовольнити.
Визнання протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці за Контрактом купівлі-продажу товарів між ТОВ “Експорт-Альянс» та Heinrich GLAESER Nachf. GmbH №Е 09/24 від 01.09.2024 р.:
1. UA110050/2024/000142/1 від 25.09.2024;
2. UA110050/2024/000149/1 від 14.10.2024;
3. UA110050/2024/000152/1 від 16.10.2024;
4. UA110050/2024/000166/1 від 06.11.2024;
5. UA110050/2024/000178/1 від 03.12.2024;
6. UA110050/2025/000008/1 від 30.01.2025;
Визнати протиправними та скасувати картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці за Контрактом купівлі-продажу товарів між ТОВ “Експорт-Альянс» та Heinrich GLAESER Nachf. GmbH №Е 09/24 від 01.09.2024 р.:
1. UA110050/2024/000283 від 25.09.2024;
2. UA110050/2024/000296 від 14.10.2024;
3. UA110050/2024/000299 від 16.10.2024;
4. UA110050/2024/000318 від 06.11.2024;
5. UA110050/2024/000347 від 03.12.2024;
6. UA110050/2025/000013 від 30.01.2025.
Стягнути з Дніпровської митниці (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038, ІК в ЄДРПОУ 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт-Альянс» (вул.Сонячна Набережна, буд. 2, башта А 4-7, приміщ.8, м.Дніпро, 49098, ІК в ЄДРПОУ 42391504) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 5551 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) грн 33 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька